Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №906/343/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Справа № 906/343/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Поліщук П.Я.

секретар судового засідання Політуча В.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05 червня 2026 року у справі № 906/343/26 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"

про стягнення 1 091 456,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.06.2026 у справі №906/343/26 позов Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" про стягнення 1 091 456,10 грн, задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Військової частини НОМЕР_1 570 696,00 грн пені, 499 359,00 грн штрафу, 12 840,66 грн витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "БудКапітал Плюс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №906/343/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуюча суддя Миханюк М.В., судді Романюк Ю.Г., Поліщук П.Я.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2026 у справі № 906/343/26 залишено без руху. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази сплати 19 646,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

24.07.2026 від Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-05/700 від 27.07.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Миханюк М.В. у період з 20.07.2026 по 27.08.2026 включно, судді-члена колегії Романюк Ю.Г. у період з 20.07.2026 по 31.08.2026 включно призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 906/343/26 між суддями від 27.07.2026 визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/343/26 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 поновлено Приватному підприємству "БудКапітал Плюс" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2026 у справі № 906/343/26. Призначено справу № 906/343/26 до розгляду на 07.09.2026 об 11:00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з`явилися; про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 1 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) замовнику товар за кодом ДК 021:2015 - 34710000-7 "Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном" (квадрокоптери MAVIC 3T у комплекті), а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.3 договору, найменування, характеристики, кількість та обсяг поставки товару визначено у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору.

У специфікації (додаток № 1 до договору № 1 від 24.02.2025) сторони погодили поставку квадрокоптерів MAVIC 3T у комплекті в кількості 58 одиниць на загальну суму 9 622 200,00 грн.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника та переглянуті сторонами у процесі виконання договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору його загальна ціна становить 9 622 200,00 грн без ПДВ, а ціна за одиницю товару визначена у специфікації до договору.

За умовами пункту 5.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником власними силами та за власний рахунок, партіями, на підставі письмової заявки замовника, при цьому кінцевий строк поставки товару визначено до 30.04.2025, а строк поставки окремої партії товару - не більше 10 робочих днів з дати надання замовником письмової заявки на відповідну партію товару.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору на постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

За порушення строків поставки товару пунктом 7.2 договору передбачено відповідальність постачальника у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості товару за кожний календарний день прострочення, а в разі прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до пункту 12.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до закінчення воєнного стану - 31.05.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Водночас закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 12.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 24.02.2025 сторони внесли зміни до договору, виклавши пункт 4.2 у новій редакції, відповідно до якої оплата за поставлену партію товару здійснюється замовником протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на підставі виставленого постачальником рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявкою від 22.02.2025 № 1156/7/1575, у якій, посилаючись на пункт 5.1 договору, просив у десятиденний строк поставити квадрокоптери Mavic 3T у кількості 58 одиниць; місцем поставки товару визначено м. Одесу.

На виконання договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 488 500,00 грн, зокрема, за видатковою накладною № 11 від 25.02.2025 - квадрокоптери DJI Mavic 3T у кількості 9 комплектів на загальну суму 1 493 100,00 грн, а за видатковою накладною №13 від 26.02.2025 - квадрокоптери DJI Mavic 3T у кількості 6 комплектів на загальну суму 995 400,00 грн

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем решти передбаченого договором товару - квадрокоптерів DJI Mavic 3T у кількості 43 одиниць загальною вартістю 7 133 700,00 грн.

У зв`язку з неповною поставкою товару позивач звернувся до відповідача із заявкою від 04.04.2025 № 1156/7/2746, у якій просив поставити решту товару - DJI Mavic 3 Thermal у кількості 43 комплектів на загальну суму 7 133 700,00 грн.

Листом від 28.04.2025 № 2804-01 відповідач звернувся до позивача з пропозицією за взаємною згодою сторін зменшити обсяг закупівлі товару за договором шляхом укладення відповідної додаткової угоди, посилаючись на неможливість своєчасної поставки обумовленого договором товару в кількості 43 одиниць.

Позивач із запропонованим зменшенням обсягу закупівлі не погодився та у листі №1156/7/3783 наполягав на поставці товару на умовах договору № 1 від 24.02.2025, а також на сплаті передбачених договором штрафних санкцій.

При цьому, як зазначено позивачем у позовній заяві, у даті листа № 1156/7/3783 допущено технічну помилку: замість "15 травня 2025 року" зазначено "15 квітня 2025 року". На підтвердження наведеного позивач посилався на зміст самого листа, в якому міститься посилання на лист відповідача від 28.04.2025 № 2804-01.

У подальшому додатковою угодою № 2 від 29.05.2025 до договору про закупівлю товарів № 1 від 24.02.2025 сторони погодили дострокове розірвання (припинення) договору з 30.05.2025 та підтвердили, що станом на день укладення цієї додаткової угоди постачальником поставлено, а замовником прийнято квадрокоптери Mavic 3T у комплекті в кількості 15 одиниць, тоді як в частині поставки решти передбаченого договором товару зобов`язання постачальника залишилося невиконаним з його вини.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.11.2025 № 1156/2/9867, у якій вимагав сплатити передбачені договором пеню та штраф. Зазначене поштове відправлення не було вручено відповідачу та повернулося позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Надалі позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 09.12.2025, направивши її на адресу електронної пошти, зазначену в реквізитах договору та листі відповідача від 28.04.2025 № 2804-01.

Водночас зазначена претензія була залишена відповідачем без належного реагування, відповіді на неї позивач не отримав, а нараховані пеня та штраф у добровільному порядку сплачені не були.

Звертаючись до суду з позовом, Військова частина НОМЕР_1 посилалася на те, що Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" неналежним чином виконано зобов`язання за договором про закупівлю товару № 1 від 24.02.2025 в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.2 договору, просив стягнути з відповідача 592 097,10 грн пені, нарахованої за період з 08.03.2025 по 30.05.2025 та 499 359,00 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства передбачає можливість сторін врегулювати свої відносини на власний розсуд та відступити від положень актів цивільного законодавства, крім випадків, коли обов`язковість відповідних положень випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами. Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, укладений 24.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" договір про закупівлю товару № 1 за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого відповідач як постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) позивачу квадрокоптери MAVIC 3T у комплекті, а позивач як замовник - прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, таке зобов`язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені статтею 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас за приписами статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 5.1 договору, поставка товару здійснювалася постачальником партіями на підставі письмової заявки замовника, при цьому строк поставки окремої партії товару становив не більше 10 робочих днів з дати надання такої заявки.

Матеріалами справи підтверджується, що заявкою від 22.02.2025 № 1156/7/1575 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" щодо поставки квадрокоптерів Mavic 3T у кількості 58 одиниць.

Разом з тим колегія суддів враховує, що на момент складення зазначеної заявки договір про закупівлю товару № 1 ще не був укладений, оскільки останній підписаний сторонами лише 24.02.2025 та, відповідно до пункту 12.1 договору, набрав чинності саме з цього моменту, а відтак до виникнення між сторонами договірних правовідносин у відповідача був відсутній обов`язок здійснити поставку товару на передбачених цим договором умовах.

Водночас факт отримання відповідачем зазначеної заявки та прийняття її до виконання підтверджується подальшою поведінкою самого постачальника, який уже 25.02.2025 здійснив поставку 9 комплектів квадрокоптерів DJI Mavic 3T, а 26.02.2025 - ще 6 комплектів, тобто загалом поставив 15 із передбачених договором 58 одиниць товару.

Відтак, враховуючи приписи статті 253 ЦК України та умови пунктів 5.1, 12.1 договору, перебіг погодженого сторонами десятиденного строку поставки товару слід обчислювати з наступного дня після укладення та набрання чинності договором, тобто з 25.02.2025, у зв`язку з чим останнім днем належного виконання відповідачем зобов`язання з поставки визначеного заявкою товару було 10.03.2025.

Отже, визначення позивачем 07.03.2025 останнім днем строку поставки товару не узгоджується ані з моментом виникнення між сторонами договірних зобов`язань, ані з встановленим статтею 253 ЦК України порядком обчислення строків, оскільки заявка від 22.02.2025 об`єктивно не могла зумовити перебіг передбаченого договором строку виконання зобов`язання до моменту набрання таким договором чинності.

При цьому матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем у встановлений строк решти передбаченого договором товару - 43 одиниць квадрокоптерів загальною вартістю 7 133 700,00 грн, тоді як сам відповідач у листі від 28.04.2025 № 2804-01, посилаючись на неможливість своєчасної поставки обумовленого договором товару в кількості 43 одиниць, запропонував позивачу зменшити обсяг закупівлі шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Однак позивач із такою пропозицією не погодився, а додаткової угоди про зменшення погодженого сторонами обсягу поставки укладено не було, натомість додатковою угодою №2 від 29.05.2025 сторони, погодивши дострокове припинення договору з 30.05.2025, одночасно підтвердили поставку постачальником лише 15 одиниць товару та невиконання ним зобов`язання в частині решти передбаченої договором поставки з вини постачальника.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару в погодженому сторонами обсязі та у встановлений договором строк належним чином не виконав, оскільки станом на 10.03.2025 непоставленими залишилися 43 одиниці квадрокоптерів загальною вартістю 7 133 700,00 грн, а тому з 11.03.2025 мало місце прострочення виконання відповідного зобов`язання.

За встановлених обставин підлягають перевірці правильність визначеного позивачем періоду нарахування пені та її розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 592 097,10 грн пені, нарахованої за період з 08.03.2025 по 30.05.2025, виходячи з вартості непоставленого товару у розмірі 7 133 700,00 грн та передбаченого пунктом 7.2 договору розміру пені 0,1 % за кожний календарний день прострочення.

Разом з тим, з огляду на встановлені вище обставини щодо моменту виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару та закінчення погодженого сторонами десятиденного строку 10.03.2025, нарахування пені могло здійснюватися не раніше 11.03.2025, водночас, враховуючи, що додатковою угодою № 2 від 29.05.2025 сторони погодили припинення дії договору з 30.05.2025, останнім днем періоду, за який могла бути нарахована пеня, є 29.05.2025.

Відтак місцевий господарський суд обґрунтовано виснував, що визначений позивачем період нарахування пені з 08.03.2025 по 30.05.2025 не відповідає умовам договору та встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим правомірно здійснив її перерахунок за період з 11.03.2025 по 29.05.2025 та визначив розмір пені, що підлягає стягненню у сумі 570 696,00 грн.

Щодо заявленого до стягнення штрафу у розмірі 499 359,00 грн, колегія суддів враховує, що пунктом 7.2 договору сторони передбачили додаткове стягнення штрафу у розмірі 7 % вартості товару у разі прострочення поставки понад 30 календарних днів, а встановлене у справі прострочення поставки 43 одиниць товару вартістю 7 133 700,00 грн перевищувало зазначений строк, у зв`язку з чим нарахування штрафу у сумі 499 359,00 грн є таким, що відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи.

Отже, суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем нарахування та встановивши неправильність визначення лише періоду нарахування пені, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача 570 696,00 грн пені і 499 359,00 грн штрафу.

Щодо доводів апелянта про те, що одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення одного й того самого зобов`язання суперечить приписам статті 61 Конституції України та фактично призводить до подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Водночас одночасне застосування штрафу та пені не свідчить про повторне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду, оскільки за змістом статті 549 ЦК України зазначені санкції є формами неустойки та не становлять окремих і самостійних видів юридичної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 виснував, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення у договорі можливості одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із закріпленим статтею 627 ЦК України принципом свободи договору, при цьому одночасне застосування таких санкцій не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф не є окремими і самостійними видами юридичної відповідальності, а в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічний правовий підхід щодо можливості одночасного застосування штрафу та пені за порушення господарського зобов`язання викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 та від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18.

У даному випадку сторони, реалізуючи принцип свободи договору та на власний розсуд визначаючи його умови, у пункті 7.2 договору прямо погодили, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару за кожний календарний день прострочення, а у разі прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % такої вартості.

При цьому пункт 7.2 договору є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а погоджена сторонами можливість одночасного застосування пені та штрафу у разі прострочення поставки понад 30 календарних днів не суперечить наведеним вище положенням законодавства.

Отже, стягнення з відповідача 570 696,00 грн пені за період прострочення виконання зобов`язання та 499 359,00 грн штрафу у зв`язку з перевищенням такого прострочення понад 30 календарних днів здійснено в межах одного виду цивільно-правової відповідальності із застосуванням передбачених договором різних форм неустойки, а тому твердження апелянта про подвійне притягнення його до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення ґрунтується на помилковому ототожненні різних санкцій у межах одного виду відповідальності з повторним притягненням до юридичної відповідальності та не свідчить про порушення статті 61 Конституції України.

Враховуючи наведене, колегія суддів виснує, що встановлені місцевим господарським судом обставини та надана їм правова оцінка корелюють із матеріалами справи і характером спірних правовідносин, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05 червня 2026 року у справі №906/343/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "08" вересня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Поліщук П.Я.