Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/16466/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа№ 910/16466/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026

у справі №910/16466/25 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (надалі також - ПрАТ "КЦКБА", позивач) до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі також - АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідач, скаржник) про стягнення штрафних санкцій та матеріальних втрат у сумі 22 468,65 грн. за договором № 53-129-01-25-03242 від 08.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасно сплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим ПрАТ "КЦКБА нарахував відповідачу пеню в сумі 20 399,87 грн., інфляційні втрати в сумі 2 001,60 грн. та 0,1 % річних у сумі 67,18 грн., що разом становить 22 468,65 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/16466/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" пеню в сумі 20 399 грн. 87 коп., інфляційні втрати в сумі 2 001 грн. 60 коп., 0,1 % річних у сумі 67 грн. 18 коп., 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем товару не у строки, визначені умовами договору.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16466/25. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16466/25 повністю, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати щодо розгляду справи № 910/16466/25 покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам відповідача щодо безпідставності застосування ч. 3 ст. 549 ЦК України, чим порушив норму п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Суд першої інстанції застосував норму ч. 3 ст. 549 ЦК України, яка не підлягала застосуванню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.06.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст. 263 ГПК України відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16466/25 було ухвалене судом обґрунтовано, відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права та з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності як визначальних засад цивільного (господарського) права та господарського судочинства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Майданевича А.Г.

02.06.2026 суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/16466/25 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути, у зв`язку з тим, що його близький родич працює в Акціонерному товаристві "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/16466/25 задоволено. Справу №910/16466/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Євсікова О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/16466/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.01.2025 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі директора філії "Централізовані закупівлі" Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець) та Приватним акціонерним товариством "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 53-129-01-25-03242 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити клапани сильфонні запірні та клапан спускний власного виробництва (далі - продукція) для потреб ВП "Рівненська АЕС" АТ НАЕК "Енергоатом" (надалі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті (п. 4.1 договору). Покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 180 календарних днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору покупець має право затримати оплату продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів або за наявністю обставин пов`язаних з дією в Україні правового режиму воєнного стану.

У п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем, допускається поставка продукції партіями.

Поставка продукції згідно зі специфікацією здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP вантажоодержувачу згідно з правилами Інкотермс 2010 (п. 5.4 договору). Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача для подальшого приймання продукції згідно з п. 5.10 договору (п. 5.6 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції (п. 6.1 договору).

Договір є чинним з дати підписання сторонами і діє до 30.06.2026, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1).

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами затверджена Специфікація, якою узгоджено найменування продукції, технічні характеристики, кількість, загальну вартість продукції 1 392 000,00 грн та строк поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасно сплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим ПрАТ "КЦКБА нарахував відповідачу пеню в сумі 20 399,87 грн., інфляційні втрати в сумі 2 001,60 грн. та 0,1 % річних у сумі 67,18 грн., що разом становить 22 468,65 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженні, у відпустках та інші чинники.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ № 29-165/23-1 від 16.04.2025 поставив відповідачу товар на загальну суму 500 400,00 грн. Отже, строк для оплати товару за вказаним актом у відповідача настав 14.10.2025.

Разом з тим за доводами позивача, з якими погодився і суд першої інстанції, що відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, та вартість товару сплатив з порушенням строку - 02.12.2025 (платіжна інструкція № 2699 від 02.12.2025), у зв`язку з чим позивачем були нараховані пеня в сумі 20 399,87 грн., інфляційні втрати в сумі 2 001,60 грн. та 0,1 % річних у сумі 67,18 грн.

Зокрема, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції посилання відповідача на п. 4.4 договору не прийняв, оскільки вказана умова не звільняє покупця від відповідальності, передбаченої законом, у разі затримання ним оплати за поставлений товар, а лише дає право покупцю затримати оплату продукції у випадках, визначених цим пунктом.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п. 4.1. Договору Покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті.

Пунктом 4.2. Договору вбачається, що Покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 180 календарних днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. 4.4. Договору Покупець має право затримати оплату Продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів або за наявністю обставин пов`язаних з дією в Україні правового режиму воєнного стану.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, за згодою сторін, умовами договору було передбачено строк виконання зобов`язань щодо сплати вартості продукції протягом 180 календарних днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції, а у разі виникнення спору між сторонами встановлювався інший термін виконання зобов`язання, а саме з моменту вирішення таких спорів.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки продукції зазначений в Специфікації. За погодженням з Покупцем, допускається поставка Продукції партіями.

Згідно з п. 5.4. Договору Поставка Продукції згідно зі специфікацією здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP вантажоодержувачу згідно з правилами Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 5.6. Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджує поставку продукції на склад Вантажоодержувачу.

Згідно з п. 6.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої Продукції.

Відповідно до п. 10.1. договір є чинним з дати підписання сторонами і діє до 30.06.2026, а в частині оплати за поставлену Продукцію - до повного розрахунку.

Відповідач правомірно скористався правом передбаченим п. 4.4. Договору, а саме право затримати оплату Продукції, до моменту вирішення спору, враховуючи наявність інших укладених правочинів, в яких були наявні спори.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що 27.11.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» в межах договору від 09.01.2023 № 53-129-01-23-02645 була пред`явлена претензія № 29-8613/51-вих у зв`язку з відсутністю усунення невідповідностей продукції за Договором, претензія не була задоволена в позасудовому порядку, тому між сторонами виник спір.

Враховуючи відсутність задоволення претензії від 27.11.2024 № 29-8613/51-вих та вирішення спору у позасудовому порядку, АТ «НАЕК «Енергоатом» було подано позов до Господарського суду міста Києва щодо стягнення з ПрАТ «КЦКБА» 573 729,60 грн штрафу згідно з п. 7.3 Договору за несвоєчасну заміну продукції у розмірі 20% від її вартості.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі № 910/7257/25 позов АТ «НАЕК «Енергоатом» було задоволено повністю.

Відповідне рішення набрало законної сили за наслідком розгляду апеляційної скарги ПрАТ «КЦКБА» Північним апеляційним господарським судом від 05.11.2025.

Після вирішення спору у судовому порядку відповідачем в межах 30 робочих днів здійснено оплату по Договору, а саме 02.12.2025.

Також рішення у справі № 910/7257/25 оскаржувалось ПрАТ «КЦКБА» до Касаційного господарського суду Верховного Суду, проте ухвалою від 17.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що спір між позивачем та відповідачем в межах справи №910/7257/25 фактично закінчився 17.12.2025, тобто з моменту відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «КЦКБА».

Отже, враховуючи наявність вищенаведеного спору, який розпочався 19.06.2025 (з моменту відкриття провадження у справі №910/7257/25) та закінчився 17.12.2025 (ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження), на переконання колегії суддів, скаржник скористався своїм правом, визначеним згідно п. 4.4 Договору, у частині затримання оплати.

Принагідно колегія суддів звертає увагу, що обов`язок з оплати в межах даної справи виник 14.10.2025 та був виконаний 02.12.2025, тобто в межах наявного спору в межах справи №910/7257/25.

За таких умов вимоги позивача щодо стягнення 67,18 грн. - 1% річних, 2001,60 грн - інфляційних втрат та 20 399,87 грн - пені не підлягали задоволенню судом першої інстанції, оскільки було відсутнє прострочення оплати з огляду на зупинення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання на підставі п. 4.4 Договору до моменту вирішення спору, тобто до настання події котра неминуче повинна настати, що відповідає приписам ст. 252 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 сформувала висновки:

« 7.6. Приписами частини другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами. Сторони є вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.7. Особам надається право вибору: використати вже існуючи диспозитивні норми законодавства для регламентації свої відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

7.8. Приписи частини другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором.

Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

7.9. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень акті цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадки, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акту законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.»

Отже сторонами договору, користуючись принципом свободи договору, було досягнуто домовленості щодо певного обсягу прав та обов`язків, з дотриманням усіх складових правової визначеності, розумності та справедливості, а саме наявності підстав користування правом (право затримки), виконання обов`язків після настання юридичного факту який неминуче повинен наступити після настання якого виконується зобов`язання.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не прийнято посилання відповідача на п. 4.4. договору, оскільки суд вважав, що вказана умова не звільняє покупця від відповідальності, передбаченої законом, у разі затримання ним оплати за поставлений товар, а лише дає право покупцю затримати оплату продукції у випадках, визначених цим пунктом.

Водночас, на переконання колегії суддів, вищевикладене тлумачення судом першої інстанції пункту 4.4 Договору повністю нівелює його правовий зміст та волевиявлення сторін, оскільки застосування відповідальності знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з термінами (строками) виконання зобов`язань (оплати) за договором. Тобто передбачена затримка це тимчасове відстрочення платежу у термінах погоджених сторонами договору.

Відповідальність передбачена законом настає лише у разі порушення строків або термінів виконання зобов`язання.

Судом не надано належної оцінки, а також не обґрунтовано порушення строків (термінів) виконання зобов`язань після вирішення спору у судовому порядку.

Тобто, якщо керуватись логікою суду першої інстанції то виходить така ситуація, коли Покупець (відповідач/скаржник) має право затримати оплату Продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів, проте, також має і відповідати за таку затримку, сплачуючи на користь позивача пеню, 1% річних та інфляційні втрати, що суперечить одне одному.

На переконання колегії суддів, погоджуючи пункт 4.4 Договору, сторони мали на меті визначити саме правомірні підстави для затримки оплати. Реалізація Покупцем свого договірного права на затримання оплати виключає наявність у його діях протиправної поведінки.

Оскільки протиправність є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення, затримка оплати на підставі пункту 4.4 Договору не є простроченням виконання зобов`язання. Це унеможливлює застосування до відповідача положень статті 625 ЦК України, а також договірних санкцій у вигляді 1% річних.

Договір містить положень щодо правомірної затримки оплати поза межами строку встановленого п. 4.2. Договору та при настанні певних обставин надає право на затримку оплати та встановлює інший термін оплати, а це означає, що відповідальність застосовується лише після порушення нового терміну.

Стаття 637 ЦК України вказує, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України, а у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно з п. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз вказаних норм вказує, що будь-яка особа не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання, в той же час наслідки у разі порушення грошових зобов`язань настають у разі їх прострочення, що відсутнє з боку відповідача з огляду на умови договору та виниклих правовідносин.

Так, фактично за висновками суду першої інстанції, наслідки затримки відповідачем оплати товару, не зважаючи на наявності у Покупця права затримати оплату (п. 4.4 Договору), не мають для нього відмінності, зокрема, в частині застосування відповідальності, навіть якщо б таких положень в Договорі не було, не надаючи при цьому аналізу щодо встановлених термінів п. 4.2. Договору.

Наведений висновок суду першої інстанції нівелює намір сторін, при укладанні Договору та порушує принцип свободи договору.

З огляду на наведені аргументи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано ст. 6, 213, 625, 627, 637 ЦК України, неправильно розтлумачено судом п. 4.4. Договору, зважаючи на вказані норми законодавства, що дають право сторонам вільно встановлювати умови, зокрема щодо термінів оплати та у зв`язку з чим настання відповідальності.

Відхиляючи доводи відзиву на апеляційну скаргу стосовно того, що п. 4.4. Договору не відповідає істотним ознакам інституту оперативно-господарських санкцій, який був передбачений у статтях 235, 237 та 237 ГК України (був чинний на момент укладення Договору) для реагування управненою стороною у випадку порушення зобов`язань, встановлених договором для зобов`язаної сторони. Так, у ст. 237 ГК України було встановлено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною, колегія суддів звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права для звернення до суду із позовом про визнання п.4.4. Договору недійсним з вищевикладених підстав.

Водночас, у даному випадку колегія суддів керується презумпцією правомірності правочину, за якою будь-який укладений договір чи угода вважається законною доти, доки суд не визнає його недійсним або закон прямо не скасує його силу. Поки договір не скасовано, сторони повинні виконувати свої обов`язки.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову з вищевикладених підстав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/16466/25 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/16466/25 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (03113, м. Київ, вул. Грушецька, буд. 9; ідентифікаційний код 33096208) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/16466/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.О. Євсіков