Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №904/3587/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3587/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 р.

( суддя Рудь І.А., м. Дніпро )

прийняту за результатами розгляду заяви

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"

про відстрочення виконання судового рішення

у справі

за позовом

Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі",

м. Дніпро

до

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас",

с. Воронове, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості, у сумі 50 335 133 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відстрочення до закінчення дії воєнного стану в Україні виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025 р. у справі № 904/3587/25, яким було стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" 50 335 133 грн. 35 коп. - заборгованості по договору про реструктуризацію, 604 021 грн. 60 коп. - витрат зі сплати судового збору .

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 р. у задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025 р. по справі № 904/3587/25 - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство "Дніпро-Західний Донбас" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 р. у справі № 904/3587/25 та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання судового рішення по справі до закінчення воєнного стану в Україні.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною, посилаючись на підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, а саме: неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Водночас, на думку Скаржника, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи полягає у двох хибних, висновках: по-перше, що Позивач та Відповідач знаходяться в однакових умовах, та, по-друге, що запровадження воєнного стану не вплинуло на платоспроможність Відповідача.

При цьому, Скаржник посилається на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 22.12.2021 р. № 2854, якою встановлені тарифи для підприємства Відповідача. Апелянт зазначає, що у подальших постановах НКРЕКП ( від 28.05.2024 р. № 1024, від 24.12.2024 р. № 2317, від 30.12.2025 р. № 2274 ) додано третю категорію споживачів — населення, при цьому у всіх постановах встановлено, що тариф на централізоване водопостачання для населення застосовується на рівні тарифу, що діяв станом на 24.02.2022 р., а саме 30,20 грн за 1 куб. м ( без ПДВ ), на виконання Постанови КМУ від 29.04.2022 р. № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану».

Скаржник наголошує на тому, що підприємство надаватиме послуги за тарифом станом на 24.02.2022 р. до кінця воєнного стану, що не відповідає ринковим змінам складових вартості одного кубу води. Згідно з Постановою від 30.12.2025 р. № 2274, повна собівартість становить 38,9510 грн, з яких 20,0614 грн ( 51,50 % ) — витрати на електричну енергію. Позивач є постачальником саме електричної енергії та знаходиться у більш кращому економічному стані, оскільки в правовому полі України відсутній нормативний акт, що встановлює незмінний тариф для електричної енергії на період воєнного стану.

Скаржник вважає, що перелічені постанови НКРЕКП є аргументацією терміну відстрочення виконання рішення суду саме до кінця воєнного стану в Україні та аргументацією того, що Позивач знаходиться у більш кращому економічному стані порівняно з Відповідачем.

Скаржник зазначає, що ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань. Згідно з Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженим постановою КМУ від 09.10.2020 р. № 1109 ( в редакції постанови КМУ від 16.01.2024 р. № 48 ), комунальні послуги централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення. Підприємство знаходиться на господарському розрахунку, є 100 % власністю держави, органом управління є Дніпропетровська ОДА, яка не має жодного механізму виділення фінансової допомоги підприємству.

На переконання Скаржника - військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду підприємству та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань, що призвело до негативного фінансового стану. За 1 квартал 2026 року підприємство має збиток 43 116 000 грн. Єдиним джерелом формування доходів є надходження оплати за надані послуги від споживачів та населення. Станом на 31.05.2026 р. дебіторська заборгованість споживачів перед підприємством складає 222 289 461,31 грн, з них заборгованість населення — 25 150 258,52 грн, юридичних осіб та ФОП — 197 139 202,79 грн. Через неналежне виконання зобов`язань по оплаті отриманих послуг з водопостачання, зокрема оптовими споживачами — водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, підприємство не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів. Діючі тарифи не відшкодовують фактичну собівартість послуг, а на цей час підприємство має кредиторську заборгованість 1 мільярд гривень.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026р. у справі № 904/3587/25 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 2 662,40 грн..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.09.2026 р. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3587/25.

07.08.2026 р. матеріали справи № 904/3587/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Сторін.

У судовому засіданні 07.09.2026 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості № 110000014088 від 06.05.2025р., у сумі 50 335 133 грн. 35 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025 р. у справі № 904/3587/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" - 50 335 133 грн. 35 коп. заборгованості по договору про реструктуризацію, 604 021 грн. 60 коп. - витрат зі сплати судового збору.

05.01.2026 р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025 р. у справі № 904/3587/25 було видано наказ.

11.06.2026 р. Відповідач подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі № 904/3587/25, в якій просив суд відстрочити виконання рішення суду по справі № 904/3587/25 до закінчення дії воєнного стану в Україні.

Заява мотивована тим, що ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань, які знаходяться на цій території. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ «ДЗД», як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ «ДЗД» та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства. Вже за 1 квартал 2026 підприємство має збиток 43 116 000 грн. З цих причин договірні зобов`язання між позивачем і відповідачем не виконані належним чином. Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ «ДЗД» є надходження оплати за надані послуги від підприємств – споживачів послуг та населення. При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 31.05.2026 р. дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ «ДЗД» за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 222 289 461,31 грн, з них заборгованість населення- 25 150 258,52 грн, юридичних осіб та ФОП – 197 139 202, 79 грн. Через неналежне виконання зобов`язань по оплаті отриманих послуг з водопостачання, зокрема оптовими споживачами – водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, підприємство не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів по договору. Таким чином, настання форс-мажорних обставин унеможливило відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором на даний час. ДМП ВКГ «ДЗД» надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості. У Відповідача в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час немає можливості щодо повного погашення заборгованості позивачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 р. у задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025р. по справі № 904/3587/25 - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що обставини, на які посилається Заявник у своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду, не є об`єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів Стягувача і Боржника.

Суд першої інстанції також зазначив, що наведені Відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а лише відображають поточну діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Боржник не надав жодних доказів ймовірного погашення заборгованості в майбутньому.

Крім того, суд першої інстанції наголосив, що відповідно до частини 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а Заявник просив відстрочити виконання рішення до закінчення дії воєнного стану в Україні, що суперечить вимогам чинного законодавства. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 р. та рішення у справі "Чіжов проти України" від 17.05.2005 р., зазначивши, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду до закінчення дії воєнного стану в Україні.

Як зазналося раніше, після ухвалення рішення суду, Відповідач - подав до суду першої інстанції заяву про відстроченні виконання рішення суду до закінчення дії воєнного стану в Україні.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення Відповідач послався на тяжкий фінансовий стан, який унеможливлює виконання рішення суду у строк.

Позивач надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду.

Ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України ) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у Боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини, які слушно взяті до уваги господарським судом, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Разом з цим, Відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема доказів відсутності доходу, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо), інші документи щодо можливого його працевлаштування. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв`язку з не сплатою відповідного платежу.

Колегія суддів також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Також, Відповідачем не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому. Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які зміняться чи настануть після закінчення дії воєнного стану в Україні, та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, як слушно звернув увагу місцевий господарський суд положення ст. 331 ГПК України не передбачають можливість відстрочення виконання судового рішення до настання відповідної події.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи Заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 р. у справі № 904/3587/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.09.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз