Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №145/1118/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 145/1118/26

Провадження №1-кп/145/172/2026

08.09.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020080000040, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Миронівка Ямпільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого провідником "АТ Укрзалізниця", перебуваючого в декретній відпустці, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 26.02.2026 близько 02:05 години, рухаючись за кермом автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Злагоди в селищі Тиврів Вінницького району Вінницької області, де після зупинки поліцейським РПП сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та поліцейським РПП сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , які, відповідно до ч. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовими особами за ознакою постійного здійснення функції представника влади, реалізував кримінально-протиправний умисел, спрямований на вчинення пропозиції та подальшого надання неправомірної вигоди службовим особам - поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за невчинення ними в його інтересах дії з використанням наданої їм влади, а саме за не складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

Так, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, діючи умисно, запропонував поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надати їм неправомірну вигоду за невчинення ними вказаних дій. Продовжуючи реалізацію свого умислу, ігноруючи відмову поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від неправомірної вигоди та здійснене попередження останніми про кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку та надання неправомірної вигоди службовій особі за ст. 369 КК України, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, неодноразово висловив останнім пропозицію надання неправомірної вигоди в розмірі 8550,00 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень, разом з тим продемонстрував грошові кошти в зазначеному еквіваленті, за невчинення ними в інтересах останнього дії з використанням наданої влади, а саме за не складання стосовно ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним пропозиції службовим особам надати їм правомірну вигоду за обставин, викладених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, розміру процесуальних витрат, долі речових доказів.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, допитавши обвинуваченого, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відповідальності судом не встановлено, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає покаранню за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд зважає на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, є працевлаштованим, одруженим, перебуває у декретній відпустці, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, про скоєне жалкує.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, суд, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченому буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні, у зв`язку з чим винагорода викривачу не пропонувалась.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільні позови не заявлялись.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався і суд не вбачає підстав для його застосування.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, зокрема, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що поміщений на оптичний носій інформації типу "DVD-R диск", залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 2, 12, 50-53, 65-67, 369 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: відеозапис з нагрудної камери інспектора РПП СПД № 1 ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що поміщений на оптичний носій інформації типу "DVD-R диск", залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1