Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №370/1497/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 370/1497/25

провадження № 61-2711св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус»,

заінтересована особа -Макарівська селищна рада Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Макарівської селищної ради на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року

у складі судді Білоцької Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

1. У травні 2025 року акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (далі - АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус») звернулося до суду із заявою, про визнання спадщини відумерлою, заінтересована особа - Макарівська селищна рада Київської області.

2. На обґрунтування вимог заяви вказувало, що 13 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ 100.3.2-01/0046 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у розмірі

1 664 000,00 грн, зі сплатою процентів річних у розмірі 15% за користування кредитом та кінцевим терміном повернення до 13 червня 2013 року.

3. Зазначало, що того ж дня (13 червня 2008 року), на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки

№ 100.3.2-02/0046/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І. А. за реєстраційним номером 3540 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого, ОСОБА_2 передала банку в іпотеку земельну ділянку площею 4,8008 га, кадастровий номер 3222783200:05:010:0027, яка розташована за адресою: село Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №513441, виданого 26 вересня 2006 року Макарівським районним відділом земельних ресурсів Київської області, на підставі рішення Копилівської сільської ради від 11 липня 2006 року № 10-2-V (рішення), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №376/1.

4. У подальшому, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, ВАТ «ВТБ Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

5. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 січня 2013 року у справі № 2-699/11 позов ВАТ «ВТБ Банк» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (далі - ПАТ «ВТБ БАНК»), яке є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк», в межах суми 3 177 319,94 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26 червня 2012 року становить

25 394 729,64 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 100.3.2-02/0046 від 13 червня 2008 року, а саме, на земельну ділянку площею 4,8744 га, кадастровий номер 3222783200:05:011:0043, що розташована на території села Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 513459, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 566; з початковою ціною предмета іпотеки відповідно до пункту 1.4 іпотечного договору

№ 100.3.2-02/0046 від 13 червня 2008 року 6 782 000,00 грн; за іпотечним договором № 100.3.2-02/0046/1 від 13 червня 2008 року, а саме, на земельну ділянку площею 4,8008 га, кадастровий номер 3222783200:05:010:0027, що розташована на території села Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 513441, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 376/1; з початковою ціною предмета іпотеки відповідно до пункту 1.4 іпотечного договору

№ 100.3.2-02/0046/1 від 13 червня 2008 року 6 679 000,00 грн, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на користь ПАТ «ВТБ БАНК» з початковою ціною продажу

6 782 000,00 грн від вартості предмета іпотеки.

6. 02 червня 2013 року ОСОБА_2 , яка була майновим поручителем, померла.

7. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області

від 20 листопада 2017 року у справі №370/1384/17 замінено померлого боржника ОСОБА_2 на її правонаступника, спадкоємця - ОСОБА_3

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

8. Вказувало, що постановою державного виконавця від 27 березня

2018 року про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі ухвали Макарівського районного суду Київської області від 20 листопада

2017 року у справі №370/1384/17 замінено померлого боржника ОСОБА_2 на її правонаступника - спадкоємця ОСОБА_3 .

9. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

10. 30 липня 2021 року між АТ «ВТБ БАНК» та АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» укладено договір №32-КБ про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за реєстраційним № 2344, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 100.3.2-01/0046 від 13 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «ВТБ БАНК» і ОСОБА_1 , та іпотечним договором

№ 100.3.2-02/0046/1 від 13 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_2 , перейшло до АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус».

11. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області

від 23 листопада 2021 року у справі №2-699 замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ «ВТБ БАНК» на АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус».

12. 16 лютого 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом №20699/11 від 25 червня 2013 року.

13. Звертало увагу суду, що 28 квітня 2025 року під час розгляду Макарівським районним судом Київської області справи № 370/2498/24 про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою, до суду надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи № 754/2013 щодо спадкового майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі змісту яких судом встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , є її чоловік - ОСОБА_3 .

14. Матеріали спадкової справи не містять свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027.

15. Водночас ОСОБА_3 звертався до нотаріуса із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027, проте постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 15 липня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва щодо вказаної земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027 належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 513441.

16. Вказувало, що у рішенні Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року у справі №370/2498/24 за наслідками вирішення заяви Макарівської селищної ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 жовтня

2024 року у справі № 370/2498/24 про визнання спадщини відумерлою судом зазначено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , є її чоловік - ОСОБА_3 , і на частину спадкового майна отримав відповідні свідоцтва, а відтак вважається таким, що прийняв усю спадщину, зокрема, спірну земельну ділянку. Тому позивач вважав, що

ОСОБА_3 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у повному обсязі, включаючи спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027. Відповідно, право власності на зазначену земельну ділянку, як об`єкт спадкового майна, належить ОСОБА_3 .

17. АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» зазначало, що у листі-відповіді №25501-10 від 12 січня 2024 року Одинадцята київська державна нотаріальна контора повідомила, що за результатами перевірки Спадкового реєстру, спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалася.

18. З урахуванням вищенаведеного, АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» просило суд визнати спадкове майно, що залишилось після смерті

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, земельну ділянку, кадастровий номер 3222783200:05:010:0027, площею 4,8008 га, що розташована на території села Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відумерлою спадщиною і передати у власність територіальної громади в особі Макарівської селищної ради Київської області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, заяву АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» задоволено.

Визнано спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3222783200:05:010:0027, площею 4,8008 га, що розташована на території

с. Северинівка, Копилівської сільської ради, Макарівського району, Київської області із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відумерлою спадщиною і передано у власність територіальної громади в особі Макарівської селищної ради Київської області.

20. Задовольняючи заяву АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» про визнання відумерлою спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 та складається із земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027, площею 4,8008 га, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що

ОСОБА_3 є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , до складу якої увійшла, зокрема, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його спадкових прав.

21. Водночас суди зауважили, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємці, які прийняли б спадщину, відсутні, спадкова справа щодо його майна не відкривалася, а заявник (АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус») як особа, до якої перейшли права та обов`язки кредитора спадкодавця, відповідно до

статті 1277 ЦК України має право звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

22. У зв`язку з наведеним районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірної земельної ділянки відумерлою спадщиною та передачі її

у власність територіальної громади в особі Макарівської селищної ради.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Макарівської селищної ради на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 рокуу вказаній справі.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою відмовити.

26. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року в справі № 205/2330/17, від 21 грудня 2021 року в справі № 508/283/19, від 18 грудня 2024 року в справі № 208/9501/21, від 22 січня 2025 року в справі № 216/354/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Також у якості підстав для касаційного оскарження судових рішень вказує недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. На переконання заявника, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, в основу оскаржуваного рішення помилково поклав обставини, встановлені рішеннями Макарівського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі № 370/1384/17 та від 12 травня

2025 року у справі № 370/2498/24, а саме те, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , зокрема спірної земельної ділянки.

29. Водночас, на переконання заявника, встановлення обставин щодо відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття потребує витребування та перевірки відповідних відомостей, зокрема зі Спадкового реєстру, копій спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, а також відомостей щодо складених заповітів. За наявності спадкової справи такі докази можуть бути витребувані безпосередньо від нотаріуса, що дає змогу встановити порядок спадкування, склад спадщини та коло спадкоємців.

30. Заявник зауважує, що матеріали справи № 370/1497/25 не містять відомостей зі Спадкового реєстру щодо наявності або відсутності заповіту, складеного померлим ОСОБА_3 , а також не містять клопотань про витребування зазначених доказів. Унаслідок цього відповідна інформація судами не перевірялася, що не виключає наявності заповіту та спадкоємців за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 .

31. Також заявник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо постійного проживання можливих спадкоємців разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

32. Відтак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, хто саме постійно проживав разом із померлим спадкодавцем

ОСОБА_3 за останнім місцем його проживання: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини. Також матеріали справи не містять відомостей про вжиття судами заходів для витребування таких доказів.

33. Водночас у матеріалах справи наявна спадкова справа № 754/13 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , у якій міститься довідка комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», структурного підрозділу ВСП «Залізничний», від 02 серпня 2013 року № 737, видана ОСОБА_4 , відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (власник особового рахунку, знята з обліку 04 липня 2013 року у зв`язку зі смертю), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (чоловік), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (онук).

34. Відтак, як зауважує заявник, наведені відомості свідчать про те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 разом із нею проживали її чоловік ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4 .

35. Таким чином, на переконання Макарівської селищної ради, з урахуванням наведених у матеріалах справи відомостей, ОСОБА_4 , як онук

ОСОБА_3 , який постійно проживав разом із останнім як спадкодавцем на час відкриття спадщини, міг вважатися таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від її прийняття.

36. На підтвердження відсутності заведеної спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 заявник посилається на лист-відповідь Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 12 січня 2024 року № 25501-10.

37. Відтак заявник вказує, що суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не дослідив належним чином наявні

у матеріалах справи докази та не встановив обставин щодо наявності спадкоємців померлого ОСОБА_3 , що, на переконання заявника, призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

38. Більше того, заявник вважає, що суди не вжили всіх передбачених законом процесуальних заходів для встановлення обставин щодо наявності заповіту, спадкоємців за заповітом, а також можливого постійного проживання спадкоємців разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

39. Таким чином, заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, не перевіривши належним чином обставини щодо наявності заповіту та спадкоємців за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 , а також обставини постійного проживання можливих спадкоємців разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не витребувавши відповідних доказів, дійшли передчасного висновку про відсутність спадкоємців померлого ОСОБА_3 та, як наслідок, про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою і передачі її у власність територіальної громади.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

40. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» на касаційну скаргу, у якому товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки останні, на переконання заявника, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги

є необґрунтованими.

41. Зокрема, зазначає, що державна реєстрація місця проживання

ОСОБА_4 за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_3 сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Зміст частини третьої

статті 1268 ЦК України передбачає встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише факту реєстрації його місця проживання за адресою спадкодавця, які можуть не збігатися. Відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів фактичного проживання ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, на думку заявника, зумовила ухвалення обґрунтованого судового рішення, а такий висновок судів, своєю чергою, узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2020 року

у справі № 355/832/17.

42. Відтак, оскільки для застосування передбаченого частиною третьою статті 1268 ЦК України правила про прийняття спадщини необхідно встановити факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а скаржником не надано доказів постійного проживання ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

43. Судами попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних судових рішень встановлено, що 13 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100.3.2-01/0046 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого банком надано ОСОБА_1 кредит

у тимчасове користування у розмірі 1 664 000,00 грн, зі сплатою процентів 15% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення до

13 червня 2013 року (а.с.10-12).

44. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,

13 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №100.3.2-02/0046/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І. А., за реєстраційним №3540 зі змінами та доповненнями, на підставі якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку в порядку та на умовах, визначених іпотечним договором, земельну ділянку площею 4,8008 га, яка розташована за адресою: село Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району, Київської області, кадастровий номер 3222783200:05:010:0027, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №513441, виданого 26 вересня 2006 року Макарівським районним відділом земельних ресурсів Київської області, на підставі рішення Копилівської сільської ради від 11 липня 2006 №10-2-V (рішення), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №376/1 (а.с.14-15).

45. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 січня 2013 року у справі № 2-699/11 позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ВТБ БАНК» за кредитним договором №100.3.2-01/0046 від 13 червня 2008 року, в межах суми 3 177 319,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26 червня 2012 року становить

25 394 729,64 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 100.3.2-02/0046 від 13 червня 2008 року, а саме, на земельну ділянку площею 4,8744 га, кадастровий номер 3222783200:05:011:0043, що розташована на території села Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 513459, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 566; з початковою ціною предмета іпотеки відповідно до пункту 1.4 іпотечного договору

№ 100.3.2-02/0046 від 13 червня 2008 року - 6 782 000,00 грн; за іпотечним договором № 100.3.2-02/0046/1 від 13 червня 2008 року, а саме, на земельну ділянку площею 4,8008 га, кадастровий номер 3222783200:05:010:0027, що розташована на території села Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 513441, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 376/1; з початковою ціною предмета іпотеки відповідно до пункту 1.4 іпотечного договору

№ 100.3.2-02/0046/1 від 13 червня 2008 року - 6 679 000,00 грн, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження - на користь ПАТ «ВТБ БАНК» з початковою ціною продажу

6 782 000,00 грн, від вартості предмета іпотеки.

46. ІНФОРМАЦІЯ_2 майновий поручитель ОСОБА_2 померла (а.с.16).

47. Також судами встановлено, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі №370/1384/17 замінено померлого боржника ОСОБА_2 на її правонаступника - спадкоємця ОСОБА_3 у виконавчому провадженні НОМЕР_3, відкритому у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с.17).

48. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27 березня 2018 року про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1, на підставі ухвали Макарівського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі № 370/1384/17 замінено померлого боржника ОСОБА_2 на її правонаступника - спадкоємця ОСОБА_3 (а.с.19).

49. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.20).

50. 30 липня 2021 року між АТ «ВТБ БАНК» і АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» укладено договір №32-КБ про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за реєстровим № 2344, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 100.3.2-01/0046 від 13 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 , а також іпотечним договором № 100.3.2-02,0046/1 від 13 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_2 , перейшло до АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» (а.с.21-40).

51. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області

від 23 листопада 2021 року у справі № 2-699/11 замінено стягувача

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ «ВТБ БАНК» на АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» (а.с.41-43).

52. 16 лютого 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 20699/11 від 25 червня 2013 року з примусового виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 січня 2013 року у справі № 2-699/11 на користь нового стягувача - АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» (а.с.44-45).

53. З матеріалів спадкової справи №754/2013 щодо спадкового майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , судами встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027, є її чоловік - ОСОБА_3 та на частину спадкового майна отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.46-97).

54. Водночас матеріали вищевказаної спадкової справи не містять свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:010:0027.

55. Зі змісту листа-відповіді Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 24 червня 2025 року № 2326/01-16, наданого на виконання ухвали Макарівського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року, судами встановлено, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася (а.с.131).

56. Відповідно до Інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 травня 2025 року щодо земельної ділянки площею 4,8008 га із кадастровим номером 3222783200:05:010:0027, право власності на останню, на час формування відповіді, зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с.85-86).

Позиція Верховного Суду

57. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

58. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

60. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

61. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

62. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

63. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

64. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

65. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

66. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

67. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

68. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

69. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

70. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає

у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

71. Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

72. Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення -власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

73. Вищезазначене свідчить, що законодавцем у змісті ЦК України фактично передбачено механізм, який запобігає виникненню ситуації, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад та передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України).

74. Більше того, законодавцем у межах вищевказаного правового механізму передбачено право, зокрема, кредитора спадкодавця на ініціювання питання про визнання спадщини боржника відумерлою.

75. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України справи про визнання спадщини відумерлою суд розглядає в порядку окремого провадження.

76. Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини

(стаття 334 ЦПК України).

77. Відповідно до змісту статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

78. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

79. Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить

у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

80. Відтак, колегія суддів зауважує, що відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання відповідної процедури (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21, від 25 липня 2023 року у справі № 204/3252/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 205/5655/21, від 17 липня 2024 року у справі № 522/1364/20, від 10 липня

2024 року у справі № 521/15714/22, від 02 жовтня 2024 року у справі справа

№ 522/2960/20).

81. Відтак, у справі, що є предметом касаційного перегляду, судами попередніх інстанцій встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка із кадастровим номером 3222783200:05:010:0027, площею 4,8008 га, що розташована на території села Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, оскільки, як вбачається зі змісту спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї дружини, до складу якої, зокрема увійшла вищевказана земельна ділянка, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляла ОСОБА_3 спадкових прав на останню.

82. Вищевказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у змісті постанови від 22 березня 2023 року у справі

№ 463/6829/21 (провадження № 61-12264св22), у якій суд касаційної інстанції зауважив, що спадкоємець, який у встановленому порядку прийняв спадщину,

є її власником із часу її відкриття, а документом на підтвердження права на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування чи володіння належним їй на праві власності майном.

83. Водночас після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті останнього, відсутні, а спадкова справа щодо майна померлого не відкривалась, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичного прийняття спадщини іншими особами, а заява про визнання спадщини відумерлою, своєю чергою, була подана після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

84. АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус», своєю чергою, набуло прав кредитора померлого ОСОБА_3 , що підтверджується, зокрема, змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 16 лютого 2024 року.

85. Таким чином, встановивши сукупність юридичних фактів, а саме смерть спадкодавця, неприйняття спадкоємцями останнього спадщини, а також дотримання АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус», як стягувачем у виконавчому провадженні, та відповідно, кредитором у зобов`язанні, відповідної процедури звернення до суду для вирішення питання про визнання спадщини відумерлою, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

86. При цьому не заслуговують на увагу посилання касаційної скарги на наявність зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 разом із спадкоємцем та, як наслідок, посилання заявника касаційної скарги на те, що останній вважається таким, що прийняв спадщину в силу приписів частини третьої статті 1268 ЦК України, з огляду на таке.

87. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

88. Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

89. Комплексний аналіз вищевказаної норми свідчить про те, що для такого прийняття спадщини необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не наявності реєстрації їх місця проживання за однією адресою, оскільки така адреса може бути відмінною.

90. Вищезазначений правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі

№ 504/3606/14-ц та постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 09 жовтня 2024 року у справі

№ 644/4646/23.

91. Як зауважено Верховним Судом у змісті постанов від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 та

від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини.

92. У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі

№ 204/1052/20 зазначено, що під постійним місцем проживання спадкоємця зі спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

93. Таким чином, практика щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою, а для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої

статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цей факт під час вирішення спору між спадкоємцями підлягає встановленню у мотивувальній частині судового рішення. Непред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем не є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем (постанова Верховного Суду від 11 вересня

2024 року у справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23)).

94. Таким чином, ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили вищезазначені доводи Макарівської селищної ради, а аналогічні доводи касаційної скарги, своєю чергою, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

95. Більше того, ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк та не оскаржував рішення суду про визнання спадщини відумерлою, зокрема в апеляційному порядку, на що обґрунтовано звернув увагу суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

96. Відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

97. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

98. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

99. Відтак, установивши, що наявними у справі доказами підтверджено сукупність юридичних фактів, а саме: смерть спадкодавця, неприйняття спадкоємцями спадщини, наявність у спадкоємця заборгованості перед

АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» як кредитором, а також дотримання встановленої процедури і строків звернення до суду для вирішення питання про визнання спадщини відумерлою, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявника та визнання спадщини відумерлою із її передачею у власність територіальної громади.

100. Додатково колегія суддів зауважує, що оскільки наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

101. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Макарівської селищної ради залишити без задоволення.

2. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк