Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №279/2566/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/2566/26 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Номер провадження №33/4805/1158/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кошиль О.О., захисника Осьмініна С.Д. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

встановив:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 00 коп.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 12 квітня 2026 року о 03.52 год. на 52 км. автодороги М-07 керував автомобілем марки "Skoda Oktavia" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився в КНП "Коростенська ЦМЛ" в лікаря нарколога висновок №37 від 12.04.2026, від керування транспортним засобом був відсторонений, чим порушив п.2.9 «а» ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

На постанову суду захисником Осьмініним С.Д. подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Вважає, що постанова суду є незаконною, постановлена без з`ясування всіх фактичних обставин справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам.

Стверджує, що на відеозаписі відсутні: момент руху та зупинки автомобіля, безперервна відеофіксація події, та будь-які дії водія, які б свідчили про здійснення керування транспортним засобом.

Зазначає, що перебування ОСОБА_1 в автомобілі саме по собі не доводить здійснення керування транспортним засобом, так само проходження медичного огляду не є доказом того, що останній керував транспортним засобом.

Звертає увагу, що суд безпідставно визнав допустимими результати медичного огляду, незважаючи на істотні порушення порядку його проведення.

Також зазначає, що судом взагалі не було встановлено, який саме прилад використовувався під час дослідження на стан сп`яніння ОСОБА_1 та не було взято до уваги порушення лікарем правил експлуатації газоаналізатора.

Сторона захисту наголошує на тому, що під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 неодноразово просив провести додаткове лабораторне дослідження шляхом відбору біологічних зразків, однак такі клопотання залишилися без будь-якої реакції як з боку лікаря, який проводив огляд, так і з боку працівників поліції.

Заслухавши пояснення захисника Осьмініна С.Д. на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у медичному закладі.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення.

Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, даними, які містяться:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638408 від 12.04.2026 року (а.с. 4,5),

-рапортом працівника поліції (а.с. 6),

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 7),

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 8),

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 9),

- відеозаписом події (а.с 12).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Як вбачається з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, для перевірки документів під час комендантської години.

Під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук та було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, а потім повідомив, що бажає пройти в медичному закладі. Огляд проводився в КНП Коротсенська ЦМЛ КМР лікарем наркологом за допомогою алкотестеру драгер, результат якого становив 4,19 проміле, що вбачається з відеозапису. Результат огляду був викладений у висновку №37 від 12.04.2026 року.

При складанні протоколу ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повністю оголошено зміст протоколу, та ознайомлено з протоколом, який він підписав.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Посилання захисника на те, що відеозапис нібито не містить моменту руху та зупинки транспортного засобу, не свідчить про недоведеність факту керування ним.

З відеозапису слідує, що до ОСОБА_1 , який перебував на водійському сидінні в автомобілі, підійшли працівники поліції, він надав їм документи на автомобіль, вказавши, що автомобіль належить дружині та не заперечував факт керування транспортним засобом, що свідчить про керування автомобілем марки "Skoda Oktavia" д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд не обґрунтовував своє рішення виключно перебуванням особи в автомобілі. Висновок про наявність правопорушення зроблено на підставі комплексної оцінки доказів, що відповідає вимогам ст. 252 КУпАП.

Аргументи сторони захисту як на підставу для скасування судового рішення про те, що медичний огляд ОСОБА_1 був проведений всупереч вимог чинного законодавства, зокрема встановлення факту перебування особи в стані алкогольного сп`яніння відбувалось за допомогою технічного засобу «Alcotest Drager», без відібрання біологічних зразків є безпідставними.

Так, відповідно до акту медичного огляду №37 від 12.04.2026 р. та відповіді генерального директора КНП «Коростенська ЦМЛ Коростенської міської ради» при проведені огляду ОСОБА_2 застосовувався спеціальний технічний засіб «АлкоФор 307», який має чинний сертифікат перевірки газоаналізатора, декларацію про відповідність.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції на який посилається захисник, встановлено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту (не спеціальних технічних засобів) обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 був направлений до медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, застосовувався спеціальний технічний засіб, а не тести (скринінгові лабораторні дослідження) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини, а тому біологічний матеріал у ОСОБА_1 не відбирався. Відтак лабораторне дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, як це передбачено п.8 розділу ІІІ Інструкції, не проводилось.

Будь-яких об`єктивних даних піддавати сумніву висновок щодо результатів медичного огляду відносно ОСОБА_1 апелянтом не надано, а судом не встановлено.

Висловлені ОСОБА_2 , при проведенні огляду побажання взяти у нього зразки крові для встановлення наявності алкоголю в крові не дають підстави для сумнівів в результатах огляду, оскільки згідно до вказаної Інструкції біологічний матеріал на виявлення стану алкогольного сп`яніння відбирається в обов`язковому порядку лише у випадку якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами.

З цього слід зробити висновок, що особа, яка проводить огляд в медичному закладі, згідно до вимог вказаної Інструкції, не зобов`язана здійснювати відбір біологічного матеріалу, в тому числі крові при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння за побажаннями водія, а самостійно визначає стан особи використовуючи спеціально визначені технічні засоби та результати клінічного огляду та вправі відбирати біологічні зразки лише у випадках визначених Інструкцією, а також в разі неможливості застосування технічних засобів або коли його результати викликають у фахівця сумніви.

В даному випадку лікар не вбачав необхідним проведення лабораторних досліджень, що є його правом, висновок лікаря не був оскаржений, а тому сумнівів в апеляційного суду проведений огляд та його результати не викликає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.

Підстав для визнання недопустимими доказів, якими суд обґрунтував свої висновки апеляційний суд не вбачає, а відповідні доводи апелянта вважає голослівними та необґрунтованими та спростованими судом першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Осьмініна Сергія Дмитровича залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Житомирського

апеляційного суду В.В. Ляшук