Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №552/5246/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5246/26 Номер провадження 33/814/911/26Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: адвоката Хараїм О.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Рвачова О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп..

За постановою судді, 01.06.2026 о 21.33 год. ОСОБА_1 керував автомобілем NISSAN XTRAIL, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Я.Мудрого, 2, у м. Слов`янськ з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер алкотест та у медичному закладі відмовився на відеофіксацію. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, постановити нову, якою провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити н підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який на момент складання протоколу виконував службові обов`язки, то кваліфікація має бути за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.

Крім того, огляд на стан сп`яніння мав проводитися відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, тобто за участю командира військової частини або посадовою особою військової служби правопорядку.

Вказує, що направлення на огляд, наявне в матеріалах справи, є недопустимим доказом, оскільки складалось працівниками поліції не у присутності ОСОБА_1 , з його змістом останній не був ознайомлений.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом по справі.

Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом.

Захист вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та обіймає посаду «водій». Наявність права керування транспортними засобами пов`язана з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 у той час як позбавлення такого права позбавить його можливості заробляти на життя, захищати суверенітет та територіальну цілісність України.

Прохає з урахуванням ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод призначити ОСОБА_1 більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат Хараїм О.В. в судовому засіданні вважала можливим розгляд справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Хараїм О.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статі.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №072065 від 01.06.2026 року, у якому викладено фактичні обставини вчинення правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 01.06.2026 року, де вказано, що у ОСОБА_1 маються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови, різка зміна шкіряного покриву обличчя; рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області – старшого сержанта поліції П. Чалого, який за змістом відповідає протоколу; матеріали відеофіксації пригоди, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , будучи особою, що керує транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не оспорюється.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП України, під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Обставини правопорушення викладено вірно та чітко сформульовано його суть.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції був зупинений автомобіль NISSAN XTRAIL, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .. Під час спілкування з водієм, в працівників поліції виникли підозри про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Поліцейські озвучили ОСОБА_2 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора драгер алкотест або в медичному закладі, проте ОСОБА_1 огляд проходити відмовився. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_2 факт вживання алкогольних напоїв не заперечував та повідомив, що «випив банку пива» та намагався «домовитися на місці» з працівниками поліції.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст. 251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про порушення порядку проведення огляду, оскільки не залучено командира військової частини або ВСП, є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КпАП України за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки правил дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах.

Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 (в подальшому "Інструкція"), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За змістом ст.266-1 КпАП України, огляд військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, щодо військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння у громадських місцях під час проходження зборів або на території військових частин.

Апеляційний суд зауважує, що попри те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд на стан алкогольного сп`яніння має проводитися на загальних підставах, оскільки на момент зупинки транспортного засобу він перебував поза межами військової частини та не виконував обов`язків військової служби.

Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції жодних зауважень з приводу того, що він є військовослужбовцем та перебуває під час виконання військових обов`язків, не висловлював.

Крім того, інформації про виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби на момент керування транспортним засобом не надано і суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання щодо невинуватості ОСОБА_1 оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, оскільки судом достовірно встановлено, що останній відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

За таких обставин апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, як про це просить захисник в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Рвачова О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко