Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №293/542/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/542/26 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.

Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у місті Житомирі цивільну справу № 293/542/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й. в смт.Черняхів,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 червня 2025 року між сторонами за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1560-7512. Із змісту вказаного кредитного договору слідує, що разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена.

Зазначено, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1459, для підписання Кредитного договору №1560-7512 від 06.06.2025, підтвердження і ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12 000 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту – 20,00% від суми кредиту; знижена % ставка 0,90 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Конкрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний останньою в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Конкрактовий дім» про перерахуванням коштів на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Вказував, що відповідач всупереч умовам кредитного договору порушила вищезазначені умови договору і в підсумку не повернула у повному обсязі кредитні кошти кредитодавцю, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Стверджував, що станом на 18.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 42 869,56 грн, з яких 10 839,55 заборгованість за кредитом; 26 270,01 грн заборгованість за нарахованими процентами; 5 760,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №1560-7512 від 06.06.2025 у розмірі 42 869,56 грн.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1560-7512 від 06.06.2025 в розмірі 21 679,10 грн та судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1 346,38 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом, про що була проінформована відповідач. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Зауважує, що проценти за користування кредитом не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». В той же час, суд першої інстанції неправильно встановив правову підставу для нарахування процентів за даним кредитним договором та застосував ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, прийшовши до хибного висновку, що відсотки за користування кредитними коштами є несправедливими, та безпідставністю нарахування процентів за ст. 625 ЦК України.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.06.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1560-7512. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1459.

Відповідно до умов даного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язалося надати відповідачу на умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) у сумі 12 000,00 грн, базовий період 14 календарних днів, комісія за видачу кредиту – 20,00% від суми кредиту; знижена % ставка – 0,90% в день; стандартна процентна ставка 1,00 % в день, строк кредитування складає 300 днів.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 18.03.2026 року склала 42 869,56 грн, з яких: 10 839,55 грн - заборгованість за кредитом; 26 270,01 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 5 760,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ст.ст. 202, 203, 205, 207, 525, 530, 526, 530, 610, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс». При цьому місцевий суд обґрунтовано вважав, що даний кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі, оформлений відповідно до вимог законодавства та внаслідок його неналежного виконання відповідачем утворилась заборгованість, яка підлягає до стягнення, а саме 10 839,55 грн – тіло кредиту та 10 839,55 грн – заборгованість за відсотками.

Суд першої інстанції врахувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та відповідні правові висновки Верховного Суду, дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для зменшення розміру процентів за кредитним договором до розміру заборгованості по тілу кредиту. Судом враховано, що умови кредитного договору, які визначають розмір процентів за користування ним, не відповідають принципам розумності та справедливості, оскільки такі умови мають на меті отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків та перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача. Такі умови договору не мотивують боржника належним чином виконувати взяті на себе обов`язки.

Відмовляючи у стягненні процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 5 760 грн, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період з 01.08.2025 по 18.03.2026, тобто під час дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов`язковість застосування зазначеної імперативної норми закону.

Доводи скаржника про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення коштів за ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються не неправильній оцінці фактичних обставин справи та вищенаведених норм права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.Й.Григорусь

Судді О.М.Галацевич

В.А.Панкеєва

Повний текст складено 08.09.2026.