Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №295/2477/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/2477/24 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л.М.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/2477/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Житомиробленерго» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданою адвокатом Хільчевським Сергієм Олександровичем, та ОСОБА_2 , поданою адвокатом Могильницьким Віктором Юрійовичем,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 листопада 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М. у м. Житомирі,

у с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Житомиробленерго». Просила: визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право на споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яка постачається за Типовим договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Житомиробленерго»; усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання АТ «Житомиробленерго» відновити постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири та зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири.

Позов обґрунтований тим, що вона ( ОСОБА_1 ) проживає та користується квартирою АДРЕСА_2 , яка незаконно вибула з її власності у зв`язку з реалізацією квартири ОСОБА_2 на електронних торгах, проведених 20 серпня 2018 року ДП «Сетам» на підставі виконавчого напису нотаріуса, який за рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню. Вона ( ОСОБА_1 ) захищала і продовжує захищати порушене її право власності на цю квартиру в судовому порядку. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26 травня 2020 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року в справі №295/16257/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та інших про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання електронних торгів недійсними, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №76, вчинений приватним нотаріусом Харківського міською нотаріального округу Ємець І.О. 12 січня 2018 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 52,69 кв.м, що перебувала у заставі ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на підставі договору іпотеки квартири №ZXR019521.232154.002 від 19 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., реєстр №1742. Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в справі №295/9940/20 за позовами: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та інших про визнання недійсними електронних торгів із продажу нерухомого майна, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірної квартири та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на цю квартиру - відмовлено у задоволенні зазначених позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, під час розгляду справи №295/9940/20 апеляційний суд дійшов висновку, що встановлені судовим рішенням порушення при вчиненні виконавчого напису й реалізація майна (спірної квартири) на електронних торгах свідчать про те, що права ОСОБА_1 були порушені, адже вона була безпідставно позбавлена права власності на це майно. За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про право власності та витребування майна є обґрунтованими. Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позовних ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири, апеляційний суд виходив із підстав відсутності постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі ( ОСОБА_1 ) одночасно з виселенням, що передбачено ст.109 ЖК України. ОСОБА_2 переоформив договір споживача про надання послуг із розподілу (передачі) електричної енергії за адресою місцезнаходження квартири на своє ім`я. ОСОБА_2 спірною квартирою не користується та не проживає у ній. У спірній квартирі проживає вона ( ОСОБА_1 ), яка самостійно та у повному обсязі оплачує всі комунальні послуги. У квартирі також проживає її тяжкохвора мати. Позивачем 21 грудня 2023 року був виявлений факт втручання до електрощитової, розміщеної в місці загального користування під`їзду, а саме: демонтований лічильник обліку електричної енергії та автоматичний вимикач електричної енергії, що зумовило припинення постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження спірної квартири. За даним фактом вона звернулася до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та Житомирського РЕМу АТ «Житомиробленерго». У відповідь на адвокатський запит Житомирський РЕМ АТ «Житомиробленерго» повідомив, що його працівники на підставі заяви ОСОБА_2 виконали припинення постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження спірної квартири та демонтували лічильник обліку електричної енергії. Внаслідок таких дій ОСОБА_2 квартира залишилася без електропостачання та без опалення і гарячої води (у квартирі влаштоване індивідуальне опалення – газовий котел, який не може працювати без електроенергії), без світла і без можливості використання будь-яких побутових електричних приладів, що унеможливлює належне проживання та користування цією квартирою та порушує її житлові права.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 10 листопада 2025 року позов задоволений частково. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Хільчевського С.О. та відповідач ОСОБА_2 через адвоката Могильницького В.Ю. подали апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права на споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яка постачається за Типовим договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Житомиробленерго», та про усунення перешкод позивачу в користуванні спірною квартирою шляхом зобов`язання АТ «Житомиробленерго» відновити постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким такі вимоги позову задовольнити, визнавши за позивачем право на споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 та усунувши позивачу перешкоди в користуванні цієї квартирою шляхом зобов`язання АТ «Житомиробленерго» відновити постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження квартири.

Доводи апеляційної скарги позивача аргументовані тим, що до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Незрозумілим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання АТ «Житомиробленерго» відновити постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири та в частині визнання на позивачем права на споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи в частині усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання АТ «Житомиробленерго» відновити постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири, суд послався на те, що ним не встановлено неправомірності дій відповідача АТ «Житомиробленерго» щодо припинення постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яке було здійснено за заявою споживача послуг ОСОБА_2 , та ні позивач, ні власник квартири не зверталися із заявою про відновлення електропостачання. Вказаний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки саме відключення електроенергії є тим порушенням, за усуненням якого позивач звернувся до суду. Суд усуваючи порушення шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження квартири, визначає такий спосіб захисту на майбутнє, що не захищає, не відновлює право позивача, що існувало на момент такого звернення, що свідчить про те, що спір між сторонами у цій частині фактично не вирішено, а порушення прав здійснене відповідачами по відношенню до позивача є не усуненим, оскільки електроенергія так і не підключена.

Відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок щодо наявності у позивача права на отримання житлово-комунальних послуг. Жодний нормативно-правовий акт не містить терміну «не споживач» і не наділяє правами «не споживачів» житлово-комунальних послуг права на отримання таких житлово-комунальних послуг. Позивач не є власником житлово приміщення, а також проживає у житловому приміщенні без згоди власника та не має у житлі зареєстрованого місця проживання, а тому позивач не має жодних правових підстав на користування таким приміщенням та житлово-комунальними послугами. Судом першої інстанції неправильно застосовано редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року від 24 січня 2006 року №5 (яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин). Адже та редакція також містила інформацію саме щодо прав власників та наймачів житлових будинків на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством. Пункт 5 Правил містив вказівку на те, що власник квартири має право за погодженням з членами сім`ї здавати внайм (в оренду) квартиру або кімнату квартири та укладати інші договори відповідно до законодавства. Користування наймачем (орендарем) квартири (кімнати) здійснюється згідно з договором найму (оренди). Проте, як зазначено у рішенні, позивач не є власником, а також наймачем (орендарем) житлового приміщення. З огляду на відсутність правової аргументації прав позивача на житлово-комунальні послуги слід стверджувати про відсутність у неї права на споживання житлово-комунальних послуг. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі №925/642/19). Стверджуючи про право позивача на користування житлово-комунальними послугами, суд не зазначає, яким чином вони можуть бути реалізовані, адже обов`язок їх оплати виникає лише у власника житлового приміщення, а не у позивача. За таких обставин, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції порушив права відповідача ОСОБА_3 , адже він, як власник житлового приміщення, буде нести відповідальність за несплату позивачем вартості житлово-комунальних послуг, які вона планує споживати.

Відзивів на апеляційні скарги не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її адвокат Хільчевський С.О. свою апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 не визнали. Просять їхню апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Тобто, просять рішення суду першої інстанції у частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким такі вимоги задовольнити.

Представник відповідача Могильницький В.Ю. апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримав, а апеляційну скаргу позивача не визнав. Просить свою апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Тобто, фактично просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Житомиробленерго» у судове засідання не з`явився. Відповідач АТ «Житомиробленерго» про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.52 т.2). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволеною, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5 частини першої ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг із управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг із постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша ст.2 цього Закону).

Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розкриває зміст житлово-комунальних послуг, якими є централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Частиною п`ятою ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що у справі №295/9940/20 рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 листопада 2022 року про виправлення описки, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 був задоволений.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в справі №295/9940/20 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, за позовами: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу ДВС м.Житомира, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів із продажу нерухомого майна, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовів та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Верховного Суду від 10 січня 2025 року в справі №295/9940/20 постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу ДВС м. Житомира, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів із продажу нерухомого майна, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності скасовано. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали від 30 листопада 2022 року про виправлення описки, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу ДВС м.Житомира, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів із продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено в силі. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу ДВС м.Житомира, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності змінено в мотивувальній частині.

Під час розгляду вказаної вище справи судами встановлено, що: «На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Катюхою О.В. 07 березня 2013 року, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . 19 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 120 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 18 лютого 2024 року. З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань, ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_2 . Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 15 квітня 2016 року в справі №295/676/16-ц стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 170 083,50 грн. 02 листопада 2017 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Європартнер Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним договором іпотеки. 12 січня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 з метою задоволення вимог ТОВ «Європартнер Фінанс» про погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 389 179,54 грн, яка виникла станом на 03 листопада 2017 року. Вказаний виконавчий напис із 23 лютого 2018 року перебував на примусовому виконанні у Богунському відділі ДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області. 14 травня 2018 року старшим державним виконавцем Богунського відділу ДВС м. Житомир ГТУЮ винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме, квартири АДРЕСА_2 . 20 серпня 2018 року відбулися електронні торги з реалізації зазначеної квартири, про що складено протокол №353355. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який перерахував на рахунок продавця 583 800 грн за придбане нерухоме майно. 05 вересня 2018 року головним державним виконавцем Богунського відділу ДВС м.Житомира ГТУЮ в Житомирській області складено акт про проведені електронні торги. 02 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 43299157 від 02 жовтня 2018 року».

Із викладеного вище вбачається, що з 02 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності квартиру АДРЕСА_2 , що також підтверджується копією нотаріально посвідченого свідоцтва від 02 жовтня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 106628, та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 жовтня 2018 року (а.с.41).

ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповіді на адвокатський запит від 23 січня 2024 року АТ «Житомиробленерго» зазначило про укладення між АТ «Житомиробленерго» та ОСОБА_2 договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

ОСОБА_2 19 грудня 2023 року звернувся до АТ «Житомиробленерго» Житомирський РЕМ із проханням припинити електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 та демонтувати лічильник за його присутності за бажанням споживача (а.с.13 зворот).

На підставі заяви ОСОБА_2 працівниками оператора системи розподілу АТ «Житомиробленерго» Житомирським РЕМ було припинено постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої ст.175 ЦПК України).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста ст.175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі №910/10784/16).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року в справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року в справі №469/1044/17, від 26 січня 2021 року в справі №522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі №910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі №922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справах №334/3161/17 і №200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі №916/964/19, від 31 серпня 2021 року в справі №903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року в справі №766/20797/18, від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року в справі №643/21744/19, від 25 січня 2022 року в справі №143/591/20, від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20, від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17, від 14 грудня 2022 року в справі №477/2330/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі №916/1415/19, від 26 січня 2021 року в справі №522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі №910/3009/18).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі №916/1415/19).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, крім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року в справі №910/2592/19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2024 року в справі № 755/7604/22 зазначено, що одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої ст.16 ЦК України) – усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга ст.386 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_2 із 02 жовтня 2018 року є власником квартири АДРЕСА_2 , а також споживачем послуг на постачання електричної енергії відповідно до договору, який був укладений між ОСОБА_2 та АТ «Житомиробленерго».

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання АТ «Житомиробленерго» відновити постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири, оскільки не встановлено неправомірності дій відповідача АТ «Житомиробленерго» щодо припинення постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яке було здійснено за заявою власника квартири ОСОБА_2 , із яким був укладений договір на постачання електричної енергії, як споживачем послуг, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо цієї вимоги не спростовуються висновків суду першої інстанції та не тягнуть зміни або скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з цієї вимоги з обставин та підстав, описаних і зазначених вище.

Стосовно ж вимоги про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири, то слід зазначити наступне.

Задовольняючи таку позовну вимогу, суд першої інстанції виходив із того, що не встановлено незаконності проживання позивача у спірній квартирі та остання не позбавлена права на отримання житлово-комунальних послуг.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що позивач ОСОБА_1 на день звернення до суду та наразі продовжує проживати у спірній квартирі на цілком законних підставах. Так, постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірним житлом шляхом виселення останньої з тих підстав, що спірна квартира придбана не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, а тому неможливо виселити ОСОБА_1 із цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не позбавлена права на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг та задовольнив позов у частині усунення перешкод у користуванні позивачем спірної квартирою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири, при цьому взаємовиключно відмовивши у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права на споживання електричної енергії.

Завданням ж цивільного судочинства, зокрема, є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Як вже наголошувалося вище, такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені та остання використовує цивільне судочинство для такого захисту.

Із огляду на докази, які надані сторонами на засадах змагальності та містяться у матеріалах справи, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 є обґрунтованими, а вимога про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири, задоволеною бути не може, оскільки апеляційним судом встановлена відсутність порушення прав позивача. Рішення суду першої інстанції у задоволеній частині підлягає скасуванню та у цій частині ухвалюється нове судове рішення про відмову в задоволенні такої вимоги, що узгоджується з положеннями ст.376 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права на споживання електричної енергії за адресою місцезнаходження спірної квартири залишається також без змін. Протилежне суперечить висновкам, які зроблені апеляційним судом при перегляді вимоги про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій та є взаємовиключним. Право власності відповідача ОСОБА_2 на квартиру не спростовано.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Хільчевським Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Могильницьким Віктором Юрійовичем, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 листопада 2025 року в частині задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, пов`язаних із припиненням постачання електричної енергії за адресою місцезнаходження цієї квартири, скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні такої вимоги відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,30 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 вересня 2026 року.

Головуюча Судді: