Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №759/15883/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/15883/26

пр. № 2/759/11481/26

07 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Жиглій Є.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 907263945.

05.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу МВ-ТП/47, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

31.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 31/0326-02, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 190,77 грн, з яких: 8 884,76 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18 197,63 грн - заборгованість по процентам; 666,00 грн - заборгованість по комісії; 4 442,38 грн - неустойка.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 907263945 від 26.03.2025 у загальному розмірі 32 190,77 грн та судові витрати.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.06.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 16.06.2026 року справа передана судді (а.с. 61-62).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 65).

Позивач, самостійно відправив примірник позовної заяви разом з додатками до неї, відповідачу на останню відому адресу її зареєстрованого місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення (а.с. 55)

Про розгляд даної справи ОСОБА_1 був повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 26.03.2025 року відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит, ознайомився із умовами кредитування кредитодавця: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «5276» підписав Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 907263945 від 26.03.2025 (а.с. 9-10).

26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 907263945 у формі електронного документа з використанням електронних підписів, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UNXP» (а.с. 11-22).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору: За цим Договором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язується надати позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії у загальному розмірі 11 100,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 26.03.2025 (що є датою надання Кредиту).

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.п. 3.1 - 3.2 Договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 25.04.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п. 7.1 Договору).

Водночас, п. 7.3 Договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 25.04.2030.

Отже, строк кредитування узгоджений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем - до 25.04.2030.

Період у 30 днів є лише дисконтним періодом користування кредитними коштами, у період якого застосовуються спеціальні умови.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних (п. 8.3 Договору).

Розмір комісії, що нараховується за надання першого Траншу становить 666,00 грн (п. 8.5 Договору).

Умовами договору також визначений детальний порядок погашення кредиту та сплати процентів (Розділ 7), вартість послуг кредитодавця та ціна договору (Розділ 8).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Факт виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» своїх зобов`язань з перерахування на платіжний засіб відповідача (НОМЕР_2) кредитних коштів у розмірі 11 100,00 грн встановлено із довідки директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та платіжного доручення від 26.03.2025 (а.с. 23-24).

05.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу МВ-ТП/47 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 29-31).

31.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 31/0326-02, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 190,77 грн, з яких: 8 884,76 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18 197,63 грн - заборгованість по процентам; 666,00 грн - заборгованість по комісії; 4 442,38 грн - неустойка (а.с. 35-39).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з п. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано договір кредитної лінії №907263945 від 26.03.2025 за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вищезазначеним положенням законодавства.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував.

Так, із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», вбачається, що станом на 05.08.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором № 907263945 складала 19 652,69 грн, з яких: 8 884,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 746,62 грн - заборгованість за відсотками, 666,00 грн - комісія за видачу кредиту, 4 442,38 грн - неустойка (а.с. 25-26).

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови надання кредиту, що були погоджені сторонами, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості, вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісії за видачу кредиту.

Так, зокрема, відсотки нараховувались у межах строку кредитування (до 05.08.2025, коли строк кредитування встановлений умовами договору до 25.04.2030) та за узгодженою між сторонами відсотковою ставкою у Розділі 8 Договору № 907263945 від 26.03.2025).

Крім того, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 2 800,00 грн - 07.04.2025, 1 227,00 грн - 01.05.2025 та на суму 2 613,00 грн - 31.05.2025, що свідчить про визнання ним своїх зобов`язань перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із повернення кредитним коштів.

Водночас, із розрахунком заборгованості в частині стягнення неустойки суд не погоджується та не вбачає підстав для її стягнення з відповідача з наступних підстав.

Так, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» нарахувало на заборгованість відповідача неустойку у розмірі 4 442,38 грн на підставі п. 12.3 Договору кредитної лінії № 907263945 від 26.03.2025.

Однак, оскільки в Україні з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, який в установленому законом порядку не скасовувався та припиняв свою дію, що є загальновідомими обставинами, а неустойка нарахована за прострочення відповідачу грошового зобов`язання за договором, за яким йому було надано кредит, то відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нарахована з 24.02.2022 неустойка підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, нарахована ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість зі сплати неустойки у розмірі 4 442,38 грн за прострочення грошового зобов`язання є неправомірною та підлягає списанню.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктом 9.1.1.5 Договору кредитної лінії № 907263945 від 26.03.2025 встановлено, що Кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Із долучених до матеріалів справи: Договору факторингу № МВ-ТП/47 від 05.08.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) (а.с.29-31); витягу з Реєстру прав вимоги від 05.08.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/47 від 05.08.2025 (а.с. 33), - судом встановлено, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 907263945 від 26.03.2025 на загальну суму 19 739,76 грн з яких: 8 884,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 746,62 грн - заборгованість за відсотками, 666,00 грн - комісія за видачу кредиту, 4 442,38 грн - неустойка.

Враховуючи те, що судом встановлено факт неправомірності нарахування неустойки у розмірі 4 442,38 грн, остання не підлягає стягненню і на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №907263945 від 26.03.2025, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», вбачається, що останнє здійснило донарахування процентів на заборгованість відповідача у розмірі 87,07 грн на день у межах строку кредитування у період з 06.08.2025 по 31.03.2026, що відповідає положенням п. 7.3 та Розділу 8 Договору № 907263945 від 26.03.2025 (а.с. 27-28).

Відтак, донарахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» процентів на заборгованість відповідача суд вважає правомірним та таким, що відповідає узгодженим умовам Договору кредитної лінії № 907263945 від 26.03.2025.

Із долучених до матеріалів справи: Договору факторингу № 31/0326-02 від 31.03.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) (а.с. 35-39); витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 31.03.2026 до Договору факторингу № 31/0326-02 від 31.03.2026 (а.с. 41), - судом встановлено, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 907263945 від 26.03.2025 на загальну суму 32 190,77 грн з яких: 8 884,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 197,63 грн - заборгованість за відсотками, 666,00 грн - комісія за видачу кредиту, 4 442,38 грн - неустойка.

Враховуючи те, що судом встановлено факт неправомірності нарахування неустойки у розмірі 4 442,38 грн на заборгованість відповідача, остання не підлягала стягненню і на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

ТОВ «ФК «ЄАПБ» після отримання права вимоги не здійснювало жодних нарахувань на заборгованість відповідача.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до відповідача за кредитним договором № 907263945 від 26.03.2025.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено виникнення заборгованості лише у розмірі 27 748,39 грн, з яких: 8 884,76 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18 197,63 грн - заборгованість по процентам; 666,00 грн - заборгованість по комісії.

Позивачем не доведено правомірності та обґрунтованості нарахування неустойки за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 4 442,38 грн.

Зважаючи на викладене, оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 907263945 від 26.03.2025 у загальному розмірі 27 748,39 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 294,98 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором кредитної лінії № 907263945 від 26.03.2025 у загальному розмірі 27 748 (двадцять сім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 39 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 98 копійок.

За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складений та підписаний 07.09.2026 року.

Суддя Ю. О. Твердохліб