Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №120/12155/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2026 р. Справа № 120/12155/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчин-нафта" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчин-нафта" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що відповідач має заборгованість з адміністративно-господарських санкцій, яка не відшкодована в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду без виклику сторін в порядку спрощеного провадження.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що у 2024 році у ТОВ «Тульчин-Нафта» фактично працювала особа з інвалідністю – ОСОБА_1 , якого прийнято на посаду оператора АГЗС «ТИТАН» з 02.02.2024. Наявність у нього ІІІ групи інвалідності підтверджується відповідним посвідченням та актом огляду МСЕК. Водночас у поданій за 2024 рік звітності відповідач помилково зазначив працівника як звичайного застрахованого працівника, внаслідок чого відомості про його інвалідність не були відображені у відповідних державних реєстрах. У липні 2025 року відповідачем подано уточнюючу звітність, якою виправлено допущену помилку, що підтверджується квитанціями Пенсійного фонду України про її прийняття. З огляду на фактичне виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач просив скасувати нараховані адміністративно-господарські санкції.

У відповіді на відзив позивач проти наведених доводів заперечив та зазначив, що відповідно до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність працівників відповідача у 2024 році становила 9 осіб, тоді як осіб з інвалідністю у відповідних реєстрах не обліковувалося. Наголосив, що зміни показників, які впливають на розмір адміністративно-господарських санкцій, мали бути внесені до 31.03.2025, а інформація про здійснення відповідачем такого коригування до вказаної дати відсутня. Посилаючись на положення законодавства та практику Верховного Суду, позивач зазначив, що відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання звітності покладається на роботодавця, а несвоєчасне виправлення помилок не звільняє його від сплати адміністративно-господарських санкцій. Також позивач вказав, що відповідач не повідомляв центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю та не надав доказів своєчасного коригування даних у державних реєстрах. У зв`язку з цим просив позов задовольнити в повному обсязі.

У запереченнях відповідач зазначив, що в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відбулося коригування показників, які впливають на визначення суми адміністративно-господарських санкцій, що підтверджується квитанціями Пенсійного фонду України № 2 про прийняття коригуючої звітності. При цьому відповідач визнав, що таке коригування було здійснено із запізненням – у липні 2025 року замість 01.04.2025. Разом з тим наголосив, що на момент подання позову відповідні помилки вже були виправлені, а фактична наявність працівника з інвалідністю у 2024 році підтверджується документально. З огляду на зазначене просив звільнити його від сплати нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ "Тульчин-нафта" перебуває на обліку у Вінницькому обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та у своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, який був надісланий відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ТОВ, за рік склала 9 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 69918,75 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робочого місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 72575,71 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які потребують найману працю, встановлюються нормативні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю розміром 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників. відповідно до року, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількість одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першої статті та з урахуванням вимогам статті 18 цього Закону, і розглянути правила встановлення осіб з інвалідністю з урахуванням нормативу робочих місць. При розрахунках кількості робочих місць використовується до цілого значення.

У межах певного нормативного акта передбачається також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній відповідно до частини першої цієї статті, підтверджено працевлаштування підприємства, установи, організації, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яке це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, норматив робочих місць, визначених відповідно до частини першої цієї статті, забезпечується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єктів. ' об`єднання підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які займаються найманою працею, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у та за формою, встановленою Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує порядок формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які потребують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушеного законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань. особи з інвалідністю, фізичних осіб, які забирають найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативів трудових місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, збільшився Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, результати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб. зністю інвалідів, фізичних осіб, які отримали найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які потребують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не несуть відповідальності за встановленим законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднаних осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які отримали найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першої цієї статті, та надсилає їм розрахунок на суму адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу. робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20цього закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначає осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб, які подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Із положень статті 18 Закону № 875-XII випливає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які вибирають найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювані для таких осіб за умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечення інших соціальних -економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативно, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких менша за розміром середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установах, організаціях, у тому числі на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань з особами. інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за шкірне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайнятої особи з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які працюють від 8 до 15 осіб, застосовуються розмір адміністративно-господарських санкцій на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю та не зайняте. особою з інвалідністю, повторний у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установах, організаціях, у тому числі на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичній особі, яка користується найманою працею. Положення цієї частини не розширюється на підприємства, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

В свою чергу, згідно частини другої статті 20 Закону N 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікових ставок Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її рядок.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першої цієї статті, окремо в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в яким відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першої статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. (ч. 4 статті 20 Закону N 875-XII ).

Зі змісту наведених вище норм законодавства видно, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та за невиконання такого обов`язку нести відповідальність, передбачену законом.

Як встановлено судом, згідно з наказом ТОВ «Тульчин-Нафта» №12 від 01.02.2024 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду оператора АГЗС «ТИТАН» з 02.02.2024.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 та акту огляду МСЕК №1891, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Отже, матеріалами справи підтверджується факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем у 2024 році та наявність у нього статусу особи з інвалідністю.

Разом з тим, сам по собі факт фактичного працевлаштування особи з інвалідністю не є достатньою підставою для висновку про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин порядку визначення виконання нормативу відповідні показники формуються на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Частиною тринадцятою статті 19 Закону №875-XII передбачено, що у разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, які впливають на визначену суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі формує та надсилає уточнений розрахунок. При цьому зміна показників у Державному реєстрі після 31 березня не призводить до зміни суми адміністративно-господарських санкцій, визначеної у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Таким чином, законодавець прямо пов`язує можливість коригування суми адміністративно-господарських санкцій із внесенням відповідних змін до Державного реєстру до 31 березня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що у сформованому на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності розрахунку за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становила 9 осіб, тоді як середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю зазначена у кількості 0 осіб.

Водночас відповідач визнав, що відповідне коригування звітності було здійснено лише у липні 2025 року, тобто після 31 березня 2025 року. Отже, на визначену законом контрольну дату відповідні відомості про ОСОБА_1 як особу з інвалідністю у Державному реєстрі відсутні.

Посилання відповідача на квитанції Пенсійного фонду України №2 про прийняття коригуючої звітності суд оцінює критично, оскільки такі документи підтверджують лише факт подання та прийняття уточнюючої звітності у липні 2025 року, але не свідчать про внесення відповідних змін до державних реєстрів до 31 березня 2025 року.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, відповідно до якої відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до відповідних державних реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації, а несвоєчасне виправлення помилок у звітності не звільняє роботодавця від сплати адміністративно-господарської санкції, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що при формуванні розрахунку адміністративно-господарських санкцій Фонд правомірно використав відомості державних реєстрів, актуальні на визначену законодавством контрольну дату.

Той факт, що відповідач у подальшому, тобто після 31 березня 2025 року, подав уточнюючу звітність та виправив допущену помилку, не може бути підставою для зміни вже визначеного розміру адміністративно-господарських санкцій, оскільки закон прямо встановлює, що зміна показників після 31 березня не призводить до зміни суми таких санкцій.

Суд також зазначає, що адміністративно-господарські санкції у спірних правовідносинах застосовуються не за факт неналежного подання звітності як такий, а у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленим статтею 19 Закону №875-XII. Водночас саме достовірність та своєчасність відомостей, які подаються роботодавцем до державних реєстрів, забезпечує можливість належного визначення виконання такого нормативу в автоматизованому режимі.

Таким чином, хоча судом встановлено факт працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Тульчин-Нафта» у 2024 році, відповідні відомості про його інвалідність не були відображені у державних реєстрах станом на 31 березня 2025 року з вини відповідача. Відтак підстав для врахування зазначеної особи при автоматизованому визначенні виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік не було.

За таких обставин суд доходить висновку, що у 2024 році відповідач не забезпечив виконання встановленого статтею 19 Закону №875-XII нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому у нього виник обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 цього Закону.

Як встановлено судом, сума адміністративно-господарських санкцій, визначена позивачем за одне незайняте робоче місце, становить 69918,75 грн.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-XII порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, встановленого статтею 19 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції не сплатив.

За таких обставин на суму адміністративно-господарських санкцій правомірно нараховано пеню, розмір якої, згідно з розрахунком позивача, становить 2656,96 грн.

Доказів сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, а також доказів наявності передбачених законом підстав для звільнення від їх сплати, суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Тульчин-Нафта» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 69918,75 грн та пені у розмірі 2656,96 грн, всього 72575,71 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що фактичне працевлаштування ОСОБА_1 саме по собі виключає підстави для застосування санкцій, оскільки визначальним у спірних правовідносинах є не лише фактичне існування трудових відносин з особою з інвалідністю, а й своєчасне відображення відповідної інформації у державних реєстрах, на підставі яких Фонд здійснює автоматизоване визначення виконання нормативу.

Суд також враховує, що відповідач фактично визнав допущення помилки у звітності та несвоєчасність її виправлення, зазначивши, що коригування було проведено у липні 2025 року замість встановленого законом строку. Відтак наведені відповідачем обставини не спростовують правомірності визначення позивачем суми адміністративно-господарських санкцій.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що станом на 31 березня 2025 року відомості про ОСОБА_1 як особу з інвалідністю були внесені до відповідних державних реєстрів та могли бути враховані при формуванні розрахунку.

Отже, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів правомірність та обґрунтованість заявлених вимог, тоді як доводи відповідача їх не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень судові витрати, понесені ним, з відповідача не стягуються, крім витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчин-нафта" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 72575,71 грн (сімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять гривень 71 копійка).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135-а, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13308892)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчин-нафта" (вул. М.Леонтовича, 57, корп. Б, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 36759564)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна