Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №910/6668/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. Справа№ 910/6668/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.09.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 09.07.2026 Берестинської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 02.07.2026.)

у справі № 910/6668/25 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Берестинської окружної прокуратури (Харківська обл., м. Берестин) в інтересах держави в особі

1. Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області (Харківська обл., с. Сахновщина)

2. Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області (Харківська обл., с. Сахновщина)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр газ ресурс" (м. Київ)

про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 246355,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Берестинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області з вимогами до ТОВ "Укр газ ресурс" про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 246355,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджував, що додаткові угоди від 09.08.2023 №8 та від 05.09.2023 №9 до Договору №50 від 14.12.2022 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а тому підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/6668/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову та просив суд зупинити провадження у справі № 910/6668/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 зупинено провадження у справі № 910/6668/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. Зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/6668/25.

За клопотанням Берестинської окружної прокуратури ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/6668/25 та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За клопотанням відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи неодноразово відкладався.

До Господарського суду міста Києва 12.05.2026 від відповідача ТОВ "Укр газ ресурс" надійшло клопотання від 11.05.2026 про зупинення провадження у справі.

Дане клопотання задоволено.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/6668/25 зупинено провадження у справі № 910/6668/25 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Берестинська окружна прокуратура 09.07.2026 через систему "Електронний суд" звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 про зупинення провадження у справі № 910/6668/25 та направити справу до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Тарасенко К.В.

Після вчинення процесуальних дій по підготовці до розгляду апеляційної скарги та подальшої зміни колегії суддів (головуючий суддя: Спаських Н.М., судді: Горбасенко П.В., Гончаров С.А.) ухвалою від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою від 09.07.2026 Берестинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/6668/25. Розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 26.08.2026 справу приийнято до провадження новою колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідач) Спаських Н.М., судді Яценко О.В. та Горбасенко П.В.

03.08.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (відповідач у справі) надійшов відзив на апеляційну скаргу Берестинської окружної прокуратури. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідач вважає наявними підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України, оскільки предметом позову у справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії з підстав порушення п.2) ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі». Тому правова визначеність саме цієї норми має преюдиційне значення для вирішення спору по суті. Відповідач звертає увагу суду на те, що Конституційним Судом України відкрито конституційні провадження за конституційними скаргами чотирьох суб`єктів права - ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (у справах № 3-78/2026(178/26) та № 3-130/2026(291/26)), ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» (справа № 3-107/2026(239/26)), ТОВ «ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС» (справа № 3-158/2026(352/26)) та ТОВ «Львівенергозбут» (справа № 3-117/2026(264/26)) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі». При цьому провадження у справах № 3-107/2026(239/26), № 3-117/2026(264/26) та № 3-130/2026(291/26) об`єднано ухвалою Другого сенату Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 11-уп(ІІ)/2026 в одне провадження, яке розглядається у формі письмового провадження. Відповідач наголошує, що об`єктивна неможливість розгляду справи № 910/6668/25 до вирішення зазначених об`єднаних конституційних проваджень зумовлена тим, що суд загальної юрисдикції не уповноважений самостійно вирішувати питання конституційності норми, яка підлягає застосуванню при розгляді спору, а тому зупинення провадження судом першої інстанції є правомірним та обґрунтованим.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на прийняття ЗУ «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX (введення в дію відбудеться 24.03.2027), пунктом 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено застосування нової редакції пункту 2 ч.5 ст. 41 Закону № 922-VIII, згідно з якою обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку такого збільшення без обмеження кількості змін, до правовідносин, які виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII. На переконання відповідача, це доводить послідовний намір законодавця врегулювати ці відносини у сфері закупівель саме через зняття граничного ліміту одноразової зміни ціни договору.

Відповідач також вказує у відзиві, що Верховний Суд у справах № 924/560/24, № 910/4865/24, № 911/2586/24, № 918/918/25 у подібних правовідносинах відмовив у задоволенні клопотань заявників про зупинення касаційного провадження до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

З урахуванням таких різних процесуальних рішень щодо наявності/відсутності підстав для зупинення провадження, колегія суддів у справі № 910/11553/25 дійшла висновку, що наразі у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду існує різна практика щодо правозастосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України у питанні наявності/відсутності правових підстав для зупинення касаційного провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності тих чи інших норм матеріального права, що підлягають застосуванню до подібних правовідносин. Відтак, за відсутності однозначних висновків Верховного Суду щодо того, чи можна вважати невирішене питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні справи по суті спору, об`єктивною неможливістю розгляду такої справи у розумінні положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, колегія суддів касаційного суду зазначила про відсутність повноваження для вирішення процесуального питання у справі № 910/11553/25.

Тому, через наявність такої суперечливої практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України у подібних правовідносинах, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2026 справу № 910/11553/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду для формування єдиного правового висновку.

Відповідач ТОВ "Укр Газ Ресурс" у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції додатково зупинити провадження у справі № 910/6668/25 до закінчення розгляду вказаної справи № 910/11553/25 об`єднаною палатою та до часу оприлюднення повного тексту відповідного судового рішення.

В засідання по розгляду апеляційної скарги 03.09.2026 з`явився лише прокурор і власну апеляційну скаргу підтримав, просить суд оскаржену ухвалу від 01.07.2026 скасувати, а справу передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Решта учасників не з`явилися, їх явка не визнавалася обов`язковою, клопотання про відкладення апеляційного розгляду суду не подані. Представнику відповідача ТОВ "Укр Газ Ресурс" судом забезпечено можливість взяти участь в засіданні в режимі ВКЗ, однак представник на зв`язок не вийшов.

Заслухавши доводи прокурора щодо поданої ним апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 про зупинення провадження у справі № 910/6668/25, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до таких висновків.

За правилами п.12 ч.1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції також і про зупинення провадження у справі.

Предметом спору у справі є основні позовні вимоги :

- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 09.08.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50 від 14.12.2022;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 05.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50 від 14.12.2022;

та похідні позовні вимоги:

- стягнути з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області сплачені за Договорами кошти в сумі 246 355,019 грн. на підставі ст. 670 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує, що додаткові угоди від 09.08.2023 №8 та від 05.09.2023 №9 до Договору № 50 від 14.12.2022 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а тому підлягають визнанню недійсними.

В оскаржуваній ухвалі Господарський суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, зважаючи на такі обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, ТОВ "Укр Газ Ресурс" звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" частині 1 статті 8, частині 4 статті 13, частині 1, 4 статті 41 частині 1 статті 42, пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України (конституційність).

Ухвалою першої колегії суддів другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" зі змінами.

Предметом перевірки за конституційною скаргою є конституційність положень п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до часу виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зазначені положення ЗУ "Про публічні закупівлі" є підставами позову у даній справі.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказує на те, що внаслідок укладення між сторонами Додаткової угоди №8 від 09.08.2023 та Додаткової угоди №9 від 05.09.2023 до Договору №50 від 14.12.2022 ціна за одиницю товару необґрунтовано (без належних доказів) збільшилась більше ніж на 10% від початкової (визначеної у Договорі №50 від 14.12.2022), що є порушенням норм ЗУ "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а з відповідача підлягає стягненню переплата у сумі 246355,02 грн.

При прийнятті оскарженої ухвали про зупинення провадження суд першої інстанції керувався положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відповідно до яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Натомість в апеляційній скарзі від 09.07.2026 прокурор вважає ухвалу суду першої інстанції від 01.07.2026 про зупинення провадження незаконною і просить її скасувати, зокрема, з таких підстав:

- спірні правовідносини між сторонами за договорами щодо постачання товару та здійснення розрахунків завершились повним виконанням з обох сторін ще до моменту звернення прокурора з позовом до суду.

- встановлені у цій справі обставини та зібрані докази в сукупності дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та прийняти рішення і протилежного судом першої інстанції не доведено.

- судом першої інстанції не доказано, що відповідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України у нього була об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржувану ухвалу у справі № 910/6668/25, не зазначив жодних обставин, які б вказували на недостатність зібраних доказів для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду.

- питання встановлення конституційності положень п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" не підпадає під визначення "обставин", які встановлюються іншим судом, а стосується виключно можливості застосування норми права до спірних відносин. А відтак, саме по собі відкриття конституційного провадження не може бути підставою для зупинення провадження у справі № 910/6668/25.

- згідно ст. 91 ЗУ "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення.

- зважаючи на те, що правовідносини з виконання спірного договору обома його сторонами були завершені на момент звернення прокурора з позовом до суду, рішення Конституційного суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) не поширюватиметься на спір у справі № 910/6668/25.

- станом на час розгляду справи положення пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" (в редакції на час виникнення спірних відносин) є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. Суд не вправі відмовитися від застосування чинної норми закону лише з підстав відкриття конституційного провадження щодо її перевірки на конституційність.

Колегія суддів апеляційного суду при оцінці доводів та заперечень учасників в контексті даної справи враховує, що для застосування п5) ч. 1 ст. 227 ГПК України і обов`язкового зупинення провадження, суд має встановити та обґрунтувати, що у справі має місце об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, конституційного провадження. При цьому має бути дотримано обмеження при застосуванні цієї норми, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість (як нездоланна перешкода, що не залежить від волі суб`єкта) розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має процесуального права чи можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Наприклад - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, відсутність відповідної позовної вимоги на розгляді, яка встановлює предмет доказування і обмеженість права суду виходити за межі позовних вимог, самостійно збирати докази у справі або з інших причин.

За результатами вирішення спору у іншій пов`язаній справі, суд за правилами ст. 75 ГПК України отримує висновки щодо встановлених інших судом обставин/фактів, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, в тому числі суд отримує і факти, які мають преюдиційне значення у спорі.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є саме виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають істотне/вирішальне значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється (подібні висновки викладено у постанови Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 922/2737/24, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21, та ін.).

За правилами чинного ГПК України зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Порядок та умови зупинення провадження у справі унормовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали від 01.07.2026 Господарський суд м. Києва керувався положеннями п.5) ч.1 ст. 227, ст. 229 ГПК України, за змістом яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, якщо зібрані у справі № 910/6668/25 докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які складають предмет доказування за заявленими вимогами.

Натомість, як слушно зауважує прокурор, розгляд Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) не передбачає встановлення будь-яких фактичних обставин, які мають преюдиційне значення для даної справи за предметом доказування, зокрема, він не стосується вивчення фактів укладення між сторонами спірних додаткових угод, їх змісту, розміру зміни ціни та її обґрунтування, належності поданих доказів чи правильності здійсненого прокурором розрахунку заявленої до стягнення суми.

Тому наведені ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" обставини, які врахував суд першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали, свідчать не про об`єктивну неможливість розгляду справи, а фактично про очікування відповідачем можливого формування Конституційним Судом України правової позиції щодо конституційності положень пункту 2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", що відповідач має намір використати у спорі на свою користь. Але таке очікування за правилами чинного ГПК України не є підставою для зупинення провадження у справі у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Погоджуючись із позицією прокурора, колегія суддів зауважує, що висновки про конституційність норми в рішеннях Конституційного Суду України базуються на системному аналізі нормативно-правового акта, його відповідності принципам і нормам Конституції України, а не на встановленні та оцінці обставин, фактів, взаємовідносин учасників конкретного спору. При розгляді справи в межах конституційного провадження Конституційний суд не перевіряє та не досліджує докази, не заслуховує свідків. Конституційний Суд України здійснює виключно нормативний контроль (оцінює, чи відповідає правова норма Конституції чи ні). Встановлення фактичних обставин справи, збирання доказів та оцінка конкретних правовідносин між сторонами господарського спору належать до компетенції судів загальної юрисдикції (зокрема, господарських судів), а не КСУ.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного Позивачем способу захисту.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, для вирішення питання про підставність зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати та умотивувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи та чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже зупинення провадження у справі має відбуватися лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а й належно доведена об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Зупиняючи провадження у справі №910/6668/25 ухвалою від 01.07.2026 Господарський суд м. Києва не пояснив та не мотивував неможливість його власними процесуальними повноваженнями встановити відповідні обставини за предметом доказування у межах цієї справи, через обмеженість своєї юрисдикції, предмету позову чи з інших належних підстав. Суд першої інстанції не вказав, яких саме доказів йому бракує і не умотивував, що саме вони будуть отримані за результатом розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/2026(178/26).

Суд першої інстанції послався лише, що предметом перевірки за конституційною скаргою є конституційність положень п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", а зазначені положення Закону є підставами позову у даній справі.

Натомість прокурор слушно заперечив, що висновки про конституційність чи неконституційність положень вказаної норми Закону - за своїм правовим змістом не є отриманням/встановленням існування преюдиційних обставин (фактів) в іншій справі, які є предметом доказування у справі № 911/6668/25.

Колегія суддів вже вказувала, що обставинами і фактами є дії та події (зокрема, про особу, що їх вчинила), що мають значення для предмету доказування у спорі.

Колегія суддів приходить до висновку, що в оскарженій ухвалі від 01.07.2026 судом першої інстанції не усунуто обмеження з пункту 5 ч.1 ст.227 ГПК України, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, сама лише оцінка конституційності норми, на застосуванні якої ґрунтуються доводи і заперечення сторін спору у справі № 910/6668/25, ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення Конституційним Судом України у іншій справі.

Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Таким чином оскаржувана ухвала Господарським судом м. Києва постановлена без дотримання положень пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України. Ухвала не містить обґрунтування як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України, так і щодо того, що зібрані у справі № 911/6668/25 докази дійсно не дозволяють вирішити спір по суті, належно встановивши та оцінивши вже зібрані у справі докази.

Частиною 3 ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів погоджується із доводами прокурора в сукупності, що згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При цьому, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів погоджується з відповідними доводами прокурора.

Отже, навіть у разі визнання пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» неконституційним, таке рішення за загальним правилом матиме перспективну (ex nunc) дію наперед та не змінюватиме автоматично правових наслідків договірних відносин, що виникли та були реалізовані сторонами до його ухвалення.

Як убачається з матеріалів справи, Додаткова угода № 8 від 09.08.2023 та Додаткова угода № 9 від 05.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50 від 14.12.2022 вже виконані сторонами, а правовідносини щодо постачання електричної енергії за цим договором є завершеними.

Відносини сторін врегульовані зокрема, нормою п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", неконституційність якої на час виконання обох Договорів не встановлена.

Тому можливе рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - навіть у разі визнання цієї норми неконституційною, не матиме зворотної дії щодо вже завершених правовідносин сторін і, відповідно, не вплине на правову кваліфікацію спірних Додаткових угод у цій справі.

Суд першої інстанції не обґрунтував мету очікування ним рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) та яким чином рішення Конституційного Суду України в світлі проаналізованих норм чинного законодавства щодо неможливості його ретроспективного застосування, вплине на правильне вирішення спору у справі № 910/6668/25.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України зворотна дія в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, стосується виключно фізичних, а не юридичних осіб. Оскільки відповідачем у цій справі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», а предметом спору є вимоги про визнання недійсними правочинів та повернення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом юридичної відповідальності, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна, підстави для застосування зворотної дії можливого рішення Конституційного Суду України до спірних правовідносин відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що очікування судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) не має правового значення для вирішення спору у справі №910/6668/25, а тому не могло бути підставою для зупинення провадження відповідно до пункту 5) ч.1 статті 227 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне процесуальне законодавство передбачає спеціальний механізм захисту інтересів особи, яка є заявником конституційної скарги, - у разі задоволення такої скарги та встановлення неконституційності застосованої судом норми, якщо рішення суду ще не виконане, особа має право на перегляд судового рішення за виключними обставинами (пункт 1 частини третьої статті 320 ГПК України). Відповідач не позбавлений можливості скористатися цим механізмом після ухвалення Конституційним Судом України остаточного рішення, що додатково підтверджує відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення конституційного провадження.

Отже, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого припису, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, має значення, насамперед, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення подібних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (такі висновки викладено у постанові від 18.11.2020 у справі № 481/49/19 Великої Палати Верховного Суду).

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали від 01.07.2026 Господарським судом м. Києва не було дотримано вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України для зупинення провадження у справі.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".

Зазначене у даній постанові відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 15.07.2026 у справі № 918/1236/25.

Отже, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів пункту 5 частин першої статті 227 ГПК України. Доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною третьою статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвал про закриття провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Щодо клопотання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про зупинення апеляційного провадження у справі №910/6668/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25, колегія суддів встановила таке:

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25 справу повернуто відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду для продовження розгляду. Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.302 ГПК, для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати.

Отже, на момент прийняття цієї постанови обставина, на яку посилався відповідач згідно пункту 5) ч.1 статті 227 ГПК України в обґрунтування клопотання про зупинення провадження, відпала. За таких обставин підстави, з якими відповідач пов`язував можливість зупинення апеляційного провадження у справі №910/6668/25, є такими, що не існують на момент вирішення даної справи в суді апеляційної інстанції, а тому заява відповідача про зупинення провадження не підлягає задоволенню.

З підстав викладеного апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції від 01.07.2026, якою зупинено провадження у справі до часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" належить скасувати з відмовою відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження, а справу № 910/6668/25 передати до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення розгляду справи № 910/11553/25 до задоволення не підлягає.

У зв`язку з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги прокурора, має здійснюватись місцевим господарським судом за результатами розгляду ним справи за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 09.07.2026 Берестинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі №910/6668/25 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі №910/6668/25 скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ТОВ "Укр газ ресурс" від 11.05.2026 про зупинення провадження у справі.

3. Справу № 910/6668/25 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

О.В. Яценко