Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №904/3386/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3386/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) від 18.11.2025р. у справі 904/3386/25

за позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Синельникове, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі

Позивача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації- обласної військової адміністрації, м. Дніпро

Позивача-2: Маломихайлівської сільської ради, с. Маломихайлівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область

до Відкритого акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат", смт. Просяна, Синельниківський (Покровський) район, Дніпропетровська область

За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача: Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровської області, м. Дніпро

про припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 221,3013 га та їх повернення, -

ВСТАНОВИВ:

Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Позивача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Позивача-2: Маломихайлівської сільської ради до Відкритого акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить:

- припинити відкритому акціонерному товариству "Просянський гірничозбагачувальний комбінат" право постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39152496).

- зобов`язати відкрите акціонерне товариство "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219858612242).

- припинити відкритому акціонерному товариству "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" право постійного користування земельною ділянкою площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39151323).

- зобов`язати відкрите акціонерне товариство "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219807212242).

- припинити відкритому акціонерному товариству "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" право постійного користування земельною ділянкою площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39149666).

- зобов`язати відкрите акціонерне товариство "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219715512242).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані земельні ділянки тривалий час перебувають у постійному користуванні ВАТ "Просянський ГЗК", яке фактично не використовує такі земельні ділянки та не здійснює належним чином сплату земельного податку, а з 2021 року взагалі не здійснює сплату земельного податку. Вказане призвело не тільки до недоотримання селищною радою до бюджету за 2024 рік та 6 місяців 2025 року земельного податку в сумі щонайменше 20 млн.грн., а і до занедбаного стану таких земельних ділянок, та створило перешкоди для їх передачі до комунальної власності територіальної громади Маломихайлівської сільської ради, в силу п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Прокурор вважає, що наявні підстави для припинення права постійного користування земельними ділянками та їх повернення територіальній громаді в особі ради за актом приймання-передачі в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025р. у справі 904/3386/25 у задоволенні позову - відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору покладено на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що систематична несплата земельного податку (ст. 141 ЗК України) та невикористання земельної ділянки за призначенням не є підставами для примусового припинення права постійного користування землями в судовому порядку, оскільки перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, визначений ст. 143 ЗК України, є вичерпним і таких підстав не містить.

Припинення права користування з підстав систематичної несплати податку здійснюється у загальному порядку за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а не судом.

Невикористання земельної ділянки за змістом ст. 141 ЗК України не тотожне її використанню не за цільовим призначенням та не є самостійною підставою для позбавлення права користування нею.

Спірні земельні ділянки зареєстровані за Дніпропетровською ОДА і є державною власністю. Оскільки Маломихайлівська сільська рада не здійснила державну реєстрацію права комунальної власності на них (відповідно до п. 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України), у суду відсутні законні підстави передавати ці ділянки особі, яка не є їх власником.

Також суд встановив, що усі об`єкти нерухомого майна на спірних ділянках з 2008 року належать іншій особі, а спеціальні дозволи на користування надрами з 2009 року перейшли до ТОВ "Проско Ресурси" як правонаступника майна та прав ВАТ "Просянський ГЗК". З огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній майна, а також приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України щодо звільнення від плати через неможливість використання майна з незалежних від користувача причин, ВАТ "Просянський ГЗК" було фактично позбавлено можливості використовувати ділянки, а отже, висновок прокурора про наявність у відповідача заборгованості зі сплати земельного податку є безпідставним.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025р. у справі 904/3386/25 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що суд першої інстанції правильно констатував наявність бездіяльності уповноваженого органу, яка й стала підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави, однак безпідставно відмовив у позові з тих міркувань, що повноваження щодо припинення права землекористування належать безпосередньо самому уповноваженому органу, який, у даному випадку, не вчиняє дій з припинення права постійного користування.

