Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №916/1390/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1390/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Алексанян С.Ж. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімед-сервіс» про визнання недійсним пункту договору та стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради (далі - Лікарня), товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімед-сервіс» (далі - ТОВ «Оптімед-сервіс») про визнання недійсним п. 3.1. договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 та специфікацію, яка є додатком № 1 до договору №98, укладеного між відповідачами, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 113 750, 00 грн; про стягнення з ТОВ «Оптімед-сервіс» на користь позивача грошових коштів у розмірі 113 750,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на невідповідність оспорюваних умов договору пп.2 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині включення ПДВ до ціни товару, що є підставою для визнання недійсними відповідних умов договору та стягнення безпідставно сплачених Лікарнею на користь ТОВ «Оптімед-сервіс» грошових коштів у вигляді ПДВ. Прокурор з посиланням на підзаконні нормативно-правові акти зазначає, що на період воєнного стану в Україні всі заклади охорони здоров`я, які перебувають в сфері управління Міністерства охорони здоров`я України, залучаються для забезпечення безвідмовного надання медичної допомоги всім постраждалим та пораненим. Прокурор стверджує, що умовою звільнення від оподаткування медичних виробів є надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я. Таким чином, за переконанням прокурора, у Лікарні та ТОВ «Оптімед-сервіс» були відсутні підстави для включення до ціни медичного обладнання ПДВ у розмірі 113 750,00 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.05.2026 до суду від ТОВ «Оптімед-сервіс» надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Зміст тендерної документації, відповідно до якої відбулася закупівля товару, не містив жодних вимог щодо застосування податкової пільги або застережень про використання товару виключно для осіб, визначених пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а, отже, у відповідача були відсутні підстави самостійно та без волевиявлення Лікарні застосовувати податкову пільгу, застосування якої було б грубим порушенням податкового законодавства. Прокурором не доведено, що поставлений ТОВ «Оптімед-сервіс» Лікарні товар був придбаний останньою саме з метою його використання для надання медичної допомоги особам, які зазнали ушкоджень внаслідок збройної агресії РФ, що є обов`язковою умовою застосування пільги; припущення прокурора про можливість такого використання не є належним та допустимим доказом у розумінні ГПК України. ТОВ «Оптімед-сервіс» звертає увагу, що податок на додану вартість відповідно до положень Податкового кодексу України не є доходом суб`єкта господарювання, а є обов`язковим платежем до бюджету, який підлягає нарахуванню та сплаті платником податку. Таким чином, сума ПДВ не залишається у розпорядженні відповідача, не призводить до збільшення його майнового стану, не може вважатися набутим майном у розумінні статті 1212 ЦК України. В даному випадку задоволення позову призведе до подвійного стягнення коштів із товариства, що є порушенням принципу справедливості та права на мирне володіння майном. Наведене, за переконанням відповідача, виключає існування правових підстав для задоволення заявленого позову.

20.05.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор наполягає на задоволенні позову. Прокурор вказує, що незастосування передбачених Податковим кодексом України пільг нівелює зміст законодавчих змін у податкове законодавство з урахуванням потреб суспільства та держави в період дії військового стану та відсічі збройної агресії. При цьому прокурор наполягає, що в даному випадку, значення має період (воєнний стан) надання медичної допомоги без прив`язки до категорії осіб, яким така допомога надається. Зміст інших заперечень прокурора в цілому відповідає раніше наведеним у позові підставам заявленого позову.

28.05.2026 до суду від ТОВ «Оптімед-сервіс» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких товариство наголошує, що законодавцем було чітко визначено, що медичні вироби мають використовуватись для надання допомоги фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період воєнного стану. Наявність самого лише «періоду», тобто воєнного стану, без наявності «особи, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок війни» унеможливлює застосування пільги.

Одеська міська рада та Лікарня були повідомлені про розгляд судом даної справи шляхом доставлення всіх ухвал суду до їх зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд». Проте вказані учасники не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників у даному процесі, пояснення щодо позову та відзиву від Одеської міської ради та Лікарні до суду також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

Згідно з п. п. 1.2, 3.1 Статуту Лікарні, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 18.03.2020 №5828-VII, засновником Підприємства є Одеська міська рада. Координацію діяльності Підприємства здійснює уповноважений орган - департамент охорони здоров`я Одеської міської ради. Підприємство є багатопрофільною дитячою лікарнею інтенсивного лікування, яке створене з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я шляхом надання екстреної медичної допомоги та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дитячому населенню, а також вжиття заходів з профілактики захворювань та підтримки громадського здоров`я.

30.08.2023 між Лікарнею (Замовник) та ТОВ «Оптімед-сервіс» (Постачальник) було укладено договір про закупівлю №98, згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товар за кодом класифікатору НК України ЄЗС ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 33170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (НК 024:2023 - 37710 Система анестезіологічна загального призначення), зазначений в специфікації на поставку товару (додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору, а Замовник прийняти і оплатити товар. Найменування товару - за кодом класифікатору НК України ЄЗС ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 33170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (НК 024:2023 - 37710 Система анестезіологічна загального призначення). Кількість та конкретна назва товару зазначена в специфікації на поставку товару (додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 3.1-3.3 договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 вартість цього договору визначена згідно з додатком 1 до договору (специфікація) та становить 1 738 750,00 00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 113 750,00 грн. Суму договору може бути зменшено в залежності від реального фінансування та реальної потреби. В ціну товару включаються витрати на транспортування, розвантаження, сплату податків і зборів (обов`язкових платежів), а також інші витрати.

Пунктами 5.1, 5.2 договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 врегульовано, що строк (термін) поставки (передачі) Постачальником товару - до 31.10.2023. Приймання-передача товару по кількості та асортименту проводиться Замовником (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-відповідальними особами Постачальника та Замовника накладної або видаткової накладної.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов договору. Договір складається у двох примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін. Договір включає в себе додатки, які є його невід`ємною частиною, а саме додаток №1 (специфікацію).

Додатком №1 (специфікація) до договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 передбачено, що ТОВ «Оптімед-сервіс» має поставити Лікарні наркозно-дихальний апарат Caelus Lite з газовим модулем VCV - Man, Spont, HLM, PC, країна-виробник: Бельгія, ціна товару без ПДВ становить 1 625 000,00 грн, ціна з ПДВ - 1 738 750,00 грн.

Договір про закупівлю №98 від 30.08.2023 був укладений між Лікарнею та ТОВ «Оптімед-сервіс» за результатом проведення відкритих торгів, що підтверджується протоколом затвердження річного плану закупівель UA-P-2023-08-08-002759-c, оголошенням про проведення відкритих торгів UA-2023-08-08-006388-a.

Лікарня та ТОВ «Оптімед-сервіс» виконали взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-08-08-006388-a, платіжною інструкцією від 25.10.2023 про перерахування Лікарнею на користь Постачальника грошових коштів у розмірі 1 738 750,00 грн в рахунок оплати товару за договором про закупівлю №98 від 30.08.2023.

Після виконання зобов`язань за договором про закупівлю №98 від 30.08.2023 ТОВ «Оптімед-сервіс» було подано податкову накладну №3 від 27.10.2023, що підтверджується квитанцією про прийняття накладної, а також податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2023 року.

Листом від 22.11.2024 Південний офіс Держаудитслужби у відповідь на запит прокуратури від 08.11.2024 повідомив, що перевірка закупівель Лікарні за номером UA-2023-08-08-006388-a не здійснювалася.

Листом від 10.12.2024 Лікарня у відповідь на запит прокуратури від 13.11.2024 повідомила, що придбаний за результатом закупівлі UA-2023-08-08-006388-a товар не може бути звільнений від оподаткування від податку на додану вартість оскільки Лікарня придбала та використовує наркозно-дихальний апарат для надання медичної допомоги усім пацієнтам, без чіткого визначення цільової аудиторії для використання зазначеного вище медичного обладнання. При цьому у листі також повідомлено, що у період з 24.02.2022 до дати надання відповіді до Лікарні не було доставлено жодної дитини для надання медичної допомоги, яка у період запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнала поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Листом від 24.12.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідь на запити прокуратури від 09.12.2024 було повідомлено, що виходячи з аналізу норм Податкового кодексу України, режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, до операцій з постачання лікарських засобів та медичних виробів на митній території України, застосовується за умови, що такі лікарські засоби та медичні вироби: 1) призначені для використання у відповідних заходах окремими суб`єктами, визначеними у пункті 32 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу; інформація щодо цілей використання медичних виробів може бути зазначена у договорі на постачання таких лікарських засобів та медичних виробів, укладеному між постачальником та покупцем; 2) включені до Переліку № 1447. При дотриманні таких умов операції з постачання лікарських засобів та медичних виробів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ.

Листом від 23.06.2025 Лікарня у відповідь на запит прокуратури від 13.06.2025 повідомила, що медичні вироби, в тому числі придбаний за договором №98 від 30.08.2023 наркозно-дихальний апарат, не використовувалися для надання медичної допомоги фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у зв`язку із відсіччю і стримуванням збройної агресії Російської Федерації. Лікарня придбала обладнання та використовує його для надання медичної допомоги усім пацієнтам без чітко визначеної цільової аудиторії.

21.08.2025 Пересипська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної (військової) державної адміністрації із запитом про надання інформації щодо того чи відноситься Лікарня до суб`єктів, визначених у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Листом від 03.09.2025 Департамент охорони здоров`я Одеської обласної (військової) державної адміністрації направив запит прокуратури від 21.08.2025 за належністю до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради.

08.12.2025 Пересипська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради із запитом про надання інформації щодо того чи відноситься Лікарня до суб`єктів, визначених у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Запит направлений у зв`язку з ненадходженням відповіді на попередній запит, направлений до Департаменту за належністю.

Листом від 26.12.2025 Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради у відповідь на запит прокуратури від 08.12.2026 повідомив, що Лікарня може надавати у межах своєї статутної діяльності необхідну медичну допомогу дитячому населенню міста, яке у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану зазнало поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

13.02.2026 Пересипська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Одеської міської ради із запитом, у якому просила повідомити про вжиті або заплановані заходи щодо стягнення з ТОВ «Оптімед-сервіс» безпідставно отриманих коштів в розмірі 113 750,00 грн, перерахованих Лікарнею на виконання договору, укладеного за результатами відкритих торгів UA-2023-08-08-006388-a, в тому числі у судовому порядку

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Судом встановлено, що прокурор звертався до Одеської міської ради з листом від 13.02.2026, відповідно до якого просив повідомити про вжиті заходи з метою стягнення з ТОВ «Оптімед-сервіс» безпідставно отриманих коштів в розмірі 113 750,00 грн, перерахованих Лікарнею на виконання договору, укладеного за результатами відкритих торгів UA-2023-08-08-006388-a. Відсутність доказів самостійного пред`явлення Одеською міською радою позову дозволяє суду дійти висновку про наявність підстав для подання прокурором зазначеного позову до суду.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог є вимоги, пред`явлені в інтересах Одеської міської ради до Лікарні та ТОВ «Оптімед-сервіс», про визнання недійсним пункту договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 113 750, 00 грн та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 113 750, 00 грн.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що 30.08.2023 між Лікарнею та ТОВ «Оптімед-сервіс» було укладено договір про закупівлю №98, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язався у 2023 році поставити Замовнику наркозно-дихальний апарат, ціна якого становить 1 738 750,00 00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 113 750,00 грн.

Договір про закупівлю №98 від 30.08.2023 був укладений між Лікарнею та ТОВ «Оптімед-сервіс» за результатом проведення відкритих торгів. Згідно наявного в матеріалах справи звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-08-08-006388-a сторонами було у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання. Суд зазначає, що в процесі вирішення даного спору жодною із сторін не було поставлено під сумнів обставину належного виконання Лікарнею та ТОВ «Оптімед-сервіс» зобов`язань за договором про закупівлю.

Гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, від 23.06.2026 у справі № 904/114/25).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови від 30.04.2024 у справі № 910/7464/23, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 ).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VI від 21.06.2012 вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

За змістом пп. а і б п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За своєю правовою суттю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).

Пунктами 30.1-30.2, 30.9 ст. 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 (в редакції чинній на час укладення спірного договору) до таких засобів та виробів належить, зокрема, анестезіологічний апарат (наркозно-дихальний апарат).

За змісту заявленого прокурором позову слідує, що мета призначення медичних виробів є об`єктивно зумовленою характером та цільовим призначенням, тобто безпосередньо можливість надання Лікарнею допомоги особам під час воєнного стану є достатньою для звільнення товару від оподаткування. Натомість, ТОВ «Оптімед-сервіс» заперечує проти такої позиції прокурора, наголошуючи, що мета використання обладнання має зазначатися у договорі відсутність відомостей про призначення якого виключає можливість застосування податкової пільги.

Верховним Судом у постанові від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25 було сформовано висновок щодо застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України до операцій з придбання на митній території України медичних виробів. Предметом спору у справі № 910/4313/25 була вимога про визнання недійсним пункту договору поставки в частині включення до ціни договору суми ПДВ, а також стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України сплаченого позивачем відповідачу ПДВ у складі ціни товару.

Верховним Судом у справі № 910/4313/25 було здійснено касаційний перегляд з підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме у зв`язку з відсутністю висновку щодо питання застосування у подібних правовідносинах підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України та положень Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447.

Верховний Суд у справі № 910/4313/25, проаналізувавши підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, дійшов висновку, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України за наявності одночасно таких трьох умов:

1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1447 (далі - Перелік).

У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку. Вказаний висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі № 916/2613/25.

В процесі вирішення даної справи судом було встановлено, що наркозно-дихальний апарат, який був поставлений за умовами договору про закупівлю №98 від 30.08.2023, включений до Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану. При цьому Лікарня відноситься до закладів охорони здоров`я.

Проте відомості про призначення медичного виробу, придбаного Лікарнею за договором про закупівлю №98 від 30.08.2023, а також наявність у відповідача мети його використовувати для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, у договорі відсутні.

Господарський суд зазначає, що потенційна можливість надання Лікарнею медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, не є підставою для застосування податкової пільги, оскільки підпункт 2 пункт 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України чітко визначає умови, лише за сукупністю яких податкова пільга може бути застосована.

В процесі вирішення даного спору прокурором також не було надано доказів, які можуть підтвердити використання обладнання з метою, передбаченою підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України. Навпаки, які слідує з листа Лікарні від 23.06.2025 що медичні вироби, в тому числі придбане за договором №98 від 30.08.2023 (наркозно-дихальний апарат), не використовувалися для надання медичної допомоги фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у зв`язку із відсіччю і стримуванням збройної агресії Російської Федерації. Крім того, у листі від 10.12.2024 Лікарня повідомляла, що у період з 24.02.2022 до дати надання відповіді до Лікарні не було доставлено жодної дитини для надання медичної допомоги, яка у період запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнала поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором підстав для звільнення товару, поставленого Лікарні за договором про закупівлю №98 від 30.08.2023, від оподаткування на підставі підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, що має наслідком відмову у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним пункту договору.

Відсутність порушеного права як зазначалося вище по тексту рішення є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Враховуючи наведене суд також вважає за необхідне надати оцінку доводам прокурора про порушення прав позивача з посиланням на обставину включення відповідачами до ціни товару ПДВ.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з п. 1, 11, 23 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Отже, ПДВ складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень. Відтак у разі належного справляння платником ПДВ до Державного бюджету України цього податку, такий платник у розумінні положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є кінцевим набувачем цих грошових коштів, таким набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна. Близький за змістом висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24, у постанові Верховного Суду від 20.08.2026 у справі № 914/2177/24

У постанові від 20.08.2026 у справі № 914/2177/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у такій категорії справ як стягнення коштів сплачених у формі ПДВ за договорами, в яких в ціну товару включено 20 %, а не ПДВ за нульовою ставкою, вагомим та ключовим для вирішення спору є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки, з`ясування факту такої оплати/не оплати свідчитиме про порушення/не порушення прав держав і подання прокурором позову в інтересах держави.

Господарським судом було встановлено, що після виконання зобов`язань за договором про закупівлю №98 від 30.08.2023 ТОВ «Оптімед-сервіс» було подано податкову накладну №3 від 27.10.2023, що підтверджується квитанцією про прийняття накладної, а також податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2023 року. Таким чином, відповідачем було виконано свої зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ. Докази порушення відповідачем вимог податкового законодавства в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 113 750, 00 грн, які були сплачені відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України. Відтак, у розумінні положень ст. 1212 ЦК України ТОВ «Оптімед-сервіс» не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів, оскільки перерахувало ці кошти до Державного бюджету України у вигляді ПДВ. Тобто, на час звернення прокурора до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів в сумі 113 750, 00 грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави, для захисту прав якої прокурором і було пред`явлено даний позов, внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 113 750, 00 грн, оскільки такі кошти були сплачені відповідачем у формі податку в дохід Державного бюджету України, господарський суд доходить висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні заявленого заступником керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси позову в інтересах держави в особі Одеської міської ради до комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімед-сервіс» про визнання недійсним п. 3.1. договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 та специфікацію, яка є додатком № 1 до договору №98, укладеного між відповідачами, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 113 750, 00 грн; про стягнення грошових коштів у розмірі 113 750,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні заявленого позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 07 вересня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна