Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №295/1675/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/1675/26 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі: секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Зосименка О. М. у місті Житомирі,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі також позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов мотивовано тим, що 29 листопада 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 515145-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», з використанням одноразового ідентифікатора UA-6503.

3. Позивач зазначав, що за умовами договору надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором кредиту і правилами про надання грошових коштів у кредит.

4. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, станом на 07 січня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 126 590,00 грн, яка складається з: 50 000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 49 000,00 грн суми прострочених платежів по процентах; 24 500,00 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України; 3 090,00 грн суми прострочених платежів за комісією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 04 травня 2026 року Богунський районний суд міста Житомира ухвалив рішення про часткове задоволення позову.

6. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» рішенням суду стягнуто заборгованість за договором № 515145-КС-001 про надання кредиту від 29 листопада 2024 року в розмірі 99 000,00 грн, яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000,00 грн та суми прострочених платежів по процентах 49 000,00 грн . Також суд здійснив розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Рішення мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитний договір в електронній формі, позивач виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач належним чином не виконала обов`язок з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

8. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 24 500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 3 090,00 грн комісії, врахувавши положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції та 04 червня 2026 року подала засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.

10. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» відмовити в повному обсязі.

11. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив надані докази, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

12. Відповідач посилається на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору, факт отримання нею кредитних коштів, а також розмір заявленої до стягнення заборгованості.

13. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що розрахунок заборгованості є незрозумілим і необґрунтованим, а нараховані проценти фактично мають характер відповідальності за порушення зобов`язання, є несправедливими та непропорційними, що суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

15. 23 липня 2026 року представник ТОВ «Бізнес Позика» Покрищук А. В. подав відзив на апеляційну скаргу.

16. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначав про безпідставність її доводів та просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року без змін.

17. Позивач зазначав, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення між сторонами кредитного договору № 515145-КС-001 від 29 листопада 2024 року, підписання його одноразовим ідентифікатором UA-6503, факт зазначення відповідачем у заявці номера банківської картки № НОМЕР_1 , інших ідентифікуючих даних, а також факт часткового виконання договору відповідачем.

18. ТОВ «Бізнес Позика» вказувало, що відповідач здійснила часткове погашення заборгованості за договором на загальну суму 17 560,00 грн, що свідчить про наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин.

19. Щодо процентів позивач зазначав, що 49 000,00 грн є платою за користування кредитними коштами, нарахованою відповідно до умов договору в межах строку кредитування, а не пенею, штрафом чи іншою мірою відповідальності.

20. Також 23 липня 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» подало клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та руху коштів по рахунку за період з 29 листопада 2024 року до 16 травня 2025 року.

21. 21 серпня 2026 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Зачепіло З. Я., подала засобами поштового зв`язку відповідь на відзив до Житомирського апеляційного суду.

22. У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 просила відхилити доводи відзиву ТОВ «Бізнес Позика» та задовольнити апеляційну скаргу.

23. Відповідач зазначала, що наведені у відзиві доводи не спростовують аргументів апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог, а фактично підтверджують намагання позивача усунути недоліки доказової бази вже на стадії апеляційного перегляду.

24. Представник ОСОБА_1 наполягала, що матеріали справи не містять належних первинних банківських документів, які б підтверджували фактичне зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача, а подане позивачем клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» свідчить про відсутність таких доказів у матеріалах справи на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

25. Крім того, у відповіді на відзив представник відповідача посилалася на те, що позивач не довів належної ідентифікації ОСОБА_1 під час укладення електронного договору, а також не спростував доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості та неправомірності стягнення процентів у заявленому розмірі.

26. 26 серпня 2026 року представник ТОВ «Бізнес Позика» Покрищук А. В. подав заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

27. Заперечуючи проти доводів відповіді на відзив, позивач зазначає, що направлення позичальнику досудової вимоги не є обов`язковою передумовою звернення кредитора до суду. На підтвердження укладення та виконання кредитного договору № 515145-КС-001 від 29 листопада 2024 року позивач посилається, зокрема, на копію електронного договору, візуальний алгоритм дій відповідача в інформаційний системі кредитора, а також здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості на загальну суму 17 560 грн. Крім того, вказує, що заявлені до стягнення проценти є платою за користування кредитними коштами, нарахованою відповідно до статті 1048 ЦК України в межах строку кредитування, а не штрафом, пенею чи іншою компенсацією, у зв`язку з чим вважає посилання відповідача на положення законодавства щодо обмеження неустойки необґрунтованими.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

28. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 визначено склад суду для розгляду справи №295/1675/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

29. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30. 24 червня 2026 року представник відповідача подала засобами поштового зв`язку заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яка 25 червня 2026 року надійшла до Житомирського апеляційного суду.

31. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року.

32. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 08 вересня 2026 року об 11:00.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

33. Представник ТОВ «Бізнес Позика» в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином у спосіб доставлення судової повістки до електронного кабінету.

34. Представник відповідача адвокат Зачепіло З. Я. надіслала до Житомирського апеляційного суду засобами поштового зв`язку заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

35. За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

36. 29 листопада 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 515145-КС-001 про надання кредиту в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями, що підтверджується копією договору про надання кредиту № 515145-КС-001 (а.с.20-29).

37. Договір № 515145-КС-001 відповідачем підписаний електронним підписом – одноразовим ідентифікатором UA-6503, який був направлений на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений позичальником у заявці, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта та анкетою клієнта (а.с.30, 32).

38. З візуальної форми послідовності дій клієнта та анкети клієнта встанолено, що ОСОБА_1 через вебсайт кредитодавця увійшла до особистого кабінету, подала заявку на отримання кредиту, зазначила свої анкетні дані, номер поточного карткового рахунку № НОМЕР_1 , виконала фотографування себе разом з паспортом.

39. За умовами договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором і правилами про надання грошових коштів у кредит.

40. На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав інформаційне підтвердження від ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.54).

41. Після укладення договору ОСОБА_1 здійснила часткову оплату за договором на загальну суму 17 560,00 грн, що підтверджується квитанціями про оплату кредиту та розрахунком заборгованості (а.с. 13, 235-238).

42. Станом на 07 січня 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» визначило заборгованість за договором № 515145-КС-001 у загальному розмірі 126 590,00 грн, яка складається з: 50 000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 49 000,00 грн прострочених платежів по процентах, 24 500,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України та 3 090,00 грн прострочених платежів за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості від 08 січня 2026 року (а.с.12-15)

Позиція апеляційного суду

43.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

44.Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та її представника, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині визначеного розміру заборгованості та розподілу судових витрат.

Оцінка висновків суду першої інстанції

45.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом (частини 1–5 статті 263 ЦПК України).

46.Спірні правовідносини сторін є договірними і виникли з кредитних правовідносин у зв`язку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

47.Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення між сторонами кредитного договору № 515145-КС-001 від 29 листопада 2024 року, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення у неї обов`язку повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі.

48.Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

49.Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

50.Частиною 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

51.За змістом статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

52.У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20, зазначено, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», є таким, що укладений у письмовій формі.

53.Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20.

54.У даній справі позивач надав докази, які у сукупності підтверджують укладення між сторонами електронного кредитного договору: примірник договору № 515145-КС-001, анкету клієнта, візуальну форму послідовності дій клієнта, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та відомості щодо використання одноразового ідентифікатора UA-6503.

55.ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів того, що одноразовий ідентифікатор був використаний не нею, що доступ до її особистого кабінету або фінансового номера телефону мала інша особа або, що вона зверталася до правоохоронних органів, банківської установи із заявою про несанкціоноване укладення договору від її імені.

56.Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

57.Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

58.Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, одностороння відмова від його виконання не допускається, а невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

59.Водночас, погоджуючись із судом першої інстанції щодо самого факту існування кредитного зобов`язання, апеляційний суд не може погодитися з визначеним ним розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

60.За умовами договору № 515145-КС-001 ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000,00 грн строком на 169 днів із процентною ставкою 0,7 % на день.

61.Арифметичний розрахунок процентів із застосуванням ставки 0,7 % до початкової суми кредиту 50 000,00 грн протягом 169 днів становить 59 150,00 грн (50 000,00 грн ? 0,7 % ? 169 днів).

62.Разом із тим при визначенні обсягу грошового зобов`язання позичальника необхідно виходити не лише з розміру денної процентної ставки, а з усіх погоджених сторонами умов договору у їх сукупності.

63.У договорі № 515145-КС-001 сторонами прямо визначено, що загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування становлять 52 226,52 грн. Отже, погоджена сторонами загальна сума коштів, яку позичальник повинен сплатити у зв`язку з отриманням кредиту протягом встановленого договором строку, становить 102 226,52 грн, з яких 50 000,00 грн – сума отриманого кредиту, а 52 226,52 грн – загальні витрати за кредитом.

64.Отже, при визначенні розміру заборгованості механічне нарахування 59 150,00 грн процентів без урахування визначеної самим договором загальної суми витрат за кредитом не відповідає погодженим сторонами умовам кредитування та вимогам чинного законодавства.

65.Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

66.Частино 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування) встановлено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

67.Згідно з частиною 2 статті 8 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

68.Матеріалами справи підтверджено та визнається відповідачем, що після укладення договору ОСОБА_1 здійснила платежі на виконання кредитного договору на загальну суму 17 560,00 грн.

69.Однак суд першої інстанції, стягуючи з відповідачки 50 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 49 000,00 грн процентів, не врахував зазначені платежі при визначенні фактичного залишку заборгованості.

70.Згідно розрахунку позивача внесені відповідачем кошти ТОВ «Бізнес Позика» зараховувало, зокрема, у рахунок погашення комісії та платежів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, внаслідок чого суми основного боргу та договірних платежів фактично не були зменшені на весь розмір здійснених відповідачем оплат.

71.Такий порядок зарахування платежів не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування.

72.Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу — сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу — неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

73.Наведена норма встановлює імперативну черговість погашення заборгованості за договором споживчого кредиту та не допускає першочергового спрямування коштів споживача на погашення штрафних санкцій та інших платежів за наявності непогашеної заборгованості за кредитом і процентами.

74.Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

75.Отже, платежі, здійснені ОСОБА_1 на загальну суму 17 560,00 грн, підлягають врахуванню при визначенні залишку її грошового зобов`язання за кредитним договором, а їх зарахування позивачем на платежі, які не підлягають стягненню або мають наступну черговість погашення, не може бути підставою для покладення на позичальника обов`язку повторно сплачувати відповідну частину заборгованості.

76.З урахуванням установленої договором суми кредиту 50 000,00 грн та визначених у договорі загальних витрат за кредитом у розмірі 52 226,52 грн загальний обсяг зобов`язань позичальника становить 102 226,52 грн.

77.Враховуючи здійснені відповідачкою платежі у розмірі 17 560,00 грн, залишок заборгованості становить:

102 226,52 грн ? 17 560,00 грн = 84 666,52 грн.

74.Тому, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 99 000,00 грн заборгованості не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки суд не врахував фактичне часткове виконання відповідачем кредитного зобов`язання.

75.Різниця між сумою, стягнутою судом першої інстанції, та фактичним залишком заборгованості становить 14 333,48 грн (99 000,00 грн ? 84 666,52 грн).

76.Тому рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року в частині визначення розміру заборгованості підлягає зміні шляхом зменшення суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», з 99 000,00 грн до 84 666,52 грн.

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

77.Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів факт укладення кредитного договору апеляційний суд відхиляє.

78.Наявні у справі докази свідчать, що договір № 515145-КС-001 від 29 листопада 2024 року укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням одноразового ідентифікатора UA-6503, тобто у спосіб, прямо передбачений Законом України «Про електронну комерцію».

79.Велика Палата Верховного Суду в постанові 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

80.За встановлених у справі обставин та наданих сторонами доказів посилання відповідача на неукладення кредитного договору і неотримання кредитних коштів є суперечливими, не узгоджуються з іншими аргументами ОСОБА_1 . Так, у відзиві на позов вона зазначала, що виконувала умови договору та здійснювала платежі, які, на її думку, позивач неправильно врахував при визначенні заборгованості, а також заперечувала щодо правильності її розрахунку та справедливості нарахованих процентів. Наведене свідчить про внутрішню непослідовність позиції відповідача, оскільки такі доводи виходять із визнання існування кредитних правовідносин, що суперечить її твердженням про неукладення договору та неотримання кредитних коштів.

81.Посилання відповідача на недоведеність факту отримання кредитних коштів також не є підставою для відмови у позові.

82.Здійснення ОСОБА_1 платежів за договором на загальну суму 17 560,00 грн у сукупності з іншими доказами у справі підтверджує існування між сторонами договірних кредитних правовідносин та часткове виконання відповідачкою зобов`язань за договором.

83.Водночас доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості визначеного позивачем та судом першої інстанції розміру заборгованості відповідача апеляційний суд вважає частково обґрунтованими з мотивів викладених у пунктах 59-76 цієї постанови.

84.Доводи відповідача про те, що договірні проценти самі по собі мають характер штрафної санкції, апеляційний суд відхиляє, оскільки проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування наданими кредитними коштами відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України.

85.Однак розмір таких платежів повинен визначатися з урахуванням усіх погоджених сторонами умов кредитування, у тому числі визначеної договором загальної суми витрат за кредитом, а також фактично здійснених позичальником платежів.

Оцінка аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу

86.Аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд бере до уваги та враховує під час ухвалення рішення. Водночас такі аргументи не потребують окремого аналізу, оскільки вони охоплюються наведеними вище мотивами цієї постанови.

87.Щодо клопотання ТОВ «Бізнес Позика» про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо належності відповідачці банківської картки та руху коштів по рахунку, апеляційний суд зазначає, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

88.Необхідності у витребуванні додаткових доказів для вирішення апеляційної скарги апеляційний суд не встановив, тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

89.Статтею 374 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити рішення.

91.Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

92.Оскільки суд першої інстанції не врахував здійснених відповідачкем платежів у загальному розмірі 17 560,00 грн при визначенні залишку заборгованості та не застосував до цих правовідносин черговість погашення вимог, установлену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості підлягає зміні.

93.Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло З. Я., необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – змінити та зменшити розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача з 99 000,00 грн до 84 666,52 грн.

Висновки щодо розподілу судових витрат

95.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

96.Оскільки розмір задоволених позовних вимог зменшений з 99 000,00 грн до 84 666,52 грн, потрібно пропорційно змінити й розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

97.Ціна позову у цій справі становить 126 590,00 грн, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Розміру задоволених позовних вимог становить 84 666,52 грн або 66,88 % . Тому, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» потрібно стягнути 1 780,68 грн (2662,40 х 66,88 %) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

98.За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 розмір стягнення зменшено на 14 333,48 грн із оскаржених 99 000,00 грн, тобто апеляційну скаргу задоволено на 14,48 % (14 333,48/99000 х 100).

99.ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 3 903,74 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 565,26 грн ( 3903, 74 х14,48%) судового збору за подання апеляційної скарги.

100.Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

101.З огляду на покладення судових витрат на обидві сторони, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути 1215,42 грн – різницю у стягнутих витратах (1780,68 - 565,26).

102.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про витребування доказів.

2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3.Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року у справі № 295/1675/26 змінити в частині розміру заборгованості та судових витрат.

4.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №515145-КС-001 про надання кредиту від 29 листопада 2024 року в загальному розмірі 84 666 (вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки.

5.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 1215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) гривень 42 (сорок дві) копійки.

6.У решті рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя -доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 08 вересня 2026 року.