Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №166/351/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 166/351/26 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.

Провадження № 22-ц/802/844/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Федонюк С. Ю.,

суддів - Карпук А. К., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Трикош Н. І.,

розглянувши у місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 08 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року АТ «ПУМБ» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 21 жовтня 2024 року між товариством та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 200334177040, на підставі якого відповідачу відкрито пакет послуг «Все можу онлайн» 2,99 (без страховки) та відкрито рахунок з кредитним лімітом в розмірі 73000 грн. Позивач вказував, що за час користування кредитними коштами ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору № 200334177040 від 21 жовтня 2024 року, у зв`язку з чим у неї станом на 05 січня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 100741,58 грн, з яких 71934,86 грн - заборгованість за кредитом, 28806,72 грн - заборгованість за процентами. Письмова вимога про сплату кредитної заборгованості відповідачем виконана не була.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 100741,58 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 08 травня 2026 року у даній справі позов АТ «ПУМБ» задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 у користь АТ «ПУМБ» 100741,58 грн заборгованості за кредитним договором № 200334177040 від 21 жовтня 2024 року, яка складається із 71934,86 грн - заборгованості за тілом кредиту, 28806,72 грн - заборгованості за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 2662,40 грн судового збору.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на її адресу надійшла ухвала Ратнівського районного суду Волинської області про відкриття провадження у справі, з якої вона дізналася про нібито укладений між нею та АТ «ПУМБ» кредитний договір та наявність заборгованості за вказаним кредитним договором. У зв`язку з цим вона звернулася до чергової частини відділення поліції № 2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області із заявою щодо незаконного використання її конфіденційної інформації та оформлення кредитного договору в банківській установі, за результатами якої 04 квітня 2026 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 182 КК України та розпочато досудове розслідування за даним фактом.

Вказала, що позивачем при подачі позовної заяви надано документи, які не відповідали дійсності, зокрема долучено заяву № 200334177040 від 21 жовтня 2024 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій вказано неправдиві відомості: номер телефону НОМЕР_1 , підпис від її імені та місце роботи і суми доходу клієнта. Зазначила, що є пенсіонером, ніколи не була клієнтом АТ «ПУМБ», жодних договорів із позивачем ніколи не укладала, а тому в неї відсутні будь-які договірні зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду, яке було призначене на 28 серпня 2026 року після оголошеної перерви для надання можливості стороні відповідача подати додаткові докази, сторони та їх представники не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Крупінська Н. Л. звернулася до суду 27 серпня 2026 року із заявою про те, що відповідач ОСОБА_1 ініціювала припинення надання їй безоплатної правничої допомоги та припинення повноважень представника в даній справі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно подала апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи, покликаючись на те, що на даний час проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження за її заявою щодо незаконного використання її конфіденційної інформації та оформлення кредитного договору.

Однак, враховуючи, що відповідачем не наведено інших причин для відкладення розгляду справи, зокрема, пов`язаних із участю у справі іншого представника, тощо, то колегія суддів вважає, що вказана обставина не відноситься до поважних причин, що зумовлюють неможливість розгляду даної справи. З урахуванням приписів, визначених статтею 371 ЦПК України щодо строку розгляду справи апеляційним судом, це повторне клопотання не підлягає до задоволення, а тому колегія суддів ухвалила судове засідання провести за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що відповідає нормам частини 2 статті 372 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 100741,58 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

За матеріалами справи судом установлено, що 21 жовтня 2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200334177040 укладено кредитний договір на підставі якого відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 , надано кредитну картку № НОМЕР_3 зі встановленим кредитним лімітом у сумі 73000 грн та зі сплатою відсотків у розмірі 42,36 % річних. Кредитний договір укладено строком 12 місяців, який автоматично продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень сторін. Платіжна дата - 30 число місяця. Підписанням цієї заяви позичальник беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін ДКБО), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема через Дистанційні канали обслуговування за наявності технічної можливості в АТ «ПУМБ» (а. с. 7-9).

Станом на 05 січня 2026 року згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором № 200334177040 від 21 жовтня 2024 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає 100741,58 грн, з яких заборгованість за кредитом - 71934,86 грн, заборгованість за процентами - 28806,72 грн. Із цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник частково погашала кредитну заборгованість: 31.10.2024 - 1000 грн, 31.12.2024 - 600 грн (а. с. 15).

06 січня 2026 року АТ «ПУМБ» надіслано відповідачу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення (а. с. 12).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та позивачем укладено кредитний договір від 21 жовтня 2024 року, підписаний від імені позичальника, із зазначенням номера телефону НОМЕР_1 , позичальником отримано банківську карту, на якій було встановлено кредитний ліміт, кошти за яким використовувались, внаслідок чого виникла заборгованість перед АТ «ПУМБ» у розмірі 100741,58 грн. Також з розрахунку видно, що заборгованість частково двічі погашалась.

До справи долучено, крім зазначеного розрахунку боргу, зокрема, виписку із рахунку ОСОБА_1 , копію договору, паспорта споживчого кредиту, довідку про збільшення кредитного ліміту.

Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зробив висновок, що «банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким розрахунком самого відповідача».

Як видно зі змісту договору та паспорту споживчого кредиту, на них міститься підпис ОСОБА_1 .

В судах першої та апеляційної інстанції відповідач заперечувала факт укладення спірного кредитного договору та підписання нею зазначених документів. Разом з тим, 23 серпня 2026 року до апеляційного суду її представником ОСОБА_2 , повноваження якої були припинені за заявою ОСОБА_1 , було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася, дане клопотання не підтримала, необхідних матеріалів для проведення експертизи суду не надала (зразків свого почерку - експериментальних та вільних), жодних заяв з цього приводу не заявляла. У зв`язку з цим дане клопотання не підлягало до задоволення.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала зазначений договір, а його підписано без її волі іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи її персональними даними, відхиляються апеляційним судом, так як вони не підтверджені належними та допустимими доказами і зводяться до припущень, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, наявність зареєстрованого кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 за частиною 1 статті 182 КК України № 12026035570000029 від 04 квітня 2026 року, на думку колегії суддів, не є доказом зазначених обставин і саме по собі не свідчить про вчинення цих дій іншою особою ніж відповідачем.

Отже, відповідачем ОСОБА_1 факт укладення нею спірного кредитного договору не спростовано належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є обґрунтованим, а наданий позивачем розрахунок заборгованості проведений відповідно до умов кредитного договору.

Будь-яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитом сторона відповідача суду не надала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 100741,58 грн.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції даного спору не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки на доведення обставин, викладених в апеляційний скарзі, належних та допустимих доказів відповідачем не надано, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог та правильно вирішив спір по суті.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 07 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 08 травня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді