Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №285/653/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/653/26 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 56 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у місті Житомирі цивільну справу № 285/653/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про неправомірне списання грошових коштів

за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Земляного Дмитра Васильовича

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Помогаєва А.В. у м.Звягель,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в якому просив відшкодувати кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до того стану, у якому він був перед здійсненням викрадення коштів у сумі 29 900,00 грн, яке мало місце 17.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є клієнтом відділення «Ощадбанку», маючи в користуванні платіжну карту «Ощадбанку» № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_1 ). Станом на 17.08.2025 на рахунку платіжної карти були кошти в сумі 36 000,00 грн.

17.08.2025 о 18 год 15 хв на його мобільний телефонний номер НОМЕР_3 , який прив`язаний до карти «Ощадбанку», почали надходити sms повідомлення від банку: «для підтвердженій переводу на картку іншого банку введіть чотири цифри коду підтвердження», які він проігнорував та видалив. Він відразу почав заходити в мобільний застосунок «Ощад24/7» під своїм паролем, однак зайти не зміг. Додаток видавав повідомлення про введення невірного паролю, проте введений ним пароль відповідав зареєстрованому.

Після чого він зробив перереєстрацію мобільного застосунку «Ощад24/7» та зміг зайти до нього, де побачив, що з його рахунку списано 29 900,00 грн та комісія в сумі 299,00 грн. і відразу зменшив ліміт переказу коштів, а саме не більше 1 000,00 грн. Після чого застосунок припинив діяти, і він не міг зайти в нього. В процесі цих дій він телефонував на гарячу лінію «Ощадбанку», щоб карту заблокували, та довго очікував з`єднання з оператором. Того ж дня лише о 18 год. 33 хв. йому надійшло sms повідомлення від «Ощадбанку» про те, що «помічено підозрілу активність по картці». В подальшому карту заблокували.

Таким чином 17.08.2025 невідома особа з вищезазначеної кредитної банківської карти АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 рахунок № НОМЕР_1 таємно викрала через застосунок «Ощад24/7» однією транзакцією через UKR KYIV MOBILE BANKING на банківську карту НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 29 900,00 грн, при цьому була списана комісія 299,00 грн.

За даним фактом викрадення коштів 03.09.2025 порушено кримінальне провадження ЄРДР №12025060550000061 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Досудове розслідування триває.

13.09.2025 він направив банку письмову заяву з вимогою повернути кошти, але отримав відповідь з відмовою.

Посилаючись на вказані обставини та норми ч. 2 ст. 614, ст. 1073 ЦК України, п. 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затв. Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року позов задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 неправомірно списані 17.08.2025 кошти в сумі 29 900 гривень. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактичні обставини справи та докази, долучені банком до матеріалів справи свідчать про те що зняття грошових коштів з карткового рахунку стало можливим із-за порушення (недотримання) позивачем вимог Договору, за яким клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/ CVС2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логінів, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.

Списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося з електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що в розумінні п. 42 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» не є неналежним переказом, а тому у даних правовідносинах відсутні підстави для стягнення грошових коштів з АТ «Ощадбанк».

Враховуючи, що операція з переказу коштів з рахунку позивача була здійснена 17.08.2025 з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної карти банку з правильним введенням паролів, які відомі лише власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальність за дану операцію.

Зазначає, що операції з переказу коштів у розмірі 29 900,00 грн було здійснено в системі мобільного додатку «Ощад24/7», який встановлено позивачем на свій пристрій та підтверджено біометричними даними або ж кодом доступу, який встановлюється на етапі авторизації в мобільному додатку.

З урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, АТ «Ощадбанк» вважає, що саме позивач своїми діями/бездіяльністю сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, і подальшому списанню грошових коштів.

Зауважує, що судом першої інстанції до спірних правовідносин невірно застосовано Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки він втратив чинність 01.08.2022. При постановленні оскаржуваного рішення судом не застосовано законодавство, що підлягало застосуванню, а саме Закон України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 55), Закон України «Про платіжні послуги» (ст.ст. 17, 35, 36, 38, 64, 68), що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, судом не було враховано умови Договору комплексного банківського обслуговування та інших положень, що регулюють договірні правовідносини та проігноровано доводи АТ «Ощадбанк».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За нормами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що дії чи бездіяльність позивача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. А враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, місцевий суд виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Ощадбанк», має відкритий рахунок у банку, користується платіжною карткою. Вказані обставини визнаються сторонами, тому не підлягають доказуванню.

06 серпня 2025 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №21212407/060825 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 56-57).

Відповідно до п. 3.1 вказаної заяви, шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору клієнт беззастережно приєднується до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка діяла на день підписання заяви на приєднання, яка розміщена на Інтернет - сторінці банку www.oshadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, кредитного договору, умови надання інших послуг, та підтверджує своє ознайомлення з умовами договору.