Прокурор вказує, що ВАТ "Просянський ГЗК" систематично порушує обов`язок зі сплати земельного податку протягом 2022-2025 років, унаслідок чого заборгованість перед місцевим бюджетом за 18 місяців (2024 рік та 6 місяців 2025 року) становить 20 027 767,70 грн. Приписи п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є спеціальною, самостійною та достатньою нормою для припинення права постійного користування у разі систематичної несплати податку. Спосіб захисту обраний прокурором є ефективним, оскільки спрямований на припинення триваючого порушення прав власника землі (Маломихайлівської сільської ради) та відновлення надходжень до бюджету.

Висновок суду про неможливість відповідача користуватися ділянками через надання дозволів на надра іншій особі ґрунтується виключно на ухвалі Київського апеляційного суду від 04.09.2024 у справі № 757/33681/24-к (щодо запобіжного заходу у кримінальному провадженні), яка відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України не має преюдиціального значення для господарської справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025р. у справі 904/3386/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.04.2026р. о 15:30 год.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Мороза В.Ф. та неможливістю проведення судового засідання 22.04.2026р., розгляд апеляційної скарги у справі № 904/3386/25 не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.06.2026р. о 16:15 год.

В судовому засіданні 10.06.2026р. оголошено перерву до 03.09.2026р. о 14:15 год.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що за приписами ст. 143 ЗК України перелік підстав для примусового припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку є вичерпним, і систематична несплата земельного податку до нього не належить. Наявність підстав, передбачених п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, тягне за собою припинення права постійного користування у загальному (позасудовому) порядку за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування (ст. 144 ЗК України), а не суду.

Необґрунтованими є твердження прокурора про те, що підставою для відмови у позові стала лише бездіяльність органу влади. Під час підготовчого провадження прокурор не надав відповіді та доказів на питання суду: хто є належним власником ділянок останні 3 роки, кому саме вони мають бути повернуті, хто є фактичним користувачем, чи розташоване на землях нерухоме майно відповідача та які причини неподання позивачами власного рішення про припинення права користування. Відмова в задоволенні позову ґрунтується на недоведеності та безпідставності позовних вимог через ненадання позивачем та прокурором належних і допустимих доказів на підтвердження спірних обставин.

Спірні земельні ділянки перебувають у державній власності та зареєстровані за Дніпропетровською ОДА. Наявність похідного права постійного користування не перешкоджала Маломихайлівській сільській раді оформити комунальну власність, однак рада цього не зробила. До державної реєстрації права комунальної власності у суду відсутні підстави передавати землі особі, яка не є їх власником.

Норми ст. 141 ЗК України містять таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як "використання землі не за цільовим призначенням" (що передбачає активну дію), тоді як "невикористання земельної ділянки" (бездіяльність) не є такою підставою.

Неможливість використання ділянок відповідачем з 2008– 2009 років зумовлена обставинами, за які він не відповідає: протиправне вилучення цілісного майнового комплексу, відсутність нерухомості відповідача на землі та наданням Державною службою геології та надр України спецдозволів на користування надрами іншій особі - ТОВ "Проско Ресурси".

За доводами відповідача, застосування ст. 762 ЦК України та принципу єдності юридичної долі землі та розташованого на ній майна звільняє відповідача від плати за землю за період, коли він був позбавлений можливості користуватися ділянками через їх протиправне захоплення та передачу надр третім особам (ТОВ "Проско Ресурси").

Збитки бюджету та фактичний видобуток корисних копалин на суму понад 403 млн грн пов`язані з діяльністю третіх осіб (ТОВ "Проско Ресурси"), а не відповідача, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Позовні вимоги прокурора обмежені виключно припиненням права користування та поверненням земель і не містять вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Обраний прокурором спосіб захисту не забезпечує реального захисту інтересів держави та учасників справи, оскільки відновлення прав та компенсація збитків можливі лише після врегулювання правового статусу майна відповідача, порушеного внаслідок рейдерського захоплення підприємства.

Третя особа зазначає, що за даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції по ВАТ "Просянський ГЗК" обліковується податковий борг у загальній сумі 7 011 506,99 грн, у т.ч.: по земельному податку з юридичних осіб (Маломихайлівська ТГ) - 5 166 218,38 грн; по земельному податку з юридичних осіб (Покровська ТГ) - 1 845 288,61 грн. Контролюючим органом вживаються заходи стягнення податкового боргу з відповідача. Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України в податкову заставу описане все майно ВАТ "Просянський ГЗК". Податкову заставу 26.10.2020 зареєстровано у відповідному державному реєстрі обтяжень. Станом на поточну дату податковий борг відповідача з земельного податку по Маломихайлівській територіальній громаді не погашений.

05.06.2026 від третьої особи надійшла заява про розгляд зазначеної справи за відсутності її представника.

Позивачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судових засідань повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи; їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області розташовані земельні ділянки загальною площею 221,3013 га, а саме – площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, категорія земель – землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.01 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Згідно даних Державного земельного кадастру обмеження щодо використання вищезазначених земельних ділянок – відсутні.

16.11.2000 ВАТ "Просянський ГЗК" на підставі рішення 6 сесії XXIII скликання Маломихайлівської сільської ради №56 від 22.12.1999 видано державний акт серії I-ДП №004317 на право постійного користування землею площею 221,3013 га. В подальшому, шляхом поділу із вказаної земельної ділянки утворено наступні земельні ділянки - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, - площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, - площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076.

Земельні ділянки - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, - площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, - площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстровані в Державному земельному кадастрі 21.10.2019.

03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 39152459. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219858612242. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ВАТ "Просянський ГЗК" 03.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. Номер запису про інше речове право 39152496.

Також, 03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 39151247. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219807212242. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ВАТ "Просянський ГЗК" 03.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. Номер запису про інше речове право 39151323.

Крім цього, 03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 39149606. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219715512242. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ВАТ "Просянський ГЗК" 03.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. Номер запису про інше речове право 39149666.

Виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району листом №422 від 03.04.2025 за результатами розгляду листа №65/1-275ВИХ-25 від 24.03.2025 повідомив окружну прокуратуру про те, що рішень стосовно віднесення ВАТ "Просянський ГЗК" до підприємств, які звільняються від сплати земельного податку Маломихайлівською сільською радою не приймалось.

Земельний податок або інші платежі за користування зазначеними земельними ділянками до бюджету Маломихайлівської сільської ради від ВАТ "Просянський ГЗК" за період 2022-2025 років не надходили.

Листами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №37392/5/04-36-04-02-11 від 12.08.2024 та 25713/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 за результатами розгляду листів №65/1-2105ВИХ-24 від 15.07.2024 та №65/1-1537ВИХ-25 від 12.05.2025, окружну прокуратуру повідомлено, що упродовж 2022-2025 років податкові декларації з плати за землю за вказані земельні ділянки ВАТ "Просянський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00282033) не надавались, земельний податок не сплачувався.

Згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу станом на 01.05.2025 за ВАТ "Просянський ГЗК" по Маломихайлівській ОТГ облікована заборгованість із земельного податку з юридичних осіб у сумі 5 166 218,38 грн., у тому числі 553 416,68 грн. – залишок несплаченої пені.

Крім цього повідомлено, що за неподання податкових декларацій з плати за землю на 2022-2025 роки до ВАТ "Просянський ГЗК" у відповідності до вимог ст.120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції. Також повідомлено, що по ВАТ "Просянський ГЗК" ГУ ДПС у Дніпропетровській області вживається комплекс заходів щодо погашення податкового боргу, передбачений чинним законодавством України, а саме - відповідно до статті 95 Податкового кодексу України за позовами контролюючого органу винесено 8 рішень щодо стягнення з банківських рахунків боржника коштів за податковим боргом на загальну суму 6,0415 тис.грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №160/11295/20 частково задоволено позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ВАТ "Просянський ГЗК" та стягнуто з рахунків останнього у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3496194,30 грн.

Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації листом №2-4109/0/261-24 від 05.11.2024 за результатами розгляду листа №65/1-1280ВИХ-24 від 02.10.2024 надав на адресу окружної прокуратури інформацію про те, що за даними системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ", згідно з переліком вхідної кореспонденції з земельних питань, починаючи з 2007 року звернень від ВАТ "Просянський ГЗК" щодо припинення права постійного користування земельними ділянками – не ідентифіковано.

Також, Департамент економічного розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації листом від 03.06.2025 за вих.№2405/0/31-25 за результатами розгляду листа №65/1- 1513ВИХ-25 від 09.05.2025, повідомив окружну прокуратуру, що за інформацією управління діловодства і контролю апарату облдержадміністрації, згідно даних СЕДО "ДОК ПРОФ", починаючи з 2018 року станом на 02.06.2025 вхідної кореспонденції (листів, звернень, заяв тощо) від ВАТ "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" - не ідентифіковано.

Листом №422 від 03.04.2025 виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району за результатами розгляду листа №65/1-275ВИХ-25 від 24.03.2025 повідомив окружну прокуратуру про те, що упродовж 2022-2025 років земельний податок або інші платежі до бюджету Маломихайлівської сільської територіальної громади від ВАТ "Просянський ГЗК" не надходили. Податковий борг по сплаті земельного податку перед сільською радою станом на 01.04.2025 складає 5166,218 тис.грн. Нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок за період з 01.01.2022 по теперішній час не проводилась.

Прокурор зазначає, що внаслідок безоплатного використання відповідачем спірних земельних ділянок місцевим бюджетом Маломихайлівської сільської територіальної громади лише за 2024 рік та 6 місяців 2025 року недоотримано коштів в сумі щонайменше 20 млн. грн.

При цьому, спірні земельні ділянки загальною площею 221,3013 передані у постійне користування відповідача ще у 2000 році на підставі рішення 6 сесії XXIII скликання Маломихайлівської сільської ради №56 від 22.12.1999, яким видано державний акт серії I-ДП №004317 на право постійного користування землею площею 221,3013 га та право постійного користування зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2020. В подальшому вказану земельну ділянку було поділено на три ділянки.

З наведеного, на думку Прокурора, вбачається, що з моменту передачі у постійне користування спірних земельних ділянок до теперішнього часу ВАТ "Просянський ГЗК" повинно сплатити земельний податок значно більше, ніж розраховано прокурором за 2 неповних роки.

Виходячи із вищенаведеного, окружною прокуратурою встановлено факт систематичної несплати ВАТ "Просянський ГЗК" земельного податку за користування вищевказаними земельними ділянками, які розташовані на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ВАТ "Просянський ГЗК" відсутнє інше (крім вищевказаних земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні) будь-яке нерухоме майно на праві власності або користування.

Крім того, 17.04.2025 за результатом обстеження вищевказаних земельних ділянок Маломихайлівською сільською радою Синельниківського району встановлено, що останні ВАТ "Просянський ГЗК" для робіт, пов`язаних з користування надрами не використовуються.

Вказане, на думку Прокурора, свідчить про те, що земельні ділянки фактично не використовуються за цільовим призначенням. Жодна діяльність вказаним підприємством на спірних земельних ділянках не здійснювалась та не здійснюється, земельний податок за їх використання понад 5 років не сплачується.

Також, невикористання спірних земельних ділянок відповідачем та відсутність такого наміру може призвести до занедбаного стану та захаращення таких земельних ділянок, які мають важливе економічне та стратегічне значення для держави.

Таким чином, Прокурор зазначає, що перебування вищевказаних спірних земельних ділянок у постійному користуванні ВАТ "Просянський ГЗК", яке вже понад 5 років не сплачує земельний податок за користування такими земельними ділянками, позбавляє Маломихайлівську сільську раду Синельниківського району права на отримання до місцевого бюджету сплати за використання таких земельних ділянок, а також перешкоджає їх отриманню у комунальну власність відповідно до вимог законодавства.

Прокурор вважає, що наявні підстави для припинення права постійного користування ВАТ "Просянський ГЗК" земельними ділянками загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, які розташовані на території Маломихайлівської сільської територіальної громади та їх повернення Маломихайлівській сільській територіальній громаді в особі Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за актом приймання-передачі в примусовому порядку.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель промисловості із розпорядження власника, позбавлення можливості ефективного використання таких земельних ділянок, становить "суспільний", "публічний" інтерес.

Безоплатне використання земельної ділянки, неповернення землі законному власнику унеможливлює розпорядження спірними земельними ділянками органом місцевого самоврядування та в будь-якому разі порушує встановлений порядок та охоронювані державою інтереси у сфері раціонального та належного використання земель.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Дніпропетровську обласну державну адміністрацію- обласну військову адміністрацію та Маломихайлівську сільську раду.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 140 Конституції України та частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності явно порушує інтереси держави в особі Маломихайлівської територіальної громади, оскільки міський бюджет за спірний період недоотримав значну суму коштів.

За приписами ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" орган місцевого самоврядування має право звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Маломихайлівська сільська рада уповноважена вживати заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем. Отже, рада є компетентним органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Також, частиною 2 цієї ж статті визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

У постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 Верховний Суд, за встановлених обставин наявності Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право державної власності на земельну ділянку, погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що з дня набрання чинності пунктом 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, які здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, проте не позбавлені можливості володіти та користуватися ними.

03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та цього ж дня зареєстровано право постійного користування останніми за ВАТ "Просянський ГЗК". Маломихайлівська сільська рада ще не набула права власності на ці земельні ділянки.

З наведеного вбачається, що вищевказані спірні земельні ділянки до теперішнього часу перебувають у державній власності в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Водночас такі землі підлягають передачі Маломихайлівській сільській раді відповідно до положень п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, що зумовлює пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі двох позивачів – Дніпропетровської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації та Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Синельниківська окружна прокуратура листом №65/1-1280ВИХ-24 від 02.10.2024 звернулась на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації із викладенням фактичних обставин та щодо надання інформації про, зокрема, вжиття обласною державною адміністрацією заходів цивільно-правового характеру щодо припинення права постійного користування ВАТ "Просянський ГЗК", в тому числі вищевказаними спірними земельними ділянками, які розташовані на території Маломихайлівської сільської ради.

На вказаний лист окружної прокуратури Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації листом №2-4109/0/261-24 від 05.11.2024 не надав інформації про вжиття заходів позовного характеру з вказаного питання обласною державною адміністрацією.

Окружна прокуратура листом №65/1-1513ВИХ-25 від 09.05.2025 повторно звернулась на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вказаного питання. В свою чергу, Департамент економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації у листі №2405/0/3-25 від 03.06.2025 не надав інформацію про вжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією заходів цивільно-правового характеру щодо припинення права постійного користування ВАТ "Просянський ГЗК" вищевказаними спірними земельними ділянками, або намірів вжити такі заходи.

Крім того, 24.03.2025 окружна прокуратура звернулась на адресу Маломихайлівської сільської ради з листом №65/1-275ВИХ-25 з аналогічного питання. Водночас, відповідно до листа виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради №422 від 03.04.2025 встановлено, що листувань з ВАТ "Просянський ГЗК" або Дніпропетровською обласною державною адміністрацією з питань несплати земельного податку або припинення права постійного користування за вказаними земельними ділянками сільською радою не здійснювалось.

Окружна прокуратура листом №65/1-525ВИХ-25 від 06.06.2025 повторно звернулась на адресу Маломихайлівської сільської ради з вказаного питання. Листом №720 від 16.06.2025 Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області повідомила окружну прокуратуру про те, що заходів реагування з приводу припинення права постійного користування спірними земельними ділянками ВАТ "Просянський ГЗК" не вживалось та не вказано про наміри їх вжиття в майбутньому. Крім цього, окружна прокуратура зверталась на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області листами №65/1-2105ВИХ-24 від 15.07.2024 та №65/1-1537ВИХ-25 від 12.05.2025 з питань, зокрема, вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з ВАТ "Просянський ГЗК" наявної заборгованості зі сплати земельного податку за використання спірних земельних ділянок.

В даному випадку органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Дніпропетровська обласна державна адміністрація– обласна військова адміністрація та Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, які не вживають дієвих заходів щодо захисту інтересів держави, а саме припинення права постійного користування ВАТ "Просянський ГЗК" земельними ділянками загальною площею 221,3013 га, а саме – площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 та їх повернення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листами від 18.06.2025 за вих. №65/1-567ВИХ-25 та від 18.06.2025 за вих. №65/1-565ВИХ-25 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Враховуючи, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація – обласна військова адміністрація та Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не прийнято, вказане свідчить про бездіяльність компетентного органу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі визначених ним позивачів.

За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Нормами статей 4, 5 ЗК України передбачено, що завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Правові відносини у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

За змістом п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі земельних ділянок є платниками земельного податку, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні за змістом приписів п.п. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 ПК України, п.п. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 ПК України.

За змістом ст. 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 1.284 ст. 284 цього ж кодексу, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Так, відповідно до п. 4.4. та 4.5. ст. 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.

Доказів прийняття радою рішень стосовно віднесення Відкритого акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат", відповідно до п. 4.4. ст. 4, п. 1 ст. 284 Податкового кодексу України та п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до підприємств, які звільняються від сплати земельного податку Маломихайлівською селищною радою матеріали справи не містять.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що у справі встановлено систематичне порушення відповідачем сплати земельного податку протягом 2022-2025 років, що підтверджується листами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №37392/5/04-36-04-02-11 від 12.08.2024 та 25713/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025, згідно з якими податкові декларації з плати за землю за вказані земельні ділянки ВАТ "Просянський ГЗК" не надавались, земельний податок не сплачувався.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, припинення правовідношення.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України. Зазначений у частині третьої статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Безстроковість такого права не означає абсолютної неможливості його припинення, однак воно може бути припинено виключно на підставах та в порядку, визначених законом.

У силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, цей принцип захищає всю сукупність майнових прав особи, включаючи право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, а також право отримувати від нього доходи.

Відповідно до сталої та послідовної практики Європейського суду з прав людини втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі "Беєлер проти Італії").

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Стаття 141 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, державних чи комунальних некомерційних товариств, крім перетворення державних чи комунальних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом публічно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Стаття 143 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік випадків примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; конфіскації земельної ділянки; примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

Положеннями статті 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб`єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, від 01.10.2025 у справі № 27/55 (914/319/24).

Про подібність даних правовідносин та правовідносин у справах № 924/689/17 і № 27/55 (914/319/24), зазначав і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 01 липня 2026 року по аналогічній справі № 904/3385/25.

Закриваючи касаційне провадження у справі № 904/3385/25 Верховний Суд зазначив, що та обставина, що позов у цій справі подав Прокурор в інтересах держави в особі відповідних органів, релевантності означених правових висновків не спростовує та суті спірних правовідносин не змінює, адже прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду, а виконує в господарському процесі субсидіарну роль. Тому застосування у спірних правовідносинах статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не впливає на процедуру припинення права постійного користування, визначену у статтях 141, 143, 144 ЗК України та правову позицію Верховного Суду щодо правильного застосування означених норм при проходженні цієї процедури. За цим необхідність у формуванні нового (іншого) висновку Верховного Суду за фактичних обставин цієї справи відсутня.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не обґрунтовано належним чином заявлені позовні вимоги щодо припинення права постійного користування спірними земельними ділянками у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею в судовому порядку.

Цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").

Провівши аналіз ст. 19 Земельного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 дійшов висновку, що усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства. Натомість, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20 також зазначив, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії відповідних земель є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 10.10.2018 у справі №357/4277/17).

Отже, поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою. Останнє з них застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за його межі. Використання не за цільовим призначенням означає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

За змістом ст. 141 ЗК України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі №911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі №715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19, від 12.08.2021 у справі №904/2166/20 (904/5835/20), від 07.02.2023 у справі № 922/672/21).

Матеріалами справи встановлено, що за результатами обстеження від 17.04.2025 встановлено, що ВАТ "Просянський ГЗК" не використовує спірні земельні ділянки для робіт, пов`язаних із користуванням надрами, та жодної діяльності на них не здійснює.

Відтак, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які би свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, судам слід ураховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду (справи № 906/392/18, № 922/989/18) про неможливість позбавлення права користування землею поза межами підстав, визначених ст. 141 ЗК України, а також про обов`язковість дотримання встановленої процедури.

Оскільки сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, а обраний прокурором спосіб захисту не відповідає встановленому законом порядку припинення права постійного користування земельними ділянками у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи ВАТ "Просянський ГЗК" про те, що відсутність у товариства з 2008 року нерухомого майна на спірних земельних ділянках, неможливість їх фактичного використання за цільовим призначенням, а також надання ТОВ "Проско Ресурси" спеціальних дозволів на користування надрами звільняють відповідача від обов`язку зі сплати земельного податку.

Платниками земельного податку відповідно до статей 269, 270 Податкового кодексу України є, зокрема, землекористувачі, яким земельні ділянки державної або комунальної власності надані на праві постійного користування, а об`єктом оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у такому користуванні. Плата за землю сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, виникнення та існування податкового обов`язку зі сплати земельного податку пов`язується законодавцем із наявністю у відповідної особи речового права на земельну ділянку, а не можливістю її використання.

За таких обставин твердження відповідача про фактичну неможливість користування земельними ділянками не змінює його правового статусу зареєстрованого постійного землекористувача та не є передбаченою Податковим кодексом України підставою для звільнення від сплати земельного податку.

Частина шоста статті 762 ЦК України регулює договірні відносини найму та передбачає можливість звільнення наймача від внесення плати за користування майном за час, протягом якого майно не могло бути використане з незалежних від наймача обставин.

Натомість ВАТ "Просянський ГЗК" не є орендарем спірних земельних ділянок, а володіє ними на праві постійного користування. Спірний платіж є земельним податком, тобто обов`язковим публічно-правовим платежем, а не платою наймача, встановленою договором оренди. Тому положення частини шостої статті 762 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Не заслуговують на увагу й посилання відповідача на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України передбачають перехід до набувача нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розміщено відповідний об`єкт, у тому обсязі та на тих умовах, які існували у попереднього землекористувача.

Для застосування зазначених положень необхідно встановити площу землі, зайняту такими об`єктами нерухомості та площу необхідну для їх обслуговування.

Надання ТОВ "Проско Ресурси" спеціальних дозволів на користування надрами не є підставою для висновку про перехід до цього товариства прав на відповідні земельні ділянки. Спеціальний дозвіл на користування надрами посвідчує право користування визначеною ділянкою надр із зазначеною у дозволі метою. Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних із користуванням надрами, здійснюється окремо в порядку, встановленому земельним законодавством.

Ухвала Київського апеляційного суду від 04.09.2024 у кримінальному провадженні, на яку посилається відповідач, також не підтверджує припинення його права постійного користування землею. Відомості, наведені в ухвалі суду під час досудового розслідування, зокрема щодо змісту повідомлення органу досудового розслідування, не є судовим рішенням, яким вирішено спір про належність права постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим для господарського суду у визначених законом межах є обвинувальний вирок, що набрав законної сили, тоді як правова оцінка певного факту, надана судом в іншій справі, не є обов`язковою.

Отже, до моменту належного припинення або переходу права ВАТ "Просянський ГЗК" залишається постійним землекористувачем і платником земельного податку. Обставини, на які посилається відповідач не звільняють його від установленого законом обов`язку сплачувати земельний податок.

Окремі недоліки формулювання мотивів рішення судом першої інстанції, зокрема посилання на недоведеність заборгованість з земельного податку, не спростовують правильності застосування судом для вирішення цього спору положень Земельного кодексу України і не вплинули на правильність вирішення справи по суті та відмову у задоволенні позову.

Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025р. у справі 904/3386/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025р. у справі 904/3386/25 – залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 07.09.2026

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов