Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №910/3844/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026Справа № 910/3844/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Клейменова Сергія Вікторовича

до Фізичної особи-підприємця Коломицевої Анни Іванівни

про стягнення 100 000,00 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Фізична особа-підприємець Клейменов Сергій Вікторович (далі - ФОП Клейменов С. В., позивач) до Фізичної особи-підприємця Коломицевої Анни Іванівни (далі - ФОП Коломицева А. І., відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані грошові кошти позивач помилково перерахував відповідачу, у зв`язку з чим ФОП Клейменов С. В. просить стягнути з ФОП Коломицевої А. І. кошти в сумі 100 000,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що в даному випадку кошти не є безпідставно набутими, оскільки між сторонами існували відносини з придбання транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в спрощений спосіб. У вказаних правовідносинах позивач виступив покупцем мотоцикла, а відповідач - посередником, який надав позивачу реквізити для оплати транспортного засобу та після здійснення такої оплати передав мотоцикл ФОП Клейменову С. В., здійснив його перереєстрацію на позивача. Відповідач вважає, що звернення позивача з цим позовом до суду обумовлена причиною поломки придбаного мотоцикла в процесі експлуатації та обраним способом повернення частини сплачених коштів шляхом безпідставного їх стягнення з ФОП Коломицевої А. І.

У відповіді на відзив позивач, не заперечуючи факту придбання транспортного засобу, зазначив, що вказані обставини не мають відношення до предмета даного спору, відповідач не є стороною договору купівлі-продажу транспортного засобу, будь-який інший договір між сторонами відсутній, а відповідач проявляє суперечливу поведінку у спірних правовідносинах.

Відповідач подав заперечення до відповіді на відзив, в яких стверджував, що підстава для набуття грошових коштів об`єктивно існувала і не відпала: для позивача такою підставою стало придбання ТЗ та виконання вказівки представника продавця щодо способу розрахунку, а для відповідача - договір про надання послуг з організації продажу ТЗ, що свідчить про неможливість застосування ст. 1212 ЦК України у спірних відносинах.

До початку розгляду справи по суті відповідач подав клопотання про витребування доказів від Територіального сервісного центру МВС, які підтверджують факт набуття позивачем мотоцикла у власність у період перерахування спірних коштів та участь відповідача у процедурі переоформлення транспортного засобу на ім`я ФОП Клейменова С.В., а саме - копії матеріалів реєстраційної справи щодо перереєстрації Husqvarna Svartpilen, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Оскільки відповідач, заявляючи клопотання про витребування доказів, не вказав, які заходи для отримання цих доказів ним вживалися самостійно, не зазначив причини неможливості самостійного надання таких доказів, а в матеріалах справи наявні достатні докази для об`єктивного розгляду справи, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

У подальшому відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження своєї позиції, а саме: заяви власника транспортного засобу ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеметовою О.В. за номером в реєстрі 352, бланк НКН544435 від 12.06.2026. Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач вказав про неможливість подачі його разом з відзивом на позов, оскільки у відповіді на відзив позивач поставив під сумнів реальність господарських відносин між ним та власником ТЗ, заперечив факт виконання відповідачем послуг з організації продажу ТЗ, що зумовило подання відповідного доказу, у зв`язку з чим відповідач просив суд визнати поважними причини подання цього доказу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною ч. 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Перевіривши наведені відповідачем обґрунтування, суд визнав поважними причини пропуску ФОП Коломицевою А.І. процесуального строку для подання доказу та відповідно до ст. 119 ГПК України поновив їй такий строк, долучивши поданий доказ до матеріалів справи.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, позивач стверджує, що 25.02.2026 платіжною інструкцією № 3 від 25.02.2026 він помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно рахунку від 25.02.2026, тобто такі кошти були перераховані без достатньої правової підстави.

Зі свого боку відповідач вказує, що зазначені кошти не є безпідставно набутими, адже сторони перебували у договірних відносинах з реєстрації та оформлення транспортного засобу, придбаного позивачем шляхом укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб з іншою особою.

Загальні принципи виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 та від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином для правильного вирішення даного спору необхідно встановити факт наявності або відсутності існування між сторонами договірних відносин, на виконання яких позивач сплатив оспорювану суму грошових коштів.

У контексті викладеного судом встановлено, що 01.02.2026 між ФОП Коломицевою А.І. (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) був укладений договір № 3 про надання послуг з організації продажу транспортного засобу, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату надати комплекс послуг, спрямованих на організацію продажу транспортного засобу замовника, а саме: Husqvarna Svartpilen, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

На виконання вказаного договору, відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу, ОСОБА_1 передав, а ФОП Коломицева А.І. прийняла на зберігання, експонування та передпродажну підготовку вказаний транспортний засіб.

26.02.2026 у Сервісному центрі МВС представник відповідача - ОСОБА_2., діючи на підставі нотаріальної довіреності, виданої власником транспортного засобу ОСОБА_1 (посвідченої 19.02.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеметовою О.В. за реєстровим № 80), здійснив перереєстрацію мотоцикла на ім`я ФОП Клейменова С.В. (позивача), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_1 (посвідченою нотаріально) підтверджується, що ОСОБА_1 був законним власником транспортного засобу - Husqvarna Svartpilen, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_2 . 26.02.2026 на підставі договору № 3 про надання послуг з організації продажу транспортного засобу від 01.02.2026 ФОП Коломийцевою А.І. від імені ОСОБА_1 був підписаний договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2026/5970124, на виконання якого позивач перерахував грошові кошти відповідачу в сумі 100 000,00 грн.

Також із нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_2 , який працює на посаді менеджера з продажу у ФОП Коломицевої А.І., вбачається, що ФОП Клейменов С.В. сплатив грошові кошти в сумі 100 000,00 грн на користь ФОП Коломийцевої А.І. як часткову оплату за придбання вживаного транспортного засобу - мотоцикла Husqvarna Svartpilen, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .

Таким чином судом встановлено, що між сторонами фактично склалися договірні відносини з купівлі-продажу транспортного засобу шляхом вчинення конклюдентних дій.

За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 частини першої статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії сторін у спірних правовідносинах фактично свідчать про досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу (щодо предмета договору і його ціни) та про його фактичне виконання (перерахування коштів, передача та перереєстрація транспортного засобу).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням викладеного фактичне виконання умов угоди (сплата грошових коштів позивачем - з одного боку та передача йому транспортного засобу - з іншого) усуває будь-які дефекти форми договору, оскільки сторони своїми діями підтвердили наявність між ними зобов`язальних (договірних) правовідносин.

У даному випадку правовою підставою для отримання відповідачем спірних грошових коштів виступив договір про надання послуг з організації продажу транспортного засобу № 3 від 01.02.2026, укладений відповідачем з власником транспортного засобу; для позивача правовою підставою для здійснення платежу стало придбання мотоцикла, відтак, в межах спірних правовідносин, які склались між сторонами, положення ст. 1212 ЦК України застосуванню не підлягають.

Щодо посилання позивача на відсутність рахунку, за яким були перераховані кошти, суд зазначає, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції. Рахунок має виключно інформаційний характер і призначений для надання реквізитів для оплати.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що реквізити на оплату згідно з рахунком були надані позивачу представником відповідача через електронне листування у месенджері, що є цілком правомірним та узгоджується зі ст. 96 ГПК України.

Отже відсутність рахунку у позивача не свідчить про випадковість платежу.

Суд також відхиляє доводи позивача про відсутність безпосереднього договору купівлі-продажу між сторонами, оскільки фактично відповідач здійснював продаж ТЗ позивачу на підставі договору, укладеного з власником. При цьому факт перерахування позивачем грошових коштів в сумі 100 000,00 грн на рахунок організатора продажу (відповідача) не скасовує і не замінює суті операції. Правовідносини з купівлі-продажу відбулися, товар передано позивачу, а правова підстава платежу не була скасована чи визнана недійсною.

За таких обставин, враховуючи, що відносини існували і не були відмінені/скасовані чи визнані недійсними, застосування статті 1212 ЦК України є юридично неможливим, а набуті кошти не можуть вважатися безпідставними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Щодо тверджень позивача про суперечливу поведінку відповідача, то суд вважає їх безпідставними та такими, що не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Клейменова С. В. задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, у тому числі витрати на правничу допомогу, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Клейменова Сергія Вікторовича до Фізичної особи-підприємця Коломицевої Анни Іванівни про стягнення 100 000,00 грн.

Повне судове рішення складене 7 вересня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.