Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №473/2459/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2459/26

РІШЕННЯ

іменем України

"08" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретарів судового засідання Манучарян А.С., Ракуленко Є.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ

у травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно судового наказу, виданого 24 лютого 2026 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 473/703/26 з позивача на користь відповідачки на утримання дітей – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу). При цьому, на утриманні позивача перебуває його непрацездатна матір, яка перенесла оперативне втручання та за станом здоров`я потребує постійного лікування.

В зв`язку з чим, позивач ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів на користь відповідачки на утримання дітей з 1/3 до 1/6 частини його заробітку (доходу).

09 червня 2026 року від представниці відповідачки адвоката Палій Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вказуючи на те, що позивач не довів існування обставин, що є передбаченими законом підставами для зменшення розміру аліментів, зокрема перебування на його утриманні матері. Крім цього, представниця відповідачки звертала увагу суду на наявність у матері позивача ще шістьох дітей, у яких існує обов`язок та можливість надання утримання матері.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Вендель О.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представниця відповідачки адвокат Палій Л.В. в судове засідання не з`явилася, надала заява про розгляд справи за її відсутності, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Так, як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 05 вересня 2023 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Останні мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі судового наказу, виданого 24 лютого 2026 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 473/703/26 з позивача на користь відповідачки на утримання дітей щомісячно стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Відповідності до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. І цей обов`язок є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, які зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття (ст. 180 СК України).

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1ст. 181 СК України).

Якщо така домовленість відсутня аліменти визначаються судом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Водночас, враховуючи зміст ст. ст.181,192СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Отже, в зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року в справі № 554/3355/20.

У своїх постановах від 19 червня 2024 року в справі №686/22677/23, від 27 листопада 2024 року в справі №613/1404/23 Верховний Суд зазначив, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 зазначено, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану; погіршення або поліпшення здоров`я когось із них; в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд у цій постанові погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач уклав шлюб та має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, а також дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від іншого шлюбу, суперечитиме її інтересам, а тому такі обставини самі по собі не є підставами для зменшення розміру аліментів.

До подібних висновків Верховний Суд неодноразово приходив й в інших постановах, зокрема від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 та від 16 вересня 2024 року у справі №591/6388/22.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

Зокрема, позивачем не надано жодних доказів його матеріального становища як на час стягнення з нього аліментів, так і на час подачі позову та вирішення спору.

Крім цього, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_5 , яка хворіє та є пенсіонеркою за віком.

З копій медичних документів, наданих позивачем на підтвердження вказаних обставин, вбачається, що ОСОБА_5 09 червня 2024 року були проведені коронарографія та стентування коронарних артерій. Відповідні медичні послуги надавалися на платній основі. Також остання з 31 липня 2024 року до 01 серпня 2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні, за період лікування придбавалися вироби, медичного призначення (а.с.18-24). Доказів щодо оплати лікування саме позивачем матеріали справи не містять. Водночас, на момент ухвалення судового рішення у справі № 473/703/26 від 24 лютого 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника щомісячно, обставини, пов`язані із захворюванням матері позивача, вже існували, що визнається позивачем у поданій позовній заяві.

Доказів, що захворювання матері позивача призводить до значних, систематичних витрат на її лікування, в тому числі за рахунок позивача матеріали справи не містять.

Аналогічно позивачем не надано доказів, що його мати потребує допомоги, в тому числі саме від позивача, а останній надає їй таку допомогу, зокрема, з огляду на наявність у неї інших повнолітніх дітей (що визнано представником позивача), які мають обов`язок надавати таку допомогу.

Надані копії квитанцій щодо перерахування коштів на банківський рахунок, зняття коштів з банкоматів без ідентифікації особи отримувача, мети здійснення таких операцій беззаперечно зазначене не підтверджують.

Сам факт наявності у позивача матері, яка є пенсіонером за віком, не може автоматично вважатися достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей. Законодавство передбачає, що при визначенні чи зміні розміру аліментів першочергова увага приділяється інтересам та належному забезпеченню дитини. Обов`язок утримувати дитину є пріоритетним і не може бути обмежений іншими сімейними чи матеріальними обставинами без належного підтвердження істотного погіршення матеріального становища платника.

Водночас, обов`язок щодо доведення погіршення майнового становища з метою зменшення розміру аліментів покладається саме на особу позивача.

За встановлених обставин, у задоволенні вимог позивача слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,259,263-265,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Л.В.Лузан