Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №157/1296/22 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/1296/22 Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В.

Провадження № 22-ц/802/906/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Півня Г. В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Шумського Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна спільною власністю та поділ спільного майна за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою представником адвокатом Шумським Борисом Анатолійовичем, на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд у 2022 році з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивовано тим, що з 11 листопада 2007 року він перебував з ОСОБА_4 у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області. Під час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Близько двох років тому з вини відповідача їхня сім`я розпалася і згідно з рішенням Камінь-Каширського районного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 157/47/21 шлюб між ними розірвано. Відповідач зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 та їхніми (сторін) дітьми залишилась проживати у їхньому (сторін) будинку АДРЕСА_1 , а він переїхав проживати в будинок, який належить його батькам за адресою: АДРЕСА_2 . 17 вересня 2021 року відповідач уклала шлюб з ОСОБА_7 , внаслідок чого змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 . З 26 лютого 2022 року їхні спільні з відповідачем діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійно проживають за кордоном, а відтак з цього часу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживають окремо від ОСОБА_3 та не перебувають на її утриманні. За період спільного проживання вони з відповідачем набули у спільну сумісну власність нерухоме майно та транспортні засоби: житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 78 кв. м, який зареєстрований на відповідача, вартістю 680018 грн (висновок оцінювача від 14.10.2022); земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 0721410100:01:001:0919, яка зареєстрована на відповідача вартістю 118000 грн (висновок оцінювача від 14.10.2022); автомобіль марки «Volkswagen Golf», VIN- НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який був зареєстрований на відповідача (04.02.2022 перереєстрований на ОСОБА_12 згідно з договором купівлі-продажу, укладеним у СГ (ТзОВ «М.В.Л. ГРУП») № 6726/22/066284 від 03.02.2022), вартістю 346153,60 грн (висновок експерта № 2293 від 21.09.2022); автомобіль «ЗАЗ 11022», р. н. НОМЕР_2 , 1992 року випуску, який зареєстрований на нього, вартістю 23400,00 грн (висновок експерта № 2292 від 21.09.2022). Про поділ вказаного вище майна у добровільному порядку йому з відповідачем домовитись не вдалося. Просить визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя: житловий будинок, загальною площею 78 кв. м, житловою площею 43 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 680018 грн; земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 0721410100:01:001:0919, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 118000 грн; автомобіль марки «Volkswagen Golf», VIN- НОМЕР_1 , 2008 року випуску, вартістю 346153, 60 грн; автомобіль ЗАЗ 11022, р. н. НОМЕР_2 , 1992 року випуску, VIN НОМЕР_3 , вартістю 23400,00 грн, всього 1 167 571 грн 60 коп Визнати за ним та відповідачем право власності на 1/2 частку зазначеного житлового будинку за кожним, 1/2 частку зазначеної земельної ділянки за кожним, і за ним визнати право власності на автомобіль «ЗАЗ 11022», р. н. НОМЕР_2 , 1992 р. в., VIN- НОМЕР_3 , припинивши право спільної сумісної власності на цей транспортний засіб, а також припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки «Volkswagen Golf» VIN- НОМЕР_1 , 2008 року випуску, вартістю 346 153 грн 60 коп у зв`язку з його відчуженням відповідачем третій особі, стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію різниці у вартості транспортних засобів у розмірі 161 376 гривень 80 копійок, а також стягнути судовий збір у розмірі 5 603 гривні 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 гривень.

ОСОБА_3 звернулася у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 . В обгрунтування зустрічного позову зазначає, що 11 листопада 2007 року відповідач (яка до того часу мала дівоче прізвище « ОСОБА_13 ») і позивач ОСОБА_1 уклали шлюб. При реєстрації цього шлюбу сторони обрали прізвище позивача « ОСОБА_8 » як спільне прізвище їх подружжя. 05 березня 2021 року шлюб було розірвано, оскільки цього дня набрало законної сили рішення суду, ухвалене 02 лютого 2021 року в цивільній справі № 157/47/21. Після розірвання шлюбу відповідач і надалі іменувалася прізвищем « ОСОБА_8 ». ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народилася їх дочка ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі також народилася їх дочка ОСОБА_6 . 17 вересня 2021 року відповідач (яка до того часу мала прізвище « ОСОБА_8 ») уклала свій наступний шлюб з ОСОБА_7 . При реєстрації цього шлюбу відповідач та її наступний чоловік обрали прізвище чоловіка « ОСОБА_9 » як спільне прізвище їх подружжя. У цьому шлюбі відповідачка перебуває і дотепер. Шлюбні відносини позивач та відповідач фактично припинили ще 01 квітня 2019 року, задовго до розірвання шлюбу. До фактичного припинення шлюбних відносин сторін призвели, серед іншого, їх непорозуміння та сварки, які розпочалися ще у 2015 році і супроводжувалися завданням ОСОБА_1 своїй дружині побоїв, внаслідок яких відповідачу були заподіяні тілесні ушкодження. З 01 квітня 2019 року сторони почали проживати окремо один від одного, при цьому діти залишилися проживати (і проживають дотепер) разом з їх матір`ю. З 01 квітня 2019 року позивач «самоусунувся» від участі в утриманні своїх дітей і не надає їм жодного утримання. У провадженні суду перебуває цивільна справа № 157/1006/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на дітей. До березня 2020 року відповідач періодично працювала за строковими трудовими контрактами в Республіці Польща. 11 березня 2020 року відповідача було прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу і зараховано до списку особового складу Державної прикордонної служби України. Відповідач отримує належне грошове забезпечення, заробітну плату та інші доходи за місцем проходження військової служби. Про своє та ОСОБА_1 окреме проживання з квітня 2019 року у зв`язку з фактичним припиненням їх шлюбних відносин відповідач повідомляла суду у своїй позовній заяві до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, про що зазначено у рішенні суду від 02 лютого 2021 року у цивільній справі № 157/47/21. Така обставина не заперечувалась ОСОБА_1 і була встановлена вказаним рішенням суду. Факт окремого проживання сторін у зв`язку з фактичним припиненням їх шлюбних відносин має значення для правильного встановлення правового статусу майна, набутого ними у шлюбі, і тому цей факт має бути встановлений у судовому порядку. 10 червня 2019 року (до розірвання шлюбу сторін) відповідач і ОСОБА_14 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, який було посвідчено державним нотаріусом Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміною І.М. Ціна земельної ділянки № 0721410100:01:001:0919, за яку її було придбано, відповідачем визначена за результатами попередньої незалежної оцінки цього об`єкта нерухомого майна і складала 47180 грн. За цим договором, укладеним відповідачем за її особисті кошти без будь-якої (особистої чи фінансової) участі позивача, відповідач прийняла у свою одноосібну власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 0721410100:01:001:0919, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і цього ж дня, 10 червня 2021 року (до розірвання шлюбу сторін), одноосібне право власності відповідача на земельну ділянку було зареєстровано у встановленому законом порядку. На підставі ч. 6 ст. 57 СК України земельна ділянка може (і має) бути визнана особистою приватною власність відповідача. 16 квітня 2020 року (до розірвання шлюбу сторін) відповідач і ТОВ «Брокмі Сервіс» уклали договір купівлі-продажу № 04074/8619 транспортного засобу, і за цим договором відповідач прийняла у свою одноосібну власність автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Golf», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . 02 лютого 2022 року (після розірвання шлюбу сторін) відповідач і ТЗОВ «М.В.Л. Груп» уклали договір комісії № 6726/22/1/066284, за яким відповідачка як комітент доручила ТЗОВ «М.В.Л. Груп» як комісіонеру вчинити за рахунок відповідачки від свого імені правочин щодо продажу автомобіля марки «Volkswagen» за ціною не нижче 20 300 грн. Наступного дня, 03 лютого 2022 року (після розірвання шлюбу сторін), ТЗОВ «М.В.Л. ГРУП» і ОСОБА_12 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/22/066284, за яким ТЗОВ «М.В.Л. Груп», діючи на підставі укладеного з відповідачкою договору комісії, передало у власність ОСОБА_12 автомобіль марки «Volkswagen» за ціною 20 300 грн, і таким чином цей автомобіль було оплатно відчужено відповідачем. Автомобіль марки «Volkswagen» було набуто відповідачем у період її з позивачем зареєстрованого шлюбу. Водночас, цей автомобіль було набуто відповідачем за її особисті кошти за час її з позивачем окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням їх шлюбних відносин (що відбулося 01 квітня 2019 року), а відтак, на підставі ч. 6 ст. 57 СК України, автомобіль може (і має) бути визнано таким, що належав відповідачу на праві особистої приватної власності. Належність автомобіля марки «ЗАЗ» колишньому подружжю сторін на праві спільної сумісної власності добровільно визнається, позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим ця обставина не підлягає доказуванню. Просить встановити факт окремого проживання подружжя ОСОБА_15 та ОСОБА_1 у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин у період з 01 квітня 2019 року до дня розірвання їх шлюбу 05 березня 2021 року. Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 0721410100:01:001:0919, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848909607214; визнати автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Golf», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , таким, що належав ОСОБА_3 (прізвище у шлюбі - « ОСОБА_8 ») на праві особистої приватної власності під час її шлюбу з ОСОБА_1 ; визнати автомобіль марки «ЗАЗ», моделі 11022, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; здійснити поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наступним чином: припинити право ОСОБА_3 на частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «ЗАЗ», моделі 11022, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «ЗАЗ», моделі 11022, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 17 550 грн у якості грошової компенсації її частки у спільному майні; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 984 грн 80 коп на відшкодування судового збору.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, визнання майна особистою приватною власністю подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна задоволено частково. Визнано спільним сумісним майном подружжя: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 0721410100:01:001:0919, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Volkswagen Golf», VIN - НОМЕР_1 , 2008 року випуску, автомобіль марки «ЗАЗ 11022», р.н. НОМЕР_2 , 1992 р.в., VIN НОМЕР_3 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним, та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 0721410100:01:001:0919, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним. Виділено у власність ОСОБА_1 автомобіль марки «ЗАЗ 11022», р. н. НОМЕР_2 , 1992 р.в., VIN - НОМЕР_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці у вартості транспортних засобів у розмірі 161 376 гривень 80 копійок. У решті позову ОСОБА_1 відмовлено. У решті зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 через представника адвоката Шумського Б. А. подала апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі. Вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних майнових вимог ОСОБА_1 щодо поділу житлового будинку, земельної ділянки, стягнення з неї грошової компенсації та в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог, немайнової - про встановлення факту окремого проживання, та майнових - про визнання особистою приватною власністю земельної ділянки та автомобіля Volkswagen Golf, незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, щодо встановлення факту окремого проживання сторін: у рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 лютого 2021 року у справі № 157/47/21 про розірвання шлюбу досліджено обставини припинення сімейних відносин та встановлено наступне: «Подружнє життя не склалося, між сторонами виникають сварки та непорозуміння, що привело до втрати сімейних відносин. З квітня 2019 року сторони не підтримують подружніх стосунків». У вказаному рішенні про розірвання шлюбу зафіксовано процесуальну поведінку позивача: «Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав повністю, не заперечив щодо розірвання шлюбу». Також в мотивувальній частині рішення Камінь-Каширського районного суду від 28 листопада 2022 року у справі № 157/1006/22 про стягнення аліментів на утримання дітей зазначено: «Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, з квітня 2019 року позивач та відповідач проживають окремо». Щодо поділу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 : 28 грудня 2020 року, ОСОБА_1 було передано у власність відповідачки земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1 , згідно з договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміною І.М. При тому, 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 особисто та власноруч склав заяву на ім`я міського голови м. Камінь-Каширського з проханням видати йому довідку про відсутність будь-якої забудови на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0721410100:01:001:0984). 26 серпня 2020 року довідкою № 416/2.2-3 виданою Камінь-Каширською міською радою Волинської області у відповідь на зазначену вище заяву позивача, Камінь-Каширська міська рада Волинської області офіційно засвідчила, що станом на день її складення (через 6 років після стверджуваного позивачем введення будинку в «фактичну» експлуатацію) земельна ділянка № 0984 вільна від будь-якої забудови, вочевидь, у тому числі і від будинку. Державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_16 на новозбудований будинок було проведено 10 грудня 2021 року, тобто вже після офіційного розірвання шлюбу, яке відбулося 02 лютого 2021 року. Обставина створення та набуття будинку у власність під час шлюбу є недоведеною і прямо суперечить матеріалам справи. Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 26 серпня 2022 року у справі №157/783/21, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року та набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_16 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 28 грудня 2020 року з кадастровим номером 0721410100:01:001:0984. У тій справі ОСОБА_1 доводив, що договір дарування є недійсним саме через те, що на момент його укладення 28.12.2020 на спірній земельній ділянці вже був збудований спільний житловий будинок. Суд залишив поза увагою, що відповідач періодично працювала в Республіці Польща за строковими контрактами, з 11 березня 2020 року ОСОБА_16 прийнято на військову службу за контрактом, згідно договору банківського вкладу № 19538910704 від 26 листопада 2019 року та квитанції № 1953891070 ОСОБА_16 внесла на свій особистий депозитний рахунок 128 000 грн, що підтверджує її спроможність придбати 10 червня 2019 року земельну ділянку по АДРЕСА_3 за 47 180,00 грн. Автомобіль «Volkswagen Golf» було набуто ОСОБА_16 у період її з ОСОБА_1 зареєстрованого шлюбу, однак за її особисті кошти за час її окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням їх шлюбних відносин. А відтак, на підставі положень частини шостої статті 57 СК України, автомобіль Volkswagen має бути визнано таким, що належав ОСОБА_16 на праві особистої приватної власності. Суд першої інстанції стягнув з відповідача компенсацію, виходячи з теоретичної середньостатистичної вартості автомобіля у 346 153,60 грн за висновком експерта. ОСОБА_16 надала суду первинні документи, які відображають реальну суму продажу. Вартість автомобіля марки «ЗАЗ 11022» була узгоджена сторонами під час розгляду справи та становить 23 400 грн. Розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 , становить половину вартості цього майна: 23400 грн/2 = 11700 грн. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснив математичний взаємозалік вартості автомобілів «Volkswagen Golf», який оцінено у 346 153,60 грн та «ЗАЗ 11022» 23 400,00 грн, внаслідок чого помилково стягнув компенсацію різниці з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_1 у сумі 161 376,80 грн. Враховуючи, що автомобіль «Volkswagen Golf» є особистою приватною власністю ОСОБА_16 та не підлягає поділу, єдиним об`єктом спільного рухомого майна подружжя є автомобіль марки «ЗАЗ 11022». Просить рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року у справі № 157/1296/22 в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_16 - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення. У задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_16 про поділ спільного майна подружжя, в частині визнання спільною сумісною власністю та поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельної ділянки по АДРЕСА_3 , автомобіля марки «Volkswagen Golf» та стягнення компенсації - відмовити повністю. Зустрічний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_1 задовольнити повністю: встановити факт окремого проживання подружжя ОСОБА_16 та ОСОБА_1 у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин у період з 01 квітня 2019 року до 05 березня 2021 року. Визнати за ОСОБА_16 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 0721410100:01:001:0919, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1848909607214). Визнати автомобіль марки «Volkswagen Golf», 2008 року випуску, VIN – НОМЕР_1 , об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_16 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 грошову компенсацію за 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «ЗАЗ 11022» у розмірі 11 700 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу), понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що суд при розгляді справи № 157/47/21 про розірвання шлюбу посилався на обставину припинення подружніх стосунків з квітня 2019 року, як на такі, якими позивач обґрунтовувала позовні вимоги, не досліджуючи якими доказами вони підтверджуються. З аналогічних міркувань не є преюдиційними обставини висвітлені в рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 листопада 2022 року у справі № 157/1006/22 про стягнення аліментів. Зі слів відповідачки, остання змогла побудувати будинок з 31 травня 2021 року по 26 серпня 2021 року, тобто на будівництво будинку ОСОБА_3 витратила менше трьох місяців, не кажучи вже про велику суму коштів, яка теж була для цього необхідна. Зазначене спростовується висновком експерта від 30.10.2024 № КСЕ-19/103-23/6840, показами свідків, відміткою про реєстрацію за адресою спірного будинку у паспорті відповідача. У договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2019 року, посвідченому державним нотаріусом Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміною І. М. і зареєстрованому в реєстрі за № 8, зазначено про те, що земельна ділянка набувається відповідачем у спільну сумісну власність подружжя. Просить рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач ОСОБА_16 через представника адвоката Шумського Б. А. подала відповідь на відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу в якій вказує, що у рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 листопада 2022 року у справі № 157/1006/22 про стягнення аліментів факт припинення подружніх стосунків саме з квітня 2019 року не лише викладено як обставину, на яку посилалася позивачка, а й безпосередньо встановлено судом у мотивувальній частині рішення на підставі досліджених доказів і процесуальної позиції самого ОСОБА_1 , який позовні вимоги визнав повністю та не заперечив проти них. У серпні 2020 року, тобто через 6 років після стверджуваної ним же побудови будинку, ОСОБА_1 особисто та власноруч звертається до органу місцевого самоврядування за довідкою про відсутність будь-якої забудови на земельній ділянці № 0984. Камінь-Каширська міська рада офіційно, як уповноважений державою орган, підтверджує цей факт. Через чотири місяці, 28 грудня 2020 року, ОСОБА_1 підписує нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки, де особисто гарантує, що земельна ділянка є вільною від будь-якої нерухомості. Після того як суди у справі № 157/783/21 відмовили йому у визнанні цього ж договору дарування недійсним, ОСОБА_1 свідомо змінює свою позицію на прямо протилежну і стверджує, що будинок існував з 2013-2014 років, тобто був на ділянці і в момент складення заяви, і в момент видачі довідки, і в момент підписання договору дарування. Така поведінка є класичним прикладом суперечливої поведінки та порушує принцип добросовісного користування процесуальними правами, передбачений ч. 1 ст. 44 ЦПК України. Розділ «Висновки» висновку експерта від 30.10.2024 № КСЕ-19/103-23/6840 не містить жодного твердження про час виконання будівельних робіт. У пункті 1 розділу «Висновки» експерт зазначив, що питання № 1 про час, перелік та об`єми виконаних будівельних робіт у період з березня 2010 року по серпень 2021 року, вирішити не надається за можливе. Твердження про те, що будинок був збудований до 14.05.2010 та що станом на 2013 рік будинок уже було збудовано, містяться виключно у дослідницькій частині висновку, не є відповіддю на жодне з поставлених судом питань та зроблені поза межами експертного завдання, без застосування будь-якої методики ретроспективного датування будівництва. Просить врахувати відповідь на відзив при розгляді апеляційної скарги у цій справі.

До Волинського апеляційного суду 03.07.2026 надійшло клопотання відповідач ОСОБА_16 , подане через представника адвоката Шумського Б.А., про призначення експертизи. Просить призначити у справі № 157/1296/22 повторну комплексну будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу. На вирішення повторної експертизи поставити ті самі питання, що були визначені ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24.05.2023: 1) Який час виконання робіт, перелік та об`єми виконаних будівельних робіт, які були фактично виконані у процесі будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у період з березня 2010 року по серпень 2021 року? 2) Яка ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ? 3) Чи проводились будівельні роботи з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 31 травня 2021 року по 26 серпня 2021 року, якщо так, то вказати перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт у цей період? Проведення повторної експертизи доручити експертам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, які мають кваліфікацію за експертними спеціальностями 10.6 та 10.10, не доручаючи її Волинському НДЕКЦ МВС та експерту Юзепчуку П.Ю., який проводив первинну експертизу (ч. 2 ст. 113 ЦПК України). Витрати на проведення експертизи покласти на апелянта ОСОБА_16 . Оплату експертизи гарантує.

Позивач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив та на клопотання про призначення експертизи. Вказує, що Цивільним процесуальним Кодексом України на стадії апеляційного провадження передбачено такі заяви по суті справи: апеляційна скарга (ст. 356 ЦПК України) та відзив на апеляційну скаргу (ст. 360 ЦПК України). ОСОБА_16 скористалась своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду. Нормами ст. 364 ЦПК України за особою, яка подала апеляційну скаргу, закріплено право на доповнення та/або зміну апеляційної скарги протягом строку на апеляційне оскарження, яким ОСОБА_16 не скористалась, а тому відповідь на відзив на апеляційну скаргу необхідно залишити без розгляду. Щодо клопотання про призначення повторної комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, то клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції було заявлено представником позивача, а представник відповідача у суді першої інстанції заперечував проти призначення експертизи. В суді першої інстанції експерт Юзепчук П.Ю. однозначно пояснив, що для вирішення питання № 3 експертизи йому не були надані документи, які підтверджують факт проведення будівельних робіт в період з 31 травня 2021 року по 26 серпня 2021 року. Просить відповідь на відзив залишити без розгляду, у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, орієнтовний розмір яких становить 13000,00 грн.

За ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Таким чином, повторна експертиза за клопотанням сторони може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли сторона буде вважати це необхідним, зокрема, якщо не погоджується зі змістом висновку, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження судом при розгляді клопотання про призначення експертизи.

Суд апеляційної інстанції, ухвалою постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_16 про призначення повторної комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, оскільки відсутні підстави, передбачені законом для її призначення.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Шумський Б. А. підтримали апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Півень Г. В. апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11 листопада 2007 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 05 березня 2021 року, розірвано.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач 17 вересня 2021 року вдруге зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , після чого змінила прізвище на ОСОБА_9 . Відповідно до свідоцтва про зміну імені відповідач ОСОБА_3 08 квітня 2026 року змінила прізвище на “ ОСОБА_13 ”.

За час шлюбу сторонами було набуто у власність житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Право власності на цей будинок, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 290141138 від 14.12.2021, зареєстроване за відповідачем ОСОБА_18 (Пластун, ОСОБА_13 ) 10.12.2021 на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ серії та номер ВЛ101210912987, технічного паспорта, серії та номер Т101: НОМЕР_7 , виданий 23.08.2021.

Відповідно до висновку комплексної будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи від 30.10.2024 № КСЕ-19/103-23/6840 будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , у процесі будівництва житлового будинку виконувалися у період до 2013 року. Висновком цієї експертизи, показами свідків підтверджується, що будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , у процесі будівництва спірного житлового будинку виконувалися у період до 2013 року.

Як встановлено з рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_18 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, на яке представник відповідача посилається як на доказ відсутності спірного будинку на земельній ділянці на час її дарування, то суд, відмовляючи у позові, виходив з тієї обставини, що позивач не надав будівельного паспорта, документів про дозвіл на початок будівельних робіт, завершення будівництва та прийняття житлового будинку в експлуатацію, тобто, що позивач не підтвердив саме документально наявність на вказаній земельній ділянці зареєстрованого та зданого в експлуатацію у встановленому законом порядку житлового будинку.

У той же час, з матеріалів цієї справи та вищезазначених доказів, які не були предметом оцінки суду під час розгляду справи про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, встановлено, що на час укладення договору право власності на новозбудований сторонами будинок ще не було зареєстровано, хоча й такий будинок вже й був збудований, а право власності на нього позивачка зареєструвала лише 10.12.2021, тобто після укладення договору дарування земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що письмова заява позивача від 19.08.2020 на ім`я Камінь-Каширського міського голови, у якій він просить видати довідку про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 від забудови та довідка за підписом міського голови від 26.08.2020 № 416/2.2-3 з огляду на вищезазначені докази щодо періоду будівництва спірного будинку не свідчать про належність цього житлового будинку на праві особистої приватної власності відповідачу.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, довідка № 311129471 від 29.09.2022 вбачається, що за відповідачкою ОСОБА_18 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу № 837, виданого 10.06.2019, на земельну ділянку кадастровий номер 0721410100:01:001:0919, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначена земельна ділянка, право власності на яку хоча й зареєстровано за відповідачем, набута у період зареєстрованого шлюбу, а тому суд дійшов висновку, що вона є спільною сумісною власністю подружжя.

Як встановлено з п. 7 копії договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки від 10 червня 2019 року, покупець, тобто ОСОБА_18 ствердила, що дана земельна ділянка набувається у спільну сумісну власність, про що подана відповідна заява, зміст якої доведений до відома продавця ОСОБА_14 .

Під час зареєстрованого шлюбу був придбаний автомобіль марки «Volkswagen Golf» VIN - НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який відповідно до повідомлення начальника ТСЦ МВС № 0743 від 07.09.2022 № 31/3/3-17, 04.02.2022, тобто після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_18 перереєструвала на ОСОБА_12 згідно з договором купівлі-продажу, укладеним у СГ (ТЗОВ «М.В.Л, ГРУП») № 6726/22/066284 від 03.02.2022.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 ст. 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З висновку комплексної будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи від 30.10.2024 № КСЕ-19/103-23/6840 судом встановлено, що будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , у процесі будівництва житлового будинку виконувалися у період до 2013 року. Виходячи з виконання робіт з приєднання до електричних мереж спірного житлового будинку, що здійснювалося на підставі договору № 105 від 14.05.2010 та підтверджується актом б/н приймання виконаних робіт за травень 2010 року на суму 222 грн, підписаним 12.05.2010 та актом № 105 прийомки виконаних робіт за травень 2010 року, та виконання яких підтверджується візуальним оглядом, проведеним 06.10.2023, можна стверджувати, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був збудований до 14.05.2010. Крім того, також можна стверджувати, що станом і на 2013 рік спірний будинок уже було збудовано, виходячи з плану вводу, плану траси вводу с/г та демонстраційного плану робочого проекту газифікації вул. В`ячеслава Чорновола в м. Камені-Каширському, розробленого ПАТ «Волиньгаз» у 2013 році, а також виконання газифікації, яке підтверджується проведеним 06.10.2023 візуальним оглядом.

Експерт Юзепчук П.Ю. у судовому засіданні в суді першої інстанції наданий ним висновок експертизи підтримав повністю і пояснив, що зазначаючи у дослідницькій частині висновку про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був збудований до 14.05.201, він виходив з виконання робіт по електрифікації, а зазначаючи те, що станом і на 2013 рік спірний будинок уже було збудовано, він виходив із виконання газифікації будинку, та ці висновки не є суперечливими, тому що і станом до 14.05.2010 будинок був збудований, і станом на 2013 рік також будинок був збудований, та у резолютивній частині висновку він чітко зазначив, що будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , у процесі будівництва житлового будинку виконувалися у період до 2013 року.

Зазначений висновок експерта узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які суду першої інстанції пояснили, що допомагали позивачу будувати будинок у період 2008-2010 роки, а також з показаннями свідка ОСОБА_21 , який пояснив суду, що допомагав будувати позивачеві гараж у 2012 році і на той час будинок останнього вже був побудований. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що письмова заява позивача від 19.08.2020 на ім`я Камінь-Каширського міського голови, у якій він просить видати довідку про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 від забудови та довідка за підписом міського голови від 26.08.2020 № 416/2.2-3 з огляду на вищезазначені докази щодо періоду будівництва спірного будинку не свідчать про належність цього житлового будинку на праві особистої приватної власності відповідачці.

Твердження позивачки про те, що спірний будинок нею збудовано особисто з 31 травня 2021 року по 26 серпня 2021 року спростовуються показаннями свідка ОСОБА_22 , який суду пояснив, що 01 березня 2021 року прибув з колегою на виклик на лінію 102 за адресою: АДРЕСА_1 , де побачив за цією адресою житловий будинок білого кольору, повністю побудований, з вікнами, з дверима, також у стороні була розташована котельня, і в ході з`ясування обставин події, було встановлено, що жінка ОСОБА_1 , який викликав поліцію, не впускає його у цей будинок.

Сама по собі наявність у відповідача доходів, коштів на депозитному рахунку, на що вона посилається як на доказ належності їй цього майна на праві особистої приватної власності, за відсутності інших належних та достатніх доказів щодо обставин придбання вищезазначеного спірного майна, щодо набуття його саме за її особисті кошти, не спростовує презумпції права спільної сумісної власності подружжя, яка поширюється і на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Не підтверджені достатніми та належними доказами пояснення відповідача про будівництво спірного житлового будинку нею після розірвання шлюбу.

Під час шлюбу сторін будинок був повністю побудований, фактично експлуатувався за своїм функціональним призначенням, у ньому було зареєстровано місце проживання осіб, а тому прийняття його в експлуатацію після розірвання сторонами шлюбу не впливає на його статус як об`єкта спільної сумісної власності.

Правильними є висновки суду першої інстанції про те, що у період зареєстровано шлюбу сторонами було набуто у спільну сумісну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим це майно належить визнати спільним сумісним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку зазначеного житлового будинку за кожним, і на 1/2 частку вказаної земельної ділянки за кожним.

У період зареєстровано шлюбу сторонами було набуто у спільну сумісну власність два автомобілі, а тому враховуючи, що автомобіль марки «ЗАЗ» відповідачка не заперечує залишити у власності позивача, а автомобіль марки «Volkswagen Golf», відчужений відповідачкою після розірвання шлюбу без згоди позивача та не в інтересах сім`ї, суд дійшов правильного висновку, що належить виділити у власність позивача автомобіль марки «ЗАЗ 11022», р.н. НОМЕР_2 , та стягнути на користь останнього з відповідача грошову компенсацію замість 1/2 частки позивача у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volkswagen Golf» у розмірі 161 376 грн 80 коп. Щодо незгоди відповідача з визначеною вартістю автомобіля, який нею був відчужений без згоди позивача, то вона не надала доказів іншої дійсної вартості такого автомобіля, ніж та, що зазначена у наданому позивачем висновку експерта № 2293. Відсутні підстави для відступу від рівності часток при визначені частки відповідача у спільному майні.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_16 про встановлення факту окремого проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_13 ( ОСОБА_23 ) у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин у період з 01 квітня 2019 року до дня розірвання їх шлюбу 05 березня 2021 року та визнання майна особистою приватною власністю подружжя, то вони, на підставі наведеного вище, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Рішення судом першої інстанції в частині задоволення первісних майнових вимог ОСОБА_1 щодо поділу житлового будинку, земельної ділянки, стягнення з неї грошової компенсації та в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог, немайнової - про встановлення факту окремого проживання, та майнових - про визнання особистою приватною власністю земельної ділянки та автомобіля Volkswagen Golf ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Зважаючи на відсутність заперечень сторони відповідача щодо цього питання, суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, а оскаржуване рішення суду залишено без змін, ураховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, зокрема, подання відзиву на апеляційну скаргу, подання заперечення на відповідь на відзив та на клопотання про призначення експертизи, а також час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме участь адвоката в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 13 000 грн, що буде відповідати критерію співмірності та обґрунтованості таких витрат, які реально понесені позивачем.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану представником адвокатом Шумським Борисом Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 13 000 (тринадцять тисяч) гривень судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді