Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №759/5467/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/5467/26

пр. № 2/759/7693/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 адвокат Івченко Д.Ю., діючи в інтересах позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Даний позов представник позивача обґрунтовує тим, що 26.04.2014 між сторонами укладено шлюб, від якого мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2019 у справі №759/9442/17 шлюб розірвано. Відповідач не надає матеріальну допомогу в утриманні сина, не бере участі у його вихованні. Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, має обов`язок щодо утримання дитини, просить стягнути аліменти на у тримання спільного сина.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 для розгляду даної справи призначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 09.03.2026 провадження у справі відкрито, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію позовної заяви з додатками відповідач отримав в приміщенні суду 20.05.2026, про що свідчить наявна у розпорядженні суду розписка ОСОБА_2

01.06.2026 від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує щодо пред`явлених позовних вимог, вказуючи на те, що викладені у позові обставини не відповідають дійсності. Так, він щомісячно здійснює грошові перекази, які іменує як аліменти на утримання ОСОБА_3 . Твердження про те, що він не цікавиться життям дитини не відповідають дійсності. Також вказує, що у 2019 році позивач зверталася до суду із позовом про стягнення із нього аліментів, але відмовилася від позову, що підтверджується ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2019 у справі №759/5983/19. Окремо відповідач вказує, що на його утриманні перебувають ще 3 дитини, на підставі рішення суду він вже сплачує аліменти на утримання двох дітей. Наразі він проживає у цивільному шлюбі із жінкою, з якою також має спільну дитину. Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що він має на утриманні інших дітей, непрацевлаштований, не отримує доходу, просить стягнути із нього аліменти на утримання сина у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги викладені у заявах по суті доводи, перевіривши їх обґрунтованість долученими доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході судового розгляду встановлено, що між сторонами 26.04.2014 укладено шлюб, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2019 у справі №759/9442/17 розірвано (т. 1 а.с. 14-15).

Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 16).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Приписами ст. 150 Кодексу на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

У той же час, в силу ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення у цій справі слід звернути увагу на фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, зокрема як розмір доходу відповідача, стан здоров`я та матеріальне становище дітей, так і інші обставини необхідні для визначення саме необхідного розміру стягуваних аліментів задля забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідач за станом здоров`я не має протипоказань до працевлаштування, рівень доходу останнього їй не відомий. У своєму відзиві ОСОБА_2 вказує, що він не є працевлаштованим, не має стабільного доходу, при цьому, має на утриманні трьох дітей. Також відповідач зауважує, що щомісячно здійснює грошові перекази, як аліменти, позивачу на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_3 .

Суд не бере до уваги надані докази, долучені до відзиву, оскільки вони не засвідчені у встановленому законом порядку. Так, відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Із наявних у розпорядженні суду матеріалів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання двох дітей, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.11.2015 року у справі №759/14088/15-ц.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про утримання ним цивільної дружини та їх спільної дитини, щодо якої відсутнє судове рішення про стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_2 не має такого обов`язку, а останній здійснює таке утримання у добровільному порядку, що не впливає на утримання інших дітей відповідача.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на позивача покладено обов`язок щодо доведення обставин, на які він посилається. Враховуючи, що у ході розгляду справи позивачем не надано суду доказів, які б обґрунтовували стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання спільного сина у розмірі саме 1/3 частини доходів (заробітку) відповідача, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. У той же час, суд доходить висновку про можливість стягнення із відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки доходів із врахуванням сплачених відповідачем аліментів, починаючи із дати подання даної позовної заяви. Тобто суд враховує сплату відповідачем на користь позивача аліментів за березень 2026 року у розмірі 3 015 грн. 08 коп. та квітень 2026 року у розмірі 3 015 грн. 08 коп.

У той же час, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що ухвалою від 25.06.2019 в рамках цивільної справи №759/5983/19 судом закрито провадження, яке ініційоване ОСОБА_1 з аналогічних підстав та з таким самим предметом спору, оскільки в рамках даного провадження порушувалося питання про стягнення із відповідача аліментів у твердій грошовій сумі, водночас в рамках судової справи №759/5467/26 позивачем заявляється вимога про стягнення із відповідача аліментів у частковому розмірі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 141, 258, 263-265, 272, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 180-182, 191 СК України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи із 02.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття, врахувавши сплату ОСОБА_2 аліментів за березень 2026 року у розмірі 3 015 грн. 08 коп. та за квітень 2026 року у розмірі 3 015 грн. 08 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , у дохід держави судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому, відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.