Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №295/14801/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/14801/25 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.

Категорія 84 Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Миколайчука П.В.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/14801/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2026 року

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду. Дитина проживає разом із матір`ю, а відповідач на підставі судового рішення сплачує аліменти на її утримання.

У травні 2025 року ОСОБА_3 у Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" у м. Києві проведено оперативне втручання у зв`язку з діагнозом "Підлітковий ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта IV ступеня". Загальна вартість лікування, включаючи хірургічне втручання, медикаментозне забезпечення та перебування у медичному закладі, становила 227 881,33 грн. Крім того, у післяопераційний період дитині проведено додаткові медичні обстеження та придбано призначені лікарями медикаменти на загальну суму 4 438,00 грн.

Посилаючись на те, що зазначені витрати зумовлені хворобою дитини та необхідністю її лікування, позивачка просила стягнути з відповідача частину понесених додаткових витрат на дитину в розмірі 116 159,67 грн, а також додаткові витрати на її реабілітацію в розмірі 4 000,00 грн щомісячно протягом 12 місяців, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили або до завершення реабілітаційного курсу, що підтверджується медичними документами.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3 , а саме - за оперативне втручання в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" у м. Києві, у розмірі 116 159,67 грн. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000,00 грн додаткових витрат на реабілітацію дитини ОСОБА_3 , щомісячно, протягом 12 місяців, починаючи з дати набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач через свого представника - адвоката Бородіна Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження наявності особливих обставин у розумінні статті 185 СК України, які зумовлювали необхідність платного лікування дитини, а також доказів невідкладності такого лікування чи погодження з батьком вибору відповідного медичного закладу. На підставі рішення суду від 30 серпня 2013 року з нього вже стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його доходів, які, на його переконання, мають покривати необхідні витрати на дитину.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції не врахував його матеріального та сімейного стану, зокрема перебування на його утриманні матері з інвалідністю III групи ОСОБА_4 , а також наявність у нього хронічного захворювання - хронічного остеомієліту лівої ліктьової кістки у фазі нестійкої ремісії.

Також апелянт посилається на порушення засад рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини та заперечує проти стягнення додаткових витрат на реабілітацію дитини в розмірі 4 000,00 грн щомісячно протягом 12 місяців, зазначаючи, що 17 серпня 2026 року син досягне повноліття, після чого, на його думку, правові підстави для стягнення з нього додаткових витрат на дитину відповідно до статті 185 СК України будуть відсутні.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11:30 год 03 вересня 2026 року.

12 серпня 2026 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Зазначає, що доводи апелянта про лікування дитини у приватному медичному закладі не відповідають обставинам справи, оскільки оперативне втручання проведено у Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" МОЗ України, яка є державним закладом охорони здоров`я. Вважає безпідставними посилання відповідача на сплату аліментів, оскільки витрати на лікування та реабілітацію дитини є додатковими витратами, зумовленими особливими обставинами - хворобою та необхідністю оперативного втручання, і підлягають відшкодуванню відповідно до статті 185 СК України.

Також зазначає, що принцип рівності обов`язків батьків не порушено, оскільки суд першої інстанції стягнув з відповідача половину фактично понесених витрат на лікування - 116 159,67 грн із 232 319,33 грн, а також половину щомісячних витрат на реабілітацію - 4 000,00 грн із 8 000,00 грн. Матеріальний стан відповідача, зокрема розмір його доходу за 2025 рік, наявність заощаджень та нерухомого майна, дає йому можливість брати участь у додаткових витратах на дитину.

Крім того, вважає, що досягнення сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 не припиняє обов`язку відповідача щодо участі у відповідних витратах, оскільки необхідність оперативного лікування та подальшої реабілітації виникла в період неповноліття дитини. Високий рівень офіційного доходу відповідача за 2025 рік (1 045 569,00 грн), наявність заощаджень та нерухомості повністю спростовують його заяви про неможливість виконання фінансових зобов`язань перед дитиною.

Окрім того, наголошує, що досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 не припиняє обов`язку щодо компенсації витрат, оскільки оперативне втручання та призначений курс безперервної реабілітації виникли під час неповноліття дитини.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, з підстав, викладених в ній.

Позивач заперечила щодо задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.11.2007 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб між сторонами, актовий запис №2570 (а.с.10).

У шлюбі сторони стали батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 26.08.2008 серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.08.2013 у справі №295/9311/13-ц шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2013 і до повноліття дитини (а.с.9).

Дитина проживає разом з матір`ю, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та копією паспорта позивача (а.с.4-5, 8).

На підставі встановленого діагнозу "Правобічний грудо-поперековий сколіоз ІІІ ступеня" та медичного висновку Лікарської консультативної комісії Поліклініки Богунського району №43/81 від 18.08.2023 (а.с.12), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була встановлена інвалідність та призначена Індивідуальна програма реабілітації №53/143 від 05.08.2023 (а.с.13-16), також видане посвідчення дитини з інвалідністю Серія ДДА №179442 від 09.11.2023 (а.с.11).

У травні 2025 року ОСОБА_3 було проведено оперативне втручання у зв`язку з діагнозом: "Інший ідіопатичний сколоз, грудний відділ, Підлітковий ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта" в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" у м. Києві (а.с.18-19).

Загальна вартість лікування, включно з хірургічним втручанням, медикаментозним забезпеченням та перебуванням у медичному закладі, склала 227 881,33 грн, що підтверджується рахунком на оплату №125-05 від 02.05.2025, видатковою накладною №125-05 від 05.05.2025, квитанціями до платіжної інструкції, чеками, платіжною інструкцією, замовленням покупця (а.с.20-28).

Після проведеного оперативного втручання з дитиною проведено ряд консультацій спеціалістами та лікарем-генетиком, за результатами яких надано відповідні консультаційні висновки (а.с.29-32).

Крім цього, проведено обстеження, зокрема, діагностику синдрому Жільбера, призначено медикаменти, у зв`язку з чим позивачкою понесено витрати в розмірі на 4438,00 грн, що підтверджується результатами досліджень ТОВ "Сінево Україна", чеками, квитанціями, видатковою накладною, інформацією про замовлення (а.с.33-40).

Листом від 25.06.2025 позивач зверталася до відповідача та просила компенсувати 50% понесених нею витрат на лікування дитини, що становить 113938,17 грн, а також запропонувала надалі брати участь у фінансуванні реабілітації шляхом щомісячної оплати суми 3000,00 грн. До такого листа позивачем долучено ряд документів, що підтверджують понесення нею витрат у згадуваному розмірі (а.с.41).

Такий лист був отриманий ОСОБА_2 26.06.2025 особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Позивач працює у ТОВ "Техно Аргумент" з 01.03.2024 на посаді заступника головного бухгалтера, її дохід за січень-вересень 2025 року становить 83515,39 грн, що підтверджується довідкою директора вказаного товариства (а.с.86).

Згідно зі щорічною декларацією відповідача - ОСОБА_2 за 2024 рік, останнім отримано наступні доходи: заробітна плата - 684 250,00 грн, соціальні виплати - 1 000,00 грн, грошова компенсація пільг на комунальні послуги - 14 565,00 грн. У відповідача наявні грошові кошти в сумі 150 000,00 грн, на праві власності належить квартира та земельна ділянка (а.с.43-46).

Згідно зі щорічною декларацією відповідача за 2025 рік останнім отримано наступні доходи: заробітна плата - 1 045 569,00 грн, соціальні виплати - 1 000,00 грн, грошова компенсація пільг на комунальні послуги - 15 120,00 грн, єПідтримка - 2 000,00 грн. У відповідача наявні грошові кошти в сумі 450 000,00 грн, на праві власності належить квартира та земельна ділянка (а.с.97-101).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із доведеності позивачем факту понесення додаткових витрат на лікування, обстеження та реабілітацію дитини, зумовлених її захворюванням та необхідністю оперативного втручання. Врахувавши положення статті 185 СК України, матеріальний стан сторін та відсутність доказів неможливості відповідача брати участь у таких витратах, суд стягнув із нього половину фактично понесених витрат, а також по 4 000,00 грн щомісячно на реабілітацію дитини протягом 12 місяців.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Згідно із частинами 2 і 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дані положення національного законодавства повністю кореспондуються з нормами міжнародного права, зокрема, ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція 1989 року), якою визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У національному праві передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства ч.7-9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

У ч.2 ст.51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягає доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд зазначив, що доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо. При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

У постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі №521/16268/18, викладено правові висновки про те, що особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень пунктів 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №6 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", щодо передбаченої ст.185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини (аліментів).

За положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір понесених додаткових витрат на дитину має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, у цьому випадку наявні передбачені статтею 185 СК України особливі обставини, зумовлені станом здоров`я сина сторін та необхідністю його лікування.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність у зв`язку з захворюванням - "Правобічний грудо-поперековий сколіоз ІІІ ступеня", що підтверджується медичним висновком Лікарської консультативної комісії Поліклініки Богунського району №43/81 від 18.08.2023, Індивідуальною програмою реабілітації № 53/143 від 05.08.2023 та посвідченням дитини з інвалідністю Серії НОМЕР_2 від 09.11.2023 (а.с.11-16).

У травні 2025 року ОСОБА_3 було проведено оперативне втручання у зв`язку з діагнозом: "Інший ідіопатичний сколіоз, грудний відділ, Підлітковий ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта" в НДСЛ "Охматдит" у м. Києві. Загальна вартість лікування, включно з хірургічним втручанням, медикаментозним забезпеченням та перебуванням у медичному закладі, склала 227 881,33 грн, а додаткові медичні обстеження і призначені лікарями ліки та супутні товари у післяопераційний період - 4 438,00 грн (а.с.18-28, 33-40). Загальна сума фактично понесених позивачем витрат на лікування становить 232 319,33 грн.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачка належними та допустимими доказами підтвердила наявність передбачених статтею 185 СК України особливих обставин, які зумовили додаткові витрати на дитину. Захворювання сина сторін, необхідність оперативного втручання, подальших медичних обстежень та медикаментозного лікування підтверджені медичними документами, а розмір фактично понесених витрат - відповідними розрахунковими документами. Отже, такі витрати безпосередньо пов`язані зі станом здоров`я дитини та за своєю правовою природою є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України.

Посилання апелянта на відсутність попереднього погодження з ним вибору медичного закладу не спростовує обов`язку брати участь у додаткових витратах, зумовлених хворобою дитини, оскільки стаття 185 СК України не ставить виникнення такого обов`язку в залежність від попереднього погодження одним із батьків кожної конкретної витрати. Визначальними є наявність особливих обставин, необхідність відповідних витрат та їх належне документальне підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те, що сплачувані ним аліменти у розмірі 1/4 частини доходів мають повністю покривати витрати на лікування дитини, є юридично неспроможними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм сімейного законодавства.

За змістом статей 180, 185 СК України обов`язок батьків щодо утримання дітей є рівним, а стягнення додаткових витрат не є тотожним стягненню аліментів. Аліменти призначені для забезпечення щоденних постійних потреб дитини (харчування, одяг, проживання тощо), тоді як додаткові витрати викликані особливими обставинами, зокрема хворобою дитини, та є додатковими коштами, які виходять за межі звичайних щоденних потреб.

Також безпідставними є твердження апелянта про порушення засад рівності обов`язків батьків. Суд першої інстанції, визначаючи розмір додаткових витрат, підлягаючих стягненню з відповідача, поклав на нього обов`язок відшкодувати лише 50% від фактично понесених витрат на лікування (116 159,67 грн від 232 319,33 грн) та 50% від необхідних щомісячних витрат на реабілітацію (4 000,00 грн від 8 000,00 грн), розподіливши іншу половину витрат на матір дитини, що повністю відповідає вимогам ст 141 СК України.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на неможливість нести такі витрати через незадовільний стан здоров`я та наявність на утриманні матері з інвалідністю. ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів того, що за станом здоров`я або у зв`язку з наявними сімейними зобов`язаннями він повністю позбавлений можливості надавати фінансову допомогу своєму тяжкохворому сину.

Натомість із наданих до матеріалів справи декларацій відповідача за 2024 та 2025 роки вбачається, що розмір його доходів та наявних грошових активів дає підстави для висновку про матеріальну спроможність брати участь у додаткових витратах, пов`язаних із лікуванням дитини.

Крім того, заперечення апелянта щодо стягнення щомісячних витрат на реабілітацію дитини у розмірі 4 000,00 грн протягом 12 місяців з підстав досягнення сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до консультаційних висновків спеціалістів (а.с.29-32) після перенесеної операції ОСОБА_3 потребує реабілітації, зокрема ЛФК, масаж, спеціальні вправи, медикаментозне забезпечення.

Оскільки підстави для призначення реабілітації виникли до досягнення дитиною повноліття, факт настання 18-річного віку у серпні 2026 року не звільняє батька від обов`язку компенсувати витрати, необхідні для відновлення здоров`я сина за призначеннями лікарів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності особливих обставин, фактичного понесення додаткових витрат, необхідності подальшої реабілітації дитини та можливості відповідача брати участь у таких витратах.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді О.М. Галацевич

П.В. Миколайчук

Повний текст постанови складено 08 вересня 2026 року.