Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №917/661/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків Справа №917/661/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вх.№1694П/1) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі №917/661/26,

за позовом Фермерського господарства «Родичі-5», вул. Черняківська, 9, с. Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки», вул. Заводська, 1, с.Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37860,

про стягнення 183766,66 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 року у справі №917/661/26 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вул. Заводська, буд. 1, с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44161609) на користь Фермерського господарства «Родичі-5» (вул. Черняківська, 9, с.Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37887961) 271150,00 грн основного боргу, 230,29 грн 3% річних, 2302,92 грн пені та 1664,10 грн витрат по сплаті судового збору.

22.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №917/661/26 у розмірі 18000,00 грн (вх.№8602).

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі №917/661/26 (повне рішення складено 20.07.2026 року, суддя Ківшик О.В.) заяву представника Фермерського господарства «Родичі-5» адвоката Павелко Р.С. вх.№8602 від 22.06.2026 року про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення по справі №917/661/26 задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вул. Заводська, буд. 1, с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44161609) на користь Фермерського господарства «Родичі-5» (вул. Черняківська, 9, с.Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37887961) 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просить:

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі №917/661/26;

- прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» (вул. Заводська, буд. 1, с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44161609) на користь Фермерського господарства «Родичі-5» (вул. Черняківська, 9, с.Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37887961) 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі понад 3000,00 грн є завищеними і необґрунтованими. На думку відповідача, сума витрат позивача на послуги адвоката у розмірі 18000,00 грн спрямована на необґрунтоване збагачення за рахунок відповідача, адже справа не є особливої складності чи виключного значення, справа є типовою (нескладною), а судова практика з цього питання є сталою; сума 18000,00 грн є явно завищеною (неспівмірність із fold-складністю справи); позов написаний за шаблоном, містить лише копіювання норм закону без глибокого аналізу; справа розглядалася за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (низький обсяг реальної роботи).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі №917/661/26. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу – протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 28.08.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 та ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності мотивованих клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 12.08.2026 року після 17 год., тобто вважається врученою 13.08.2026 року.

Відзиву на апеляційну скаргу, клопотань, заяв та документів в обґрунтування вимог і заперечень по справі у встановлений строк до суду не надходило.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як свідчать матеріали справи, після ухвалення судом першої інстанції рішення від позивача надійшло клопотання, в якому Фермерське господарство «Родичі-5» на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу було надано копії таких документів: договір б/н про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Руслана Павелко» до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2026 року наданих ФГ «Родичі-5», платіжна інструкція №Р3Р2-Н81Е-ЕХ8Е-В4К5 від 31.03.2026 року, платіжна інструкція №5929-ТН6Х-ОААР-РЗМВ від 19.06.2026 року.

У позовній заяві позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: витрати на професійну правничу (правову) допомогу становлять 18000,00 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 30.03.2026 року між Адвокатським бюро «Руслана Павелко», в особі керуючого бюро адвоката Павелко Руслана Сергійовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1486, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 25.09.2015 року №8) (далі - Бюро) та Фермерським господарством «Родичі-5» в особі голови - Штомпель Олега Миколайовича (далі - клієнт) було укладено договір б/н про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого Бюро відповідно до узгоджених сторонами доручень надає клієнту професійну правничу допомогу, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів клієнта в суді першої інстанції у господарській справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» про стягнення заборгованості, а клієнт зобов`язані оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за надану правову допомогу передбачену в п.п.1.1. договору, клієнт сплачує Бюро гонорар, який є формою винагороди Бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором.

Розмір гонорару встановлено у фіксованій грошовій сумі, яка за узгодженою домовленістю сторін становить 10% від суми основного боргу та становить: 18000,00 грн в суді першої інстанції, та 9115,00 грн в суді апеляційної інстанції, в разі подання апеляційної скарги (п.6.4 договору).

При цьому визначена п.п.6.4. даного договору фіксована грошова сума гонорару, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеною (п.6.5 договору).

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Руслана Павелко» до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2026 року наданих ФГ «Родичі-5» у справі за позовом до ТОВ «Спірітус Вишняки» про стягнення заборгованості Бюро надано клієнту такі послуги:

- попередня консультація щодо роз`яснення норм господарського та господарсько-процесуального законодавства, щодо оспорюваних правовідносин, про стягнення заборгованості (03 години 00 хвилин ) вартість 5000,00 грн;

- підготовка та подання: позову про стягнення заборгованості через підсистему «Електронний Суд» (05 години 00 хвилин ) 8000,00 грн;

- підготовка та подання заяви про усунення недоліків через підсистему «Електронний Суд» (01 години 00 хвилин ) 1000,00 грн;

- підготовка та подання: заяви про збільшення розміру позовних вимог через підсистему «Електронний Суд» (03 години 00 хвилин ) 5000,00 грн.

Відповідно до наданих позивачем копій платіжних інструкцій №Р3Р2-Н81Е-ЕХ8Е-В4К5 від 31.03.2026 року та №5929-ТН6Х-ОААР-РЗМВ від 19.06.2026 року позивачем на підставі договору сплачено АБ «Руслана Павелко» 18000,00 грн.

Задовольняючи заяву представника позивача про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення по справі №917/661/26, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу узгоджений сторонами є сталим (фіксованим), підтверджений матеріалами справи та співрозмірний наданому об`єму адвокатських послуг.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 року у справі №910/19650/20).

Тож, вибір форми та суб`єкта надання правової допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Колегія суддів також враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статі 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як встановлено колегією суддів та вбачається зі змісту договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розміру.

Колегія суддів зауважує, що особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Дослідивши подані докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що виконаний перелік робіт відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо видів адвокатської діяльності, змісту договору про надання правової допомоги та матеріалам даної справи, якими підтверджується участь адвоката Павелка Руслана Сергійовича у розгляді справи у суді першої інстанції та складенні відповідних процесуальних документів.

Водночас, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Матеріалами справи підтверджено, що надані адвокатом докази надають можливість суду також встановити дійсну домовленість сторін щодо розміру адвокатського гонорару, переліку наданих адвокатом послуг та факт понесення ним адвокатських витрат, а також їх необхідність, що є визначальним при вирішенні судом питання про розподіл таких витрат. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія суддів зазначає, що, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документу, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Апеляційний господарський суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. При цьому визначення категорії справи нескладною є суто суб`єктивним оціночним судженням, яке не може призводити до зменшення розміру винагороди, розрахованої на підставі визначених договором умов, з урахуванням затвердженої сторонами фіксованої суми гонорару.

З огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, виходячи з критерію реальності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви представника позивача та стягнення 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення додаткового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі №917/661/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов