Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №912/2967/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м.Дніпро Справа №912/2967/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 (суддя Закурін М. К., повний текст рішення складено 28.05.2026) у справі №912/2967/25

за позовом Світловодської міської ради

до відповідача Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”

про стягнення 93551,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позову.

Світловодська міська рада звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” (далі - ПП МТЗ “Молхімпродукт”), за змістом якого просила суд:

- стягнути кошти за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 у сумі 93551,05 грн;

- зобов`язати ПП МТЗ “Молхімпродукт” укласти з Світловодською міською радою Кіровоградської області договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2901 га для обслуговування складських приміщень, по вул. Героїв Чорнобиля, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер - 3510900000:50:040:0029 в редакції, викладеній у п. 3 прохальної частини позовної (уточненої) заяви, з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою суду від 08.12.2025 вказані позовні вимоги було роз`єднано та виділено у самостійне провадження позовні вимоги про зобов`язання укласти договір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення коштів позивач посилався на користування відповідачем з 22.01.2022 земельною ділянкою площею 0,2901 га без належних правових підстав, внаслідок чого останнім було збережено грошові кошти в сумі 93551,05 грн, що дорівнює орендній платі, яку могла б отримати громада.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/2967/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача кошти за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 у сумі 85255,34 грн та 2207,53 грн компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову вказаним рішенням відмовлено.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог щодо стягнення коштів за період користування з 01.01.2023 по 01.06.2025. В той же час нарахування 8295,71 грн за період з 01.01.2025 по 01.06.2025, за висновками суду, є неправомірним і стягненню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/2967/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було неправильно встановлено обставини справи, що призвело до помилкових висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заявлених доводів апелянт посилається, зокрема на те, що керівнику ПП МТЗ “Молхімпродукт” Саламашенко Анні Олександрівні попереднім власником не було передано жодної документації стосовно використання земельної ділянки під будівлею складу. В період 2023 - 2025 роки від позивача на адресу відповідача не надходили будь-які листи з повідомленнями про порушення підприємством права територіальної громади на отримання плати за землю чи сплату орендної плати. За таких обставин, відповідач вказує на те, що протягом спірного періоду перед новим власником обґрунтовано не поставало питання щодо необхідності такої сплати.

Також, за твердженням скаржника, судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги, що позивачем не надсилалися на адресу відповідача повідомлення про необхідність укладання договору оренди. При цьому, судом не надано оцінку доводу відповідача, що згідно рішення від 22.02.2022 року №1531 “Про укладення договору оренди земельної ділянки з ПП МТЗ “Молхімпродукт”, контроль за виконанням вказаного рішення покладено на управління економіки, ресурсів та розвитку міста та постійну комісію міської ради з питань інвестицій, земельних питань, будівництва та об`єднання громадян. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 «Про затвердження типового договору оренди землі» затверджено типовий договір оренди землі. Проект такого договору заповнюється та надається орендарю міською радою у двох примірниках на підписання. За твердженням відповідача, судом в оскаржуваному рішенні не вказано, яким саме способом відповідач мав проявляти ініціативу, щодо укладання договору оренди, адже власником землі є позивач. За вказаних обставин відповідач не мав можливості укласти договір оренди з позивачем, оскільки уповноваженою особою управління економіки, ресурсів та розвитку міста не складався та не направлявся договір оренди відповідачу. До матеріалів справи не надано доказів, що відповідач ухилявся від укладання договору оренди. Після отримання позову відповідач негайно звернувся до позивача з вимогою про укладання договору оренди землі. З огляду на вищенаведене, суд не врахував активні дії відповідача спрямовані на укладання договору оренди земельної ділянки з моменту, коли керівник дізналася про обов`язок сплачувати орендну плату.

Окремо апелянт наголосив на тому, що місцевий господарський суд протиправно не застосовував норми ст. 1212 Цивільного кодексу України до позивача, в частині зобов`язання повернення відповідачу грошових коштів у розмірі 61803,60 грн. Тобто, за думкою відповідача, за умови прийняття оплати орендної плати без наявності укладеного договору, дії Світловодської міської ради суд вважає правомірними, натомість несплата орендної плати без укладеного договору створює для відповідача обов`язок сплачувати нараховану заборгованість. Однак такі умови є несправедливими, для учасників цих правовідносин, оскільки ставлять відповідача фактично у невигідне, скрутне становище.

За твердженням скаржника, судом також не були прийняті до уваги доводи відповідача щодо відсутності інформації про розмір орендної плати, яка підлягає стягненню, адже жодних документів на адресу ПП МТЗ “Молхімпродукт” не надходило, а згідно Витягів із технічної документації з нормативно грошової оцінки наданих позивачем, орендна плата змінювалася, щороку. При цьому судом не надано оцінку тому факту, що нормативно грошова оцінка за 2024 рік надана станом на 31.08.2024, тоді оцінка для розрахунку орендної плати береться станом на початок року.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі відповідач акцентував увагу на тому, що судом не було надано оцінку доводу представника підприємства стосовно відсутності факту здійснення ПП МТЗ “Молхімпродукт” протягом 2023-2025 років господарської діяльності та отримання доходу. Тобто на момент звернення до суду для укладання договору, у підприємства відпала необхідність у використанні земельної ділянки такого розміру. Відповідач фактично не користується земельною ділянкою площею 2901 кв.м. Будівля складу складає 293,7 кв.м., фактично площа складу з прилеглою для його обслуговування територією складає 344,0 кв.м. Судом визначено відповідача фактичним користувачем земельної ділянки площею 2901 кв.м., однак, за твердженням апелянта, докази на підтвердження вказаного факту в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

30.06.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Як стверджує представник міської ради, з моменту набуття права власності на будівлю складу (22.02.2007) у відповідача виник обов`язок оформити право користування ділянкою. Водночас, фактичне використання земельної ділянки, яке здійснюється без належних підстав (тобто без договору), також є підставою для нарахування та стягнення з такого користувача коштів на користь громади. При цьому, за твердженням позивача, обов`язок платити за землю виникає у відповідача в силу закону, а не в силу отримання листів-нагадувань від Світловодської міської ради.

Щодо врахування оплати за 2022 рік, то позивач підтвердив, що у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 ПП МТЗ “Молхімпродукт” проведено сплату за користування спірною земельною ділянкою у розмірі 61803,60 грн, дані кошти рахуються, як плата за фактичне користування землею та не є безпідставно набутими, як помилково стверджує апелянт. При цьому, позивач підкреслив, що протягом заявленого у цій справі спірного періоду з 01.01.2023 по 01.06.2025 відповідачем плата за землю взагалі не здійснювалась.

З приводу площі спірної ділянки, що перебуває у користуванні ПП МТЗ “Молхімпродукт”, то позивач зауважив, що вона складає 0,2901 га (2901 кв.м). Натомість твердження відповідача про площу в 344,0 кв.м. є помилковим, оскільки цей показник відображає лише площу забудови під самою будівлею, а не загальну площу прилеглої території, яка використовується для її обслуговування. При цьому, міська рада зазначила і про те, що процедура зменшення площі земельної ділянки комунальної власності (поділ або вилучення частини) здійснюється лише за рішенням відповідної місцевої ради на основі розробленої землевпорядної документації. Ні до подачі позову до суду, а ні після, відповідач не звертався з відповідною заявою до Світловодської міської ради, а тому наразі підприємство є фактичним користувачем усього об`єкта в межах його кадастрових кордонів.

Також, на думку позивача, для вирішення даного спору не має жодного правового значення твердження відповідача про збитковість підприємства, оскільки чинне законодавство України не пов`язує виникнення обов`язку плати за землю із прибутковістю чи успішністю господарської діяльності землекористувача.

Підсумовуючи, позивач зазначив про те, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ПП МТЗ “Молхімпродукт” зберіг у себе кошти (орендну плату) за рахунок Світловодської міської ради без достатньої правової підстави та здійснив розрахунок стягнення на підставі офіційних Витягів із технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, виданих уповноваженим органом Держгеокадастру.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/2967/25; розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження було надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 22.06.2026 о 19:52, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.09.2009 Світловодська міська рада Кіровоградської області, як орендодавець, та Приватне підприємство матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”, як орендар, уклали договір оренди земельної ділянки № 572 (т. 1, а. с. 20-23) за умовами якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення на підставі рішення міської ради № 1033 від 04.11.2008 "Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Комсомольській, 23-6 ПП МТЗ "Молхімпродукт"", категорія земель за основним цільовим призначенням у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України - ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 23-б (пункт 1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2901,0 кв.м, в тому числі: 2901,0 кв.м. - землі промисловості (пункт 2);

- на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: свідоцтво № 283 від 02.03.2007 про право власності на будівлю складу, зареєстроване СМ БТІ 02.03.2007 за №536 (пункт 3);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 302284,20 грн (пункт 5);

- договір укладено до 04.05.2018 року (пункт 8);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: 1,0 % від нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнту орендної плати 10,0 що складає: 9068,53 грн на рік. Щомісячна орендна плата складає: 755,71 грн (пункт 9);

- обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 10);

- орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа місяця (пункт 11);

- земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування складських приміщень (пункт 15);

- цільове призначення земельної ділянки: у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України - ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Функція використання - промисловість (пункт 16);

- орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 28).

В подальшому, на підставі рішення Світловодської міської ради "Про поновлення договору оренди земельної ділянки по вул. Героїв Чорнобиля, 23-б, м. Світловодськ, ПП МТЗ "Молхімпродукт" від 22.01.2019 №1562 (т. 1, а. с. 24), 10.05.2019 Світловодська міська рада та ПП МТЗ "Молхімпродукт" уклали додаткову угоду №572/1 до договору оренди земельної ділянки № 572 від 11.09.2009, відповідно якої поновили договір оренди на 3 роки та внесли зміни, зокрема до п. 1, 5, 8, 9, 11 договору, а саме:

- пункт 1 договору доповнено текстом: кадастровий номер земельної ділянки: 3510900000:50:040:0029 - 2 901,0 кв.м;

- пункт 5 договору викладено у такій редакції: Нормативно грошова оцінка земельної ділянки 3510900000:50:040:0029 становить: 1123702,35 грн;

- пункт 8 договору викладено у такій редакції: Договір укладено до 22.01.2022;

- пункт 9 договору викладено у такій редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: 5,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до рішення Світловодської міської ради від 26.07.2011 №267), що складає: щорічна орендна плата складає - 56185,12 грн; щомісячна орендна плата складає - 4 682,09 грн.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 10.05.2019 Світловодська міська рада передала, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Героїв Чорнобиля, 23-б, площею 2901,00 кв.м.

Будівля складу, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Чорнобиля/Комсомольській, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область зареєстрована за Приватним підприємством матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”, що підтверджується свідоцтвом №283 про право власності, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 22.02.2007 №589.

Як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3508661032019 від 15.04.2019 зазначена будівля знаходиться на окремій земельній ділянці кадастровий номер: 3510900000:50:040:0029, площа її використання складає 0,2901 га (2901 кв. м).

Договір оренди припинився 22.01.2022 у зв`язку із закінченням строку його дії, а попри рішення міської ради від 22.02.2022 №?1531 про укладення нового договору на 10 років, Приватне підприємство матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” ухилилося від його підписання та державної реєстрації права оренди.

З 01.01.2023 Приватне підприємство матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” перестало сплачувати до бюджету Світловодської міської територіальної громади кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510900000:50:040:0029.

З метою визначення та відшкодування збитків, заподіяних Світловодській міській територіальній громаді внаслідок порушення порядку землекористування, недопущення безоплатного землекористування, що призводить до втрат бюджету Світловодської міської територіальної громади, рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 657 від 11.11.2022 року, створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних Світловодській міській територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства та затверджено Положення про організацію роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних Світловодській міській територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства.

17.06.2025 комісія встановила розмір збитків, завданих власнику землі за фактичне користування ПП МТЗ "Молхімпродукт" земельною ділянкою станом на 01.06.2025 року в сумі 93551,05 грн, про що складено відповідний акт № 16.

11.07.2025 рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 591 затверджено акт комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних Світловодській міській територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства №16 від 17.06.2025.

Розрахунок грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2901 га по вул. Героїв Чорнобиля, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 роки було проведено відповідно до технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м. Світловодськ, яка затверджена рішенням Світловодської міської ради від 08.09.2015 №1498 та рішенням Світловодської міської ради від 25.03.2024 №2265.

За твердженнями Світловодської міської ради Приватне підприємство матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” на момент звернення до суду з позовною заявою не уклало з нею договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, у зв`язку з чим, має сплатити кошти за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 у сумі 93551,05 грн.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Під час розгляд справи в суді першої інстанції відповідачем було надано відзив на позов, за змістом якого представник підприємства заперечував проти задоволення позовних вимог та наполягав на тому, що:

- нарахування коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 2901 кв. м є протиправним, оскільки будівля складу, що перебуває у власності підприємства, займає лише 293,7 кв.м, а фактична площа складу з прилеглою для його обслуговування територією складає 344,0 кв. м;

- у період з 01.01.2023 по 01.06.2025 підприємство не здійснювало господарської діяльності та не отримувало доходу, що підтверджується наданими фінансовими звітами;

- підприємство не отримувало від Світловодської міської ради Кіровоградської області будь-яких листів чи повідомлень про необхідність сплати орендної плати або проєктів договору оренди, а докази їх направлення за належною юридичною адресою у матеріалах справи відсутні.

Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 85255,34 грн за період користування з 01.01.2023 по 01.06.2025.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва №283 про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 22.02.2007 №589, будівля складу, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Чорнобиля/Комсомольській, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область зареєстрована за Приватним підприємством матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”.

Доказів, які б підтверджували право власності іншої юридичної особи на будівлю складу, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Чорнобиля/Комсомольській, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область матеріали справи не містять.

Згідно із ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат.solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

За висновками колегії суддів, у даному випадку із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що між Світловодською міською радою Кіровоградської області та Приватним підприємством матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”, як власником нерухомого майна, було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки від 11.09.2009 №572, який припинив свою дію 22.01.2022.

Поряд із цим, фактичне користування земельною ділянкою за адресою: вул. Героїв Чорнобиля/Комсомольській, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область з боку відповідача не припинилося, право власності на будівлю складу, яка розташована на земельній ділянці як було так і залишилося у Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт”.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що зміна власника приватного підприємства не є тотожною зміні власника об`єкту нерухомого майна та не звільняє юридичну особу від виконання покладених на неї в силу закону обов`язків.

Відтак, посилання апелянта на ті обставини, що новому керівнику ПП МПЗ “Молхімпродукт” від попереднього власника не було передано документації щодо земельної ділянки під будівлею складу є юридично неспроможними, адже вказане є виключно питанням внутрішньої організації роботи самого підприємства. При цьому необізнаність нового керівника з вимогами земельного законодавства також жодним чином не нівелює відповідальність безпосередньо юридичної особи.

Щодо доводів скаржника про не надсилання міською радою на адресу підприємства жодних повідомлень про необхідність сплати орендних платежів та укладення відповідного договору, то колегія суддів виходить з того, що обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою виникає виключно в силу вимог Закону та жодним чином не залежить від проявів ініціативи міської ради на оформлення з відповідачем договірних відносин та інформування його про стан існуючої заборгованості.

Таким чином апеляційний суд особливо підкреслює в контексті спірних правовідносин положення статті 206 Земельного кодексу України, згідно приписів якої використання землі в Україні є виключно платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Так, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Наведені вище законодавчі приписи та висновки сталої судової практики свідчать про те, що встановлений факт користування відповідачем протягом спірного періоду земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення речового права на неї є достатньою підставою для нарахування та стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Щодо доводів про неправильне визначення меж земельної ділянки, яка фактично перебувала в користуванні, необхідно зазначити наступне.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що земельна ділянка, за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 23 – б має кадастровий номер: 3510900000:50:040:0029, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 11.09.2009 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

У зв`язку із тим, що розмір орендної плати розрахований відповідно до площі вже сформованої земельної ділянки, а будь-яких доказів, які б достеменно підтверджували обмеження для відповідача можливості користування цією земельною ділянкою повністю, суду не надано, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Подібні висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, зазначені зокрема у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20, відповідно до яких "твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, суд касаційної інстанції у справі № 922/2060/20 вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначили суди попередніх інстанцій."

Стосовно визначення розміру плати за користування земельною ділянкою апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Статтею 284 ПК України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою (ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Так, колегією суддів встановлено, що розрахунок грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2901 га по вул. Героїв Чорнобиля, 23-б, м. Світловодськ, Кіровоградська область за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 роки було проведено позивачем відповідно до технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м. Світловодськ, яка затверджена рішенням Світловодської міської ради від 08.09.2015 №1498 та рішенням Світловодської міської ради від 25.03.2024 №2265.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-3500173002023 від 02.03.2023 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2023 році становить 696530,10 грн.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-3500575172024 від 30.08.2024 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2024 році становить 732053,14 грн.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-3500156072025 від 31.01.2025 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2025 році становить 663656,28 грн.

У поданій апеляційній скарзі апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що нормативно грошова оцінка за 2024 рік надана станом на 31.08.2024, тоді оцінка для розрахунку орендної плати має братися станом на початок року.

Колегія суддів відхиляє наведене скаржником вище твердження, оскільки дата формування витягу з технічної документації не є датою проведення нормативної грошової оцінки та сама по собі не визначає період, за який відомості такого витягу можуть бути використані для розрахунку плати за землю.

Щодо інших складових формули розрахунку, то апеляційний суд зазначає про те, що рішенням Світловодської міської ради від 27.07.2021 №675 було встановлено на території Світловодської міської територіальної громади ставки орендної плати.

Згідно п. 2 рішення платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України зі змінами.

Додаток №1 до вказаного рішення містить у собі визначення ставки орендної плати за землю певного цільового призначення за кожним окремим видом цільового призначення земель. Так, ставка орендної плати за користування земельною ділянко з цільовим призначенням 11.03 становить 5% нормативної грошової оцінки.

Як встановлено, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснено позивачем шляхом множення нормативної грошової оцінки за відповідний рік на 5 % та на кількість днів користування.

При цьому, за висновками колегії суддів, судом першої інстанції було безпомилково здійснено перерахунок нарахувань позивача за період з 01.01.2025 по 01.06.2025.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог Світловодської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 85255,34 грн.

Твердження скаржника про збитковість діяльності підприємства жодним чином на вказаний вище висновок не впливають, оскільки чинні законодавчі положення не пов`язують виникнення обов`язку зі сплати за землю із прибутковістю чи успішністю господарської діяльності землекористувача, яку останній проводить на власний ризик, керуючись комерційним розрахунком щодо наслідків здійснення / нездійснення відповідних дій.

Стосовно тверджень апелянта про несправедливе застосування судом першої інстанції приписів статті 1212 Цивільного кодексу України тільки до позивача, колегія суддів зауважує про те, що згідно відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Водночас приписами процесуального права, а саме статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, виходячи з того, що суд здійснює захист відповідних прав виключно за зверненням особи, то у разі дійсної наявності порушення позивачем прав відповідача останній також не позбавлений права звернутися до суду з відповідним захистом, у тому числі й із застосуванням положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія надала вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат апеляційного перегляду, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних заперечень, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/2967/25 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Молхімпродукт” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/2967/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/2967/25 залишити без змін.

Справу №912/2967/25 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 07.09.2026 після виходу головуючого судді Левшиної Г.В. з відпустки.

Головуючий суддя Г. В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А. М. Висоцький