Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №120/626/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2026 р. Справа № 120/626/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТРЕЙДІНГ" до Головного управління Дерпродспоживслужби у Вінницькій області про про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІННТРЕЙДІНГ” (далі - ТОВ “ВІННТРЕЙДІНГ”, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - Головне управління Дерпродспоживслужби, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 23.10.2025 №161 про накладення штрафу за порушення законодавства про харчові продукти та корми.

Ухвалою суду від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.02.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у поновленні строку звернення до суду та залишити позов без розгляду, а в разі розгляду справи по суті - відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначив, що 12.09.2025 отримав лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.09.2025 №19-15/23410 “Щодо повідомлення RASFF №2025.6981” про перевищення максимально допустимого рівня залишків пестициду Folpet у замороженій малині, яка експортувалась з України до Республіки Болгарія, виробником якої зазначено ТОВ “ВІННТРЕЙДІНГ”. Така інформація, на думку відповідача, відповідно до частини четвертої статті 18 Закону №2042-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 та підпункту 1 пункту 5 Переліку, затвердженого наказом Мінагрополітики від 03.01.2023 №5, становила належну підставу для позапланового заходу. Відтак, представник відповідача зазначає, що контролюючий орган діяв у межах повноважень відповідно до норм чинного законодавства, а позов вважає необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.02.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій наголошено на відсутності умисної відмови у допуску до перевірки, несвоєчасному наданні інспекторами документів і поважності причин відсутності директора, на підтвердження чого подано медичні документи. Позивач також підтримав заяву про поновлення строку звернення до суду.

16.02.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. Зазначив, що під час первинної телефонної розмови директор посилалася на необхідність догляду за малолітньою дитиною, а не на стан здоров`я. Також відповідач указав, що вимога частини одинадцятої статті 4 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо присутності керівника або уповноваженої особи не поширюється на заходи контролю у сфері безпечності та якості харчових продуктів з огляду на частину восьму статті 2 цього Закону.

28.04.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

29.04.2026 представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги уразі задоволення позовних вимог.

03.06.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких навів нову правову підставу позову. Зокрема, зазначив, що наказ Мінагрополітики від 03.01.2023 №5 є нормативно-правовим актом загального характеру та не замінює індивідуального рішення центрального органу виконавчої влади щодо проведення конкретного позапланового заходу, необхідного відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303. На підтвердження такої позиції позивач послався на постанови Верховного Суду від 20.01.2025 у справі №140/1046/24, від 16.09.2025 у справі №440/2642/24 та від 26.11.2025 у справі №420/31220/24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.

ТОВ «ВІННТРЕЙДІНГ» зареєстроване як юридична особа 09.05.2024. Місцезнаходженням юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначено: 21018, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, буд. 114, кв. 79. Керівником товариства є Бойдаченко Анна Павлівна.

12.09.2025 до Головного управління надійшов лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.09.2025 №19-15/23410 «Щодо повідомлення RASFF №2025.6981» із повідомленням системи швидкого оповіщення щодо харчових продуктів і кормів та матеріалами простежуваності. Повідомлення стосувалося перевищення залишкового значення пестициду Folpet у замороженій малині, експортованій з України до Республіки Болгарія, виробником якої зазначено позивача.

16.09.2025 начальником Головного управління прийнято наказ №2486-А «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» та оформлено посвідчення (направлення) №593. Строк проведення заходу визначено з 17.09.2025 до 18.09.2025.

Як правові підстави для прийняття наказу №2486-А зазначено частину четверту статті 18 Закону «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин», підпункт 1 пункту 5 Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю на період воєнного стану, затвердженого наказом Мінагрополітики від 03.01.2023 №5, та лист Держпродспоживслужби від 11.09.2025 №19-15/23410.

17.09.2025 посадові особи відповідача прибули за адресою місцезнаходження позивача, однак доступу до приміщення не отримали. Об 11 год 56 хв інспектор Колесник А.А. зателефонував директору товариства. Відповідно до акта №25/1 директор повідомила про свою відсутність та намір через дві-три години прибути до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області для отримання документів, проте не прибула. Об 13 год 21 хв із інспектором телефоном зв`язалась особа, яка назвалася юристом товариства, але документів на підтвердження своїх повноважень того дня не надала. О 14 год 07 хв директору надіслано електронний лист щодо повідомлення RASFF, однак копії наказу №2486-А та направлення №593 цього дня не надсилались.

18.09.2025 посадові особи відповідача повторно прибули за адресою товариства. Об 11 год 50 хв вони здійснили телефонний дзвінок директору, на який остання не відповіла. Надалі через WhatsApp директору надіслано направлення №593 та витяг із законодавства щодо обов`язку допуску інспекторів. О 16 год 52 хв представник надіслав проєкт довіреності, а о 18 год 46 хв - фотокопію підписаної довіреності.

18.09.2025 посадовими особами відповідача складено акт №25/1 щодо неможливості здійснення заходу державного контролю та акт №25/2 за формою акта інспектування. 03.10.2025 складено протокол №0142 про порушення законодавства про харчові продукти та корми за ознаками правопорушення, передбаченого пунктом 17 частини першої статті 65 Закону «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин».

13.10.2025 позивачу електронною поштою, через WhatsApp та рекомендованим поштовим відправленням направлено запрошення на розгляд справи, призначений на 23.10.2025.

23.10.2025 головним державним ветеринарним інспектором Вінницької області прийнято постанову №161, якою ТОВ «ВІННТРЕЙДІНГ» визнано винним у правопорушенні, передбаченому пунктом 17 частини першої статті 65 Закону «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин», та накладено штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що становить 80000 грн.

Вказану постанову 23.10.2025 направлено товариству рекомендованим поштовим відправленням №2103600113624. За відомостями поштового відстеження відправлення перебувало у відділенні поштового зв`язку з 25.10.2025 до 08.11.2025 та повернуто відправнику без вручення адресату.

26.12.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №79877379 із примусового виконання постанови №161. Позивач стверджує, що саме після відкриття виконавчого провадження та ознайомлення з його матеріалами дізнався про зміст оскаржуваної постанови. З позовом до суду звернувся 16.01.2026.

Визначаючись щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить із такого.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 66 Закону №2042-VIII особа, щодо якої винесено постанову у справі, має право оскаржити її в адміністративному порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд ураховує, що доказів фактичного вручення позивачу постанови №161 у матеріалах справи немає. Надсилання 13.10.2025 запрошення на розгляд справи свідчить про обізнаність товариства щодо наявності відповідного адміністративного провадження, однак саме собою не доводить отримання ним постанови, знання про результат розгляду справи та зміст застосованої санкції. Відомості поштового відстеження підтверджують повернення поштового відправлення без вручення, але не містять достатніх даних, які б беззаперечно свідчили про свідоме ухилення позивача від його одержання.

При цьому після отримання відомостей про примусове виконання постанови 26.12.2025 позивач звернувся до суду 16.01.2026, тобто без невиправданого зволікання та в межах місяця від дня фактичного ознайомлення з оскаржуваним рішенням. Наведені обставини були оцінені судом під час вирішення питання про відкриття провадження. Подані відповідачем докази не спростовують висновку про поважність причин пропуску строку.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справах №280/1426/20, №560/11763/22 та №800/547/17 не змінюють такого висновку, оскільки вони стосуються належності повідомлення за інших фактичних обставин і не звільняють суд від обов`язку індивідуально оцінити причини пропуску строку та поведінку особи після фактичного отримання інформації про рішення, яке безпосередньо впливає на її майнову сферу.

Отже, підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд не встановив.

Надаючи оцінку правомірності постанови від 23.10.2025 №161 у межах доводів і фактичних підстав позовної заяви, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з належною метою, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача. Водночас наведене правило не звільняє позивача від обов`язку довести ті фактичні обставини, на які він посилається як на підставу позову, зокрема поважність причин незабезпечення доступу до потужностей.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

При цьому межі судового розгляду визначаються не лише прохальною частиною позову, а й фактичними обставинами, якими позивач обґрунтував порушення свого права. Суд самостійно надає цим обставинам належну правову кваліфікацію, однак не вправі з власної ініціативи формувати замість позивача нову фактичну підставу позову.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що протиправність постанови №161 позивач пов`язував із відсутністю фактичної відмови у допуску, не можливістю прибуття директора та представника, не наданням інспекторами документів 17.09.2025, а також не належним повідомленням про подальший розгляд справи. Твердження про відсутність індивідуального рішення центрального органу виконавчої влади як самостійну підставу незаконності заходу у позовній заяві не наводилося.

Лише у додаткових поясненнях від 03.06.2026 позивач уперше послався на те, що наказ Мінагрополітики від 03.01.2023 №5 не замінює індивідуального рішення, передбаченого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303. За своїм змістом цей довід ґрунтується на іншій фактичній обставині та змінює первісну конструкцію підстав позову.

Частиною першою статті 47 КАС України передбачено право позивача змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, а у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, - не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання. За правилами частини третьої статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, можуть вчинятися протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі відкрито 26.01.2026, натомість додаткові пояснення подано 03.06.2026, тобто поза межами встановленого процесуального строку. Окремої заяви про зміну підстав позову та клопотання про поновлення відповідного строку позивач не подавав. Отже, додаткові пояснення не можуть підміняти передбачену статтею 47 КАС України заяву про зміну підстав позову, а спір підлягає вирішенню з огляду на обставини, викладені саме у позовній заяві.

Правові та організаційні засади державного контролю у сфері дотримання законодавства про харчові продукти визначає Закон України від 18.05.2017 №2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин».

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №2042-VIII заходи державного контролю здійснюються без попередження оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю. Частина четверта цієї статті передбачає можливість позапланового заходу, зокрема на підставі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 у редакції, чинній на час спірних правовідносин, дозволялося здійснення позапланових заходів за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, а також для виконання міжнародних зобов`язань України, на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

На виконання цієї постанови наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.01.2023 №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.2023 за №33/39089, затверджено Перелік підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю на період воєнного стану. Підпунктом 1 пункту 5 Переліку до таких підстав віднесено виявлення невідповідності або появу обґрунтованої підозри щодо невідповідності на підставі повідомлень, що надійшли від країн, об`єднань країн або міжнародних організацій, зокрема через систему швидкого оповіщення RASFF.

У спірному випадку захід не був наслідком власного припущення територіального органу. Його проведенню передували конкретне повідомлення RASFF №2025.6981 щодо перевищення максимально допустимого рівня залишків пестициду Folpet у замороженій малині, виробником якої зазначено позивача, та адресований відповідачу лист Держпродспоживслужби від 11.09.2025 №19-15/23410 із вимогою вжити заходів і повідомити про результат до 25.09.2025. Ці документи індивідуалізували оператора ринку, продукцію, ризик та строк реагування.

За таких обставин наказ Головного управління від 16.09.2025 №2486-А та посвідчення (направлення) №593 були видані за наявності передбаченої спеціальним законодавством фактичної підстави та з метою перевірки інформації, отриманої каналами міжнародного швидкого оповіщення. У межах фактичних підстав первісного позову належних доводів та доказів, які б спростовували достовірність отримання такого повідомлення або його зв`язок із позивачем, не наведено.

Згідно зі статтею 16 Закону №2042-VIII оператор ринку зобов`язаний допускати державних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю за умови дотримання ними встановленого порядку, виконувати законні вимоги державних інспекторів та сприяти їм у здійсненні їхніх повноважень.

Пунктом 8 частини другої статті 20 Закону України від 23.12.1997 №771/97-ВР «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» передбачено обов`язок оператора ринку забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів до потужностей під час їх роботи та надавати на вимогу документи, необхідні для державного контролю. За частиною шостою цієї статті оператор ринку взаємодіє з компетентним органом для запобігання виникненню або зменшення ризиків, що становлять харчові продукти, які він ввів або вводить в обіг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону №2042-VIII державні інспектори мають право безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи. Такий спосіб контролю зумовлений необхідністю отримання об`єктивних відомостей про фактичний стан потужності та не передбачає обов`язку контролюючого органу попередньо погоджувати з оператором ринку зручну дату чи час інспектування.

Посилання позивача на частину одинадцяту статті 4 Закону України від 05.04.2007 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» як на норму, що унеможливлювала інспектування за відсутності директора, суд відхиляє. Частина восьма статті 2 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» установлює спеціальний перелік норм цього Закону, обов`язкових для органу контролю у сфері безпечності харчових продуктів. Частина одинадцята статті 4 до цього переліку не включена. Відтак особиста присутність керівника не є передумовою законності такого заходу, а оператор ринку повинен організувати свою діяльність так, щоб забезпечити доступ інспекторів і належне представництво юридичної особи.

Пунктом 17 частини першої статті 65 Закону №2042-VIII передбачено відповідальність за відмову в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або за інше перешкоджання її законній діяльності. Для юридичних осіб установлено штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Зміст цієї норми охоплює не лише прямо висловлену усну чи письмову відмову. Недопуск може полягати також у бездіяльності оператора ринку, який, достовірно знаючи про прибуття інспекторів і строк заходу, не забезпечує їм фактичного доступу до заявленого місця провадження діяльності, не надає документів та не забезпечує участі особи з належними повноваженнями.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.09.2025 інспектори прибули за адресою, яку сам позивач зазначив у Єдиному державному реєстрі як своє місцезнаходження. Доступ до будинку та квартири вони не отримали. Під час телефонної розмови директор була повідомлена про мету візиту й наявність документів на проведення заходу, повідомила про намір прибути до Головного управління через дві-три години, однак не прибула.

Телефонний дзвінок особи, яка назвалася юристом товариства, не забезпечував можливості проведення заходу. Станом на 17.09.2025 ця особа не надала інспектору документа, що посвідчував її особу та обсяг повноважень діяти від імені товариства. Тому відмова інспектора надсилати службові документи невстановленій особі до підтвердження її повноважень не свідчить про створення органом контролю перешкод самому позивачу.

18.09.2025 інспектори повторно прибули за зареєстрованою адресою товариства, однак доступ знову не було забезпечено, а директор на телефонний дзвінок не відповіла. Посвідчення (направлення) №593 було надіслано директору через WhatsApp із повідомленням про закінчення строку заходу та роз`ясненням обов`язку допустити інспекторів. Незважаючи на це, ні доступ до потужності, ні документи надані не були.

Проєкт довіреності представник надіслав лише о 16 год 52 хв 18.09.2025, а фотокопію підписаної довіреності - о 18 год 46 хв, тобто після завершення робочого часу та строку, протягом якого посвідчення (направлення) було чинним. Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посвідчення є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу, тому інспектори не мали права довільно перенести інспектування на іншу дату.

Суд критично оцінює доводи позивача про об`єктивну неможливість директора прибути через хворобу. Під час подій 17.09.2025 та 18.09.2025 контролюючому органу не було надано ані листка непрацездатності, ані медичного висновку, ані іншого документа, який підтверджував би неможливість директора прибути, забезпечити доступ до потужності або своєчасно уповноважити іншу особу.

Більше того, обставини, зафіксовані безпосередньо під час подій в акті №25/1, свідчать, що 17.09.2025 директор пояснювала неможливість негайного прибуття необхідністю догляду за малолітньою дитиною та повідомляла, що приїде після того, як знайде особу, з якою можна залишити дитину. На перебування на лікарняному або на стан здоров`я як перешкоду для виконання обов`язку оператора ринку вона не посилалася. Заперечень до змісту акта після його направлення товариство контролюючому органу не подало.

Подані до суду разом із відповіддю на відзив медичні документи не усувають цієї суперечності. З їх змісту не встановлюється медична заборона пересування чи стан, який об`єктивно унеможливлював телефонне спілкування, передачу ключів, організацію доступу або своєчасне оформлення повноважень представника.

Отже, позивачем не надано контролюючому органу під час проведення заходу належних, допустимих і достатніх доказів об`єктивної неможливості прибути, забезпечити присутність іншої уповноваженої особи та допустити посадових осіб відповідача до перевірки.

Твердження про перебування юриста у місті Києві також не підтверджене проїзними документами, наказом про відрядження чи іншими доказами. Водночас ризик відсутності працівників або представників, здатних забезпечити виконання обов`язків оператора ринку, є наслідком організації господарської діяльності самого товариства та не може бути покладений на орган державного контролю.

Сукупність установлених обставин - повторне невстановлення посадовими особами контролюючого органу присутності представників суб`єкта господарювання за зареєстрованим місцезнаходженням, невиконане зобов`язання директора прибути, неподання підтвердних документів у період заходу, відсутність своєчасно уповноваженого представника та оформлення довіреності лише після закінчення строку направлення - свідчить не про випадкову короткочасну відсутність, а про фактичне незабезпечення оператором ринку можливості здійснити державний контроль.

При цьому відсутність окремо доведеного умислу директора позивача сама собою не виключає відповідальності юридичної особи, оскільки пункт 17 частини першої статті 65 Закону №2042-VIII не визначає умисел або конкретний мотив як обов`язкову ознаку відповідного правопорушення. Для застосування передбаченої цією нормою санкції визначальним є встановлення факту відмови у допуску посадових осіб компетентного органу з підстав, не передбачених законом, або іншого перешкоджання їхній законній діяльності. Водночас позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги неможливістю директора прибути за місцезнаходженням оператора ринку та забезпечити допуск до перевірки, не надав контролюючому органу під час розгляду справи про порушення належних і достатніх доказів існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання цього обов`язку, а також доказів ужиття заходів для забезпечення доступу інспекторів до потужності через інших уповноважених осіб. За таких обставин наведені позивачем доводи не спростовують установленого відповідачем факту безпідставного перешкоджання законній діяльності посадових осіб контролюючого органу та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Експертний висновок від 30.12.2025 №027292і/25 не стосується предмета доказування у цій справі. Постановою №161 позивача притягнуто до відповідальності не за перевищення залишкового значення пестициду Folpet, а за недопуск до державного контролю. Результати дослідження продукції, проведеного більш ніж через три місяці після спірних подій, не спростовують поведінки оператора ринку 17.03.2025 та 18.09.2025 та не звільняють його від установленого законом обов`язку співпрацювати з компетентним органом.

Щодо процедури притягнення до відповідальності суд ураховує, що 03.10.2025 складено протокол №0142. Позивачу телефонним зв`язком запропоновано прибути для ознайомлення з протоколом, а після неприбуття його примірник надіслано рекомендованим поштовим відправленням. Запрошення на розгляд справи 23.10.2025 було направлено електронною поштою, через WhatsApp та рекомендованим листом. Позивач не подав пояснень по суті протоколу, клопотання про відкладення розгляду справи або доказів поважності причин недопуску.

Надсилання процесуальних документів за зареєстрованою адресою юридичної особи та на електронні засоби зв`язку, які використовувалися директором, свідчить про вжиття відповідачем достатніх заходів для забезпечення права товариства бути почутим. Негативні наслідки неотримання кореспонденції за адресою, внесеною самим товариством до державного реєстру, не можуть бути покладені на відправника.

Оцінивши акти №25/1 і №25/2, протокол №0142, матеріали телефонних з`єднань, електронного листування та відеофіксації у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів подію правопорушення, передбаченого пунктом 17 частини першої статті 65 Закону №2042-VIII, а також дотримання процедури прийняття постанови №161.

Оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою, містить опис установлених обставин, правову кваліфікацію діяння та розмір штрафу, який прямо визначений законом для юридичної особи. Підстав вважати застосовану санкцію свавільною, непропорційною або такою, що використана з неналежною метою, суд не встановив.

Таким чином, Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області довело правомірність постанови від 23.10.2025 №161 за критеріями частини другої статті 2 КАС України, тоді як доводи позовної заяви не спростовують установленого факту перешкоджання проведенню позапланового заходу. Тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати суб`єкта, який не є суб`єктом владних повноважень, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача лише у разі задоволення позову. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони ґрунтуються, щоб засвідчити, що сторони були почуті. Водночас за пунктом 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 стаття 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен довід сторін. Суд вважає, що у цьому рішенні надано відповідь на аргументи, які мають визначальне значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННТРЕЙДІНГ" (вул. Князів Коріатовичів, 114, кв. 79, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 45606616)

Відповідач: Головне управління Держспоживслужби у Вінницькій області (вул. Праведників світу, 19, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40310643)

Рішення суду сформовано: 08.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна