Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №911/1899/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа №911/1899/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Крижного О.М.

Владимиренко С.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

від прокуратури: Косенко Д.В.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від позивача-3: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора

на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026

у справі №911/1899/26 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції Столичного округу

2) Державної служби геології та надр України

3) Зазимської сільської ради Броварського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі"

про стягнення 16 592 834,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються

14.07.2026, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі" (далі - ТОВ "Собі") звернулось до Господарського суду Київської області з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі №911/1899/26.

Вказане клопотання обґрунтоване відсутністю будь-яких ризиків утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду про стягнення грошових коштів в сумі 16 592 834,44 грн, оскільки вартість наявного у ТОВ "Собі" майна значно перевищує зазначену суму.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 задоволено клопотання ТОВ "Собі" про скасування заходів забезпечення позову.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі №911/1899/26, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Собі", які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить ТОВ "Собі" у межах суми позову у розмірі 16 592 834,44 грн.

Так, за наслідками розгляду заяви ТОВ "Собі" про скасування заходів забезпечення позову у справі №911/1899/26 суд першої інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову втратило актуальність внаслідок зміни фактичних обставин, позаяк ТОВ "Собі" належними та допустимими доказами спростував наведені прокурором припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення, їх безпідставність та непропорційність (надмірність) порівняно з їх процесуальною метою, у зв`язку з чим клопотання ТОВ "Собі" про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Собі" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у цій справі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням статей 136, 137, 145, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та при недоведеності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість скасування заходів забезпечення позову, що суд першої інстанції помилково визнав встановленими.

Так, скаржник вважає, що висновок місцевого господарського суду про неспівмірність, безпідставність та непропорційність (надмірність) заходів забезпечення суперечить статті 145 ГПК України та правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, оскільки фактично судом першої інстанції повторно здійснено перевірку законності та обґрунтованості заходів забезпечення позову, що не є предметом судового контролю під час вирішення питання про скасування таких заходів.

Крім того, на переконання апелянта, помилковим є висновок суду першої інстанції про втрату актуальності вжитих заходів забезпечення позову внаслідок зміни фактичних обставин, оскільки у дійсності зміни фактичних обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову у цій справ не відбулося.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.07.2026 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора у справі №911/1899/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Буравльов С.І.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026, для розгляду справи №911/1899/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.08.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 21.08.2026.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

20.08.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 - без змін.

Так, на переконання відповідача суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, а постановлена у справі ухвала Господарського суду Київської області від 16.07.2026 відповідає нормам процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

27.08.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Собі" подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що його представник не зможе взяти участі в судовому засіданні 31.08.2026, оскільки прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повідомлений судом про час та місце проведення судового засідання завчасно.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач не обмежений у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 31.08.2026 з`явився прокурор.

Позивачі своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, позивачі повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №911/1899/26 розглядається за їх відсутності.

Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Собі" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у цій справі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У червні 2026 року Заступник Генерального прокурора в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Державної служби геології та надр України, Зазимської сільської ради Броварського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Собі" про стягнення 16 592 834,44 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.

Також, Заступник Генерального прокурора, в порядку статті 137 ГПК України, подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Собі", які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить ТОВ "Собі" у межах суми позову у розмірі 16 592 834,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі №911/1899/26 заяву Заступника Генерального прокурора про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Собі", які знаходяться на всіх рахунках боржника в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить ТОВ "Собі" у межах суми позову у розмірі 16 592 834,44 грн.

14.07.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Собі" подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі №911/1899/26.

В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ "Собі" посилається на підстави, наведені вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.

Частинами 1, 2, 4-6 статті 145 ГПК України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову, з тих чи інших причин, відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції, у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173.

Водночас Верховний Суд у зазначеній постанові також вказав на те, що необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти "скасування заходів забезпечення" господарським судом, який їх вжив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також "скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення" судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 145 ГПК України викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №15/155-6, від 31.08.2021 у справі №910/27779/14, від 21.11.2022 у справі №916/621/22, від 31.01.2024 у справі №904/2636/19, від 08.08.2025 у справі №910/15790/23, від 21.08.2025 у справі №904/4325/24, від 21.10.2022 у справі №910/4777/21 та від 28.05.2025 у справі №916/4912/24 тощо.

З аналізу наведених приписів вбачається, що скасування заходів забезпечення позову допускається як за ініціативою суду, так і на підставі вмотивованого клопотання учасника справи - за умови втрати чинності обставинами, що зумовлювали їх застосування. Вирішальне значення у цьому разі має оцінка актуальності підстав для збереження забезпечення на час розгляду питання про його скасування. Якщо ж такі підстави відпали - збереження заходів забезпечення є необґрунтованим (постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №910/3427/24).

З урахуванням наведеного підставами скасування раніше застосованих судом заходів забезпечення позову є: 1) потреба у забезпеченні позову відпала; 2) відбулася зміна обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову; 3) забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

У пунктах 95, 96 постанови Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24 (921/275/25) викладено правовий висновок з питання застосування статті 145 ГПК України, згідно з яким процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених статтями 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з`ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою. Отже, тягар доведення обставин, які є підставою для скасування забезпечення позову, покладається на заявника. Для задоволення такої заяви недостатньо повторення аргументів щодо відсутності порушення прав позивача чи незгоди з первинною ухвалою про забезпечення позову, оскільки ці доводи фактично спрямовані на повторний перегляд питання про застосування забезпечення, а не на встановлення того, що забезпечення втратило актуальність унаслідок зміни фактичних обставин.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали від 16.07.2026 у справі №911/1899/26, суд першої інстанції скасував раніше вжиті ним заходи забезпечення позову, оскільки дійшов висновку, що забезпечення позову втратило актуальність внаслідок зміни фактичних обставин, позаяк ТОВ "Собі" спростувало припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення, їх безпідставність та непропорційність (надмірність) порівняно з їх процесуальною метою.

Водночас, вказаний висновок місцевого господарського суду про неспівмірність, безпідставність та непропорційність (надмірність) заходів забезпечення суперечить статті 145 ГПК України та наведеним правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, оскільки фактично судом першої інстанції повторно здійснено перевірку законності та обґрунтованості заходів забезпечення позову, що не є предметом судового контролю під час вирішення питання про скасування таких заходів.

Крім того, помилковим є висновок суду попередньої інстанції про втрату актуальності вжитих заходів забезпечення позову унаслідок зміни фактичних обставин, оскільки у дійсності зміни фактичних обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову у цій справі не відбулося.

Так, суд першої інстанції у цьому питанні виходив з того, що ТОВ "Собі" спростувало припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення.

Разом із тим, застосовуючи заходи забезпечення позову, в ухвалі Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у цій справі суд зазначив, що за результатами дослідження поданих доказів та здійснення оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та дійшов висновку, що Заступник Генерального прокурора навів достатньо обґрунтоване припущення для забезпечення позову.

При цьому, місцевий господарський суд, застосовуючи правові висновки з питання застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, від 07.01.2025 у справі №910/1/21, погодився з тим, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Отже, обставини, які спричинили застосування заходів забезпечення позову, у даному випадку полягають у тому, що саме внаслідок беззаперечної можливості відповідача у будь-який момент розпорядитися своїми коштами чи рухомим або нерухомим майном у майбутньому утруднюється чи унеможливлюється виконання судового рішення про стягнення коштів, якщо таке буде ухвалене.

Так, у справах майнового характеру про стягнення значної суми грошових коштів ризик утруднення виконання рішення суду полягає, зокрема, у можливості вільного розпорядження відповідачем грошовими коштами до моменту ухвалення рішення у справі (пункт 78 постанови Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24 (921/275/25).

Разом із тим, відповідачем не доведено існування обставин, які свідчать про відсутність у ТОВ "Собі" можливості вільного розпорядження наявним у нього майном чи коштами. Тобто відсутньою є зміна обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, навіть з урахуванням змісту доказів, на які посилається ТОВ "Собі" (фінансова спроможність, наявність активів, загальнодоступні відомості про фінансовий стан), вони не усувають процесуальної підстави для застосування забезпечення позову у справі про стягнення коштів, оскільки забезпечення позову застосовується, зокрема, з огляду на об`єктивну можливість вільного розпорядження відповідачем грошовими коштами та майном до завершення розгляду справи по суті, а не виключно з огляду на формальну платоспроможність.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 82 постанови Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24 (921/275/25).

Посилання ТОВ "Собі" та відповідні їм встановлені судом першої інстанції обставини визнання відповідача таким, що має важливе значення для національної економіки у галузі автомобільного транспорту в особливий період не може бути підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки такий арешт накладається в межах суми ціни позову і гарантує, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №902/611/22 та від 28.05.2025 у справі №916/4912/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Так, постановою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.07.2026 у виконавчому провадженні №81420971 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать ТОВ "Собі" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 16 592 834,44 грн.

Водночас, після надходження державному виконавцю заяви ТОВ "Собі" разом із довідкою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" від 10.07.2026 №1207/24-56 про залишок коштів на банківському рахунку, постановою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.07.2026 у виконавчому провадженні №81420971 знято арешт з усіх коштів та майна боржника, за виключенням 16 592 834,44 грн (суми позову), які містяться на відповідному рахунку в указаній банківській установі.

Таким чином, з урахуванням стверджуваного ТОВ "Собі" його майнового стану вбачається, що застосовані заходи забезпечення позову, які скасовано судом, у дійсності не вплинуть на господарську діяльність відповідача, який мас важливе значення для національної економіки у галузі автомобільного транспорту в особливий період.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 постановлена з порушенням статей 136, 137, 145, 236 ГПК України, при неврахуванні правових висновків Верховного Суду з питання застосування цих норм права та при недоведеності обставин втрати актуальності заходів забезпечення позову внаслідок спростування припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, які суд першої інстанції помилково визнав установленими.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Собі" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у цій справі.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2026 у справі №911/1899/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у цій справі.

3. Матеріали оскарження у справі №911/1899/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 08.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Крижний

С.В. Владимиренко