Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/9103/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/9103/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Кучерява Т. Ю.

від відповідача: Теплова В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023

у справі № 910/9103/23 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 380 880, 57 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМК" (далі за текстом - ТОВ "ВІМК", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі за текстом - НЕК "Укренерго", відповідач) про стягнення 380 880, 57 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 01-250716-22/3 від 26.01.2022 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повністю розрахувався за поставлену у серпні-жовтні 2022 року електричну енергію до електроустановок відповідача, як споживача, що розташовані у Херсонській області та Запорізькій областях.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/9103/23 повністю задоволено повністю позов. Стягнуто з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ВІМК" 380 880, 57 грн боргу та 5 713, 21 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, що у період серпень - жовтень 2022 року не здійснювалось постачання електричної енергії до установок відповідача, які розташовані в Херсонській та Запорізькій областях (ЕІС коди 62Z1327213129298, 62Z1988316115605, 62Z5427419552202, 62Z7820352984513, 62Z9932053458586, 62Z0728586553226, 62Z1123519624219 та 62Z4310886373101). У зв`язку з цим, суд визнав доведеним, що у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 380 880,57 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги. Позиція інших учасників справи

В апеляційній скарзі НЕК "Укренерго" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/9103/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у суді апеляційної інстанції НЕК "Укренерго" зазначило в апеляційній скарзі про ігнорування місцевим судом необхідності застосування до спірних правовідносин положень норм статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідно до якої на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, відповідно до вказаної норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" позивач не мав правових підстав постачати електричну енергію відповідачу з об`єктів, які розташовані на тимчасово окупованій території України та проводити за неї нарахування. Тому при винесенні оскаржуваного рішення місцевий суд не дослідив обставини справи стосовно обґрунтованості позовних вимог, та чи наявні у позивача підстави для постачання електричної енергії відповідачу з об`єктів, які розташовані на тимчасово окупованій території України, з урахуванням прямої заборони, зазначеної у статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ВІМК" просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на правомірність постачання електричної енергії на об`єкти відповідача у спірний період та відсутність зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо здійснених нарахувань обсягів поставленої електричної енергії.

У відповіді на відзив НЕК "Укренерго" зазначає про те, що: матеріали справи не містять доказів направлення рахунків на адресу відповідача; акти приймання-передачі товарної продукції та акт звірки взаємних розрахунків, які містяться у справі, не підписані; об`єкти відповідача не обслуговуються і відповідач позбавлений можливості проводити контроль за споживанням електричної енергії.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/9103/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) за клопотанням ТОВ "ВІМК" розгляд справи № 910/9103/23 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Судове засідання 20.03.2024 не відбулось з технічних причин, що підтверджується відповідним актом Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) розгляд справи призначено на 01.05.2024 та продовжено строк її розгляду.

У судовому засіданні 01.05.2024 протокольно оголошено перерву до 12.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) за клопотанням НЕК "Укренерго" зупинено апеляційне провадження у справі № 910/9103/23 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення апеляційного провадження у цій справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) оголошено перерву у розгляді справи на 02.09.2026.

Присутній у судовому засіданні 02.09.2026 представник НЕК "Укренерго" просив задовольнити апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 02.09.2026 в режимі відеоконференції також взяв участь представник ТОВ "ВІМК", який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Обставини справи

26 січня 2022 року ТОВ "ВІМК" (постачальник) та НЕК "Укренерго" (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-250716-22/3 (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), Закону України "Про публічні закупівлі", постанови НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження кодексу системи передачі".

Згідно з пунктами 5.2, 5.3, 5.4 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до порядку розрахунків, який зазначений в додатку № 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Споживач бере зобов`язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені додатком № 2 до договору.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 додатку № 2 до Договору розрахунок споживача з постачальником електричної енергії здійснюється по завершенню розрахункового періоду за формулою. Рахунки на оплату платежів та акти купівлі-продажу виставляються постачальником електричної енергії та надаються споживачу не пізніше 10 (десятого) календарного дня місяця наступного за розрахунковим періодом. Разом з рахунком на оплату платежів та актом купівлі-продажу постачальник надає інформацію щодо розрахунку фактичної ціни електричної енергії в форматі Excel на електрону пошту споживача, зазначену в п. 7 цього додатку. Розрахунок за спожиту у поточному розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту завершення поточного розрахункового періоду на підставі виставленого постачальником рахунку та підписаного сторонами акту купівлі-продажу.

Згідно з пунктами 8, 10 додатку № 2 до Договору у разі, якщо акти, рахунки, повідомлення про припинення постачання електроенергії, акти звірки та інші документи, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору, надаються сторонами в електронному вигляді через особистий кабінет, сторони визнають такі електронні документи, як офіційні. Всі інформаційні повідомлення постачальник направляє на електронну пошту споживача та/або номер мобільного телефону, вказані у даному договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк (термін) поставки електричної енергії: з 01.02.2022 по 31.01.2023.

Серед інших операторами системи розподілу, з якими відповідач уклав договір розподілу електричної енергії, є: ПАТ "Запоріжжяобленерго" для об`єктів, які розташовані в м. Запоріжжі та Запорізькій області, АТ "Херсонобленерго" для об`єктів, які розташовані в м. Херсон та Херсонській області.