За змістом п. 3.3 заяви про приєднання, вказана заява є двостороннім правочином клієнта та банку, і разом з Заявою-договором є невід`ємною частиною Договору в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» .

Проставленням, власноруч, свого підпису під цією Заявою про приєднання, Клієнт погоджується з тим, що ця заява про приєднання, Заяви-договори та додатки до Договору, в т.ч., Тарифи, Умови надання певних послуг, інші види заяв/повідомлень встановленої банком форми, використання яких передбачено умовами Договору, складають єдиний документ - Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п. 4.1 Заяви про приєднання).

Відповідно до п.п 17.4 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб клієнт зобов`язаний: забезпечити належний рівень захисту свого Облікового запису в Системі ДБО, а саме: 1) нікому не передавати управління своїм Обліковим записом в системі ДБО; 2) нікому не передавати в будь-якій формі свої логін та Пароль Облікового запису в Системі ДБО; 3) забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-картки, на номер якої Система ДБО надсилає коди підтвердження операцій; 4)забезпечити антивірусну безпеку своїх інформаційних систем (безперервне використання та своєчасне оновлення антивірусних програм на персональних комп`ютерах, смартфонах, планшетах і т.п.), за допомогою яких він виконує доступ до системи ДБО; 5) негайно змінити пароль в Системі ДБО у випадку якщо пароль, або його частина стала відома іншій особі (а.с. 58-62).

Згідно наданої банком виписки по картковому рахунку за період з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року, з рахунку позивача № НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_2 було здійснено переказ, а саме операція від 17 серпня 2025 року 18:14 год. переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING НОМЕР_9 в сумі 29 900,00 грн (а.с. 17-18).

На мобільний номер позивача 17 серпня 2025 о 18:09:20 банком було направлено повідомлення з кодом для входу в систему Oshad24/7 (а.с. 65).

13 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до АТ «Ощадбанк» заяву, в якій вказав, що 17.08.2025 ним не виконувались платіжні операції з його кредитної картки Ощадбанку № НОМЕР_2; просить провести відповідну службову перевірку щодо викрадення коштів з його кредитної картки Ощадбанку на загальну суму 29 900,00 грн та 299 грн комісія та відновити кошти на цьому рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням викрадення коштів (а.с. 19-20).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 вересня 2025 року від ОСОБА_1 було прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення, а саме 17.08.2025 року в період часу з 18:13 год по 18:14 год невідома особа із банківської картки АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), виданої на ім`я ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану, таємно викрала через додаток «Ощад24» однією транзакцією через UKR KYIV MOBILE BANKING на банківську картку НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 29 900 грн (а.с. 16). На теперішній час у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, досудове розслідування триває.

З відповіді ПрАТ «Київстар» слідує, що телефонний номер НОМЕР_3 станом на 17.08.2025 року обслуговувався на умовах контрактної форми обслуговування (за письмовим договором) з фізичною особою - ОСОБА_1 . Згідно наявної інформації вхідних та вихідних телефонних дзвінків та текстових повідомлень по номеру НОМЕР_3 за 17.08.2025 року наявна наступна інформація:

-17.08.2025 18:09:37, вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_3, тривалість 56 сек.

-17.08.2025 18:12:14, вхідні СМС Oshadbank

-17.08.2025 18:13:40, вхідні СМС Oshadbank

-17.08.2025 18:14:59, вхідні СМС Oshadbank

-17.08.2025 18:18:09, вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_3, тривалість 58 сек

-17.08.2025 18:19:58, вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_3, тривалість 51 сек

-17.08.2025 18:20:26, вхідні СМС Oshadbank

-17.08.2025 18:23:50, вхідні СМС Oshadbank

-17.08.2025 18:39:05, вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_6 , тривалість 36 сек

-17.08.2025 18:39:54, вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_6 , тривалість 43 сек

-17.08.2025 18:40:48, вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_6 , тривалість 43 (а.с.112-115).

НОМЕР_3 - це офіційний номер телефону клієнтської підтримки АТ «Ощадбанк» (розміщений на загальнодоступному сайті за посиланням https://www. oshadbank.ua/contacts).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У статті 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші.

Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано статтею 32 Закону України «Про платіжні послуги».

Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Обов`язки емітента визначено частиною дев`ятнадцятою статті 38 указаного Закону, а користувача - частиною двадцятою.

Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій.

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення).

Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (пункт 29 Положення).

Згідно з пунктом 140 Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

У справі, яка переглядається, банком фактично фактично визнається несанкціоноване втручання в систему онлайн банкінгу клієнта (позивача) з боку третіх осіб, як і факт несанкціонованого списання грошових коштів із його рахунків. Проте, банк посилається на наявність вини позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила їм ініціювати відповідні банківські операції.

Відповідно до інструкції користувача системи «Ощад 24/7», яка є у відкритому доступі у мережі Інтернет на сайті банку www/oschadbank.ua, вбачається, що для реєстрації в системі «Ощад 24/7» необхідно ввести номер карти, термін дії та CVC2-код, що в свою чергу є ідентифікацією платіжного засобу, а ідентифікацією клієнта, є відправлення банком коду підтвердження реєстрації та фінансовий номер клієнта.

У подальшому для входу до системи «Ощад 24/7» використовується логін та пароль.

Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 послався на те, що 17.08.2025 о 18 год 15 хв на його телефон, який, прив`язаний до карти «Ощадбанку», почали надходити sms повідомлення від банку: «для підтвердженій переводу на картку іншого банку введіть чотири цифри коду підтвердження», які він проігнорував та видалив і почав заходити в мобільний застосунок «Ощад24/7» під своїм паролем. Оскільки додаток видавав повідомлення про введення невірного паролю, він зробив перереєстрацію «Ощад24/7», а зайшовши в цей додаток побачив, що з його рахунку списано 29 900,00 грн та комісія в сумі 299,00 грн.

Також позивач зазначив, що телефонував на гарячу лінію «Ощадбанку», щоб карту заблокували, та довго очікував з`єднання з оператором. Того ж дня лише о 18 год. 33 хв. йому надійшло sms повідомлення від «Ощадбанку» про те, що «помічено підозрілу активність по картці». В подальшому карту заблокували.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази, свідчать про надсилання на номер позивача НОМЕР_3 СМС від Ощадбанку з одноразовим ОТП-паролем для входу в систему Ощад24/7 о 18:09:37 17.08.2025. Після успішного входу у цей додаток позивачу о 18:12:13 год на його ж мобільний номер надіслано текстове повідомлення « Ви щойно увійшли у Мобільний Ощад. Якщо це не ви здійснили вхід, будь ласка, негайно зателефонуйте до контакт-центру:0 800 210 800. Ваша безпека наш пріоритет».

У подальшому о 18:13:38 год та 18:14:57 год позивачу на номер НОМЕР_3 Ощадбанком надіслано СМС з кодом для переказу на картку іншого банку (а.с. 65).

Списання коштів з рахунку № НОМЕР_7 в сумі 29 900 грн підтверджується випискою, що містить інформацію про переказ коштів 17.08.2025 о 18 год. 14 хв (а.с. 17-18).

Згідно скріншотів тексту sms-повідомлень, що надійшли від абонента «Oschadbank» на мобільний телефон Позивача, підтверджується: 1) досягнення ліміту 100 000 грн/місяць на здійснення переказів з картки на картку та за реквізитами рахунку; 2) виявлення незвичайної активності за карткою та обмеження платежів (а.с. 24, 25). Доказів збільшення ліміту операцій за рахунком позивача після досягнення такого ліміту суду не надано.

Разом з тим, у суді першої інстанції досліджувався та перевірений апеляційним судом аудіозапис телефонного дзвінка ОСОБА_1 до банку щодо факту безпідставного списання коштів 17.08.2025.

За змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснена реєстрація кримінального провадження №12025060550000061 від 03.09.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України за фактом викрадення коштів у сумі 29 900 грн з карткового рахунку АТ «Ощадбанк», які належали ОСОБА_1 (а.с. 16).

Суддею районного суду перевірено інформацію АТ «Банк Кредит Дніпро» про особу власника карткового рахунку № НОМЕР_8 , на який здійснено спірний переказ коштів з рахунку позивача в сумі 29 900 грн, а саме - ОСОБА_2 (а.с. 109).

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 922/4091/19 вказано, що саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц за позовом банка до клієнта про стягнення заборгованості вказано: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (провадження № 61-16504св18).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц, від 09 липня 2025 року № 489/4939/23 та інших.

Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

Як встановлено судом, позивач вчинив всі необхідні дії для запобігання списання коштів з його рахунку третіми особами, зателефонувавши на гарячу лінію Ощадбанку.

Відповідач не довів, що саме свідомі чи необережні дії або бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.

При цьому, роздруківки скріншота повідомлень банку, надісланих ОСОБА_1 17 серпня 2025 року свідчить про виявленням банком незвичної активності за його карткою та мало звернути увагу на очевидні ознаки сумнівності (підозрілості) фінансових операцій. Отже, відповідач мав об`єктивну змогу відреагувати на вказані сумнівні операції (зупинити їх чи відмовити у їх виконання).

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді О.М. Галацевич

В.А. Панкеєва

Повний текст складено 08.09.2026.