Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №484/4471/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/4471/26

Провадження №2-а/484/80/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R608106 від 02.07.2026. Мотивуючи вимоги представник позивача вказав, що 02.07.2026 відносно позивача винесена постанова, якою до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. У постанові вказано, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Однак позивач вказує, що він не отримував повітки та не був сповіщений про те, що був викликаний до ТЦК та СП. Просив визнати постанову незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою від 08.07.2026 позовна заява прийнята до розгляду, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.07.2026 представник відповідача в судове засідання не прибув, надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не прибув за повісткою до ТЦК, особиста явка вище вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_3 не зафіксована жодного разу, в тому числі і не прибуття за повісткою до ТЦК та СП на 22.06.2026 на 09:00 год. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та стверджує, що на його адресу не приходила впродовж 2025-2026 ніяких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_4 так і інших ІНФОРМАЦІЯ_4 , він регулярно відвідує поштове відділення АТ "Укрпошта" № 55213 для отримання посилок інтернет магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_5 ”, “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ", але повісток від ІНФОРМАЦІЯ_4 на його адресу не надходило. Однак це не відповідає дійсності через те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 було направлено розпорядження № 289 від 16.06.2026 Первомайському міському голові, що до здійснення оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в м. Первомайську, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.06.2026 о 09 год 00 хв., в тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ), але відповідач не прибув за повісткою у визначений строк. В свою чергу ВК Первомайської міської ради надіслав відповідь про оповіщення військовозобовязаних, та надано акт про результати оповіщення військовозобов`язаних, в якому зазначалось, що під час оповіщення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було вдома, тож повістка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 02.07.2026 відповідно трекінгу АТ Укрпошта повістка повернулась без вручення, з відміткою адресат відсутній. Крім того, позивач на їхню думку, для уникнення від виконання обов`язків громадянина України щодо, захисту Суверенітету ті цілісності Держави, перебуваючи на обліку У ІНФОРМАЦІЯ_8 та будучи зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 , а фактична адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , що унеможливлює на його думку його оповіщення. Тобто він маючи умисел, протягом тривалого часу, свідомо не вносив (змінював) відомості про нову адресу проживання, аби уникнути мобілізації, та отримання повісток для уточнення ВО даних, які йому направлялись. Також просив відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн 00 коп.

21.07.2026 представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що в копії повістки № 7716001 виданої (без дати, в графі “дата” дані відсутні) на ім`я Позивача ОСОБА_1 , якою йому запропоновано з`явитися 22.06.2026 о 09.00, зазначено для уточнення даних. При цьому позивач має наявний військово-обліковий документ, в якому у відповідній графі - Дата уточнення даних зазначено - 07.03.2026. Отже відповідачем безпідставно зазначені підстави виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачу не була вручена повістка. До відзиву відповідач долучив копію конверту АТ “Укрпошта”, на якому на відповідному штампі зазначені прізвище, ім`я по батькові, адреса проживання позивача та неіснуючий телефонний номер, при цьому відповідач достеменно знає номер телефону позивача, про що свідчить інформація в обліково-реєстраційному документі Позивача та в особистих даних позивача зазначених у відзиві. Відсутність саме дійсного номеру позивача при поштовому відправлені кореспонденції, в цьому випадку повістки, позбавляє можливість надсилання повідомлень АТ “Укрпошта” адресату-отримувачу поштової кореспонденції. Зазначений факт свідчить про те, що Відповідачем створюються штучні умови для неотримання повісток адресатами для подальшого оголошення розшуку військовозобов`язаних з метою створення підстав для доставлення до підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_4 . Просив позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно із ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом встановлено, що згідно із додатком «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_8 , званні «солдат» (а.с.13)

02.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №R608106, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн 00 коп., якою встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно із Розпорядженням №289 від 16.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 міський голова Первомайської міської ради ОСОБА_3 на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про оборону України», Про «військовий обов`язку і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указ Президента від 24 лютого 2022 року №69/2022 «про загальну мобілізацію» мав здійснити оповіщення таких військовозобов`язаних, які перебувають на військову обліку в м.Первомайську про їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії (при необхідності), оформлення відповідних військово-облікових документів, призначення на особливий період та забезпечення їх прибуття 22.06.2026 о 09:00, в тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47,48)

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 було сформовано повістку №7716001, згідно із якою ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.06.2026 о 09 год. 00 хв. для уточнення даних (а.с.53). Зазначена повістка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за №R067202890897 на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується конвертом (а.с.55). Відповідно до трекінгу 17.06.2026 - прийнято поштове відправлення №R067202890897, 18.06.2026 - невдала спроба вручення, 01.07.2026 - поштове повідомлення повернуто відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою), 02.07.2026 - повернення. Вручено за довіреності. (а.с.56). Згідно із конвертом поштове відправлення за №R067202890897 повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с.55).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення органом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до положень ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно із п.36 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок) за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені: через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання;

1)представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;

2) представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку;

3) групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Водночас згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок) належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані листи Постанови КМУ №270 від 05.03.2009 передбачено, що з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Всупереч зазначеним вимогам, після надходження 17.06.2026 до відділення у м. Первомайськ поштового відправлення, працівники поштового відділення 18.06.2026 проставили відмітку невдалої спроби вручення листа і вже 02.07.2026 повернули поштове відправлення відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Доказів того, що позивач отримував телефонний дзвінок від листоноші поштового відділення та/або повідомлення про надходження поштового відправлення відповідачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу на розбіжність номерів мобільного телефону, зазначених у поштовому відправленні та у витягу з АІТС «Оберіг»: на поштовому конверті зазначено номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 , тоді як у витягу з АІТС «Оберіг» - НОМЕР_2 .

Водночас, сам факт наявності поштового відправлення не може безумовно свідчити про направлення позивачу саме повістки №7716001 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки відсутність на поштовому конверті відповідної відмітки, а саме «Повістка ТЦК», передбаченої Правилами надання послуг поштового зв`язку, унеможливлює достовірну ідентифікацію його вмісту.

Також, відповідачем наданий супровідний лист від 19.06.2026 Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області з актом за результатами оповіщення військовозобов`язаних в Первомайській міській територіальній громаді відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.06.2026 №289, в якому в одному із пунктів вказано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - Повістка відправлена поштою. Не було вдома.

При цьому суд звертає увагу, що відмітка «Не було вдома» сама по собі не містить відомостей про те, ким, коли та яким чином встановлено відсутність адресата, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини. Відтак така відмітка не може без додаткового документального підтвердження однозначно свідчити про фактичну відсутність адресата за місцем проживання під час спроби вручення повістки.

Отже, належних та достатніх доказів направлення позивачу зазначеної повістки та його належного оповіщення суду не надано.

Невручення повістки позивачу має наслідком відсутність його обов`язку прибувати до ТЦК та СП, а отже виключає його адміністративну відповідальність за неприбуття для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також суд звертаю увагу на те, що у долучених до матеріалів справи, роздруківки з Додатку «Резерв+» (дата уточнення даних 07.03.2026) та витягу з АІТС «Оберіг» адреса місці проживання ОСОБА_1 вказана як АДРЕСА_2 .

Однак, направлення повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не було за вищевказаною адресою.

За встановлених обставин, суд вважає, що неявка ОСОБА_1 за викликом по повістці не свідчить про порушення ним вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, а тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 532 грн 48 коп.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч. ч. 3, 4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень ст.134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.

Водночас на підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн 00 коп. позивачем надано суду: договір від 07.03.2026 про укладення договору про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Дубініна О.А., акт виконаних робіт адвокатом на суму 10000 грн 00 коп.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч.5 ст.134 КАС України, суд зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, суд вважає, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 10000 грн 00 коп. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 3000 грн 00 коп.

З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, суд вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.6-10,14,72-77,90,132,159,241-246,262 КАС, суд

УХВАЛИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №R608106 від 02.07.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривень 48 копійок.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.А.Медведєва

Повний текст рішення складено 08.09.2026