Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №910/1257/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. Справа№ 910/1257/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.09.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 01.07.2026 керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 23.06.2026)

у справі № 910/1257/26 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (Полтавська обл., м. Лубни) в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (Полтавська обл., м. Лубни)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+» (м. Київ)

2. Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (Полтавська обл., м. Лубни)

про визнання недійсними угод та стягнення 896 487,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+» та до Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, з вимогами:

- Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 06.02.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.03.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 04.04.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 06.05.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 03.06.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 07.07.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 06.08.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 05.09.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 08.10.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 13.11.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 11.12.2025 до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+».

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+» на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 896 487,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/1257/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у даній справі закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1257/26 призначено на 18.06.26.

05.06.2026 відповідачем-1 заявлено клопотання про повернення зі стадії розгляду справи № 910/1257/26 по суті на стадію підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі № 910/1257/26 до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/1257/26 вирішено повернутися до розгляду справи № 910/1257/26 у підготовчому провадженні.

При цьому клопотання ТОВ «ЯСНО+» про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у справі № 910/1257/26 до ухвалення рішення Конституційним Судом України за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» № 16/178 від 06.04.2026.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 01.07.2026, в якій просить повністю скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 910/1257/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Гончаров С.А., Горбасенко П.В.

Після вчинених процесуальних дій по підготовці апеляційної скарги до розгляду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою від 01.07.2026 керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/1257/26, розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

30.07.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ЯСНО+» (відповідач-1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/1257/26 залишити без змін.

Обгрунтовуючи заперечення проти вимог апеляційної скарги, відповідач-1 зазначає, що позов прокурором обґрунтовано укладенням спірних додаткових угод з порушенням пункту 2 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі». Разом з тим, 06.05.2026 Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вх. № 16/178 від 06.04.2026) щодо перевірки на відповідність Конституції України саме цієї норми, яка передбачає можливість зміни істотних умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків. Правова оцінка спірних правовідносин безпосередньо пов`язана із застосуванням зазначеного положення закону, тому висновки Конституційного Суду України за результатами розгляду конституційної скарги матимуть істотне значення для правильного вирішення спору. На переконання відповідача-1, наведені обставини свідчать про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у справі № 910/1257/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026, справу № 910/1257/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Спаських Н.М., судді: Горбасенко П.В., Яценко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 вищезазначеною колегією прийнято до свого провадження справу №910/1257/26. Розгляд справи № 910/1257/26 призначено на 03.09.2026.

В судове засідання 03.09.2026 з`явилися прокурор та представник відповідача-1. Інші учасники процесу не з`явилися, повідомлені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 03.09.2026 прокурор просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати і справу повернути для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти вимог прокурора заперечував, просив апеляційний господарський суд в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду проси залишити без змін.

Заслухавши доводи і заперечення учасників справи щодо поданої апеляційної скарги прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 про зупинення провадження у справі № 910/1257/26, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до таких висновків.

За правилами п.12 ч.1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції також про зупинення провадження у справі.

Предметом спору у справі є основні позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025 між відповідачами по справі та похідні позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Ясно+» на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 896 487,91 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор посилається, зокрема, на положення пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону, чинній на час укладення додаткових угод), згідно з якими істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

В оскаржуваній ухвалі Господарський суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України № 3-78/2026(178/26) від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо перевірки на відповідність Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, зокрема, без обмеження щодо строків такої зміни у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.

Оскільки предметом спору у справі № 910/1257/26 є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладених із застосуванням саме зазначеної норми, суд першої інстанції дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 910/1257/26 до вирішення Конституційним Судом України питання про конституційність положення, яке підлягає застосуванню господарським судом при вирішенні спору, з посиланням на пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження, зазначивши, що саме на цій стадії відповідно до статей 181, 182 ГПК України вирішується питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, тоді як на стадії розгляду справи по суті провадження може бути зупинено лише з підстав, вичерпно визначених частиною третьою статті 195 ГПК України.

Місцевий господарський суд зазначив, що чинним процесуальним законодавством не встановлено порядку повернення до стадії підготовчого провадження, однак визнав таке повернення винятковим заходом, застосованим з метою забезпечення всебічного з`ясування обставин справи, послався у зв`язку з цим на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, а також на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки".

Відхиляючи доводи прокурора, який заперечував проти зупинення провадження та посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 28.01.2026 у справі № 904/2612/24, суд першої інстанції зазначив, що зазначена правова позиція є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується наслідків рішення Конституційного Суду України для справи, розгляд якої по суті вже завершено ухваленням остаточного судового рішення, тоді як у справі № 910/1257/26 розгляд по суті ще не розпочато та остаточне рішення не ухвалено. Додатково суд першої інстанції послався на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену в ухвалі від 07.08.2024 у справі № 616/458/21, а також на практику інших господарських судів із задоволення аналогічних клопотань у подібних справах.

В апеляційній скарзі від 01.07.2026 прокурор вважає ухвалу суду першої інстанції від 18.06.2026 про зупинення провадження незаконною і просить її скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт наголошує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов`язковою умовою для зупинення провадження у справі є одночасна наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та неможливість зібраними у справі доказами встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. На переконання апелянта, у даній справі такі умови в сукупності відсутні, оскільки прокурором надано пакет належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а суд першої інстанції не зазначив жодних обставин, які би вказували на недостатність зібраних доказів для встановлення та оцінки обставин, що є предметом судового розгляду.

Апелянт також посилається на те, що питання чинності та конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», порушене в межах конституційного провадження за скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» у справі № 3-78/2026 (178/26), не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим відкриття конституційного провадження не може бути підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. При цьому апелянт звертає увагу на те, що правовідносини сторін щодо виконання спірного договору були завершені до моменту звернення прокурора з позовом до суду, а тому рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26), яке, за доводами апелянта, матиме перспективну дію в часі і на спірні правовідносини не поширюватиметься.

Крім того, апелянт вказує на неправомірність повернення судом першої інстанції розгляду справи на стадію підготовчого провадження, зазначаючи, що судом не наведено жодних об`єктивних та вмотивованих підстав щодо необхідності такого повернення та не з`ясовано, які саме процесуальні дії відповідачем не вчинено і чи є поважними причини пропуску відповідного строку, що, на думку апелянта, нівелює саме значення стадій господарського процесу.

На підтвердження викладених доводів апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24 (щодо відмови у зупиненні провадження у подібних справах за аналогічних обставин), від 14.03.2023 у справі № 921/174/21 та від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 (щодо умов повернення до стадії підготовчого провадження), а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 481/49/19 щодо перспективної дії рішень Конституційного Суду України в часі.

Колегія суддів апеляційного суду при оцінці доводів та заперечень учасників в контексті даної справи враховує, що для застосування п5) ч. 1 ст. 227 ГПК України і обов`язкового зупинення провадження суд має встановити та обґрунтувати, що у справі має місце об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, конституційного провадження. При цьому має бути дотримано обмеження при застосуванні цієї норми, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість (як нездоланна перешкода, що не залежить від волі суб`єкта) розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має процесуального права чи можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Наприклад - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, відсутність відповідної позовної вимоги на розгляді, яка встановлює предмет доказування і обмеженість права суду виходити за межі позовних вимог, самостійно збирати докази у справі або з інших причин.

За результатами вирішення спору у іншій пов`язаній справі, суд за правилами ст. 75 ГПК України отримує висновки щодо встановлених інших судом обставин/фактів, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, в тому числі суд отримує і факти, які мають преюдиційне значення у спорі.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є саме виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають істотне/вирішальне значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється (подібні висновки викладено у постанови Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №922/2737/24, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21, та ін.).

За правилами чинного ГПК України зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Порядок та умови зупинення провадження у справі унормовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали від 18.06.2026 Господарський суд м. Києва керувався положеннями п.5) ч.1 ст. 227, ст. 229 ГПК України, за змістом яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, якщо зібрані у справі № 910/1257/26 докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які складають предмет доказування за заявленими вимогами.

Натомість, як слушно зауважує прокурор, розгляд Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) не передбачає встановлення будь-яких фактичних обставин, які мають преюдиційне значення для даної справи за предметом доказування, зокрема, не стосується фактів укладення між сторонами спірних додаткових угод, їх змісту, розміру зміни ціни та її обґрунтування, належності поданих доказів чи правильності здійсненого прокурором розрахунку заявленої до стягнення суми.

Тому наведені ТОВ "ЯСНО+" обставини, які врахував суд першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали, свідчать не про об`єктивну неможливість розгляду справи, а фактично про очікування відповідачем можливого формування Конституційним Судом України правової позиції щодо конституційності положень пункту 2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", що відповідач має намір використати у спорі на свою користь. Але таке очікування за правилами чинного ГПК України не є підставою для зупинення провадження у справі у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Погоджуючись із позицією прокурора, колегія суддів зауважує, що висновки про конституційність норми в рішеннях Конституційного Суду України базуються на системному аналізі нормативно-правового акта, його відповідності принципам і нормам Конституції України, а не на встановленні та оцінці обставин, фактів, взаємовідносин учасників конкретного спору. При розгляді справи в межах конституційного провадження Конституційний суд не перевіряє та не досліджує докази, не заслуховує свідків. Конституційний Суд України здійснює виключно нормативний контроль (оцінює, чи відповідає правова норма Конституції чи ні). Встановлення фактичних обставин справи, збирання доказів та оцінка конкретних правовідносин між сторонами господарського спору належать до компетенції судів загальної юрисдикції (зокрема, господарських судів), а не КСУ.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного Позивачем способу захисту.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, для вирішення питання про підставність зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати та умотивувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи та чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже зупинення провадження у справі має відбуватися лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а й належно доведена об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Зупиняючи провадження у справі № 910/1257/26 ухвалою від 18.06.2026 Господарський суд м. Києва не пояснив та не мотивував неможливість його власними процесуальними повноваженнями встановити відповідні обставини за предметом доказування у межах цієї справи, через обмеженість своєї юрисдикції, предмету позову чи з інших належних підстав. Суд першої інстанції не вказав, яких саме доказів йому бракує і не умотивував, що саме вони будуть отримані за результатом розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/2026(178/26).

Суд першої інстанції послався лише, що предметом перевірки за конституційною скаргою є конституційність положень п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", а зазначені положення Закону є підставами позову у даній справі.

Натомість прокурор слушно заперечив, що висновки про конституційність чи неконституційність положень вказаної норми Закону - за своїм правовим змістом не є отриманням/встановленням існування преюдиційних обставин (фактів) в іншій справі, які є предметом доказування у справі № 910/1257/26.

Колегія суддів вже вказувала, що обставинами і фактами є дії та події (зокрема, про особу, що їх вчинила), що мають значення для предмету доказування у спорі.

Колегія суддів приходить до висновку, що в оскарженій ухвалі від 18.06.2026 судом першої інстанції не усунуто обмеження з пункту 5 ч.1 ст.227 ГПК України, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, сама лише оцінка конституційності норми, на застосуванні якої ґрунтуються доводи і заперечення сторін спору у справі № 910/1257/26, ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення Конституційним Судом України у іншій справі.

Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Таким чином оскаржувана ухвала Господарським судом м. Києва постановлена без дотримання положень пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України. Ухвала не містить обґрунтування як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України, так і щодо того, що зібрані у справі № 910/1257/26 докази дійсно не дозволяють вирішити спір по суті, належно встановивши та оцінивши вже зібрані у справі докази.

Частиною 3 ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів погоджується із доводами прокурора в сукупності, що згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При цьому, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів погоджується з відповідними доводами прокурора.

Отже, навіть у разі визнання пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неконституційним, таке рішення за загальним правилом матиме перспективну (ex nunc) дію наперед та не змінюватиме автоматично правових наслідків договірних відносин, що виникли та були реалізовані сторонами до його ухвалення.

Як убачається з матеріалів справи, додаткові угоди №№ 1-10, 12 до Договору про постачання електричної енергії №77721210233П-Т125 від 01.01.2025 виконані сторонами, а правовідносини щодо постачання електричної енергії за цим договором є завершеними.

Відносини сторін врегульовані, зокрема, нормою пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», неконституційність якої на час виконання Договору не встановлена.

Тому можливе рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - навіть у разі визнання цієї норми неконституційною, не матиме зворотної дії щодо вже завершених правовідносин сторін і, відповідно, не вплине на правову кваліфікацію спірних додаткових угод у цій справі.

Суд першої інстанції не обґрунтував мету очікування ним рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) та яким чином рішення Конституційного Суду України в світлі проаналізованих норм чинного законодавства щодо неможливості його ретроспективного застосування, вплине на правильне вирішення спору у справі № 910/1257/26.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України зворотна дія в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, стосується виключно фізичних, а не юридичних осіб. Оскільки відповідачем у цій справі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+", а предметом спору є вимоги про визнання недійсними правочинів та повернення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом юридичної відповідальності, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна, підстави для застосування зворотної дії можливого рішення Конституційного Суду України до спірних правовідносин відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що очікування судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) не має правового значення для вирішення спору у справі № 910/1257/26, а тому не могло бути підставою для зупинення провадження відповідно до пункту 5) ч.1 статті 227 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне процесуальне законодавство передбачає спеціальний механізм захисту інтересів особи, яка є заявником конституційної скарги, - у разі задоволення такої скарги та встановлення неконституційності застосованої судом норми, якщо рішення суду ще не виконане, особа має право на перегляд судового рішення за виключними обставинами (пункт 1 частини третьої статті 320 ГПК України). Відповідач не позбавлений можливості скористатися цим механізмом після ухвалення Конституційним Судом України остаточного рішення, що додатково підтверджує відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення конституційного провадження.

Отже, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого припису, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, має значення, насамперед, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення подібних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (такі висновки викладено у постанові від 18.11.2020 у справі № 481/49/19 Великої Палати Верховного Суду).

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали від 18.06.2026 Господарським судом м. Києва не було дотримано вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України для зупинення провадження у справі.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".

Зазначене у даній постанові відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 15.07.2026 у справі № 918/1236/25.

Отже, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів пункту 5 частин першої статті 227 ГПК України. Доводи апеляційної скарги прокурора в частині зупинення провадження знайшли своє підтвердження, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України як така, що постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

В решті доводів апеляційної скарги щодо неправомірності повернення судом першої інстанції до стадії підготовчого провадження, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за доцільне залишити оскаржену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу в цій частині без задоволення. Питання повернення до стадії підготовчого провадження, або закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті відносяться до виключної компетенції суду першої інстанції.

Відтак доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині зупинення провадження як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права. В решті оскаржену ухвалу слід залишити без змін.

Враховуючи спірний характер правовідносин учасників справи, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати учасникам справи, що вони були почуті.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною третьою статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За результатами перегляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права в частині зупинення провадження у справі, що мало наслідком безпідставне задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції, якою зупинено провадження у справі, - скасувати, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити, а справу передати до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватись місцевим господарським судом за результатами розгляду ним справи за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 01.07.2026 керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/1257/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/1257/26 в частині зупинення провадження- скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ТОВ "ЯСНО+" від 05.06.2026 про зупинення провадження у справі.

3. Справу № 910/1257/26 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

О.В. Яценко