Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №120/7697/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2026 р. Справа № 120/7697/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерством енергетики України не належно та формально розглянуто його звернення від 13.05.2026 № 1-13/05/2026-М щодо сприяння у виплаті ДП «Добропіллявугілля-видобуток» грошової компенсації за не отримане вугілля за 2024 – 2026 роки. Вказує, що порушені у зверненні питання по суті не вирішено, запитуваної інформації не надано, відповідні профспілкові організації до його розгляду не залучено, а Міністерством не вжито заходів щодо забезпечення виплати йому належної компенсації, у зв`язку з чим вважає допущену відповідачем бездіяльність протиправною.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2026 відкрито провадження у справі № 120/7697/26 та встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Міністерство енергетики України подало відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує.

Зазначає, що звернення позивача від 13.05.2026 № 1-13/05/2026-М розглянуто у встановлений законом строк та за результатами його розгляду листом від 21.05.2026 № 26/1.5-3.6-10915 надано відповідь по суті порушених питань.

Вказує, що законодавство не передбачає обов`язку особистого розгляду звернення Міністром чи обов`язкового залучення до такого розгляду профспілкових організацій. Крім того, наголошує, що питання виплати грошової компенсації за не отримане вугілля належить до компетенції ДП «Добропіллявугілля-видобуток», а Міненерго не наділене повноваженнями зобов`язувати підприємство здійснювати відповідні виплати чи втручатися у виконання ним колективного договору. Відтак вважає, що діяло в межах наданих повноважень, а підстави для визнання його дій чи бездіяльності протиправними відсутні.

24.06.2026 від позивача на адресу суду надійшла пояснення до позовної заяви, в якій підтримано позицію, викладену в ній та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

03.07.2026 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13.05.2026 позивач звернувся до Міністерства енергетики України із зверненням-вимогою №1-13/05/2026-М щодо:

- напрацювання (встановлення) у найкоротший час єдиного Порядку, за яким люди, які до війни мали трудові відносини з вугледобувними підприємствами і вимушено покинули вугільний регіон через війну, можуть гарантовано і без бюрократичної тяганини та у найкоротший строк отримати грошову компенсацію за не отримане вугілля відповідно до Законодавства України.

До вирішення питання залучити в обов`язковому порядку професійну спілку працівників вугільної промисловості України (ЄДРПОУ 13477689) та профспілку трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (ЄДРПОУ 02674674);

- ознайомлення особисто з усіма моїми зверненнями, надісланими на адресу Міністерства та надати компетентні висновки щодо вирішення вище зазначених проблем, а саме - щодо гарантованого отримання ОСОБА_2 грошової компенсації, в тому числі і людьми, які мали трудові відношення з ДП «Добропіллявугілля-видобуток», які вимушено виїхали з вугільного регіону у зв`язку зі збройною агресією з боку Російської федерації (терорист) і на новому місці проживання мають беззаперечне право (без будь-якої бюрократичної тяганини) отримати грошову компенсацію за неотримане вугілля. І це стосується широкого кругу громадян, які вимушено покинули вугільний регіон;

- зобов`язання ДП «Добропіллявугілля-видобуток» та ВП «Шахтоуправління “Новодонецьке» ДП ««Добропіллявугілля-видобуток» без зайвої бюрократичної тяганини забезпечити негайно виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за не отримане вугілля для побутових потреб (обігрів помешкання, приготування їжі) за 2024, 2025, 2026 роки вартості 5.9 тони вугілля за нормою (в межах норми та поточної ціни вугілля, діючої на підприємствах згідно до колективних договорів), установленою колективним договором Підприємства, як людині, що виїхала у квітні 2022 року з вугільного регіону після виходу на пенсію з вугільного підприємства і має на новому місці проживання нагальну потребу в паливі з урахуванням форс-мажорних обставин (війна);

- здійснення належного контролю за виконанням ДП «Добропіллявугілля-видобуток» та ВП «Шахтоуправління “Новодонецьке» ДП ««Добропіллявугілля-видобуток» своїх обов`язків щодо негайного забезпечення виплати ОСОБА_2 грошової компенсації за не отримане вугілля для побутових потреб (обігрів помешкання, приготування їжі) за 2024, 2025, 2026 роки вартості 5.9 тони вугілля за нормою (в межах норми та поточної ціни вугілля, діючої на підприємствах згідно до колективних договорів), установленою колективним договором Підприємства, як людині, що виїхала у квітні 2022 року з вугільного регіону після виходу на пенсію з вугільного підприємства і має на новому місці проживання нагальну потребу в паливі;

- надання негайно, в порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації» відомості про дійсні (актуальні) засоби зв`язку, прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб ВП «Шахтоуправління “Новодонецьке» ДП ««Добропіллявугілля-видобуток»;

- відповідь на звернення у найкоротший час надати виключно за підписом Міністра енергетики Дениса Шмигаля та надіслати поштовим листом з повідомленням про вручення і одночасно надіслати на електронну адресу. Відповідь за підписом іншої посадової особи Міністерства (без підпису Дениса Шмигаля) буде розцінена як неповага до ОСОБА_2 і як зверхнє і байдуже ставлення до вирішення вище викладених проблем, а тому буде відхилена та буде вважатися неподаною;

- в порядку статті 34 Конституції України повідомити негайно листом на електронну адресу про факт отримання та вказати дату і номер реєстрації звернення.

За результатами опрацювання зазначеного звернення Міністерство енергетики України надало письмову відповідь ОСОБА_3 листом від 21.05.2026 № 26/1.5-3.6-10915, в якому зазначило, що згідно зі статтею 43 Гірничого закону України від 06.10.1999 № 1127-XIV безоплатне надання вугілля на побутові потреби визначеним категоріям осіб у розмірі, що встановлюються колективним договором, здійснюють підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства. Варто зазначити, що виплата грошової компенсації за вугілля на побутові потреби не передбачена на законодавчому рівні. Зазначена компенсація може здійснюватися вугледобувними підприємствами за рахунок власних коштів відповідно до пунктів 12.10.16 та 12.12. розділу 12 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної (далі – Галузева угода), якщо це передбачено в колективному договорі. Відповідний порядок визначається також колективним договором підприємства. Отже, на підставі вищезазначеного, вирішення порушеного питання належить безпосередньо до компетенції ДП «Добропіллявугілля-видобуток», вуглеотримувачем якого ви є. З урахуванням зазначеного, порушене питання опрацьовано Міненерго з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» (далі - підприємство).

За інформацією підприємства звернення від 18.03.2026, від 25.03.2026, від 27.03.2026, а також заява від 03.04.2026 з пакетом документів опрацьовано в терміни, передбачені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», та листом від 01.05.2026 № 01-10/429 надано відповідь по суті порушеного питання. Зокрема, підприємство поінформувало про те, що згідно пункту 12.2.10 розділу 12 Колективного договору особи, які не скористалися правом на отримання побутового палива впродовж календарного року без поважної причини, втрачають право на його отримання. У період з 2024 по 2025 роки на адресу підприємства від вас не надходило жодних заяв та відповідних документів, що підтверджують ваше право на отримання грошової компенсації за не отримане вугілля на побутові потреби. Разом з тим, до заяви та пакету документів ви не надали рахунок, виданий паливно-постачальною організацією, який є підставою для отримання грошової компенсації за не отримане вугілля на побутові потреби за 2026 рік, що наразі унеможливлює надання вам грошової компенсації за не отримане вугілля на побутові потреби за 2026 рік.

Вважаючи, що розгляд звернення було неналежним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правовідносини щодо практичної реалізації цього права унормовані Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із частин 1, 3 статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Як передбачено статтею 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Частиною 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Аналіз встановленої процедури розгляду звернення (заяви) дає підстави для висновку, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний в установлений строк, який обчислюється від дня надходження звернення, в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою; 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення; 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення.

При цьому сам по собі факт незгоди заявника зі змістом наданої відповіді не є достатньою підставою для висновку про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Визначальним є те, чи розглянуто поставлені особою питання по суті, чи надано їм правову оцінку та чи вчинено органом ті дії, які віднесені законом до його компетенції.

Як встановлено судом, звернення позивача від 13.05.2026 №1-13/05/2026-М було отримано Міністерством енергетики України 13.05.2026, а вже 21.05.2026 за результатами його опрацювання позивачу надано письмову відповідь №26/1.5-3.6-10915.

Отже, строк розгляду звернення, встановлений статтею 20 Закону №393/96-ВР, відповідачем дотримано.

Щодо доводів позивача про те, що відповідь на його звернення мала бути підписана виключно особисто Міністром енергетики України Денисом Шмигалем, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно із частиною другою статті 19 Закону № 393/96-ВР у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті [не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам].

Також, відповідно до частини другої статті 15 Закону № 393/96-ВР заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Отже, обов`язок першого керівника органу державної влади особисто розглядати заяву (клопотання) законом встановлений лише щодо звернень прямо визначених категорій громадян.

Доказів належності позивача до однієї із таких категорій матеріали справи не містять.

Таким чином, саме по собі адресування звернення Міністру енергетики України Денису Шмигалю та висловлення заявником вимоги про його особистий розгляд не створює безумовного обов`язку керівника центрального органу виконавчої влади особисто здійснювати розгляд такого звернення.

Крім того, у постанові від 18.07.2019 у справі № 823/2795/15 Верховний Суд звертав увагу на те, що розгляд звернення, адресованого керівнику державного органу, іншою уповноваженою посадовою особою такого органу сам по собі не свідчить про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», за умови наявності у такої особи відповідних повноважень.

Відтак сама обставина того, що лист від 21.05.2026 № 26/1.5-3.6-10915 підписано заступником Міністра, а не особисто Міністром енергетики України, не свідчить про протиправність дій відповідача та не дає підстав вважати, що відповідь на звернення позивачу не надано.

Оцінюючи повноту розгляду порушених позивачем питань, суд враховує, що у відповідь на його вимогу щодо забезпечення виплати грошової компенсації за не отримане вугілля Міністерство повідомило про правове регулювання відповідного питання, зокрема положення статті 43 Гірничого закону України та Галузевої угоди, а також зазначило, що питання виплати відповідної компенсації належить безпосередньо до компетенції ДП «Добропіллявугілля-видобуток».

Також Міністерством отримано від підприємства та доведено до відома позивача інформацію щодо причин невиплати йому компенсації за 2024 – 2026 роки, зокрема щодо відсутності заяв за 2024 – 2025 роки та ненадання необхідного документа для отримання компенсації за 2026 рік.

За змістом частини сьомої статті 43 Гірничого закону України обов`язок щодо безоплатного надання вугілля на побутові потреби відповідним категоріям осіб покладено саме на підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства, а розмір такого забезпечення визначається колективним договором.

Отже, Міністерство енергетики України не є безпосереднім суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок з нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за не отримане вугілля.

При цьому ані посилання позивача на належність ДП «Добропіллявугілля-видобуток» до сфери управління Міністерства, ані здійснення Міністерством окремих функцій управління державним майном не наділяють його повноваженнями підміняти підприємство при вирішенні індивідуального питання щодо наявності в конкретної особи права на відповідну виплату, її розміру та дотримання умов, визначених колективним договором.

Відтак вимога позивача щодо зобов`язання Міністерства забезпечити виплату ДП «Добропіллявугілля-видобуток» грошової компенсації фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку вчинити дії поза межами визначеної законом компетенції, що суперечило б вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

При цьому, оцінюючи доводи позивача щодо необхідності забезпечення виплати йому грошової компенсації за не отримане вугілля за 2024 – 2026 роки, суд виходить з того, що у межах цієї справи перевірці підлягає саме правомірність дій та бездіяльності Міністерства енергетики України під час розгляду звернення позивача та межі його повноважень щодо вирішення порушених у ньому питань.

Водночас встановлення безпосереднього права позивача на отримання такої компенсації, дотримання ним умов її виплати та правомірності дій ДП «Добропіллявугілля-видобуток» щодо її не нарахування чи невиплати потребувало б оцінки дій самого підприємства та відповідних положень колективного договору, що виходить за межі заявлених у цій справі вимог до Міністерства енергетики України.

Стосовно вимоги позивача щодо незалучення до розгляду його звернення Професійної спілки працівників вугільної промисловості України та Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Водночас положення Закону № 393/96-ВР не передбачають обов`язкового залучення профспілкових організацій до процедури розгляду індивідуального звернення громадянина.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Статтею 20 цього Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено право профспілок та їх об`єднань на ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів і угод, а також здійснення контролю за їх виконанням. Обов`язок органів виконавчої влади брати участь за участю профспілок закон пов`язує, зокрема, з проведенням колективних переговорів щодо укладення колективних договорів та угод.

Отже, наведені норми визначають повноваження профспілок щодо представництва і захисту трудових та соціально-економічних прав працівників, участі у колективних переговорах та контролю за виконанням колективних договорів і угод, однак не встановлюють обов`язку органу державної влади залучати профспілкові організації до розгляду кожного індивідуального звернення громадянина.

Відтак сама по собі вимога позивача про залучення визначених ним профспілкових організацій до розгляду звернення не покладала на Міністерство енергетики України відповідного обов`язку, а тому незалучення таких організацій не свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Щодо вимоги позивача про напрацювання (встановлення) єдиного порядку, за яким особи, які мали трудові відносини з вугледобувними підприємствами та вимушено залишили вугільний регіон у зв`язку з воєнними діями, могли б отримувати грошову компенсацію за не отримане вугілля, суд зазначає наступне.

За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР пропозицією (зауваженням) є звернення громадянина, в якому висловлюються порада чи рекомендація щодо діяльності органів державної влади, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та вдосконалення правової основи державного і громадського життя.

Таким чином, наведена вимога позивача за своїм змістом є пропозицією щодо зміни або удосконалення правового регулювання відповідних суспільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади та посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) громадян та повідомити громадянина про результати їх розгляду.

Отже, передбачений цією нормою обов`язок суб`єкта владних повноважень полягає у розгляді відповідної пропозиції та повідомленні заявника про результати такого розгляду, а не у безумовному прийнятті запропонованого громадянином способу врегулювання певних суспільних відносин.

При цьому відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» до основних завдань міністерства належить забезпечення нормативно-правового регулювання у відповідній сфері, узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Водночас згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Таким чином, реалізація Міністерством повноважень щодо нормативно-правового регулювання здійснюється в установленому законом порядку та в межах його компетенції, а звернення окремого громадянина з відповідною пропозицією саме по собі не породжує обов`язку Міністерства прийняти нормативно-правовий акт певного змісту чи встановити запропонований заявником порядок у визначений ним строк.

За таких обставин суд не встановив протиправної бездіяльності Міністерства енергетики України у зв`язку з незалученням до розгляду звернення позивача зазначених профспілкових організацій та неприйняттям запропонованого ним порядку виплати грошової компенсації за не отримане вугілля.

Водночас окремої правової оцінки потребує вимога позивача про надання йому відомостей щодо актуальних засобів зв`язку, а також прізвищ, імен та по батькові відповідальних посадових осіб ВП «Шахтоуправління «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля-видобуток».

Так, у зверненні від 13.05.2026 позивач прямо просив надати зазначені відомості в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон № 2939-VI) запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону № 2939-VI).

Частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Верховний Суд у постанові від 07.08.2026 у справі №160/14419/24 наголосив, що у разі, коли один документ за своїм змістом поєднує питання, які належать до предмета регулювання Закону України «Про звернення громадян», та прохання про надання публічної інформації, таке «звернення-запит» підлягає розгляду у відповідних частинах за правилами та у строки, передбачені кожним із цих законів.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №806/1959/16.

Отже, та обставина, що запит про надання публічної інформації був включений позивачем до одного документа разом із заявами, вимогами та пропозиціями, не звільняла Міністерство від обов`язку розглянути відповідну його частину за правилами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Як вже встановлено судом, у зверненні від 13.05.2026 позивач просив надати відомості про актуальні засоби зв`язку, а також прізвища, імена та по батькові відповідальних посадових осіб ВП «Шахтоуправління «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля-видобуток».

Водночас лист Міністерства енергетики України від 21.05.2026 № 26/1.5-3.6-10915 не містить відповіді на зазначену частину звернення.

Матеріали справи також не містять доказів надання позивачу запитуваної інформації окремим листом, повідомлення про продовження строку розгляду відповідного запиту, прийняття рішення про відмову в наданні інформації з підстав, визначених Законом № 2939-VI, чи направлення такого запиту належному розпоряднику відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону.

Таким чином, відповідачем не доведено дотримання встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку розгляду вимоги позивача про надання вказаних відомостей.

Суд зауважує, що предметом оцінки у цій частині спору є не наявність чи відсутність у Міністерства безпосередньо запитуваної інформації, а дотримання відповідачем передбаченої законом процедури розгляду інформаційного запиту. У разі володіння такою інформацією відповідач мав надати її у встановлений законом строк, а у разі відсутності запитуваної інформації та за наявності передбачених частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI умов — направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача.

Натомість доказів вчинення відповідачем будь-якої з наведених дій матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що звернення позивача від 13.05.2026 № 1-13/05/2026-М у частині вимоги про надання публічної інформації не було розглянуто відповідачем відповідно до вимог Закону № 2939-VI, а тому бездіяльність Міністерства енергетики України у цій частині є протиправною.

Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що судове рішення має забезпечувати ефективне поновлення порушеного права та водночас не підміняти собою повноваження суб`єкта владних повноважень, які останній зобов`язаний реалізувати відповідно до закону.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено належного розгляду відповідної частини звернення позивача, суд вважає належним та достатнім способом захисту зобов`язання Міністерства енергетики України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.05.2026 № 1-13/05/2026-М у частині вимоги про надання відомостей щодо актуальних засобів зв`язку та прізвищ, імен, по батькові відповідальних посадових осіб ВП «Шахтоуправління «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства енергетики України щодо не розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 13.05.2026 № 1-13/05/2026-М у частині вимоги про надання відомостей щодо актуальних засобів зв`язку та прізвищ, імен, по батькові відповідальних посадових осіб ВП «Шахтоуправління «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля-видобуток».

Зобов`язати Міністерство енергетики України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.05.2026 № 1-13/05/2026-М у частині вимоги про надання відомостей щодо актуальних засобів зв`язку та прізвищ, імен, по батькові відповідальних посадових осіб ВП «Шахтоуправління «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 02000, код ЄДРПОУ 37552996)

Рішення суду сформовано 08.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна