Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №154/2376/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/2376/26 Головуючий у 1 інстанції: Мушкет О. О.

Провадження № 22-ц/802/1160/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,

з участю секретаря судового засідання Черняк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради, Військової частини НОМЕР_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 02 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Володимирської міської ради, Військової частини НОМЕР_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер військовослужбовець ОСОБА_2 внаслідок вибухової травми. Батьки померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також померли ще до смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 одружений не був.

Зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , як рідна сестра. Після смерті в спадкодавця не залишилось жодного нерухомого майна. Єдиним спадковим майном яке залишилось після смерті ОСОБА_2 є 74 975,09 грн. невиплаченого грошового забезпечення яке обліковується на депонованому рахунку військової частини НОМЕР_1 , про що стало відомо позивачі 18.05.2026 року з листа №884/фс.

16.01.2024 року, ОСОБА_1 звернувшись до приватного нотаріуса Онищук І.П. отримала роз`яснення щодо необхідності поновлення строків на прийняття спадщини в судовому порядку.

Зазначила, що тільки після офіційного повідомлення військової частини про наявність сум невиплаченого грошового забезпечення виникла необхідність у спадкуванні таких сум.

Тому просить встановити їй додатковий строк в два місяці на подання заяви про прийняття спадщини - суми грошового забезпечення (74975,09 грн.) військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області 02 липня 2026 року визначено ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини - суми грошового забезпечення (74975,09 грн.) військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Від сторони заявника надійшло клопотання про розгляд справи без сторони заявника.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 08 вересня 2026 року, тобто, дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02.06.2026 року Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого у свідоцтві про народження записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 14.03.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_5 , батьками якої у свідоцтві про народження записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

20.07.2008 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 20.07.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, та після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на - ОСОБА_7 .

Тобто, позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , що убачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 24.04.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, та ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 , що убачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Львів).

ІНФОРМАЦІЯ_8 внаслідок вибухової травми помер ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 27.06.2023 року Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до повідомлення військової часини НОМЕР_1 за № 766 від 30.04.2026 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошового забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки вона не належить до кола осіб, визначених п.1 розділу ХХХ, наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам», які мають право на отримання належного але не виплаченого грошового забезпечення. Питання отримання вказаних коштів може бути вирішено в порядку успадкування відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до повідомлення військової часини НОМЕР_1 за № 884 від 18.05.2026 року на депозитному рахунку військової частини НОМЕР_1 зареєстровано не виплачене грошове забезпечення, яке належало ОСОБА_2 у сумі 74975 грн.

Як вбачається з письмових роз`яснень приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І.П. за № 88/01-16 від 02.06.2026 року ОСОБА_1 роз`яснено, що строк для прийняття ним спадщини після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 нею пропущено, рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І.П. за № 94/01-16 від 22.06.2026, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 не заведена, що підтверджується відсутністю інформації про спадкову справу щодо померлого у Спадковому реєстрі.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218, частиною 2 статті 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як передбачено частиною 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 3, 4, 5 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачено частиною 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У справі, що переглядається, судом враховано, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки ОСОБА_1 , яка є єдиною спадкоємицею після смерті свого рідного брата, втратить право на спадкування на грошові кошти, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 .. Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем. Судом встановлено, що вказане майно (грошові кошти) є безспірним та відсутні будь-які особи у тому числі і орган місцевого самоврядування, які б мали до нього інтерес.

З врахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції підставно вважав, що позивачем пропущено строк подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому наявні підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини з метою захисту спадкових прав ОСОБА_1 .

Однак при визначенні суб`єктного складу учасників, справи, а зокрема: відповідачів, судом було не було враховано, хто саме має відповідати за вимогами, що заявлені позивачем.

Сторонами у спорі є: позивач та відповідач, у свою чергу відповідач - це та фізична або юридична особа, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Апеляційним судом встановлено, що крім позивача, яка відноситься до спадкоємців другої черги, і яка пропустила строк для прийняття спадщини, інших спадкоємців не має, а тому відповідачем в такій категорії справ є: орган місцевого самоврядування, який у разі відсутності спадкоємців може прийняти спадщину відумерлою .

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, або орган місцевого самоврядування, а не Військова частина.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову до Військової частини, саме з підстави пред`явлення такого до неналежного відповідача.

Суд дійшов правильного по суті висновку про задоволення позову, однак помилився щодо задоволення позову до відповідача: Військової частини.

З врахуванням викладеного рішення Володимирського міського суду Волинської області від 02 липня 2026 року, в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені вимог до вказаного відповідача.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 382-384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 02 липня 2026 року, в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: