Суд: Господарський суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них
Дата: 07 вересня 2026 р.
Справа: №910/6885/26
Суддя: Щербаков С.О.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2026Справа № 910/6885/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ"
про стягнення 44 004, 66 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 44 004, 66 грн., з яких: 23 400, 00 грн. - основного боргу, 3 320, 24 грн. - 3 % річних та 17 284, 42 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за субліцензійним договором № Р-199 від 24.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 (суддя Балац С.В.) самовідвід судді Сергія Балац задоволено.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року справу № 910/6885/26 передано на розгляд судді Щербакова С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Вишгородська, буд. 28/1, м. Київ, 04082 , проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 26.06.2026, з відміткою "адресат відсутній".
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.06.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ" (далі - ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА СІТІ КОМ", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ" (далі - субліцензіат) укладено субліцензійний договір № Р-199, умовами якого передбачено, що ліцензіат на умовах, визначених у договорі, надає субліцензіату субліцензію, а субліцензіат зобов`язується використовувати надану йому субліцензію відповідно до умов договору та додатків до нього і здійснювати оплату роялті за надання субліцензії в порядку та на умовах визначених у договорі та додатках до нього.
Відповідно до розділу 1 договору, субліцензія - видача Ліцензіатом Субліцензіату невиключного майнового права інтелектуальної власності на використання Програм шляхом Ретрансляції. За умови підписання Сторонами окремого відповідного додатку до Договору Субліцензія включає невиключне майнове право інтелектуальної власності на використання Субліцензатом Аудіовізуальних творів шляхом реалізації Права Catch Up протягом Строку дії Права Catch Up тa Права Time Shifted TV протягом Строку дії Права Time Shifted TV. Субліцензія надається виключно на Територію для використання в межах Телемережі способами прямо передбаченими Договором і лише для надання Послуги особисто Субліцензіатом, під власним найменуванням чи під ТМ (брендом, брендами) прямо зазначеними в Договорі чи відповідному додатку до Договору.
Програма - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телепередач), фільмів, інших аудіовізуальних творів, рекламних блоків, анонсів, іншої інформації, яка має постійну назву, логотип і транслюється відповідним Телеканалом за певною сіткою мовлення. Далі в Договорі: Програма - Програма одного з Телеканалів (СТБ, ІСТV, Новий канал, ОЦЕ (оце), М1, М2). Програми - сукупність Програм всіх Телеканалів за Договором.
Право Catch Up - невиключне майнове право інтелектуальної власності на використання Аудіовізуальних творів протягом 7 календарних днів після публічного сповіщення кожного окремого Аудіовізуального твору в ефірі відповідного Телеканалу та способом, коли такі Аудіовізуальні твори стають доступними для перегляду Абонентами за технологією IPTV через Телемережу у межах Території у час, обраний Абонентом, за умови, що Абонент не може відтворювати (завантажувати) Аудіовізуальні твори на будь-які пристрої.
Право Time Shifted TV - невиклочне майнове право інтелектуальної власності на використання Аудіовізуальних творів протягом 1 (однієї) доби після публічного сповіщення кожного окремого Аудіовізуального твору в ефірі відповідного Телеканалу та способом, коли такі Аудіовізуальні твори стають доступними для перегляду Абонентами за технологією IPTV через Телемережу використовуючи функції "Пауза" і "Перемотка", що забезпечується записом виключно на відеосервері Субліцензіата в Телемережі у межах Території під час ретрансляції частини Програми, коли сповіщаються виключно Аудіовізуальні твори, і подальшого їх відтворення за допомогою медіаплеєра Субліцензіата; При цьому Субліцетіат не дозволяє Абонентам створювати (завантажувати) копії Програми, Аудіовізуальних творів на будь-які пристрої.
Згідно п. 2.4. договору, факт надання субліцензії підтверджується підписанням сторонами двостороннього акту відкриття прав на ретрансляцію, і, за умови підписання сторонами окремого додатку до договору, актом відкриття невиключних прав на право Catch Up тa право Time Shifted TV.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що за використання Програм шляхом Ретрансляції Субліцензіат сплачує Ліцензіату роялті за один календарний рік у розмірі, визначеному у відповідному додатку. Сума роялті не оподатковується ПДВ згідно п.п.196.1.6 Податкового кодексу України.
За умови підписання Сторонами окремого додатку до Договору щодо надання Права Catch U та Права Time Shifted TV, Субліцензіат за надання Права Catch Up та Права Time Shifted TV сплачує Ліцензіату щомісячне роялті, розмір якого визначається відповідно до додатку до Договору (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору, виплата роялті за Звітний період здійснюється Субліцензіатом на підставі, у розмірі та відповідно до Договору і додатку (додатків) до Договору шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Ліцензіата, зазначений у Договорі. Виплата роялті вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Ліцензіата.
Згідно п. 5.4. договору, ліцензіат щомісячно складає рахунок (рахунки) та передає його (їх) Субліцензіату. Ліцензіат щоквартально складає Акти використання прав на Ретрансляцію та передає їх Субліцензіату. Субліцензіат зобов`язаний підписати та повернути їх Ліцензіату в строк 3 (три) робочих дні. Не отримання рахунку або Акту використання прав на Ретрансляцію не може бути підставою (причиною) несплати роялті.
Строк дії договору починається з дати підписання договору та припиняється 31.01.2022 (включно), якщо інше не передбачено договором, додатками до нього (п. 7.1. договору).
Додатком № 1 від 24.12.2020 до субліцензійного договору № Р-199 від 24.12.2020 сторони погодили наступне:
Територія 1 дії Субліцензії - м. Чернівці.
Строк дії Субліцензії з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Субліцензія надається виключно для надання Послуги особисто Субліцензіатом, від власного імені, права на які належать Субліцензіату.
Розміщення Програм у списку каналів (частотному плані кабельної мережі), ТВК, на якому Субліцензіат здійснює Ретрансляцію Програм в Телемережі: СТБ, ICTV, НОВИЙ КАНАЛ, OЦE, M1, M2.
За надання Субліцензії на умовах Додатку № 1 Субліцензіат сплачує Ліцензіату роялті у розмірі 93 600, 00 грн за рік.
Обов`язок Субліцензіата сплатити роялті виникає з моменту початку (з факту) Ретрансляції у Телемережі 1 у межах Території 1 або з дати, зазначеної в п. 2.4. Договору, залежно від того, що наступило раніше. Обов`язок Субліцензіата сплатити роялті за один рік, виникає у Субліцензіата незалежно від кількості Абонентів Субліцензіата та строків такої Ретрансляції.
Виплата роялті здійснюється субліцензіатом частинами щомісяця (звітний період) у розмірі 1/12 роялті за один календарний рік не пізніше 10 числа місяця, який йде за звітним періодом.
Так, 0101.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ" (далі - ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА СІТІ КОМ", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ" (далі - субліцензіат) складено та підписано акт відкриття права на ретрансляцію до субліцензійного договору № Р-199 від 24.12.2020, відповідно до якого ліцензіат видав субліцензіату субліцензію (відкрив право) на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) на використання програм телеканалів (СТБ, ICTV, НОВИЙ КАНАЛ, OЦE, M1, M2) шляхом ретрансляції у телемережі 1 у межах території 1 за стандартами розповсюдження, визначеними у відповідному додатку до договору та надав субліцензіату доступ до сигналу, що містить програми.
Винагорода (роялті) за використання програм шляхом ретрансляції у телемережі 1 у межах території 1 виплачується субліцензіатом щомісяця, протягом строку дії договору (п. 2 акту).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги - невиключне право на використання програм шляхом ретрансляції на загальну суму 70 200, 00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами використання прав на ретрансляцію №СД921 від 31.03.2021 на суму 23 400, 00 грн, № СД2146 від 30.06.2021 на суму 23 400, 00 грн та № СД3404 від 30.09.2021 на суму 23 400, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 46 800, 00 грн, що підтверджується витягом з реєстру платежів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ" утворилась заборгованість у розмірі 23 400, 00 грн.
Разом з тим, відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 20.08.2021, в якому просив розірвати субліцензійний договір № Р-199 від 24.12.2020 з 01.10.2021, у зв`язку з припиненням трансляції кабельного сигналу, пов`язаною з фінансовою недоцільністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати наданих послуг з ретрансляції, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 23 400, 00 грн. За період з 01.07.2021 по 30.09.2021.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 320, 24 грн. - 3 % річних за період з 11.08.2021 по 03.06.2026 та 17 284, 42 грн. - інфляційних втрат з 11.08.2021 по 03.06.2026.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги -субліцензію, невиключне право на використання програм шляхом ретрансляції на загальну суму 70 200, 00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами використання прав на ретрансляцію №СД921 від 31.03.2021 на суму 23 400, 00 грн, № СД2146 від 30.06.2021 на суму 23 400, 00 грн та № СД3404 від 30.09.2021 на суму 23 400, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 46 800, 00 грн, що підтверджується витягом з реєстру платежів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ" утворилась заборгованість у розмірі 23 400, 00 грн.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п. 2.4. договору, факт надання субліцензії підтверджується підписанням сторонами двостороннього акту відкриття прав на ретрансляцію, і, за умови підписання сторонами окремого додатку до договору, актом відкриття невиключних прав на право Catch Up тa право Time Shifted TV.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що за використання Програм шляхом Ретрансляції Субліцензіат сплачує Ліцензіату роялті за один календарний рік у розмірі, визначеному у відповідному додатку. Сума роялті не оподатковується ПДВ згідно п.п.196.1.6 Податкового кодексу України.
У додатку № 1 від 24.12.2020 до субліцензійного договору № Р-199 від 24.12.2020 сторони погодили, що обов`язок Субліцензіата сплатити роялті виникає з моменту початку (з факту) Ретрансляції у Телемережі 1 у межах Території 1 або з дати, зазначеної в п. 2.4. Договору, залежно від того, що наступило раніше. Обов`язок Субліцензіата сплатити роялті за один рік, виникає у Субліцензіата незалежно від кількості Абонентів Субліцензіата та строків такої Ретрансляції.
Виплата роялті здійснюється субліцензіатом частинами щомісяця (звітний період) у розмірі 1/12 роялті за один календарний рік не пізніше 10 числа місяця, який йде за звітним періодом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, приймаючи до уваги умови додатку № 1 до договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги (субліцензію, невиключне право на використання програм шляхом ретрансляції) не пізніше 10 числа місяця, який йде за звітним періодом, тобто починаючи з 11 числа кожного місяця, який йде за звітним періодом відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг з ретрансляції, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору № Р-199 від 24.12.2020 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23 400, 00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 320, 24 грн. - 3 % річних за період з 11.08.2021 по 03.06.2026 та 17 284, 42 грн. - інфляційних втрат з 11.08.2021 по 03.06.2026.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг - субліцензія, невиключне право на використання програм шляхом ретрансляції, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3 320, 24 грн. - 3 % річних за період з 11.08.2021 по 03.06.2026 та 17 284, 42 грн. - інфляційних втрат з 11.08.2021 по 03.06.2026.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСІТІ МЕДІА КОМ" (вул. Вишгородська, буд. 28/1, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код - 37596792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ" (вул. Олександра Кониського, буд. 25, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код - 36123396) 23 400 (двадцять три тисячі чотириста) грн 00 коп. - заборгованості, 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн 24 коп. - 3 % річних, 17 284 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 42 коп. - інфляційних втрат та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua