Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №904/1164/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м.Дніпро Справа №904/1164/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 (суддя Перова О.В., повний текст рішення складено 01.05.2026) та на додаткове рішення від 01.06.2026 (повний текст додаткового рішення складено 01.06.2026) у справі №904/1164/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" про стягнення заборгованості у розмірі 119357,07 грн, 3 % річних у розмірі 12164,61 грн, інфляційних втрат у розмірі 42684,62 грн, судового збору розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2021 №44Д, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ".

Право вимоги за вказаним договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" на підставі договору про відступлення права вимоги від 04.08.2022 №16.

Посилаючись на невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу, три проценти річних та індекс інфляції, які нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 119357,07 грн, 3% річних у розмірі 12164,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 42684,62 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» на користь відповідача електричної енергії на суму 119357,07 грн та невиконання відповідачем зобов`язання з її оплати.

Суд визнав, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 04.08.2022 №16 та положень статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов`язанні, до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2021 №44Д.

Здійснивши перевірку доданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та індексу інфляції, суд визнав розрахунок заявлених до стягнення сум обґрунтованим та безпомилковим.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1164/26 задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15050,00 грн.

При ухваленні вказаного додаткового рішення суд першої інстанції, врахувавши відсутність заперечень відповідача з приводу заявлених до стягнення судових витрат, дійшов висновку про реальність та обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15050,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Першочергово у поданій апеляційній скарзі відповідач наголосив на тому, що ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ" не було повідомлено жодним чином про існування вказаної справи, оскільки суд першої інстанції помилково вважав, що судові ухвали та інші процесуальні документи товариство отримувало через кабінет «Електронного Суду», однак через технічні несправності та недосконалість функціоналу кабінету «Електронного Суду», будь-яких повідомлень до ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ" про те, що ТОВ "ІНТЕР КОЗАК" звернулося із відповідною позовною заявою, не надходило.

Ознайомившись із рішенням місцевого господарського суду, скаржник вважає останнє таким, що прийнято з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки заборгованість ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ" не існувала ані перед первісною особою (ТОВ "ВЕК "Палівенерго"), ані перед позивачем по справі (ТОВ "ІНТЕР КОЗАК"). Крім того, за твердженням скаржника, договір про відступлення права вимоги також є незаконним та недійсним (безпредметним), оскільки по ньому відступалася неіснуюча заборгованість, що виключало можливість її стягнення.

Так, апелянт акцентував увагу на тому, що наявні в матеріалах справи акти-рахунки купівлі продажу електричної енергії № 1089 та № 1090 містять суперечливі та взаємовиключні відомості щодо дати та номеру їх складання, що викликає у відповідача обґрунтований сумнів в існуванні таких документів. Також, скаржник стверджував про те, що суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої оцінки тим обставинам, що вказані акти-рахунки не були підписані ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ", а матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення чи підписання таких актів-рахунків з боку ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ", а отже не підтверджують і не можуть підтверджувати наявність заборгованості згідно вказаних рахунків.

Щодо обставин відступлення права вимоги, то скаржник наполягає на тому, що навіть у випадку, якщо б заборгованість дійсно існувала, ТОВ "ІНТЕР КОЗАК" все одно не мало жодних законних підстав викупати право вимоги грошових коштів за ціну, яка не відповідає номінальній, оскільки це порушує права кредиторів ТОВ "ВЕК "Палівенерго" (товариство перебуває в процедурі банкрутства), а також свідчить про укладення договору факторингу без наявності у сторін такого договору будь якого дозволу або ліцензії на фінансові операції.

Також, на думку апелянта, відступлення права вимоги не відбулося і не могло відбутися у серпні 2022 року, як про це заявляє Позивач, оскільки доказами по справі прямо підтверджується, що станом на грудень 2022 року заборгованість обліковувалася не за Позивачем, а за первісним кредитором - ТОВ "ВЕК "Палівенерго", що ставить під об`єктивний сумнів, чи взагалі вчинялися відповідні правочини.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ", заявляючи вимогу про скасування вказаного судового рішення, посилалось на те, що акт виконаних робіт від 09.03.2026 року не містить виокремлення годин роботи адвоката на надання різного виду послуг, заявлені позивачем до стягнення витрати є очевидно непропорційними та значною мірою або взагалі не відносяться до судових витрат, або свідчать про вчинення дій, які не вчинялися і не могли бути вчинені представником у період часу з 06.03.2026 року по 09.03.2026 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

25.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Як стверджує позивач, судом першої інстанції при здійсненні розгляду справи було забезпечено можливість відповідачу брати участь у розгляді справи, скористатись правами, визначеними ГПК України, в тому числі і правом на подання відзиву.

Щодо технічних несправностей ЄСІТС, на які посилається відповідач, то позивач звернув увагу на те, що згідно з повідомленнями Державного підприємства "Інформаційні судові системи" за період з березня по травень 2026 року були відсутні такі порушення роботи системи, які б унеможливили для користувачів отримання повідомлень, документів від суду та інших учасників справи навіть після закінчення заходів з оновлення та відновлення роботи системи після кібератаки.

З приводу заперечень апелянта щодо стягнення з нього заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2021 №44Д, то позивач зауважив про ненадання скаржником на підтвердження власних заперечень жодних належних доказів, які б підтверджували відсутність або виконання грошового зобов`язання за спірним договором перед первісним чи новим кредиторами.

Щодо обставин здійснення відступлення права вимоги за договором від 08.01.2021 №44Д, то позивач повідомив про те, що суб`єкти господарювання на власний розсуд визначають суму відступлення права вимоги, що зумовлено різними факторами, ціна в переважній більшості випадків відрізняється від номінальної вартості. Отже, здійснення продажу права вимоги за вартістю, яка формується ринком, у більшості випадків здійснюється з дисконтом, що зумовлено ліквідністю активу та ризиком зазнати збитки придбавши права вимоги.

За наведеного, позивач вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки питання формування ціни договору відступлення права вимоги жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків відповідача як боржника за таким договором і, відповідно, не порушує його прав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 для розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26; розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 для розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 до спільного провадження.

Апеляційним судом встановлено, що ухвали про відкриття апеляційного провадження було надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд», про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 44Д (далі - договір).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.1. договору).

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1. договору).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2. договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 3.1. договору).

Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору (пункт 3.2. договору).

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 3.3. договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 13.1. договору).

Відповідно до пункту 11 комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 2)договір діє з 08.01.2021 до 28.02.2022. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного договору жодною зі сторін не буде заявлено про відмову від договору або перегляд його умов, Договір вважається продовженим на наступний рік. У разі, якщо на момент подання заяви-приєднання до договору на об`єкт споживача було припинено/призупинено постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, то постачання здійснюється після відновлення, у встановленому законодавством порядку, надання відповідних послуг.

До договору сторонами було підписано додатки №№ 1, 2.

Згідно актів-рахунків купівлі продажу електричної енергії № 44Д/1090 від 28.02.2022 (строк сплати 18.03.2022) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" складає 66682,25 грн, № 44д/1489 від 31.03.2022 (строк сплати 19.04.2022) складає 178228,49 грн.

04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 16 (далі - договір відступлення).

Відповідно до пункту 1 договору відступлення первісний кредитора відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредиторові у відповідності із:

- договором № 44Д від 08.01.2021 (далі іменується "Основний договір"), укладеним між первісним кредитором та ТОВ "ВКФ "ДЕКОРТ" (далі іменується "Боржник").

За цим договором новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 119357,07 грн (пункт 1.2. договору відступлення).

Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 59 678,53 грн (пункт 2.1. договору відступлення).

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. але не відповідає за невиконання боржником його обов`язків (пункт 3.1. договору відступлення).

З моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником його обов`язків перед новим кредитором, у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо погашення (компенсації) зобов`язання в розмірі, передбаченим пунктом 2.1. цього договору (пункт 3.2. договору відступлення).

Новий кредитор зобов`язаний сплатити визначене пунктом 2.1. договору зобов`язання 59678,53 грн на користь первісного кредитора у строк до 31.12.2025 (пункт 3.3. договору відступлення).

Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджуються право вимоги до боржника, в момент підписання сторонами цього договору (пункт 4.1. договору відступлення).

Первісний кредитор протягом шести місяців з дати укладання цього договору зобов`язаний передати письмове повідомлення боржнику про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору (пункт 4.2. договору відступлення).

У разі повернення права вимоги первісному кредитору до боржника, новий кредитор має право вимагати виконання обов`язків первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного договору (пункт 4.4. договору).

Додатковою угодою від 05.08.2022 до договору про відступлення права вимоги від 04.08.2022 № 16 ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (первісний кредитор) та ТОВ "ІНТЕР КОЗАК" (новий кредитор) вирішили внести зміни до договору про відступлення права вимоги від 04.08.2022 № 16 про наступне:

1. Сторони вирішили викласти пункт 2.1. договору в такій редакції: "Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 70 000,00 грн (сімдесят тисяч грн)".

2. Пункт 3.3 договору викласти в такій редакції: "Новий кредитор зобов`язаний сплатити визначене пунктом 2.1. договору зобов`язання у розмірі 70 000,00 грн (сімдесят тисяч грн) на користь первісного кредитора у строк до 31.12.2025 року".

3. Решта положень договору залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.

4. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі сторін.

5. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною.

Договори та додатки до них підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

ТОВ "ІНТЕР КОЗАК" сплатило суму у розмірі 70000,00 грн за відступлення права вимоги згідно договору про відступлення права вимоги № 16, про що свідчить платіжна інструкція від 05.08.2022 № 89269.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" станом на 31.12.2022 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" складає 119357,07 грн.

23.01.2023 ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" на адресу відповідача направлено повідомлення про зміну кредитора та погашення новому кредитору заборгованості у розмірі 119357,07 грн. Згадане повідомлення було залишено відповідачем без відповіді.

24.01.2023 ТОВ "ІНТЕР КОЗАК" на адресу відповідача направлено повідомлення про погашення заборгованості у розмірі 119357,07 грн. Згадане повідомлення було залишено відповідачем без відповіді.

Листом від 07.08.2025 ТОВ "ІНТЕР КОЗАК" просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 119357,07 грн. Згаданий лист був залишений відповідачем без відповіді.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо неналежного повідомленням відповідача про розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частин 5-7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено, що отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС. При цьому зазначені положення не містять такого обов`язку суду як перевірка перегляду чи відкриття належним чином направлених документів.

Керуючись вищенаведеними приписами, судом першої інстанції було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 була направлена ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" до його електронного кабінету.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 16.03.2026 о 20:21.

З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 16.03.2026 відповідач отримав 17.03.2026.

У поданій апеляційній скарзі відповідач факт отримання відповідної ухвали заперечує та вказує на те, що через технічні несправності та недосконалість функціоналу кабінету "Електронний суд" не отримував жодних процесуальних документів у справі. На підтвердження наведених обставин скаржник долучив до матеріалів справи скріншот екрану з зображенням електронного кабінету ТОВ ВКФ "ДЕКОРТ".

Колегія суддів скептично оцінює поданий скаржником знімок екрану, оскільки зміст відповідних розділів ЄСІТС підлягає коригуванню користувачем електронного кабінету, зокрема шляхом видалення отриманих процесуальних документів.

Разом з тим, доказів, які б підтверджували, стверджувані відповідачем технічні несправності електронного кабінету товариства, апелянтом суду представлено не було.

Більш того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд, який комунікує з учасником справи за допомогою окреслених законом засобів повідомлення, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012.

Відтак, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом до електронного кабінету товариства, а також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд вживав всіх необхідних дій для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та сумлінно сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

Щодо правової природи спірних правовідносин.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, під час розгляду справи підлягає встановленню факт наявності та розмір заборгованості боржника перед первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги.

За змістом ч.1, ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ч .2 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за дійсним зобов`язанням (постанова Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №910/4918/21).

Доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

При цьому, документи, які підтверджують право вимоги повинні стосуватись не тільки підстав виникнення зобов`язання (договір, делікт, інші юридичні факти), а також доказів його виконання (платіжні документи, акти виконаних робіт чи послуг та інше). При цьому останні характеризують фактичну наявність боргу, його розмір, тобто об`єм переданого матеріального права.

Обсяг цих документів визначається залежно від конкретних обставин справи та, зокрема, умов договору про відступлення прав вимоги, оскільки за загальним правилом до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №911/3217/15.

За встановленими судом першої інстанції обставинами, 08.01.2021 між ТОВ "ВЕК "Палівенерго" та ТОВ "ВКФ "ДЕКОРТ" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 44Д.

За своєю правовою природою договір про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2021 №44Д є договором енергопостачання, який регулюється положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством у сфері електроенергетики. Особливістю цього договору є те, що він є публічним договором приєднання, що укладається на підставі заяви-приєднання споживача до умов договору.

Колегія суддів встановила, що на підтвердження факту існування заборгованості за вказаним договором позивачем було долучено до матеріалів позовної заяви безпосередньо договір від 08.01.2021 №44Д з додатками (№1 - заява-приєднання, №2 комерційна пропозиція), акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії № 44Д/1090 від 28.02.2022 на суму 66682,25 грн та № 44д/1489 від 31.03.2022 на суму 178228,49 грн, а також акт звірки взаємних розрахунків.

Апелянт заперечує факт наявності заборгованості за спірним правочином, наполягає на тому, що наявні в матеріалах справи акти-рахунки заявлених у цій справі грошових вимог не підтверджують.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що пунктом 5.8 сторони узгодили певний порядок проведення розрахунків за поставлену електричну енергію, а саме, по закінченню розрахункового місяця на підставі даних комерційного обліку споживача, постачальник надсилає споживачу поштою до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електричної енергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Як встановлено апеляційним судом, надані позивачем на підтвердження наявності основного боргу акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії за період лютий-березень 2022 року підписані лише з боку ТОВ "ВЕК "Палівенерго" та не містять підпису відповідача.

Докази направлення вказаних актів відповідачу у порядку, визначеному пунктом 5.8 договору, в матеріалах справи відсутні. Так само позивачем не було надано і даних від оператора комерційного обліку ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо обсягів фактично спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період.

Окремо апеляційний суд враховує, що за змістом умов додатку 2 до договору про постачання електричної енергії від 08.01.2021 №44Д (комерційної пропозиції) остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Пунктом 12 комерційної пропозиції визначено обов`язок постачальника інформувати споживача про суми до сплати по рахунках, виставлених згідно з умовами договору, та строки їх оплати шляхом направлення відповідної інформації: через особистий кабінет на офіційному сайті, засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, вказаної у заяві-приєднанні, або СМС-повідомленням. Згідно з пунктом 3 заяви-приєднання офіційною електронною адресою споживача (відповідача) визначено Dekort@i.ua.

Матеріали справи не містять доказів виставлення та направлення на адресу відповідача рахунків на оплату спожитої електричної енергії за спірний період на загальну суму 244910,74 грн.

Судом першої інстанції наведені вище обставини не досліджувались. Натомість місцевий господарський суд виходив з того, що згідно акту звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" станом на 31.12.2022 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" складає суму у розмірі 119357,07 грн.

Доказів часткової оплати поставленої позивачем електричної енергії в сумі 125553,67 грн, за рахунок якої була зменшена заборгованість за актами-рахунками, позивачем надано не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що долучений до позову акт звірки взаємних розрахунків за період із січня 2020 року по грудень 2022 року за договором про постачання електричної енергії від 08.01.2021 №44Д не є належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості відповідача, а також містить підпис директора та відбиток печатки лише з боку первісного кредитора - ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго". У графі, призначеній для підпису зі сторони боржника (ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ"), підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відсутні.

Верховним Судом у постанові від 21.12.2020 у справі №916/499/20 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

За наведених обставин колегія суддів резюмує, що одностороннє підписання акта звірки розрахунків кредитором фіксує виключно стан його внутрішнього бухгалтерського обліку. Такий документ не підтверджує факту погодження відповідачем обсягу спожитої електричної енергії та розміру нарахованої заборгованості, а також не свідчить про визнання ним боргу.

Відтак, подання вказаного акту взаємних розрахунків не усуває процесуального обов`язку позивача довести обсяг переданих йому як новому кредитору прав належними первинними документами.

Таким чином, враховуючи ненадання позивачем належних доказів пред`явлення постачальником до оплати рахунків у порядку, визначеному договором, у сукупності з відсутністю підписаних сторонами актів приймання-передачі електричної енергії та даних комерційного обліку, суд був позбавлений об`єктивної можливості встановити наявність та дійсний розмір заборгованості відповідача станом на дату укладення договору відступлення права вимоги.

Наведене, своєю чергою, свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про те, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення у справі заборгованість відповідача за первісним договором постачання електричної енергії становить 119357,07 грн та підтверджується матеріалами справи.

Як вже було зазначено апеляційним судом, відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

При цьому згідно положень статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

На виконання зазначених положень закону пунктом 4.1 Договору про відступлення права вимоги №16 від 04.08.2022 передбачено обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові документи, що підтверджують право вимоги до боржника, у момент підписання сторонами договору.

Разом з тим зазначена умова договору визначає лише строк виконання відповідного зобов`язання та не є підтвердженням самого факту його виконання. Сам по собі факт підписання договору, який містить обов`язок передати документи в момент його укладення, не свідчить про фактичне здійснення такої передачі.

За таких обставин факт передачі документів мав бути підтверджений належними доказами, зокрема двостороннім актом приймання-передачі документів або прямим застереженням у самому договорі про те, що його підписанням сторони підтверджують факт передачі та прийняття відповідних документів.

Однак такого застереження Договір №16 від 04.08.2022 не містить. Позивачем до матеріалів справи не було долучено акта приймання-передачі документів чи інших належних доказів їх фактичної передачі.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що наявними матеріалами справи не підтверджено виконання первісним кредитором обов`язку, передбаченого статтею 517 ЦК України та пунктом 4.1 Договору №16 від 04.08.2022.

Водночас апеляційний суд наголошує на тому, що саме по собі невиконання цедентом обов`язку щодо передачі документів, які засвідчують право вимоги, не є підставою для недійсності договору про відступлення права вимоги та не звільняє боржника від виконання зобов`язання перед новим кредитором.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 зазначив, що документи, які засвідчують право вимоги, не є предметом договору цесії, а їх не передання цесіонарію свідчить лише про невиконання цедентом додаткового обов`язку, встановленого законом, що не впливає на правовий статус нового кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 вказала, що чинне законодавство не передбачає недійсності договору відступлення права вимоги як наслідку невиконання первісним кредитором обов`язку щодо передачі документів.

Разом з тим колегія суддів підкреслює наявність сталого та послідовного висновку судової практики згідно якого вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до ст. 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника. Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав на не є взаємозалежними (п.43 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

В даному випадку колегія суддів виходить з того, що в предметом доказування у цій справі входило, зокрема встановлення наявності у боржника заборгованості та визначення її розміру.

Вказані обставини мали бути підтверджені позивачем, який несе процесуальний обов`язок доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, виключно первинними документами, зокрема підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії (або доказами направлення вказаних актів відповідачу на підтвердження факту ухилення останнього від їх погодження), даними оператора комерційного обліку та іншими документами, складання яких передбачено умовами відповідного договору.

На переконання колегії суддів, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують обсяг прав, що перейшли до позивача, а також наявність і розмір заборгованості боржника, свідчить про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 119357,07 грн, а також нарахованих на суму основного зобов`язання 3% річних у розмірі 12164,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 42684,62 грн.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія надала вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат апеляційного перегляду, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26.

Із аналізу змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Отже, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яким спір вирішено по суті, то додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" про ухвалення додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваного судового рішення є недоведеність позивачем обставин наявності у відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2021 №44Д у заявленому до стягненні розмірі, які суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими. Наведе в сукупності призвело до ухвалення місцевим господарським судом необґрунтованого судового рішення на підставі застосування концепції негативного доказу.

За таких обставин, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 та додаткове рішення від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 - скасуванню.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, а за розгляд позову в суді першої інстанції судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі №904/1164/26 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1164/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДЕКОРТ" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3993,60 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови, у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026 після виходу головуючого судді Левшиної Г.В. з відпустки.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький