Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №922/1471/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1471/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків

до Житлового кооперативу «УРАЛ», м. Харків

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача - Бова В.О.

відповідача - Моісєєва К.С. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 30 квітня 2026 року із позовною заявою до Житлового кооперативу “УРАЛ” (надалі - Відповідач), в якій просить суд зобов`язати ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ “УРАЛ” (Код ЄДРПОУ 23010584, 61123, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 85-Б) надати для ознайомлення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та виготовлення копій (фотокопій), виписки з документів та відомостей про діяльність ЖИТЛОВОГО КООПЕРАТИВУ “УРАЛ”:

- Зведену інформацію про результати голосування кожного із членів кооперативу на загальних зборах членів кооперативу з 2023 по 2026 р;

- Звітність про використання цільових внесків членів кооперативу;

- Копії бухгалтерських документів, що підтверджують надходження та використання коштів кооперативу (включаючи, але не обмежуючись: платіжні доручення, акти виконаних робіт, договори, накладні тощо);

- Розгорнуті банківські виписки з рахунків кооперативу про рух коштів за період 2023– 2026 років;

- Інформацію щодо порядку формування, розміру та розподілу членських внесків;

- Відомості про осіб, які отримують заробітну плату у кооперативі, із зазначенням посад та розміру виплат;

- Інформацію про затверджені кошториси витрат на оплату праці голови правління та інших працівників кооперативу;

- Річні фінансові звіти кооперативу за 2023, 2024 та 2025 роки;

- Всі відомості про фактично понесені витрати кооперативу за 2023, 2024, 2025, 2026 роки;

- Первинні документи, що підтверджують склад всіх понесених витрат за 2023, 2024, 2025, 2026 роки;

- Всі рішення Правління Кооперативу (протоколи засідань) 2023, 2024, 2025, 2026 роки, з усіма невід`ємними частинами та затверджені такими рішеннями документи;

- Всі рішення та висновки Ревізійної комісії за 2023, 2024, 2025, 2026 роки, з усіма невід`ємними частинами та затверджені такими рішеннями документи;

- Повну інформацію про майно, що перебуває на балансі кооперативу;

- Інформацію щодо здійснення кооперативом належного утримання будинку, зокрема перелік виконаних робіт та наданих послуг за 2023, 2024 та 2025 роки із підтверджуючими документами.

Крім того, Позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн покласти на Відповідача та судовий розгляд у справі за цим позовом провести за відсутності позивача та його представника за наявними матеріалами у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою Житлового кооперативу “УРАЛ” на запит Фізичної особи ОСОБА_1 , як члена та засновника кооперативу, з вимогою про надання документів та інформації про діяльність кооперативу, що, на думку Позивача, порушує його права.

Ухвалою від 05.05.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1471/26, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 21 травня 2026 року об 11:45.

21 травня 2026 року судом постановлено ухвалу, де зазначено, що судом долучено до матеріалів справи: - відзив (вх. №12194 від 21.05.2026) Житлового кооперативу “УРАЛ”; - заяву (вх. №12195 від 21.05.2026) Житлового кооперативу “УРАЛ” про закриття провадження у справі; - клопотання (вх. №12196 від 21.05.2026) Житлового кооперативу “УРАЛ” про відкладення. Судом було встановлено, що заява (вх. №12195 від 21.05.2026) Житлового кооперативу “УРАЛ” про закриття провадження у справі буде розглянуто в межах процесуального законодавства. Суд задовольнив клопотання (вх. №12196 від 21.05.2026) Житлового кооперативу “УРАЛ” про відкладення та повідомлено всіх учасників справи належним чином, що підготовче засідання у справі відбудеться 11 червня 2026 року о(б) 11:00 год.

Суд своєю ухвалою від 11.06.2026 повідомив всіх учасників справи, що засідання призначене на 11.06.2026 не відбулося у зв`язку з існуванням можливої загрози безпеці життю та здоров`ю людей. Задля захисту учасників судового процесу та працівників апарату суду, в період з 10 по 12 червня 2026 року (включно) було обмежено доступ до приміщення Господарського суду Харківської області та прилеглої території. Таким чином підготовче засідання у справі відбудеться 25 червня 2026 року о(б) 12:15 год.

25 червня 2026 року судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви (вх. №12195 від 21.05.2026) Житлового кооперативу “УРАЛ” про закриття провадження у справі та закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16 липня 2026 року о 11:30.

Ухвалою від 16.07.2026 суд прийняв та долучив до матеріалів справи заяву (вх. №17036 від 13.07.2026) та заперечення на клопотання (заяву) (вх. №17209 від 14.07.2026), а також повідомив всіх учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 06 серпня 2026 року о(б) 11:15 год.

Ухвалою від 06.08.2026 судом прийнято та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення у справі (вх. №19197 від 06.08.2026) ФО ОСОБА_1 та додаткові пояснення у справі (вх. №19218 від 06.08.2026) ЖК “УРАЛ”, також повідомлено всіх учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 27 серпня 2026 року о(б) 11:45 год.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, вважає, що з боку Відповідача здійснено дії, які порушують права Позивача.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення учасників про розгляд справи. Оскільки отримання учасниками справи процесуальних документів відбувалось в електронному вигляді, наявність зареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу підтверджується відповідними даними щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, передбаченої статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 909/595/21).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судових засідань у цій справі; сторонам надано можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, надано достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань, а також для подання доказів. Обидві сторони цими правами скористалися: Позивач – шляхом подання позовної заяви з доданими до неї доказами, відповіді на відзив та додаткових пояснень, Відповідач – шляхом подання відзиву, заперечень, заяви про закриття провадження у справі, клопотання про відкладення та додаткових пояснень.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження. Так, у рішенні “Вергельський проти України” ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлені судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлені можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво своїх інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Житловий кооператив “УРАЛ” (код ЄДРПОУ 23010584) зареєстрований як юридична особа 16.03.2006, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Житлового кооперативу “УРАЛ”, затвердженого протоколом загальних зборів від 27.10.2016 (надалі - Статут), Кооператив є обслуговуючим кооперативом, який створений на базі Асоціації власників квартир “УРАЛ” та є її правонаступником, діє відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про кооперацію”, інших законодавчих актів та Статуту. Згідно з п. 1.4 Статуту Кооператив є неприбутковою організацією, не має на меті одержання прибутку та забезпечує свою господарську діяльність за рахунок членських внесків, які використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Кооперативу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності.

Позивач з 02.03.2018 є власником квартири № 13 у будинку № 85-Б по проспекту Тракторобудівників у місті Харкові, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 02.03.2018 (зареєстровано в реєстрі 1448) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.03.2018 за № 115943877.

Відповідно до пп. 4.4.2 п. 4.4 Статуту власники жилих квартир або спадкоємці автоматично стають членами Кооперативу після вчинення відповідних нотаріальних дій. Отже, Позивач набув статусу члена Житлового кооперативу “УРАЛ” з 02.03.2018. Факт членства Позивача у Кооперативі Відповідачем не заперечується ані у відзиві, ані у запереченнях, ані у додаткових поясненнях.

Щодо тверджень Позивача, викладених у позовній заяві про наявність у Позивача статусу засновника Житлового кооперативу “УРАЛ”, після дослідження матеріалів справи суд відхиляє їх.

Так, кооператив зареєстровано 16.03.2006, тоді як право власності на квартиру Позивач набув 02.03.2018, тобто через дванадцять років після створення юридичної особи. Ані Статут, ані довідка № 23 від 23.04.2018, ані інші додані до позову документи відомостей про участь Позивача у створенні Кооперативу не містять. Разом із тим ця обставина не має вирішального значення для вирішення спору, оскільки у відповіді на відзив Позивач обґрунтував заявлені вимоги саме статусом члена Кооперативу, а право на одержання інформації, передбачене статтею 12 Закону України “Про кооперацію” та п. 5.1.3 Статуту, належить члену Кооперативу незалежно від його участі у створенні юридичної особи.

23.03.2026 Позивач звернувся до Відповідача із письмовою заявою, в якій, посилаючись на п. 5.1.3 Статуту, статтю 12 Закону України “Про кооперацію” та статтю 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, вимагав надати перелік документів (складається з тринадцяти пунктів) та відомостей про діяльність Кооперативу за 2023-2026 роки, встановивши строк для надання відповіді - не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання заяви.

Зазначена заява направлена засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення від 23.03.2026, поштовою накладною № 6113503351545 від 23.03.2026 та фіскальним чеком. Заяву отримано Відповідачем 25.03.2026, що сторонами не оспорюється.

Листом від 17.04.2026 за вих. № 1004/26 Житловий кооператив “УРАЛ” надав Позивачу відповідь, зміст якої зводиться до викладення положень Закону України “Про звернення громадян”, Закону України “Про кооперацію”, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про захист персональних даних” та розділів 5, 6, 8 Статуту, а також до висновку про те, що член Кооперативу реалізує своє право на отримання інформації як через участь у загальних зборах, так і шляхом звернення до органів управління та органів контролю в межах їх компетенції.

Суд встановив, що за наслідками розгляду заяви від 23.03.2026 Відповідач жодного із запитаних документів або відомостей Позивачу не надав, копій не виготовив, конкретної дати, часу та порядку ознайомлення з документами не запропонував і не повідомив про відсутність у нього тих чи інших документів. За таких обставин лист від 17.04.2026 за вих. № 1004/26 за своїм змістом та наслідками є відмовою у наданні запитаної інформації.

Суд також звертає увагу, що перелік вимог позовної заяви не є тотожним переліку вимог заяви від 23.03.2026: у позовній заяві заявлено вимогу про надання розгорнутих банківських виписок з рахунків кооперативу про рух коштів за період 2023-2026 років, яка предметом досудового звернення Позивача до Відповідача не була.

Вважаючи, що права Позивача були порушені, він звернувся до суду за їх захистом.

Щодо заяви Житлового кооперативу “УРАЛ” (вх. № 12195 від 21.05.2026) про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові від 24.04.2019 у справі № 509/577/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність, а члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав; відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Сторони посилаються на цей правовий висновок, надаючи йому протилежне тлумачення. Позивач (у своєму позові) вважає, що сам статус члена обслуговуючого кооперативу є достатнім для віднесення спору до господарської юрисдикції. Відповідач (у відзиві та заяві про закриття провадження у справі) посилається на те, що визначальним є не статус особи, а зв`язок спірних правовідносин зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, і що право на звернення із запитом є самостійним інформаційним правом, відокремленим законодавцем від права на участь в управлінні.

Суд погоджується з Відповідачем у тому, що сам лише факт членства особи у кооперативі не є достатнім для віднесення будь-якого спору між нею та кооперативом до юрисдикції господарських судів. Критеріями розмежування є характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін та предмет спору. Проте застосування цих критеріїв до обставин цієї справи приводить до висновку, протилежного тому, на яке посилається сам Відповідач.

За суб`єктним складом спір виник між юридичною особою - Житловим кооперативом “УРАЛ” - та його членом, що Відповідачем не заперечується.

За характером спірних правовідносин та предметом спору Позивач вимагає надання документів і відомостей про рішення Правління Кооперативу, рішення та висновки Ревізійної комісії, річні фінансові звіти, кошториси витрат на оплату праці, майно на балансі Кооперативу, фактично понесені витрати та стан утримання будинку, тобто документів про діяльність юридичної особи та про роботу її органів управління і контролю. Суд дійшов висновку, що заявлені вимоги за своїм змістом безпосередньо стосуються діяльності та управління Кооперативом.

Суд не приймає доводів Відповідача про те, що стаття 12 Закону України “Про кооперацію” розмежовує право на участь в управлінні кооперативом і право звертатися із запитами та одержувати письмові відповіді, а тому останнє має суто інформаційний характер.

Суд звертає увагу, що права та обов`язки членів кооперативу були закріпленні в Статуті ЖК “УРАЛ”. Право члена Кооперативу голосувати на загальних зборах (пп. 5.1.1 п. 5.1 Статуту), вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Кооперативу та усунення недоліків у роботі його органів управління і посадових осіб (пп. 5.1.2 п. 5.1 Статуту), а також ініціювати позачергову перевірку фінансово-господарської діяльності на вимогу не менше як 10 відсотків членів Кооперативу (п. 8.3 Статуту) не може бути реалізоване усвідомлено за відсутності у члена Кооперативу відомостей про те, як саме Кооператив управляється, які рішення приймають його органи та як витрачаються членські внески. Право на інформацію у цьому спорі є не самоціллю, а передумовою реалізації управлінських правомочностей члена Кооперативу.

Так, суд вважає, що Відповідачем, саме у даному випадку, не вірно трактовано дії Відповідача стосовно ознайомлення та обізнаності щодо життя Кооперативу, тому такі посилання «..Позивач не наділений правом та компетенцією одноосібно в індивідуальному порядку ознайомлюватися зі звітною документацією органів управління і органів контролю Відповідача..» є помилковими.

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Постанови Верховного Суду, на які посилається Відповідач, ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до спірних. Так, постанови від 29.09.2021 у справі № 761/3726/19 та від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22 стосувалися спорів щодо користування електромережею садового товариства, правомірності відключення від електропостачання та зобов`язання відновити електропостачання, тобто правовідносин щодо надання послуг, а не щодо діяльності органів управління юридичної особи. У справі № 295/7653/20 (постанова від 19.05.2022) предметом позову було ненадання відповіді на запит про сам факт проведення зборів та зміст ухвалених на них рішень, тоді як вимог, пов`язаних з фінансово-господарською діяльністю та роботою органів управління і контролю, не заявлялося. У справі № 679/918/16-ц (постанова від 28.11.2018) суди встановили, що передбачена статутом інформація фактично доводилася до членів кооперативу у визначений статутом спосіб - шляхом розміщення на дошці оголошень; у цій справі Відповідач доказів доведення запитаної інформації до відома Позивача у будь-який спосіб не надав.

Посилання Відповідача на окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду у справі № 509/577/18 та на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1440/22 суд відхиляє.

Суд звертає увагу на ч. 4 ст. 236 ГПК України де встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що Окрема думка судді за своєю правовою природою не є висновком Верховного Суду щодо застосування норми права, не входить до змісту судового рішення у розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Суд додатково зауважує, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 925/1440/22, на яку посилаються обидві сторони, ухвалено за наслідками перегляду судових рішень, ухвалених саме у порядку господарського судочинства, що спростовує довід Відповідача про належність спорів про надання документів про діяльність неприбуткової юридичної особи виключно до цивільної юрисдикції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що цей спір виник з корпоративних відносин у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, для закриття провадження у справі не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами 2, 3, 7 частини першої статті 12 Закону України “Про кооперацію” основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Аналогічне за змістом право закріплене у пп. 5.1.3 п. 5.1 Статуту, згідно з яким член Кооперативу має право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу, посадових осіб Кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у Кооперативі, діяльністю Кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити, або звертатися до суду.

Пунктом 5 частини третьої статті 96-1 ЦК України передбачено право учасників юридичної особи одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 5 частини другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд констатує, що право члена кооперативу на одержання інформації про діяльність кооперативу є реальним і забезпеченим судовим захистом, а не декларативним. Разом із тим це право не є необмеженим. Виходячи зі змісту наведених норм та Статуту, межами його реалізації є: пов`язаність запитаних документів і відомостей з членством особи у кооперативі, діяльністю кооперативу або його посадових осіб; попереднє звернення члена кооперативу до кооперативу з відповідною вимогою; конкретизація вимоги у ступені, достатньому для встановлення переліку документів, які підлягають наданню, та для перевірки повноти виконання судового рішення; а також дотримання прав і законних інтересів самого кооперативу, інших його членів та третіх осіб.

Щодо викладених заперечень проти позову та доводів Відповідача стосовно того, що член Кооперативу може одержати інформацію виключно через участь у загальних зборах, а індивідуальний доступ до документів Статутом не передбачений, суд зазначає наступне.

Розділами 6, 7 та 8 Статуту дійсно встановлено колегіальний механізм управління Кооперативом та контролю за його фінансово-господарською діяльністю: загальні збори затверджують річний звіт і баланс (пп. 6.1.7 п. 6.1), визначають розміри оплати праці голови Правління та найманих працівників згідно з кошторисом (пп. 6.1.6 п. 6.1) і приймають рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном (пп. 6.1.8 п. 6.1); Правління планує і контролює господарську та фінансову діяльність, затверджує фінансово-господарські звіти за минулий рік (п. 7.2); ревізійна комісія перевіряє результати фінансово-господарської діяльності та має право вимагати будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи (п.п. 8.3, 8.4).

Проте, суд звертає увагу, що наявність колегіального механізму контролю не скасовує і не поглинає індивідуального права члена Кооперативу, закріпленого у пп. 5.1.3 п. 5.1 Статуту.

Отже, позиція Відповідача ґрунтується на позбавленні будь-якого самостійного змісту не беручи до уваги передбачені пункти Статуту, оскільки право звертатися із запитами й одержувати письмові відповіді були б нівельовані лише на підставі присутності на загальних зборах.

Суд вважає, що таке тлумачення суперечить загальному підходу, за яким жодне положення установчого документа не може тлумачитися у спосіб, що позбавляє його правового значення.

Крім того, Відповідач не довів, що передбачений Статутом колегіальний механізм у спірний період фактично забезпечував Позивачу доступ до запитаної інформації.

Всупереч ч. 1 ст. 74 ГПК України Відповідачем не надано доказів скликання загальних зборів членів Кооперативу у 2023-2026 роках, повідомлення про них Позивача у порядку, встановленому п. 6.5 Статуту, доведення на цих зборах до відома членів Кооперативу звітів Правління та висновків ревізійної комісії. Протоколи загальних зборів, протоколи засідань Правління та висновки ревізійної комісії до матеріалів справи не долучені. Твердження Відповідача про те, що вся запитана інформація надається під час участі у загальних зборах, є недоведеною.

Щодо доводів Відповідача про загальнодоступність запитаної інформації як такої, що оприлюднюється у формі відкритих даних, суд зазначає наступне.

Оприлюдненню у формі відкритих даних згідно з Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, підлягають визначені форми фінансової звітності, зокрема звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про фінансові результати. Такі набори даних не охоплюють кошторисів витрат на оплату праці, відомостей про майно, що перебуває на балансі Кооперативу, переліку виконаних робіт та наданих послуг з утримання будинку, а також річних звітів Кооперативу з додатками до них.

Понад те, Відповідач не надав жодного доказу фактичного оприлюднення власної фінансової звітності за 2023-2025 роки у відповідних відкритих джерелах. Посилання на абстрактну можливість отримання інформації не заміняє доказу її реальної доступності для Позивача. Зазначений довід Відповідача суд відхиляє як недоведений.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Пунктом 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено вимогу до змісту позовної заяви щодо викладення змісту позовних вимог та способу захисту.

Судове рішення про зобов`язання вчинити певну дію має відповідати вимозі виконуваності. Резолютивна частина такого рішення повинна містити чіткий та однозначний припис, який дозволяє встановити конкретний перелік документів і відомостей, що підлягають наданню, а на стадії виконання - перевірити повноту та належність його виконання. Позовна вимога, сформульована через невизначені узагальнення, не може бути покладена в основу такого припису, а її задоволення призвело б до ухвалення рішення, яке не може бути виконане у примусовому порядку.

Суд враховує, що захист права члена кооперативу не може здійснюватися без урахування інтересів самого кооперативу та інших його членів. Витрати часу і коштів Кооперативу на формування, опрацювання та копіювання значного масиву документації фінансуються за рахунок членських внесків усіх його членів, а тому обсяг задоволених вимог має бути співмірним із метою, для досягнення якої особа звернулася до суду.

Досліджуючи кожну із заявлених вимог, суд встановив наступне.

Вимога про надання зведеної інформації про результати голосування кожного із членів кооперативу на загальних зборах з 2023 по 2026 рік задоволенню не підлягає, оскільки, ані Закон України “Про кооперацію”, ані Статут не покладають на Кооператив обов`язку вести облік результатів голосування кожного окремого члена Кооперативу; згідно з п. 6.7 Статуту рішення загальних зборів приймаються відкритим або таємним голосуванням та оформлюються протоколом загальних зборів.

Отже, документа, який Позивач просить надати, у Кооперативі об`єктивно може не існувати, а обов`язок створити його на вимогу окремого члена законом не передбачений.

Крім того, суд звертає увагу Позивач на передбачені у п. 6.7 Статуту умови проведення відкритого АБО таємного голосування. Тобто наявна можливість прямо встановлена Статутом, а надання таких відомостей суперечило б даній нормі та волевиявленню самих членів кооперативу.

Вимога про надання звітності про використання цільових внесків членів кооперативу задоволенню не підлягає, оскільки ані Законом України “Про кооперацію”, ані Статутом не передбачено складення документа з такою назвою та таким змістом; Позивач не зазначив, який саме наявний у Кооперативі документ він має на увазі, а суд позбавлений можливості визначити це за нього, не вийшовши за межі заявлених вимог.

Вимоги про надання копій бухгалтерських документів, що підтверджують надходження та використання коштів кооперативу, всіх відомостей про фактично понесені витрати кооперативу за 2023, 2024, 2025, 2026 роки та первинних документів, що підтверджують склад всіх понесених витрат за ці роки, задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу, що дану вимогу сформульовано через узагальнення “копії бухгалтерських документів (включаючи, але не обмежуючись)”, “всі відомості” та “первинні документи, що підтверджують склад всіх понесених витрат”, які не дозволяють встановити ані вид, ані кількість, ані реквізити документів, що підлягають наданню. Задоволення таких вимог унеможливило б перевірку повноти виконання судового рішення та фактично означало б покладення на Кооператив обов`язку провести на користь окремого члена суцільну перевірку своєї фінансово-господарської діяльності, що за п.п. 8.1, 8.3, 8.4 Статуту віднесено до компетенції ревізійної комісії.

Вимога про надання розгорнутих банківських виписок з рахунків кооперативу про рух коштів за період 2023-2026 років задоволенню не підлягає. Як встановлено судом, ця вимога не була предметом заяви Позивача від 23.03.2026 і до Відповідача у позасудовому порядку не заявлялася. Оскільки порушення права на одержання інформації може мати місце лише у разі відмови у наданні інформації або ненадання її на відповідну вимогу, за відсутності такої вимоги права Позивача у цій частині Відповідачем не порушувалися, а отже не потребують судового захисту.

Вимога про надання інформації щодо порядку формування, розміру та розподілу членських внесків задоволенню не підлягає у заявленому формулюванні, оскільки за своїм змістом вона є проханням надати роз`яснення, а не наявний у Кооперативі документ. Порядок і розміри членських внесків визначаються рішеннями загальних зборів (пп. 6.1.4, 6.1.5 п. 6.1 Статуту) та оформлюються протоколами, вимоги яких Позивачем не заявлено.

Вимоги про надання всіх рішень Правління Кооперативу (протоколів засідань) за 2023, 2024, 2025, 2026 роки та всіх рішень і висновків Ревізійної комісії за ці ж роки з усіма невід`ємними частинами та затвердженими такими рішеннями документами задоволенню не підлягають з мотивів неконкретизованості. Формулювання “з усіма невід`ємними частинами та затверджені такими рішеннями документи” робить перелік документів відкритим і невизначеним, що виключає можливість формулювання виконуваного припису в резолютивній частині рішення.

Щодо вимог про надання відомостей про осіб, які отримують заробітну плату у кооперативі, із зазначенням посад та розміру виплат; інформації про затверджені кошториси витрат на оплату праці голови правління та інших працівників кооперативу; річних фінансових звітів кооперативу за 2023, 2024 та 2025 роки; повної інформації про майно, що перебуває на балансі кооперативу, та інформації щодо здійснення кооперативом належного утримання будинку, зокрема переліку виконаних робіт та наданих послуг за 2023, 2024 та 2025 роки із підтверджуючими документами, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, заявлені ці вимоги стосуються документів та відомостей, які Кооператив у силу закону та Статуту зобов`язаний мати: річний звіт і баланс затверджуються загальними зборами (пп. 6.1.7 п. 6.1 Статуту), кошториси витрат на оплату праці - визначаються загальними зборами (пп. 6.1.6 п. 6.1 Статуту) та реалізуються через штатний розпис, який затверджує Правління (п. 7.2 Статуту), рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном приймаються загальними зборами (пп. 6.1.8 п. 6.1 Статуту), а забезпечення належного утримання будинку, інженерного обладнання, житлових приміщень, під`їздів, технічних поверхів, покрівлі та прибудинкової території є предметом статутної діяльності Кооперативу (пп. 2.2.2 п. 2.2 Статуту).

Зазначені документи та відомості є конкретизованими за видом і періодом, а їх зміст безпосередньо пов`язаний з витрачанням членських внесків, які сплачує, зокрема, і Позивач відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 Статуту. Обізнаність члена Кооперативу з тим, які особи утримуються за рахунок його внесків, у якому розмірі затверджено відповідні кошториси, яким майном володіє Кооператив і які роботи з утримання будинку фактично виконано, є необхідною для усвідомленої участі у загальних зборах та для оцінки діяльності органів управління Кооперативу.

Суд бере до уваги доводи Відповідача про наявність у запитаних документах персональних даних та конфіденційної інформації та зазначає наступне.

У постанові від 09.04.2024 у справі № 925/1440/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право особи на одержання інформації про діяльність неприбуткової юридичної особи не є необмеженим і реалізується в обсязі, достатньому для реалізації її прав, за винятком персональних даних фізичних осіб, які є конфіденційною інформацією; у разі якщо документи містять персональні дані, вони можуть бути надані для ознайомлення з вилученням таких даних.

Суд враховує цей висновок і саме з його урахуванням відмовляє у задоволенні вимоги про надання зведеної інформації про результати голосування кожного із членів кооперативу, а також вимог про надання банківських виписок і первинних документів у повному обсязі.

Водночас суд зазначає, що відомості про посади та розмір оплати праці осіб, праця яких оплачується за рахунок членських внесків, а також затверджені кошториси таких витрат, за своєю правовою природою є передусім відомостями про напрями витрачання коштів Кооперативу і лише опосередковано містять дані про фізичних осіб. Повна відмова члену Кооперативу в доступі до цих відомостей позбавила б його будь-якої можливості перевірити обґрунтованість витрачання внесених ним коштів, що не відповідає меті створення та діяльності Кооперативу, визначеній у п.п. 1.2, 2.1 Статуту.

Суд звертає увагу, що особа, яка одержала персональні дані, набуває щодо них статусу володільця або розпорядника персональних даних у розумінні статті 2 Закону України “Про захист персональних даних”.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 цього Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Статтею 28 цього Закону встановлено, що порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, одержання Позивачем документів та відомостей на виконання цього рішення не надає йому права використовувати наявні в них персональні дані у будь-який спосіб та з будь-якою метою. Позивач зобов`язаний обробляти такі дані виключно для тієї мети, задля якої їх одержано, - реалізації прав члена Житлового кооперативу “УРАЛ”.

Ризики, пов`язані з подальшим розголошенням, поширенням або іншим неправомірним використанням одержаних відомостей, а також відповідальність за такі дії покладаються на особу, яка ці відомості одержала. Зазначені обов`язки виникають у Позивача безпосередньо в силу закону, діють незалежно від змісту резолютивної частини цього рішення і не потребують окремого відображення в ній.

Суд також вважає за доцільне звернути увагу на заперечення Відповідача щодо недобросовісності з боку Позивача, де перший посилається на те, що за Позивачем упродовж тривалого часу обліковувалася заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, а звернення до суду має на меті обійти встановлений Статутом порядок реалізації прав члена Кооперативу.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Проте всупереч ч. 1 ст. 74 ГПК України Відповідач не надав жодного доказу існування такої заборгованості: ані розрахунку, ані даних бухгалтерського обліку, ані судових рішень про її стягнення, право на звернення за яким прямо передбачене пп. 5.2.8 п. 5.2 та пп. 4.4.5 п. 4.4 Статуту.

Не надано також доказів того, що Позивач ухилявся від запропонованого йому порядку ознайомлення з документами або що його звернення мало на меті створення перешкод у діяльності Кооперативу. За таких обставин ознак зловживання Позивачем правом на судовий захист з боку Відповідача не доведено, а судом не встановлено.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні вимог, сформульованих через невизначені узагальнення, та задовольняючи вимоги щодо конкретизованих документів і відомостей, суд забезпечує баланс між правом Позивача на одержання інформації, інтересами Житлового кооперативу “УРАЛ” та правами інших його членів і третіх осіб.

Суд звертає увагу сторін, що наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Разом з цим, слід зазначити, що право члена кооперативу на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити - не є безмежним.

У постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила те, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства.

Слід уникати наділення учасника юридичної особи надто широкими повноваженнями. Необхідно зважувати ризики надмірного втручання учасників у дії виконавчого органу, що здатне серйозно завадити йому здійснювати поточну роботу, а також надавало б учасникам можливість зловживати шляхом подання так званих «strike suits» - позовів учасників, які мають на меті «ЛЕГАЛЬНИЙ ШАНТАЖ» посадових осіб та інших учасників юридичної особи.

Члену кооперативу чинним законодавством не надано права вимагати від кооперативу відповіді на усі без виключення запитання та/або документи.

Законом України "Про кооперацію" передбачено утворенні у кооперативі органів управління, виконання та контролю, які діють в межах покладених на них обов`язків.

Так, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію").

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу (ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про кооперацію").

Згідно з ч. 3 ст. 16 ЗУ "Про кооперацію", виконавчий орган кооперативу:

- здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень;

- представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

- укладає угоди між кооперативом та іншими особами;

- діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про кооперацію", контроль за додержанням статуту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу здійснює спостережна рада кооперативу. Спостережна рада кооперативу підзвітна загальним зборам членів кооперативу.

Перевірка фінансово-господарської діяльності кооперативу за результатами фінансового року здійснюється суб`єктом аудиторської діяльності, якщо інше не передбачено статутом кооперативу (ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про кооперацію").

Своє право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом член кооперативу реалізує під час голосування на загальних зборах членів кооперативу; шляхом висування своєї кандидатури до органів виконання та контролю кооперативу.

Однак, член кооперативу не може за власною ініціативою перебирати на себе повноваження правління, спостережної ради кооперативу чи виконувати функції суб`єкта аудиторської діяльності.

Положеннями частини першої статті 2 ГПК України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка в силу ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується судом як джерело права, зокрема у рішеннях у справах “Проніна проти України” (від 18.07.2006) та “Ruiz Torija v. Spain” (від 09.12.1994), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; міра цього обов`язку залежить від характеру рішення та суті доводів учасників справи. Суд вважає обсяг вмотивування цього судового рішення достатнім для його прийняття.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, керуючись законом, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення Відповідачем права Позивача як члена Житлового кооперативу “УРАЛ” на одержання інформації про діяльність цієї юридичної особи та про обґрунтованість позовних вимог у частині надання конкретизованих документів і відомостей, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією. Позовна заява містить чотирнадцять самостійних вимог немайнового характеру про надання документів та відомостей, з яких судом задоволено п`ять. Отже, на Відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 950,86 грн, а решта судового збору залишається за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «УРАЛ» (Код ЄДРПОУ 23010584, 61123, м. Харків, прос. Тракторобудівників, буд. 85б) надати для ознайомлення ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та виготовлення копій (фотокопій), виписки з документів та відомостей про діяльність ЖИТЛОВОГО КООПЕРАТИВУ «УРАЛ»:

- Відомості про осіб, які отримують заробітну плату у кооперативі, із зазначенням посад та розміру виплат;

- Інформацію про затверджені кошториси витрат на оплату праці голови правління та інших працівників кооперативу;

- Річні фінансові звіти кооперативу за 2023, 2024 та 2025 роки;

- Повну інформацію про майно, що перебуває на балансі кооперативу;

- Інформацію щодо здійснення кооперативом належного утримання будинку, зокрема перелік виконаних робіт та наданих послуг за 2023, 2024 та 2025 роки із підтверджуючими документами.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ЖИТЛОВОГО КООПЕРАТИВУ «УРАЛ» (Код ЄДРПОУ 23010584, 61123, м. Харків, прос. Тракторобудівників, буд. 85б) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 950,86 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "07" вересня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua

СуддяІ.П. Жигалкін