Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №760/9620/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11831/26

В справі 760/9620/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

08 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Державного університету інфраструктури та технологій до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

ІІ. Описова частина

23 квітня 2024 року Державний університет інфраструктури та технологій звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з Відповідачки на свою користь грошові кошти в сумі 14.886,00 грн, а також судовий збір у сумі 3.028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 06.02.2024 у Державному університеті інфраструктури та технологій проводилася перевірка згідно з Планом проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби з проведенням ревізії фінансово-господарської діяльності ДУІТ за період з 01.01.2020 по 31.12.2023.

Як зазначає Позивач, у ході перевірки, керуючись пунктом 5 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», було встановлено факт виплати одноразової грошової допомоги студентці денної форми здобуття освіти за освітньо-професійною програмою «Право», спеціальність 081 «Право», здобувачці ступеня вищої освіти «магістр» ОСОБА_1 за договором №20-ДМП-1004 від 15.09.2020.

Позивач вказує, що 04.02.2022 ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Університету з проханням надати одноразову грошову допомогу як випускниці ДУІТ при працевлаштуванні та компенсацію на придбання предметів гардеробу на підставі підпункту 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків». Керівництвом ДУІТ зазначену заяву було розглянуто та прийнято рішення про виплату такої допомоги, у зв`язку з чим відповідно до наказу ДУІТ від 07.12.2022 №695/05-08.2 ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при працевлаштуванні як випускниці юридичного факультету, яка відноситься до категорії осіб з числа дітей-сиріт на повному державному забезпеченні, у сумі 14.886,00 грн.

Позивач стверджує, що в ході перевірки було виявлено, що ОСОБА_1 раніше вже отримала від держави таку допомогу, а саме в Київському національному університеті культури і мистецтв у розмірі 13.182,00 грн, а також грошову допомогу на компенсацію вартості одягу та взуття в сумі 680,00 грн.

На думку Позивача, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 така допомога від держави може бути отримана лише один раз, незалежно від кількості закінчених вищих навчальних закладів освіти.

Як зазначено в позовній заяві, Університет письмово повідомив ОСОБА_1 про порушення нею норм чинного законодавства, запропонував повернути державні кошти в сумі 14.886,00 грн та надати підтвердження оплати до планово-фінансового відділу, а також попередив, що в разі невиконання вимоги буде вирішуватись питання про відшкодування завданих збитків у судовому порядку. Позивач вказує, що станом на 18.04.2024 відповіді від ОСОБА_1 . Університет не отримав, зарахування коштів на рахунок Університету не відбулося.

Правовою підставою позову Позивач зазначив статтю 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статті 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, Закон України «Про вищу освіту» та підпункт 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226.

23 квітня 2024 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

24 квітня 2024 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації Відповідачки.

25 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідачка відзиву на позов не подала.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

15.09.2020 між Державним університетом інфраструктури та технологій та ОСОБА_1 укладено договір про навчання №20-ДМП-1004, за яким Відповідачка була зарахована для здобуття ступеня вищої освіти «магістр» за освітньо-професійною програмою «Право», спеціальність 081 «Право», за денною формою навчання.

До вступу до ДУІТ Відповідачка навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв, який закінчила у 2020 році.

Наказом Київського національного університету культури і мистецтв від 27.08.2020 №39с «Про виплату одноразової грошової допомоги випускникам», виданим на підставі підпункту 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226, ОСОБА_1 як випускниці 2019-2020 навчального року, яка відносилася до категорії дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, при працевлаштуванні виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 13.182,00 грн (2.197,00 грн ? 6).

Наказом Київського національного університету культури і мистецтв від 07.08.2020 №38с «Про надання грошової допомоги та компенсацію вартості одягу і взуття випускникам» Відповідачці видано грошову допомогу та компенсацію вартості одягу і взуття в розмірі 680,00 грн (17,00 грн ? 40).

Зазначені обставини підтверджуються довідкою про доходи Київського національного університету культури і мистецтв, згідно з якою за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 Відповідачці нараховано 13.862,00 грн, а також листом цього закладу освіти від 05.03.2024 №167, наданим на запит Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області від 29.02.2024 №152103-14/302-2024.

04.02.2022 Відповідачка звернулася з власноручно написаною заявою до ректора ДУІТ, в якій, посилаючись на підпункт 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 та наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 №763, просила надати їй як випускниці Державного університету інфраструктури та технологій одноразову грошову допомогу при працевлаштуванні та компенсацію на придбання предметів гардеробу і текстильної білизни, зазначивши, що належить до категорії дітей-сиріт. До заяви Відповідачкою додано копії паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про працевлаштування, витяг з трудової книжки та копію трудової книжки, копію диплома магістра, реквізити банківської картки.

Наказом ДУІТ від 07.12.2022 №695/05-08.2 «Про матеріальне забезпечення осіб з числа дітей-сиріт і дітей, які перебувають на ПДЗ», виданим на підставі підпункту 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 та наказу Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 №763, ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при працевлаштуванні як випускниці юридичного факультету, яка відноситься до категорії осіб з числа дітей-сиріт на повному державному забезпеченні, у сумі 14.886,00 грн. Виплату здійснено за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВ 2201190.

Згідно з довідкою про доходи ДУІТ №2 від 19.03.2024 у грудні 2022 року Відповідачці нараховано 14.886,00 грн, а також 680,00 грн, загальна сума доходу становить 15.566,00 грн.

Листом Університету, адресованим ОСОБА_1 , Позивач повідомив Відповідачку про виявлені порушення та запропонував повернути отримані кошти в сумі 14.886,00 грн. Кошти Відповідачкою не повернуті, що нею не спростовано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на статті 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, Закон України «Про вищу освіту» та статтю 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Разом з тим статті 509, 526 Цивільного кодексу України визначають поняття зобов`язання та загальні умови його виконання. Матеріали справи не містять доказів існування між сторонами зобов`язання, змістом якого був би обов`язок Відповідачки сплатити Позивачу спірну суму. Договір про навчання №20-ДМП-1004 від 15.09.2020 регулює відносини з надання освітніх послуг і спірної виплати не стосується. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає статус і повноваження органу державного фінансового контролю та не є нормою, яка регулює відносини сторін у цьому спорі.

Водночас неправильне посилання учасника справи на норми права не є самостійною підставою для відмови в позові. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору; якщо учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію (принцип jura novit curia, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, провадження №12-161гс19).

Виходячи з фактичних підстав позову, згідно з якими Відповідачка, на думку Позивача, отримала кошти, права на які вона не мала, спірні правовідносини регулюються нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною другою цієї статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим статтею 1215 Цивільного кодексу України встановлено виняток із наведеного правила. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Одноразова грошова допомога, передбачена підпунктом 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226, є заходом соціального захисту випускників закладів освіти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, спрямованим на їх матеріальне забезпечення при переході до самостійного життя. За своєю правовою природою така виплата належить до грошових сум, наданих фізичній особі як засіб до існування, у розумінні пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

Отже, навіть якщо виходити з доводів Позивача про безпідставність набуття Відповідачкою спірних коштів, такі кошти не підлягають поверненню за наявності сукупності трьох умов: виплата проведена добровільно; відсутня рахункова помилка з боку платника; відсутня недобросовісність з боку набувача. Стягнення можливе лише за відсутності хоча б однієї з цих умов, доведення чого покладається на Позивача.

Щодо добровільності виплати. Виплату здійснено на підставі наказу ректора ДУІТ від 07.12.2022 №695/05-08.2 за результатами розгляду заяви Відповідачки керівництвом Університету, після погодження проєкту наказу першим проректором. Доказів того, що виплата була вимушеною або здійсненою під впливом Відповідачки, матеріали справи не містять. Відтак виплата є добровільною.

Щодо рахункової помилки. Розмір виплаченої суми - 14.886,00 грн - відповідає шести прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим законом на 01.01.2022 (2.481,00 грн ? 6 = 14.886,00 грн). На наявність рахункової помилки Позивач не посилається, судом така помилка не встановлена.

Щодо недобросовісності набувача. Наявність цієї обставини є єдиною умовою, за якої спірні кошти могли б підлягати поверненню.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Таким чином, добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування протилежного покладається на сторону, яка на це посилається, тобто на Позивача (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Обґрунтовуючи недобросовісність Відповідачки, Позивач послався виключно на те, що при написанні заяви від 04.02.2022 вона не вказала про раніше отримані від держави виплати, чим, на думку Позивача, ввела в оману керівництво Університету.

Суд не може погодитися з такими доводами з огляду на таке.

По-перше, замовчування особою певних відомостей може свідчити про її недобросовісність лише за умови, що на неї покладався юридичний обов`язок такі відомості повідомити. Ані підпункт 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226, ані наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 №763 не покладають на випускника закладу освіти обов`язку подавати заяву за встановленою формою, декларувати в ній відомості про раніше отримані виплати чи надавати довідку про неотримання такої допомоги в іншому закладі освіти. Позивач не надав суду і жодного внутрішнього акта Університету, який би встановлював такий обов`язок.

По-друге, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачці роз`яснювався одноразовий характер відповідної допомоги, що вона була обізнана з таким обмеженням або що вона підписувала будь-який документ, у якому підтверджувала неотримання такої допомоги раніше.

По-третє, Позивач не стверджує і не доводить, що Відповідачка надала підроблені або недостовірні документи. Достовірність доданих нею до заяви документів Позивачем під сумнів не ставиться.

По-четверте, з підпункту 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 випливає, що обов`язок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги за рахунок власних коштів покладено на заклад освіти, який, відповідно, і має перевірити наявність підстав для такої виплати. Між зверненням Відповідачки із заявою (04.02.2022) та виданням наказу про виплату (07.12.2022) минуло понад десять місяців, що свідчить про наявність у Позивача достатнього часу для перевірки обставин, які він вважає визначальними. При цьому відомості про попереднє навчання Відповідачки в іншому закладі освіти прихованими не були, а факт попередньої виплати був підтверджений Київським національним університетом культури і мистецтв на перший же запит контролюючого органу.

По-п`яте, Позивач не надав суду акта ревізії Південного офісу Держаудитслужби, на результати якої він посилається як на підставу позову, у зв`язку з чим висновки контролюючого органу щодо характеру виявленого порушення та осіб, з вини яких воно допущене, судом не досліджувалися. Наявні в матеріалах справи лист Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області від 29.02.2024 №152103-14/302-2024 та відповідь Київського національного університету культури і мистецтв від 05.03.2024 №167 підтверджують лише сам факт попередньої виплати, однак жодним чином не характеризують поведінку Відповідачки при зверненні із заявою до ДУІТ.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Твердження Позивача про введення Відповідачкою в оману керівництва Університету є саме припущенням, яке не підтверджене жодним доказом.

Суд також враховує, що ненадання Відповідачкою відзиву на позов не звільняє Позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, і не є визнанням позову. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, суд зважає на підхід, сформований у практиці Європейського суду з прав людини, згідно з яким помилки, які допущені виключно органами державної влади, за загальним правилом не повинні виправлятися за рахунок особи, якої вони стосуються, особливо за відсутності іншого конфліктуючого приватного інтересу. Так, у рішенні від 26.04.2018 у справі «Чакаревич проти Хорватії» (Иakareviж v. Croatia, заява №48921/13) Європейський суд з прав людини визнав порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладення на особу обов`язку повернути соціальну виплату, отриману нею внаслідок помилки уповноваженого органу, за відсутності будь-якого введення нею цього органу в оману.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що Позивач не довів недобросовісності Відповідачки як набувача коштів, а відтак спірна одноразова грошова допомога в силу пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України поверненню не підлягає. Наведене є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені Позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 3.028,00 грн відшкодуванню не підлягають і покладаються на Позивача.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, ст. ст. 12, 1212, 1215 ЦК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову Державного університету інфраструктури та технологій до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Державний університет інфраструктури та технологій, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 9, код ЄДРПОУ 41330257;

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: