Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №159/3811/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/3811/26 Провадження №33/802/872/26 Головуючий у 1 інстанції:Чалий А. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Сухацького Р.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10.06.2026 близько 01 год 30 хв перебуваючи по вул. Холмській в м. Ковелі, вчинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції, а саме: порушив вимогу наказу Волинської ОВА "Про запровадження комендантської години", на неодноразові вимоги пред`явити військово-облікові документи з документом, що посвідчує особу не реагував, документи не пред`являв, порушував ч.2 ст.32 ЗУ "Про національну поліцію", чим вчинив правопорушення передбачене ст.185 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що суддя відмовив в долученні відеозапису з місця події відзнятий на телефон ОСОБА_1 в якості доказів, чим порушив право особи на подання доказів відповідно до ст.268 КУпАП. Вказує на те, що ОСОБА_1 під час затримання просив викликати йому адвоката, однак адвоката не викликали, не забезпечили попереднє таємне спілкування з потенційним захисником, тим самим порушили його право на захист. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Так, за положеннями ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст.252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Вимогами ст.251 КУпАП передбачено, що на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Вказаних вимог закону суддя, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а його висновки належним чином підтверджуються сукупністю досліджених доказів, які є взаємоузгодженими, послідовними та достатніми для прийняття законного рішення.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №208866 від 10.06.2026 (а.с.1); протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №013355 від 10.06.2026 (а.с.2); рапортом поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Баглика Р. від 10.06.2026 (а.с.3); відеозаписом від 10.06.2026 (а.с.26).

Досліджений судом першої інстанції відеозапис є достатньо інформативним, послідовним та таким, що відображає істотні обставини події, а саме поведінку ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, зміст вимог працівників поліції, реакцію ОСОБА_1 на такі вимоги, неодноразові роз`яснення поліцейських, попередження про наслідки невиконання законних вимог, а також подальші дії працівників поліції, спрямовані на припинення адміністративного правопорушення (а.с.26).

Сторона захисту не заперечувала, що на відеозаписі зафіксований саме ОСОБА_1 , а відеозапис здійснювався у період, коли мала місце подія, що стала підставою для складання адміністративних матеріалів.

На переконання апеляційного суду, зміст протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу про адміністративне затримання та рапорту працівника поліції узгоджується зі змістом відеозапису, не містить суперечностей та у своїй сукупності підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського. При цьому злісна непокора виражається у відмові виконати законну вимогу поліцейського, яка є обов`язковою для особи, або в умисному ігноруванні такої вимоги після її неодноразового повторення та роз`яснення змісту і підстав висунення.

Правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, є формальним і вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законній вимозі чи розпорядженню поліцейського. Для наявності складу цього правопорушення не вимагається настання будь-яких додаткових наслідків, оскільки сам факт умисного невиконання законної вимоги поліцейського вже становить посягання на встановлений порядок управління та діяльність органів поліції.

Виходячи зі змісту диспозиції ст.185 КУпАП, для наявності в діях особи складу цього адміністративного правопорушення необхідним є встановлення сукупності таких обов`язкових ознак: перебування працівника поліції під час виконання службових обов`язків, законність висунутої ним вимоги або розпорядження та факт її умисного невиконання особою.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює превентивну діяльність, спрямовану на запобігання правопорушенням, виявляє та припиняє кримінальні й адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.31 вказаного Закону поліція має право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи, опитування особи та зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, працівники поліції діяли під час виконання службових обов`язків та в межах наданих їм законом повноважень.

Після зупинки транспортного засобу водію було повідомлено причину такої зупинки, а саме керування транспортним засобом під час комендантської години. Надалі працівники поліції неодноразово вимагали від ОСОБА_1 , який був пасажиром у автомобілі пред`явити військово-облікові документи разом з документом, що посвідчує особу, проте ОСОБА_1 відмовився, на неодноразово повторну вимогу поліцейського не реагував, зухвало себе поводив, що може свідчити про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок, а тому був затриманий та доставлений до районного управління поліції для встановлення його особи.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 не зрозумів зміст висунутих до нього вимог, не почув їх або не мав реальної можливості їх виконати. Навпаки, його поведінка, зафіксована на відеозаписі, свідчить про те, що він усвідомлював зміст вимог працівників поліції та підстави їх висунення, однак свідомо відмовився їх виконувати.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога працівників поліції була законною, зрозумілою та обов`язковою для виконання, а дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ст.185 КУпАП як злісну непокору законній вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення спростовуються сукупністю досліджених доказів та не беруться апеляційним судом до уваги.

Апеляційний суд звертає увагу, що незгода особи із причиною пред`явити військово-облікові документи разом з документом, що посвідчує особу працівнику поліції, не звільняють її від обов`язку виконувати законні вимоги працівників поліції.

ОСОБА_1 був вправі висловлювати незгоду з діями поліцейських, надавати пояснення, заявляти клопотання та оскаржувати прийняті рішення у встановленому законом порядку, однак такі права не надавали йому можливості відмовитися від виконання законної вимоги щодо пред`явлення документів.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 під час затримання просив викликати йому адвоката, однак адвоката не викликали, не забезпечили попереднє таємне спілкування з потенційним захисником, тим самим позбавили ОСОБА_1 на правничу допомогу, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, скан-копією інформації із журналу інформування центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги затриманим Ковельського РУП згідно якої ОСОБА_1 відмовився від захисника, виявив бажання захищати себе сам (а.с.25).

Твердження захисника про те, що при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 був відсутній захисник, а тому протокол не може бути допустимим доказом в даній справі, є безпідставними з огляду на таке.

На погляд апеляційного суду, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення і не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП.

Відповідно, положення статей 254, 256, 268 КУпАП не передбачають обов`язкової участі адвоката при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 було забезпечено його право на захист, адже він користувався правовою допомогою адвоката Сухацького Р.П. (а.с.22-23, 48-49), який подав клопотання та заяви, а також письмові пояснення по даній справі (а.с.29-30, 31-32, 34-47).

За таких обставин апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень права ОСОБА_1 на захист або вимог ст.268 КУпАП, які могли б вплинути на правильність вирішення справи чи бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Апеляційний суд також враховує, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, містить усі необхідні відомості щодо часу, місця та суті адміністративного правопорушення, а будь-яких істотних порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність вирішення справи, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ОСОБА_1 та його захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у постанові судді дійсним обставинам справи, є безпідставними.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов