Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №146/1062/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1062/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. селище Томашпіль

Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчук О.В., за участю секретаря судового засідання Баранецької О.І. прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Мазура І.А., гр. ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Рожнятівка, Томашпільського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Гр. ОСОБА_1 , який працював поліцейським взводу №2 роти №2 (забезпечення мобільності безпілотних груп) батальйону поліції особливого призначення (Стрілецький) Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, будучи рядовим поліції, являючись відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин подав щорічну декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, «Після звільнення за 2025 рік», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Гр. ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, визнав, щиро розкаявся в скоєному, пояснюючи, що допустила дане правопорушення не навмисно, зобов`язався в подальшому не допускати вчинення подібного. Вказав, що декларацію вчасно подати забув, оскільки недовго був поліцейським.

Прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Мазур І.А. в судовому засіданні попросив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та притягнути його до відповідальності згідно чинного законодавства, накласти на ОСОБА_1 штраф в межах санкції відповідної статті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, правопорушника, приходжу до наступного.

Відповідно до ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Дії особи, поведінка якої є предметом дослідження, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї норми - адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб`єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до витягу з наказу № 173 від 07.10.2025 ОСОБА_1 відраховано.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Абзацами 2, 3 пункту 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону декларацій приймається рішення Національного агентства.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 повинен був подати декларацію після звільнення до 31 березня 2026 року.

Згідно публічної частини інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА_1 подав декларацію після звільнення до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 09 квітня 2026 року, що виходить за межі термінів, які визначені у п.6 розділу II Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб».

Перед початком заповнення електронної декларації ОСОБА_1 особисто ознайомилася із Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_1 , маючи рівні можливості з іншими суб`єктами декларування, не був позбавлений можливості заповнити та подати декларацію після звільнення до 09 квітня 2026 року.

Під час проведення перевірки, аналізу доказів та складання протоколу не виявлено об`єктивних причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 , впродовж січня-березня 2026 року відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків, як суб`єкта декларування, та належним чином виконати вимоги, передбачені п.6 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб».

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена - він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, -несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При призначенні адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, особу порушника ОСОБА_1 , ступінь його вини, щире розкаяння, позитивну характеристику правопорушника, його майновий стан, тяжкість вчиненого правопорушення, те, що вона раніше не притягувалася до відповідальності за корупційні діяння та діє в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і вважає за необхідне застосувати до неї стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлений на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня – 3328,00 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1,ст.172-6 ч.1, ст.ст.221, 268, 283, 294 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень (вісімсот п`ятдесят гривень), на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Рожнятівка, Томашпільського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення та відповідно до ч.2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного в постанові.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук