Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №295/2477/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа 295/2477/24

Категорія 44

Додаткова постанова

Іменем України

05 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи

клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Могильницького Віктора Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення

у цивільній справі №295/2477/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Житомиробленерго» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

в с т а н о в и в:

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Могильницький Віктор Юрійович звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 000 грн витрат на правничу допомогу.

Клопотання обґрунтоване тим, що 23 липня 2026 року Житомирським апеляційним судом ухвалено постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Судом не вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з представництва інтересів Адвокатським бюро «Могильницький та Партнери». В матеріалах справи наявні та додаються до клопотання докази надання та оплати ОСОБА_1 правничої допомоги в Житомирському апеляційному суді на суму 9 000 грн.

Від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Хільчевського С.О. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просять відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Заперечення аргументовані тим, що по-перше, під час апеляційного розгляду справи представник П`ятницького Д.Г. не робив усної чи письмової заяви до закінчення судових дебатів про намір подати докази витрат протягом п`яти днів після ухвалення постанови. Більше того, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції прямо встановив відсутність первинних документів, акта наданих послуг, а представник П`ятницького Д.Г. просив залишити без розгляду вказане клопотання, у зв`язку з чим суд при прийняті рішення відмовив у стягненні витрат на правову допомогу, вказане підтверджується звукозаписом судового засідання від 23 липня 2026 року. По-друге, неможливість виправлення процесуальних помилок через додаткову постанову згідно зі ст.270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Проте інститут додаткового рішення призначений для випадків, коли суд не дав оцінки вже наявним у справі доказам або заявам, зробленим у належному порядку. Додаткова постанова не може слугувати інструментом для подання стороною нових доказів, які були відсутні в матеріалах справи на момент завершення розгляду та щодо яких не було зроблено належної заяви до дебатів. Подання акта надання послуг «після рішення» порушує принципи рівності сторін та змагальності (ст.ст.12,13 ЦПК України), оскільки на відсутність такого акта було прямо вказано судом при розгляді справи на стадії судових дебатів. По-третє, наданий представником акт не деталізує співвідношення між складністю справи та витраченим часом адвоката, а заявлена сума є явно завищеною та непомірною. Як на підставу сплати витрат на професійну правничу допомогу представник посилається на договір про надання правничої допомоги від 11 березня 2024 року, який не долучений до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту третього частини першої ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання (перше речення частини четвертої ст.270 ЦПК України).

За положеннями частини першої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За нормами п.1 частини третьої ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Могильницький В.Ю. просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Постанова Житомирським апеляційним судом ухвалена 23 липня 2026 року.

27 липня 2026 року, тобто впродовж п`яти днів після винесення судом апеляційної інстанції постанови від 23 липня 2026 року, через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Могильницький В.Ю. подав клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами у справі.

Відповідно до положень частини другої-третьої ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно з частиною четвертою ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надані копії наступних документів: рахунок на оплату №30/12 від 19 грудня 2025 року на суму – 8 000 грн; акт наданих послуг від 22 грудня 2025 року на суму 8 000 грн; платіжна інструкція №125Т0077VМ від 22 грудня 2025 року; рахунок на оплату №23/07 від 23 липня 2026 року на суму 1 000 грн; акт наданих послуг від 23 липня 2026 року на суму 1 000 грн; платіжна інструкція №@2PL388526 від 23 липня 2026 року.

Також у матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2024 року, укладеного між адвокатським бюро «Могильницький та Партнери» та ОСОБА_1 , на надання правової допомоги у справі №295/2477/24 (а.с.60-62 т.1), рахунок на оплату №30/12 від 19 грудня 2025 року на суму – 8 000 грн та платіжна інструкція №125Т0077VМ від 22 грудня 2025 року (а.с.12-13 т.2).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша ст.246 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року в справі №285/5547/21 виснував, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц виснувала, що вимога частини восьмої ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Із акта наданих послуг від 22 грудня 2025 року, укладеного між адвокатським бюро «Могильницький та Партнери» та ОСОБА_1 , на суму 8 000 грн убачається, що акт складений до ухвалення рішення у справі.

Разом із тим, зміст клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Могильницького В.Ю. про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги не містить обґрунтування поважних причин неподання ним вказаного акта про понесення судових витрат до ухвалення рішення в справі, а тому в задоволенні витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн слід відмовити.

Акт наданих послуг від 23 липня 2026 року на суму 1 000 грн складений після ухвалення рішення у справі та підтверджує надання адвокатом Могильницьким В.Ю. правничої допомоги ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в справі №295/2477/24 у судовому засіданні 23 липня 2026 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 виснувано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За таких обставин, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Ураховуючи критерій реальності адвокатських витрат та характер виконаних адвокатом робіт у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, а також критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача та користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 000 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги також заперечення сторони позивача колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання представника, відповідача ОСОБА_1 адвоката Могильницького В.Ю. про розподіл судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.141,259,270,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Могильницького Віктора Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1 000 грн.

У задоволенні решти суми відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного додаткового судового рішення – 07 вересня 2026 року.

Головуюча Судді: