Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №163/1315/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1315/26 Провадження №33/802/899/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Давидюка О.Ф.,

представника Волинської митниці – Федчишина Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630), РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України,

В С Т А НО В И В:

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 23.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 1 923 693 (один мільйон дев`ятсот двадцять три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 71 копійку. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він як директор ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630), через декларантів ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ 23UA205170002010U6 від 26.01.2023 року, 23UA205170002192U8 від 27.01.2023 року, 23UA205170003502U0 від 13.02.2023 року, 23UA205170003504U8 від 13.02.2023 року, 23UA205170003532U3 від 13.02.2023 року, 23UA205170003534U1 від 13.02.2023 року, 23UA205170003822U0 від 16.02.2023 року, 23UA205170004144U0 від 20.02.2023 року, 23UA205170004926U8 від 28.02.2023 року, 23UA205170005246U0 від 02.03.2023 року, 23UA205170005263U1 від 02.03.2023 року, 23UA205170006313U0 від 10.03.2023 року, 23UA205170006756U4 від 14.03.2023 року, 23UA205170006965U4 від 15.03.2023 року, 23UA205170007415U9 від 20.03.2023 року, 23UA205170007445U2 від 20.03.2023 року, 23UA205170007466U0 від 20.03.2023 року, 23UA205170007619U0 від 21.03.2023 року, 23UA205170008246U0 від 27.03.2023 року, 23UA205170003728U8 від 15.02.2023 року, 23UA205170003731U9 від 15.02.2023 року, 23UA205170003732U8 від 15.02.2023 року, 23UA205170000082U9 від 03.01.2023 року, 23UA205170002580U4 від 31.01.2023 року, 23UA2051700003622U1 від 09.01.2023 року вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в загальній сумі 1 923 693,71 гривень, шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 D 0360416 від 18.01.2023 року, D 0361472 від 18.01.2023 року, D 0377810 від 09.02.2023 року, D 0376217 від 08.02.2023 року, D 0378291 від 10.02.2023 року, D 0376821 від 09.02.2023 року, D 0377974 від 09.02.2023 року, D 0378212 від 16.02.2023 року, D 0391281 від 17.02.2023 року, D 0377912 від 24.02.2023 року, D 0378051 від 28.02.2023 року, D 0386658 від 02.03.2023 року, D 0386717 від 09.03.2023 року, D 0387809 від 14.03.2023 року, D 0387891 від 17.03.2023 року, D 0387111 від 09.03.2023 року, D 0388099 від 17.03.2023 року, D 0387003 від 09.03.2023 року, D 0388271 від 24.03.2023 року, D 0380623 від 06.02.2023 року, D 0380412 від 06.02.2023 року, D 0380517 від 06.02.2023 року, D 0359104 від 21.12.2022 року, D0366314 від 27.01.2023 року, D 0360402 від 02.01.2023 року, які, згідно відповіді уповноваженого митного органу Угорської Республіки від 19.12.2025 року, не були завірені компетентним органом, а печатки, які проставлені на цих сертифікатах, підроблені, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у зазначених митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України (том 5 а.с.163-166).

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вважає її незаконною та необґрунтованою.

Вважає, що суд першої інстанції виносячи постанову не обґрунтував наявність обов`язкової ознаки у вигляді умислу, для кваліфікації його дій, як директора ПП «ГОЛДКАР», за ст.485 МК України. Суд встановив тим фактом, що нібито ПП «ГОЛДКАР» отримало економічну вигоду від застосування у 2022 році преференцій при здійснені розмитнення і відсутністю цієї економічної вигоди у закордонних контрагентів-нерезидентів. Окрім цього суд зауважив на його «пасивну поведінку», як посадової особи ПП «ГОЛДКАР», оскільки він не звертався до свого закордонного контрагента-нерезидента з питань справжності наданих підприємству у 2022 році Сертифікатів, в розрізі позиції Митного органу, щодо їх застосування, під час процедури розмитнення.

Також суд не обґрунтував наявність обов`язкової ознаки у вигляді збитків, як директора ПП «ГОЛДКАР», за матеріальним складом правопорушення передбаченого ст.485 МК України. Суд встановив за донарахуванням, сформованим Митним органом згідно Акту документальною невиїзною перевірки від 05.06.2026 року за № 58/26/7.3-19/17/44298630. При цьому, суд зауважив, що відсутність факту оскарження, в адміністративному порядку акту та відсутність заперечення правильності розрахунків – підтверджує наявність збитків, як обов`язкової ознаки правопорушення у вигляді ухилення від сплати митних платежів.

В подальшому місцевий суд прийшов до висновку, що уповноважений орган Угорщини, згідно свого письмового повідомлення, яке на переконання суду є належним і допустимим доказом, не видавав Сертифікати від польського контрагента-нерезидента, а тому використання їх під час митного оформлення ввезених за кордону до ПП «ГОЛДКАР» ТЗ у 2022 році свідчить про факт скоєння правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Просить скасувати постанову Любомльського районного суду Волинської області від 23.06.2026 року та закрити провадження по ній (том 5 а.с.189-195).

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 06.08.2026 року йому стало відомо, що постановою апеляційного суду від 03.08.2026 року його захиснику відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою у зв`язку з пропуском процесуального cтроку i відсутністю клопотання про його поновлення, вказавши на можливість апелянту повторно звернутись з апеляційною скаргою, виправивши недоліки попередньої.

Наголошує, що 23.06.2026 року Любомльський районний суд Волинської області проголосив лише вступну i резолютивну частину свого рішення, після чого було заявлено, що його повний текст буде складено па протягом трьох діб. Він особисто не був присутнім при проголошенні короткого рішення, повного тексту не отримував. Зі змістом постанови ознайомився 05.08.2026 року разом із постановою апеляційного суду від 03.08.2026 року.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23.06.2026 року (том 5 а.с.194-195).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Учасники, які з`явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження слухання справи у відсутності ОСОБА_1 .А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріалів справи; заслухавши думку захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити; представника митниці, який заперечив апеляційну скаргу; апеляційний суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КпАП України апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідно до ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них належну юридичну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що факт ввезення на митну територію України в адресу ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630) товарів – «транспортні засоби» в кількості 25 штук і випуск їх у вільний обіг підтверджується доданими до протоколу копіями вищезазначених митних декларацій типу ІМ40ДЕ.

Товар, заявлений у митному режимі імпорт, його продавцем і відправником зазначені компанії «KANETO Sp.z o.о», «HANDEL SAMOCHODAMI EXPORT-IMPORT SAS LUCJAN», «P.H.U. KONKRET JAN BARTOSZEK TERESA BARTOSZEK Sp.j.», «INTRANSPOL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA», «BS NUTZFAHRZEUGE».

Декларування товару здійснювали уповноважені від ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Керівником фірми отримувача товару ПП «ГОЛДКАР» на дату декларування товару був ОСОБА_1 , що підтверджується обліковою карткою суб`єкта ЗЕД.

У графі 36 митних декларацій заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 D 0360416 від 18.01.2023 року, D 0361472 від 18.01.2023 року, D 0377810 від 09.02.2023 року, D 0376217 від 08.02.2023 року, D 0378291 від 10.02.2023 року, D 0376821 від 09.02.2023 року, D 0377974 від 09.02.2023 року, D 0378212 від 16.02.2023 року, D 0391281 від 17.02.2023 року, D 0377912 від 24.02.2023 року, D 0378051 від 28.02.2023 року, D 0386658 від 02.03.2023 року, D 0386717 від 09.03.2023 року, D 0387809 від 14.03.2023 року, D 0387891 від 17.03.2023 року, D 0387111 від 09.03.2023 року, D 0388099 від 17.03.2023 року, D 0387003 від 09.03.2023 року, D 0388271 від 24.03.2023 року, D 0380623 від 06.02.2023 року, D 0380412 від 06.02.2023 року, D 0380517 від 06.02.2023 року, D 0359104 від 21.12.2022 року, D 0366314 від 27.01.2023 року, D 0360402 від 02.01.2023 року, у яких органом їх видачі зазначено митницю Угорщини.

На вчинений Держмитслужбою запит уповноважений митний орган Республіки Угорщина листом від 19.12.2025 року № 1755096014 повідомив, що указані сертифікати з перевезення EUR.1 не були завірені компетентним органом, а печатка на сертифікатах - підроблена. Товари, на які поширюється дія цих документів, не можуть вважатись товарами преференційного походження у розумінні відповідних положень, що стосуються товарів походження.

З огляду на таку інформацію начальник управління контролю та адміністрування митних платежів Волинської митниці у доповідній записці від 26.01.2026 року №15-04/15-03/986 констатувала, що товари, зазначені у вказаних сертифікатах з перевезення товару EUR.1, не мають преференційного походження відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Цією ж доповідною запискою визначено суми митних платежів, що підлягають доплаті до Державного бюджету за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ №№ 23UA205170002010U6 від 26.01.2023 року, 23UA205170002192U8 від 27.01.2023 року, 23UA205170003502U0 від 13.02.2023 року, 23UA205170003504U8 від 13.02.2023 року, 23UA205170003532U3 від 13.02.2023 року, 23UA205170003534U1 від 13.02.2023 року, 23UA205170003822U0 від 16.02.2023 року, 23UA205170004144U0 від 20.02.2023 року, 23UA205170004926U8 від 28.02.2023 року, 23UA205170005246U0 від 02.03.2023 року, 23UA205170005263U1 від 02.03.2023 року, 23UA205170006313U0 від 10.03.2023 року, 23UA205170006756U4 від 14.03.2023 року, 23UA205170006965U4 від 15.03.2023 року, 23UA205170007415U9 від 20.03.2023 року, 23UA205170007445U2 від 20.03.2023 року, 23UA205170007466U0 від 20.03.2023 року, 23UA205170007619U0 від 21.03.2023 року, 23UA205170008246U0 від 27.03.2023 року, 23UA205170003728U8 від 15.02.2023 року, 23UA205170003731U9 від 15.02.2023 року, 23UA205170003732U8 від 15.02.2023 року, 23UA205170000082U9 від 03.01.2023 року, 23UA205170002580U4 від 31.01.2023 року, 23UA2051700003622U1 від 09.01.2023 року всього 1 923 693,71 гривень.

Аналогічна сума недоборів митних платежів за цими митними деклараціями встановлена проведеною Волинською митницею в порядку ст.ст.345-354 МК України стосовно ПП "ГОЛДКАР" документальною невиїзною перевіркою, що підтверджується Актом від 05.06.2026 року № 58/26/7.3-19/17/44298630.

Згідно з ч.1 ст.41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч.3 ст.41 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч.1 ст.16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

За змістом ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина восьма статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.

Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Отже, в силу вище наведених норм митного законодавства ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України.

Статтею 485 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -

За змістом ст.10 КпАП України визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Судом першої інстанції у оскаржуваній постанові вірно зазначено, що досліджені у справі докази у своїй сукупності достатньо підтверджують той факт, що переміщення в адресу ПП «ГОЛДКАР» і випуск у вільний обіг товарів за аналізованими по справі митними деклараціями типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видача яких за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Угорщина підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митних деклараціях преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що економічно заінтересованим у використанні сертифікатів EUR.1 було ПП «ГОЛДКАР», очолюване ОСОБА_1 , оскільки саме підприємство отримувало економічну вигоду у вигляді зменшення митних платежів. Пасивна поведінка ОСОБА_1 , який не вжив жодних заходів для перевірки чи спростування недостовірності сертифікатів, також була оцінена судом як підтвердження його обізнаності та умисності дій. У сукупності ці обставини стали підставою для висновку про його причетність до неправомірного використання сертифікатів EUR.1 та наявність у нього статусу належного суб`єкта відповідальності за порушення митних правил.

Дослідивши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що в цьому провадженні про порушення митних правил за ст.485 МК України встановлено та обґрунтовано доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.

Митним органом доведено належними і достатніми доказами, а судом належно обґрунтовано у постанові, що ОСОБА_1 є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, та вчинив дії, що складають об`єктивну сторону ст.485 МК України.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, на що вказує апелянт в своїй апеляції, немає.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Апеляційний суд вважає, що усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України і КпАП України, а підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 КпАП України, 528 МК України,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суддіЛюбомльського районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України.

Апеляційну скаргуособи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.