Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №924/880/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2026 р. Справа № 924/880/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу в залі судового засідання № 305

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine», м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця Стрілецького Богдана Андрійовича, м. Хмельницький

про стягнення 246307,79 грн основного боргу, 22648,38 грн пені, 11283,70 грн 15 % річних, 903,81 грн інфляційних втрат,

представники сторін:

позивача: Петренко С.В. - представник згідно ордеру

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 08.09.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення в справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2026 відкрито провадження в справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» звернулося до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Стрілецького Богдана Андрійовича 246307,79 грн основного боргу, 22648,38 грн пені за період з 08.04.2026 по 11.08.2026, 11283,70 грн 15 % річних за період з 08.04.2026 по 11.08.2026, 903,81 грн інфляційних втрат за квітень-червень 2026 року на підставі договору поставки від 30.03.2026 № U80120. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 253307,79 грн, що підтверджується видатковими накладними. Однак, відповідачем сплачено позивачу лише 7000,00 грн за поставлений ним товар, відтак станом на 11.08.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 246307,79 грн.

Відповідач не скористалися правом участі свого представника на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвала суду від 17.08.2026 у цій справі надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута до суду з підстав відсутності одержувача за вказаною адресою.

Згідно з ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З наведеного, відповідач є такими, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.

Враховуючи викладене вище, розумність строків розгляду судового спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судове засідання з`явився, підтримав свої доводи, викладені ним у позові.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

30.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Стрілецьким Богданом Андрійовичем укладено договір поставки № U80120, за умовами пункту 1.1. якого на умовах договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частині, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів (далі - товар) окремими партіями, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. Асортимент (номенклатура) ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які складають невід`ємну частину договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору ціна договору складається з сумарної ціни партій товару, поставлених на підставі договору.

Пунктами 2.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31.12.2026. Якщо жодна із сторін за два тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити договір, то договір продовжує діяти на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін Постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в національній валюті України в рахунку на оплату та видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

Як передбачено п.п. 5.1.1., 5.1.2. договору, Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунку Постачальника (але не пізніше терміну, зазначеного в рахунку); товарного кредиту з відстроченням платежу протягом 3 календарних днів з дати поставки товару. У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2 % за день Постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця. Покупець не сплачує Постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу.

Відповідно до пункту 5.2. договору при поставці на умовах відстрочення платежу загальна сума всіх неоплачених поставлених партій товару (кредитний ліміт) не може перевищувати 30000,00 гривень. Постачальник, починаючи з четвертого місяця після підписання договору, може щомісяця перераховувати кредитний ліміт (КЛ) за формулою: КЛ = (Середній оборот за 3 місяці) х 1,3.

Згідно з пунктом 5.3. договору вказана у пункті 5.1.2. договору кількість днів відстрочення та/або вказаний у п. 5.2. договору кредитний ліміт можуть бути змінені Постачальником залежно від кількості/вартості придбаних Покупцем товарів у Постачальника; частоти/регулярності замовлень; наявності/відсутності випадків виникнення простроченої заборгованості Покупця перед Постачальником тощо. У всіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці Покупця та вказується у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно рахунком/видатковою накладною.

Як передбачено п. 5.4. договору, при здійсненні безготівкових розрахунків Покупець зобов`язаний вказувати у призначенні платежу свій код клієнта, що встановлюється для нього Постачальником та зазначається у наданих Постачальником рахунках/видаткових накладних. Кошти, що надійшли від Покупця, Постачальник має право зараховувати в першу чергу на погашення тих грошових зобов`язань Покупця, які за хронологією виникли у часі раніше, незалежно від зазначеного Покупцем призначення платежу.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що Постачальник поставляє товар окремими партіями в строк до 5 (п`яти) робочих днів від наступного дня після попередньої оплати відповідної партії товару або від дня підтвердження замовлення на умовах: EXW (франко завод) будь-якої філії Постачальника або СРТ (перевезення оплачене до) Покупця в м. Хмельницький, відповідно до правил "Інкотермс 2020". Конкретні умови поставки кожної партії товару вказуються у видатковій накладній.

За умовами п. 6.3. договору сторони можуть додатково погодити, вказавши у накладній, інші ніж вказані у пп. 5.1. та 6.1. договору строки оплати та умови поставки товару.

Відповідно до пункту 8.1. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до видаткової накладної під час отримання ним.

Згідно з пунктом 10.5. договору Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на вимогу Постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 стаття 694 ЦК України) у розмірі 15 % річних від простроченої суми, - за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 253307,79 грн згідно з такими видатковими накладними: від 30.03.2026 № UA/UW1/SIP_26022772 на суму 67877,76 грн (кінцевий строк оплати 13.04.2026), від 31.03.2026 UA/UW1/SIP_26023081 на суму 140203,85 грн (кінцевий строк оплати 01.05.2026), від 04.04.2026 UA/UW1/SIP_26024352 на суму 8485,76 грн (кінцевий строк оплати 07.04.2026), від 06.04.2026 № UA/UW1/SIP_26024711 на суму 24603,79 грн (кінцевий строк оплати 27.04.2026), від 08.04.2026 UA/UW1/SIP_26025423 на суму 12136,63 грн (кінцевий строк оплати 11.04.2026).

Відповідачем частково було сплачено 7000,00 грн за поставлений йому товар згідно з видатковою накладною від 04.04.2026 UA/UW1/SIP_26024352, що підтверджується фіскальним чеком від 21.07.2026.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.08.2028 № 3181803 фізична особа-підприємець Стрілецький Б.А. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін – Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частині, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів (далі - товар) окремими партіями, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п. 5.1. договору сторони погодили, що Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунку Постачальника (але не пізніше терміну, зазначеного в рахунку); товарного кредиту з відстроченням платежу протягом 3 календарних днів з дати поставки товару.

При цьому, у п. 6.3. договору передбачено, що сторони можуть додатково погодити, вказавши у накладній, інші ніж вказані у пп. 5.1. та 6.1. договору строки оплати та умови поставки товару.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 253307,79 грн згідно з такими видатковими накладними: від 30.03.2026 № UA/UW1/SIP_26022772 на суму 67877,76 грн (кінцевий строк оплати 13.04.2026), від 31.03.2026 UA/UW1/SIP_26023081 на суму 140203,85 грн (кінцевий строк оплати 01.05.2026), від 04.04.2026 UA/UW1/SIP_26024352 на суму 8485,76 грн (кінцевий строк оплати 07.04.2026), від 06.04.2026 № UA/UW1/SIP_26024711 на суму 24603,79 грн (кінцевий строк оплати 27.04.2026), від 08.04.2026 UA/UW1/SIP_26025423 на суму 12136,63 грн (кінцевий строк оплати 11.04.2026).

Однак, відповідачем лише частково було оплачену вартість поставленого позивачем товару згідно з видатковою накладною від 04.04.2026 UA/UW1/SIP_26024352 на суму 7000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 21.07.2026. Відтак, сума боргу за поставлений та неоплачений повністю відповідачем товар у визначені в накладних строки становить 246307,79 грн.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати фізичною особою-підприємцем Стрілецьким Богданом Андрійовичем згідно з договором поставки від 30.03.2026 № U80120 боргу за поставлений йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» товар на суму 246307,79 грн, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача означеної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Як слідує із позовних вимог, позивачем також заявлено до стягнення 22648,38 грн пені за період з 08.04.2026 по 11.08.2026, 11283,70 грн 15 % річних за період з 08.04.2026 по 11.08.2026, 903,81 грн інфляційних втрат за квітень-червень 2026 року (згідно з розрахунком позивача).

Відповідно до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з чч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.5. договору Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на вимогу Постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 стаття 694 ЦК України) у розмірі 15 % річних від простроченої суми, - за кожен день прострочення.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок пені по кожному зобов`язанню (видатковій накладній) окремо, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення буде пеня в розмірі 22642,62 грн (по видатковій накладній від 30.03.2026 № UA/UW1/SIP_26022772 за період з 14.04.2026 по 20.07.2026 (21.07.2026 відповідачем проведено часткову оплату в розмірі 7000,00 грн) на суму боргу 67877,76 розмір пені становитиме 5467,41 грн, а за період з 21.07.2026 по 11.08.2026 на суму боргу 60877,76 грн = 1120,82 грн (всього за накладною 6588,23 грн; розрахунок пені по решті накладних є арифметично вірним)).

У задоволенні позову в частині стягнення 5,76 грн пені суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правовий аналіз зазначеної вище норми свідчить про те, що зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін приписів ст. 536 Цивільного кодексу України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Такий правовий висновок викладено зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок 15 % річних по кожному зобов`язанню (видатковій накладній) окремо (аналогічно розрахунку пені), суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення будуть 15 % річних у розмірі 11280,82 грн (по видатковій накладній від 30.03.2026 № UA/UW1/SIP_26022772 за період з 14.04.2026 по 20.07.2026 (21.07.2026 відповідачем проведено часткову оплату в розмірі 7000,00 грн) на суму боргу 67877,76 розмір 15 % річних становитиме 2733,71 грн, а за період з 21.07.2026 по 11.08.2026 на суму боргу 60877,76 грн = 550,40 грн (всього за накладною 3284,11 грн; розрахунок 15 % річних по решті накладних є арифметично вірним)).

У задоволенні позову в частині стягнення 2,88 грн 15 % річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" № 14 від 17.12.2013).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по кожному зобов`язанню (видатковій накладній) окремо, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 903,81 грн розрахована арифметично вірно, відтак підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи зазначені вище обставини справи в їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 246307,79 грн основного боргу, 22642,62 грн пені, 11280,82 грн 15 % річних, 903,81 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення 5,76 грн пені, 2,88 грн 15 % річних суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору).

Представник позивача також у позові просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

При вирішенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу судом враховується таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходяться копії: договору від 01.04.2026 про надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.02.2020 Серія КС № 8747/10, ордеру від 11.08.2026 на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Петренко С.В. на підставі договору від 01.04.2026.

01.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (Клієнт) та адвокатом Петренко С.В. (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта в будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи, апелянта (п. 1.1. договору); надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання позовних заяв, скарг, клопотань, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення (п. 1.2. договору); представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства, державних органах, підприємствах недержавної форми організації, перед фізичними та юридичними особами (пункт 1.3. договору).

Надання правової допомоги здійснюється шляхом: надання консультацій, проведення аудиту господарської діяльності, аналізу документів, розробки та правового аналізу договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності Клієнтом; надання правової допомоги шляхом підготовки та подачі процесуальних документів до суду; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору (пункт 1.4. договору).

Адвокат має право: звертатись з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, будь-якої форми організації, також до фізичних осіб (за їх згодою) (пункт 2.21.); представляти і захищати права, свободи та інтереси Клієнта у судах будь-якої інстанції та юрисдикції, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні таза її межами (пункт 2.22.); складати та підписувати від імені Клієнта позовні заяви, зустрічні позовні заяви, скарги, клопотання, апеляційні, касаційні скарги, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку (пункт 2.24.).

Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором (пункт 3.1. договору).

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору, та є комерційною таємницею (пункт 3.2. договору).

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт (пункт 3.3. договору).

Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Після закінчення надання послуг (або ж проміжного періоду надання послуг), Адвокат протягом 1 робочого дня готує та передає на погодження Клієнта два примірники акта приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний протягом 1 робочого дня розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення. Після підписання Клієнт протягом 1 робочого дня передає один примірник підписаного акту Адвокату (пункт 3.4. договору).

Підставою для сплати гонорару є цей договір та акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.7. договору).

Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката (пункт 3.8. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом дванадцяти наступних календарних місяців (пункт 4.1. договору).

Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання (пункт 4.2. договору).

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено розрахунок вартості однієї години надання послуг.

10.08.20026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (Замовник) та адвокатом Петренко С.В. (Виконавець) підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору, відповідно до якого Виконавець надав Замовнику послуги правничої допомоги: складено позовну заяву та подано до Господарського суду Хмельницької області в справ за позовом до фізичної особи-підприємця Стрілецького Б.А. про стягнення заборгованості за договором від 30.03.2026 № U80120.

Вартість наданих послуг складає 9000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 11.08.2026 № 107419 Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» сплачено Петренко С.В. 9000,00 грн за надані юридичні послуги.

При розгляді заяви позивача про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому у пп. 19, 20 постанови від 07.07.2021 № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із чч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями чч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (чч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Отже, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, предмет позову, обсяг доказів для правового аналізу, ступінь складності справи, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема, забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. У стягненні решти витрат позивача на професійну правничу допомогу слід відмовити з огляду на їх безпідставність у цій частині.

Керуючись ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine», м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Стрілецького Богдана Андрійовича, м. Хмельницький про стягнення 246307,79 грн основного боргу, 22648,38 грн пені, 11283,70 грн 15 % річних, 903,81 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Стрілецького Богдана Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 8/9, ідентифікаційний код 30865632) 246307,79 грн (двісті сорок шість тисяч триста сім гривень 79 копійок) основного боргу, 22642,62 грн (двадцять дві тисячі шістсот сорок дві гривні 62 копійки) пені, 11280,82 грн (одинадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 82 копійки) 15 % річних, 903,81 грн (дев`ятсот три гривні 81 копійку) інфляційних втрат, 3373,62 грн (три тисячі триста сімдесят три гривні 62 копійки) витрат на оплату судового збору, 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5,76 грн пені, 2,88 грн 15 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.09.2026.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 – відповідачу ( АДРЕСА_2 , і.н. 3710206399) – реком. з повідом.

Позивачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.