Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №146/652/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/652/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»

відповідач: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 квітня 2026 року до Томашпільського районного суду надійшов позов представника ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість в розмірі 13829,50 грн. та судові витрати.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» позов обґрунтував наступним.

19.01.2020 року між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 457941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах Кредитного договору (розділу 1) Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем, що підтверджується документом отриманим від ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

В подальшому у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов`язань за кредитним договором, відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого: Додатковим договором від 19.02.2020 р., строк користування кредитом продовжили до 21.03.2020 р.; Додатковим договором від 25.03.2020 р., строк користування кредитом продовжили до 25.04.2020 р.

Відповідач здійснив платежі на суму 3780,00 грн., дата останнього платежу 25.03.2020 р., не виконав свої зобов`язання, що передбачені умовами кредитного договору, як своєчасне повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом (Графік платежів за кредитним договором додається). У зв`язку із припиненням здійснення платежів на виконання кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура України» на підставі Договору факторингу № 015-220221 за плату відступило, а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача.

21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі Договору факторингу № 20241021/2 за плату відступило, а ТОВ «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Станом на 24 квітня 2026 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 13829,50 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 3600,00 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) – 8208,00 грн.; інфляційне збільшення – 2021,50 грн.

Розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить суму судового збору – 2662,40 грн. та суму витрат направничу допомогу адвоката в сумі 7000 гривень.

15 липня 2026 року відповідачем подано др. суду відзив, згідно якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову — стягнути виключно ту суму заборгованості, яка підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, відмовивши у стягненні необґрунтовано нарахованих процентів та інших непідтверджених сум. Застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог або їх частини у разі встановлення судом факту її спливу. Зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн як неспівмірний зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відзив обґрунтовано наступним.

Із позовної заяви вбачається, що розмір фактично наданого кредиту становив 3600,00 грн. Водночас сам позивач зазначає, що на виконання кредитного договору відповідачем було здійснено платежі на загальну суму 3,00 грн. За таких обставин позивач зобов`язаний надати суду детальний та зрозумілий розрахунок із зазначенням: дати кожного нарахування процентів; суми, на яку здійснювалося відповідне нарахування; процентної ставки за кожний період; кількості днів користування кредитом; дати та суми кожного платежу відповідача; черговості зарахування кожного платежу; залишку тіла кредиту після кожного здійсненого платежу.

Без зазначених відомостей неможливо перевірити правильність заявленої позивачем суми 8208,00 грн. процентів.

Фактично сума процентів більш ніж удвічі перевищує суму отриманого кредиту, що потребує особливо ретельної перевірки судом підстав, періоду та порядку їх нарахування.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що після укладення додаткових договорів кінцевий строк користування кредитом було продовжено до 25.04.2020 року.

Отже, саме 25.04.2020 року є визначеною самим позивачем кінцевою датою строку кредитування.

Після спливу погодженого сторонами строку кредитування правова природа вимог кредитора змінюється. Кредитор не має права автоматично та необмежено продовжувати нарахування договірних процентів як плати за правомірне користування кредитом, якщо строк такого користування закінчився.

У зв`язку із цим Позивач повинен чітко розмежувати: проценти, нараховані в межах погодженого строку кредитування; нарахування після 25.04.2020 року; суми, заявлені як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

Однак із тексту позовної заяви такого розмежування не вбачається. Позивач зазначає єдину суму «заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) — 8208,00 грн.», фактично об`єднуючи різні за своєю правовою природою нарахування.

Таке формулювання не дає можливості встановити, за який саме період, на якій правовій підставі та за якою ставкою нараховано 8208,00 грн.

Тому вимога про стягнення процентів у заявленому розмірі є недоведеною та підлягає відхиленню або зменшенню до суми, яка буде належним чином підтверджена позивачем.

Позивач посилається на укладення договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», а також договору факторингу №20241021/2 від 21.10.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф».

При цьому сам позивач зазначає, що повні реєстри прав вимоги до суду не подаються, а надаються лише витяги.

За таких обставин суду необхідно перевірити не лише факт укладення договорів факторингу, але й факт фактичного переходу до Позивача права вимоги саме за Договором №457941 від 19.01.2020 року.

Наявність договору факторингу сама по собі не підтверджує передачу конкретної вимоги, якщо належними доказами не встановлено включення конкретного боржника та конкретного кредитного договору до реєстру переданих прав вимоги.

Позивач заявляє до стягнення 2021,50 грн. інфляційного збільшення.

Водночас у позовній заяві не наведено детального помісячного розрахунку зазначеної суми безпосередньо в тексті позову.

Для перевірки такого нарахування необхідно встановити: суму основного простроченого грошового зобов`язання; дату виникнення прострочення; періоди, за які здійснено розрахунок; індекси інфляції, використані за кожний відповідний місяць; математичний порядок розрахунку кінцевої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю цієї справи, ціною позову та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Ціна позову становить 13829,50 грн., тоді як заявлені витрати на адвоката становлять 7000,00 грн., тобто більше половини ціни позову.

Справа стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором та, за твердженням самого позивача, підлягає розгляду як малозначна справа у спрощеному позовному провадженні.

Позовна заява значною мірою складається з викладення типових положень законодавства та опису стандартної процедури укладення електронного кредитного договору.

У зв`язку із цим заявляю клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У разі часткового або повного задоволення позову відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру.

Кінцевий строк виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідно до тверджень самого позивача, настав 25.04.2020 року.

Позов сформовано в системі «Електронний суд» лише 29.04.2026 року.

Враховуючи значний проміжок часу між виникненням прострочення та зверненням позивача до суду, відповідач просить суд перевірити перебіг позовної давності з урахуванням законодавчих положень, що діяли у відповідні періоди, зокрема щодо продовження та зупинення перебігу відповідних строків.

У разі встановлення судом спливу позовної давності щодо заявлених вимог або їх частини заявляю про застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України.

21 липня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого просить стягнути з гр. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за Договором № 457941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.01.2020 року в розмірі 13829,50 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 50 копійок) грн.. на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та стягнути з гр. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

Відповідь на відзив обґрунтована наступним.

Загальна сума погашення в розмірі 3780,00 грн. складається із 2-ох платежів: 19.02.2020 – 2052,00 грн. та 25.03.2020 – 1728,00 грн., та зарахована в рахунок погашення відсотків.

Як вбачається із наданого первісним кредитором деталізованого розрахунку заборгованості (додаток 10 до позовної заяви), відповідач здійснив погашень на загальну суму 3780,00 грн., такі складається із 2-ох платежів: 19.02.2020 – 2052,00 грн. (укладення Додаткового договору 667951 від 19.02.2020 р. до Договору № 457941 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 19.01.2020 р.), та 25.03.2020 – 1728,00 грн. (укладення Додаткового договору 896485 від 25.03.2020 р. до Договору № 457941 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 19.01.2020 р.).

І зазначені вище суми (2052,00 грн., 1728,00 грн.) згідно 7 колонки деталізованого розрахунку заборгованості (сплачено: проценти за користування, грн.) зараховані відповідачу в рахунок погашення строкових проценти за користування кредитом в день укладення додаткових договорів.

Як вбачається із умов договору строк дії 457941 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту є від 19.01.2020 по 25.04.2020 року (з врахуванням додаткових договорів №№ 667951, 896485).

Строкові проценти згідно умов договору (згідно наданого Первісним кредитором деталізованого розрахунку заборгованості) за даний період нараховані в розмірі 5832,00 грн. (3-я колонка) за мінусом погашень здійснених відповідачем в загальній сумі 3780,00 грн., - строкові відсотки становлять 2052,00 грн. (15-а колонка).

З 25.04.2020 по 23.07.2020 (90 днів) первісним кредитором нараховано проценти згідно п.п. 1.3.2., 3.4.3. договору протягом 90 днів і згідно процентної ставки 1.9% згідно п.п. 1.3.2., 3.4.3. договору.

Заборгованість відсотках за Договором позики у разі неповернення позичальником кредитних коштів: 3600,00 х 1,9% х 90 = 6156,00 грн.

Загальна сума заборгованості по відсоткам нарахованих Кредитодавцем/Первісним кредитором та відступлена ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за Договором № 457941 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 19.01.2020: 2052,00 (строкові відсотки згідно Основного та Додаткових договорів) + 6156,00 (відсотки згідно ч.2 ст.625 ЦК України) грн. = 8208,00 грн.

Розрахунок суми інфляційного збільшення розраховується за формулою:

IIc (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70: 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x(101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60: 100) = 1.17119713.

Період прострочення грошового зобов`язання 669 днів. Період нарахування інфляційних витрат: Дата виникнення простроченої заборгованості – 26.04.2020 р. Кінцева дата нарахування інфляційних витрати – 23.02.2022 р.

Інфляційне збільшення: 11808,00 x 1.17119713 - 11808,00 = 2021,50 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 24 червня 2026 року без виклику сторін.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 06 липня 2026 року, ухвалено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 17 липня 2026 року.

15 липня 2026 року відповідачем подано до суду відзив.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 липня 2026 року.

21 липня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду заяву, згідно якої справу просить розглянути без його участі, позовну заяву підтримує повністю, просить її задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася по невідомій суду причині, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подала, доказів про поважність причини своєї неявки в судові засідання до суду не надала.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 19.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 457941. Сума позики складає: 3300,00 гривень. Позика видається строком на 30 днів. Акційна процентна ставка становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Відповідно до п. 3.4.3. кредитного договору з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Згідно п.4.4. кредитного договору у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку в вигляді пені у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "39,60" грн за кожен день прострочення.

Згідно п.4.5. кредитного договору штрафні санкції за Договором нараховуються з першого дня порушення клієнтом умов договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим Договором, та становить: 2826,00 грн.

Відповідно додаткового договору № 667951 до Договору № 457941 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 19.02.2020 р., продовжено строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. Договору строку користування позикою, встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 21.03.2020.

Згідно додаткового договору № 896485 до Договору № 457941 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 25.03.2020 р., продовжено строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. Договору строку користування позикою, встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 25.04.2020.

22.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №015-220221, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошової вимоги.

Відповідно до витягу з акта прийому передачі до реєстру боржників до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021 року ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 457941.

21.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу №20241021/2, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права грошової вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу №20241021/2 від 24 квітня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 457941.

Як видно з детального розрахунку заборгованості позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат по 23.02.2022 року.

Окрім того, позивачем до складу відсотків залучено також розмір відсотків нарахованих ним згідно до п. 3.4.3. кредитного договору.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір,укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно статті 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору за кредитним договором № 457941 від 19.01.2020 року, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконала.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість в сумі 13829,50 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 3600,00 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) – 8208,00 грн.; інфляційне збільшення – 2021,50 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі- Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і тривав до 04.09.2025 року, а саме після набрання чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу «прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Отже, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку заборгованості, 25.03.2020 позивачем було сплачено 1728 грн на погашення кредитного договору. Відтак, відповідно до положень статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за вказаним договором розпочався з 26.03.2020 року.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду із даним позовом, а саме 29.04.2026 року, враховуючи продовження та зупинення строку позовнох даності, трирічний строк позовної давності не сплив.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено стороною відповідача, а тому клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної даності не підлягає до задоволенню.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав позивача.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 13829,50 грн.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема,подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом підчас розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» понесло судові витрати, що складаються з 2662,40 гривень, сплаченого судового збору.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, , часткове задоволення позову стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» підлягає судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача в позові було надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме на суму 7000 грн.

На виконання вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України до позову додано Договір про надання правової допомоги №211100263 від 22 квітня 2026 року укладений між адвокатом Бачинським О.С. та ТОВ «ФК «Артеміда - Ф», акт прийому – передачі наданих послуг №1 згідно договору №211100263 від 22 квітня 2026 року згідно якого вартість наданих послуг складає 7000 грн.

У відповідності до висновку Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) зазначеним справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що позов було задоволено, а також, що розмір наданої позивачу правової допомоги є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, зважаючи на заперечення відповідача проти заявленого розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором № 457941 від 19.01.2020 року в розмірі 13829,50 грн. (тринадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень п`ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 2000 грн. (дві тисячі гривень) судових витрат, що складаються із витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634, адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Пилипчук