Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №279/2877/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/2877/25 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 83 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.,

суддів Талько О. Б., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/2877/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та їх обтяжень

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я.

у с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила скасувати заборону на нерухоме майно ОСОБА_1 , зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №3050240 від 03 квітня 2006 року Коростенською районною державною нотаріальною конторою Житомирської області на підставі повідомлення №10 від 05.05.1982 Заводу 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.

На обґрунтування позову вказувала, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку, який належить їй на праві приватної власності.

07 травня 2025 року їй стало відомо від в.о. завідувача Першої Коростенської державної нотаріальної контори Ходаківської Л.В. про те, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі повідомлення №10 від 05 травня 1982 року Заводу 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, накладено заборону, де об`єктом обтяження є житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 03.04.2006 за №34050240, реєстратором - Коростенською міською державною нотаріальною конторою Житомирської області. В графі «Дата і номер повідомлення про погашення позики», а також в графі «Дата надіслання розпорядження про зняття заборони» Реєстру відсутня відмітка про зняття заборони. В 2000 році було вперше запроваджено нову електронну базу даних - Єдиного реєстру заборон та арештів - «Феміда». Вся інформація про накладені, але не зняті заборони та арешти з паперових носіїв, Реєстрів заборон, була внесена до електронної бази даних. В 2006 році було запроваджено нову електронну базу даних - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, до якої автоматично було перенесено всі записи із старого реєстру «Феміда». Тому у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження, який є архівною складовою Державного реєстру речових прав, дата реєстрації заборони вказана: 03.04.2006, але в додаткових відомостях вказано, що дата заборони: 05.05.1982 №1279, архівна дата: 24.04.2000 (дата внесення вперше до бази даних).

Відповідно до п.9 ст.16 розділу IV Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяження» (в редакції станом на 1 липня 2004 року) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Якщо об`єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, заява про державну реєстрацію прав подається до одного з таких органів на вибір заявника. Заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію. Частиною 9 цього Закону передбачено, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Тобто, обтяження припиняється тільки за письмовою заявою обтяжувача - Заводу 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (на даний час ПРАТ Хіммаш), який припинив свою діяльність. Про вчинення обтяження на належне позивачу нерухоме майно, стало відомо в нотаріальній конторі з повідомлення, і що боржником за вказаним обтяженням був сусід позивачки - третя особа у справі ОСОБА_2 , який працюючи на підприємстві отримав позику, і на момент його застосування вказав номер житлового будинку АДРЕСА_2 . З 2010 року вчинялись всі нотаріальні дії з її власністю, в тому числі реєстрація місця проживання, і лише тільки в квітні 2025 року, коли позивач не змогла зареєструвати свого сина у належному їй будинку, було виявлене вказане обтяження. Зазначає, що вчинене державним нотаріусом обтяження, порушує її права вільно розпоряджатися власною приватною власністю, що змусило звернутися до суду за захистом порушеного права власності.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та їх обтяжень відмовлено.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу, що майно, на яке накладено обтяження, належить їй на праві власності та вона не має будь- якого відношення до Заводу 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, який припинив свою діяльність в 1994 році. Вважає, що має право на захист порушеного права відповідно до ст.391 ЦК України. Дане обтяження внесено було щодо третьої особи в справі ОСОБА_2 , який працював на підприємстві і не заперечував щодо скасування обтяження, тому вважає, що суд першої інстанції не врахував вказану обставину та не допитав його як свідка у справі.

Вказує, що Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради є належним відповідачем у справі і невірне зазначення коду ЄДРПОУ в позові, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того звертає увагу, що згідно повторної відповіді Коростенського відділу ДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.09.2025, за даними АСВП звернення на об`єкт обтяження за заявою Заводу 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції з 05 травня 1982 року не проводилось. Звертає увагу, що позов пред`явлений до належного відповідача, а тому залучати до участі у справі інших осіб не було необхідності. Додає, що про дане обтяження їй відомо не було, так як на час звернення до державного нотаріуса та відповідача воно було відсутнє у всіх реєстрах, а з`явилося тільки після перенесення з книг нотаріусів даних про обтяження. Просила апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, не є належним відповідачем, оскільки не порушував та не оспорює право позивача на вільне користування та розпорядження належним йому нерухомим майном; не реєстрував обтяження речових прав на належне позивачу нерухоме майно; не має права знімати заборону на відчуження нерухомого майна позивача, оскільки це є нотаріальною дією, яку вчиняє виключно нотаріус у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законом України «Про нотаріат»; відділ є структурним підрозділом виконавчого комітету Коростенської міської ради та не є юридичною особою, а тому відповідно до ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 47, ч. 2 ст. 48 ЦПК України не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Звертає увагу на практику Верховного Суду з даного питання, а саме у п. 11 постанови Пленум Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Тому належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом відповідальним за порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду за захистом. Отже, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Таким чином, твердження позивача у апеляційній скарзі, що Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області є належним відповідачем, є безпідставним з точки зору норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню у даній справі, та повністю спростовується на основі вищевикладеної практики Верховного Суду.

Також звертає увагу суду, що позивач хибно зрозумів мотиви суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення його позову, зазначивши в апеляційній скарзі, що підставою такої відмови було невірне зазначення коду ЄДРПОУ відповідача у позовній заяві, що не відповідає обставинам справи, що були встановлені судом першої інстанції та описані у відповідному рішенні.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження заборона (архівний запис) 03.04.2006 10:02 за №3050240 реєстратором: Коростенська районна державна нотаріальна контора, 11500 Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, 60, підстава обтяження: повідомлення, 10, 05.05.1982, Завод 50-річчя Вел. Жовт. соц. революції, м. Коростень, об`єкт обтяження: не вказано, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 2027680ZITOMIR13, Архівна дата: 24.04.2000 17:02, Дата виникнення: 15.09.1982, № реєстра: 1279, внутр. № 0F01СС3925F123326733 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2010 року, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься інформації про те, що відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради має статус юридичної особи, а тому позов подано до неналежного відповідача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див.: висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачка зазначила відповідачем у даній справі Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради, зазначивши ЄДРПОУ вказаної особи 13576977.

Однак посилання в апеляційній скарзі про те, що належним відповідачем у цій справі є відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради, колегія апеляційного суду вважає помилковим, виходячи з наступного.

Як роз`яснив в пунктах 2, 4 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03 червня 2016 року відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI). У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов`язаний з їх підприємницькою діяльністю.

Під час розгляду справи було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься інформації про те, що відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради має статус юридичної особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.96 ЦК України самостійно за своїми зобов`язаннями відповідає юридична особа.

Згідно ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням положень цивільного процесуального кодексу, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що позов подано до неналежного відповідача.Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції від позивачки ОСОБА_1 заяв та клопотань про залучення інших відповідачів не надходило.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року виснувано: «спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, провадження 14-431цс19).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, провадження № 61-2303св23.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК України).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»)».

Таким чином, позов у даній справі повинен бути пред`явлений до особи, в інтересах якої накладено обтяження - Завод 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції або його правонаступник, а також до боржника - ОСОБА_2 .

Однак відмовляючи у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача, а саме Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради, який не має статусу юридичної особи, суд першої інстанції не врахував наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За приписами статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 провадження № 61-1444св22 зазначено, що: «[…] Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20)».

Відповідно до Положення про відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради, відділ у своїй діяльності підзвітний Коростенській міській раді та підпорядкований міському голові. Відділ не є юридичною особою. Фінансування діяльності Відділу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

У справі, що переглядається, Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради не є юридичною особою, а входить до структури Коростенської міської ради та не може бути відповідачем у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене оскаржене судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про скасування заборони на нерухоме майно та їх обтяжень – закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Талько О. Б.

Григорусь Н. Й.