ПАТ "Запоріжжяобленерго" та АТ "Херсонобленерго" адмініструють точки комерційного обліку електричної енергії, отримують від споживача дані показників засобів обліку електроенергії, визначають весь обсяг електричної енергії, що спожита споживачем, та надає цю інформацію (обсяг спожитої електричної енергії, що спожита споживачем) постачальнику електричної енергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу. На підставі цієї інформації про обсяги спожитої електричної енергії споживачем, постачальник електричної енергії, виходячи з умов договорів, до яких приєднався споживач, розраховує її вартість та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовного організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ).

Згідно з пунктом 2.1.18 ПРРЕЕ за укладеними договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) оператор системи формує особові рахунки, на яких обліковує стан розрахунків за послуги з передачі (розподілу) електричної енергії, із зазначенням відповідальних за розрахунки сторін, зазначає інформацію відповідно до реєстрів точок комерційного обліку споживачів відповідних електропостачальників та вносить відповідні зміни протягом одного робочого дня, наступного за днем настання таких змін. За реєстром особових рахунків окремо ведеться реєстр електропостачальників, з якими укладено договори електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Відповідно до пункту 5.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний формувати і вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу, інформувати електропостачальників та власників мереж, занесених до цих реєстрів, про необхідність укладення передбачених цими Правилами договорів та врегулювання відносин з користувачами малих систем розподілу.

За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно абз. 3 п. 2.3.5 ПРРЕЕ у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред`явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Позивач виставив відповідачеві рахунки за поставлену протягом серпня-жовтня 2022 року електричну енергію в обсязі 325886 кВт на загальну суму 1484110,30 грн (рахунки-розшифровки № 01-250716-22/3/8/1 від 12.09.2022, № 01-250716 22/3/9/1 від 12.10.2022, № 01-250716-22/3/10/1 від 11.11.2022)

Як встановив суд першої інстанції і не заперечується сторонами у справі, відповідач сплатив позивачу 1 103 229, 73 грн.

Спір у справі виник в частині сплати 380 880,57 грн боргу (82192 кВт.год), що утворився у зв`язку з несплатою рахунків по точкам обліку електричної енергії відповідача, які розташовані в Херсонській та Запорізькій областях, а саме:

- за серпень 2022 року по вул. Електромашинобудівників, 2, м. Каховка, Херсонська область (ЕІС коди 62Z1327213129298, 62Z1988316115605, 62Z5427419552202, 62Z7820352984513) - 18717 кВт.год на суму 62680,84 грн без ПДВ;

- за вересень 2022 року по вул. Електромашинобудівників, 2, м. Каховка, Херсонська область (ЕІС коди 62Z1327213129298, 62Z1988316115605, 62Z5427419552202, 62Z7820352984513) та с. Рубанівка (ЕІС код 62Z9932053458586) - 15292 кВт.год на суму 60526,35 грн без ПДВ;

- за жовтень 2022 року вул. Електромашинобудівників, 2, м. Каховка, Херсонська область (ЕІС коди 62Z1327213129298, 62Z1988316115605, 62Z5427419552202, 62Z7820352984513) - 47506 кВт.год на суму 191465,33 грн без ПДВ; вул. Польова, 58, с. Терпіння (ЕІС код - 62Z0728586553226), вул. Парковий бульвар, 1А, м. Запоріжжя (ЕІС код - 62Z1123519624219), вул. Миру, 288, с. Балки (ЕІС код - 62Z4310886373101) - 677кВт.год на суму 2728,54 грн без ПДВ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За визначенням, вміщеним у статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України, обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Наказом від 25.04.2022 № 75 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 № 453/37789, затвердило Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, до якого увійшла територія Новокаховської міської територіальної громади.

Як уже зазначалося, позивач у цій справі просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію за період серпень - жовтень 2022 року. Тобто просив суд стягнути заборгованість за поставлену ним електричну енергію у період, коли територія, де територіально знаходяться електроустановки відповідача, вже була тимчасово окупована військами російської федерації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 Закону).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 131 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Після подання скаржником апеляційної скарги у цій справі Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі. При цьому у справі, що розглядається, провадження зупинялося до закінчення перегляду об`єднаною палатою постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову у позові, зазначила про те, що підставою для відмови у позові, враховуючи положення статті 131 Закону, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у цьому судовому провадженні.

Колегія суддів враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.

Так, скаржник в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на те, що місце знаходження об`єктів енергоспоживання відповідача перебувають на тимчасово окупованій території.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації Новокаховська міська територіальна громада опинилась у тимчасовій окупації з 24.02.2022, що є загальновідомим фактом.

Як зазначалося раніше, Закон визначає правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території. Стаття 131 цього Закону забороняла передачу електричної енергії на тимчасово окуповану територію і така заборона має абсолютний характер.

Слід зазначити, що доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки електричної енергії на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у вказаних справах. Разом з тим, визначальним за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 131 названого Закону, що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (підпункт 2 пункту 1 статті 275 ГПК України).

Колегія суддів перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, і дійшла висновку, що судове рішення слід скасувати, як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у цій постанові. У зв`язку із цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/9103/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" (вул. Мала Морська, 108/5, офіс 526, м. Миколаїв, 54002, код 42719687) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. С. Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код 00100227) 8 569 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 81 копійку судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова