Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №911/666/24 (911/1065/26) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 911/666/24 (911/1065/26)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Козир Т.П.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

арбітражний керуючий Данілов А.І. особисто (в режимі відеоконференції)

від ОСОБА_1 : Карасьов О.С. згідно ордеру

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 року

у справі №911/666/24(911/1065/26) (суддя Гребенюк Т.Д.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича

до ОСОБА_1

про покладення солідарної відповідальності

у межах справи №911/666/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2026 року у справі №911/666/24(911/1065/26) залишено без задоволення заяву ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражний керуючий Данілов А.І. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/666/24(911/1065/26) та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити повністю та покласти на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Фаворит Агро 2021" перед кредиторами у межах суми 6467076,10 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фаворит Агро 2021" грошові кошти у розмірі 6 467 076,10 грн. для включення до ліквідаційної маси боржника у справі №911/666/24 про банкрутство ТОВ "Фаворит Агро 2021" та подальшого проведення розрахунків з кредиторами у порядку, встановленому КУзПБ, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/666/24 (911/1065/26), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/666/24(911/1065/26).

08.07.2026 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/666/24(911/1065/26) від 07.07.2026 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 року у даній справі залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також доказів, які підтверджують відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_1 з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

15.07.2026 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2026 року подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази доплати судового збору у розмірі 4 659,20 грн. та докази направлення копії цієї скарги і доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 16.07.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/666/24(911/1065/26), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 27.08.2026 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

20.07.2026 року через систему "Електронний суд" ліквідатором ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражним керуючим Даніловим А.І. подано заяву про участь в судових засіданнях по справі №911/666/24(911/1065/26) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 11.08.2026 у задоволені вищевказаної заяви було відмовлено.

12.08.2026 року через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.08.2026 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 13.08.2026 року дану заяву було задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. з 02.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Козир Т.П.

Ухвалою суду від 25.08.2026 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/666/24(911/1065/26) за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026.

Ліквідатор ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражний керуючий Данілов А.І. в судовому засіданні 27.08.2026 в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/666/24(911/1065/26) та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора задовольнити повністю.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

27.08.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 15.06.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство ТОВ "Фаворит Агро 2021".

Постановою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 року ТОВ "Фаворит Агро 2021" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

У квітні 2026 року ліквідатор ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражний керуючий Данілов А.І. звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності, в якій просить покласти на відповідача солідарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута перед кредиторами у межах суми 6 467 076,10 грн. та стягнути з відповідача на користь банкрута грошові кошти у розмірі 6 467 076,10 грн. для включення до ліквідаційної маси боржника та подальшого проведення розрахунків з кредиторами у порядку, встановленому КУзПБ.

В обґрунтування заявлених вимог ліквідатором вказано, що зареєстрований розмір статутного капіталу банкрута становить 6 625 000,00 грн., в той час як відповідач здійснив внесення коштів до статутного капіталу товариства лише у сумі 1 000,00 грн., тобто невнесена частина вкладу становить 6 624 000,00 грн.

За твердженням ліквідатора, ОСОБА_1 , як єдиний учасник банкрута, не виконав у повному обсязі обов`язок щодо формування статутного капіталу товариства, а тому, на його думку, наявні підстави для покладення на відповідача солідарної відповідальності, передбаченої ст.2 та ст.14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у розмірі 6 467 076,10 грн., тобто на загальну суму визнаних судом вимог кредиторів.

За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2026 року у справі №911/666/24(911/1065/26) заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності залишено без задоволення.

Прийняте судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що належним суб`єктом звернення за правилами ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, є кредитор товариства з обмеженою відповідальністю і чинне законодавство не дає підстав стверджувати про наявність відповідних повноважень у ліквідатора банкрута.

Додатково судом першої інстанції наголошено на передчасності звернення до суду з такою заявою, оскільки на момент вирішення спору ліквідаційна маса банкрута не сформована, а отже наявність/розмір збитків є неочевидним.

Ліквідатор ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражний керуючий Данілов А.І. з даною ухвалою місцевого господарського суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника зводяться до того, що місцевим господарським судом помилково не застосовано до спірних правовідносин висновки Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо права ліквідатора на звернення до суду із заявою про покладення солідарної відповідальності, наведені у постанові від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21, та безпідставно надано перевагу висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 року у справі №910/15018/19(910/16887/21); неправильно зроблено висновок про передчасність позову; не розглянуто клопотання позивача про розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження, а також прийнято невірну процесуальну форму судового акта за наслідками розгляду заявлених вимог.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність ухвалення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача - ліквідатора боржника у справі про банкрутство ТОВ "Фаворит Агро 2021" про покладення на відповідача - ОСОБА_1 , який є одночасно керівником, засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником банкрута, солідарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута перед кредиторами у межах вартості невнесеної відповідачем частки вкладу до статутного капіталу банкрута.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст. 92 ЦК України).

За змістом ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Положеннями ст. 115 ЦК України визначено, що господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Аналогічні положення містила ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", якою були врегульовані відповідні правовідносини до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Закон гарантує кожному право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Повноваження ліквідатора у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Так, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (ст. 61 КУзПБ).

Надаючи тлумачення наведеним нормам права в аспекті наявності у ліквідатора права на звернення з цим позовом до суду, суд виснує, що у правовідносинах щодо покладення за правилами ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на учасників товариства, які не повністю внесли вклади, солідарної відповідальності за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредитором (кредиторами), право звертатись до зазначених учасників товариства на підставі вказаної норми з метою захисту порушених прав та інтересів кредиторів належить особі, чиї права та інтереси порушені, тобто кредитору.

В той же час положення ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не направлені на захист прав та інтересів самого товариства з обмеженою відповідальністю, а тому не надають цьому товариству, або особі, уповноваженої діяти від його імені та в його інтересах (відповідно до закону, статутних документів тощо, зокрема, ліквідатору), права звертатись до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, у межах покладення на цих осіб солідарної відповідальності за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредиторами.

Наведене дозволяє виснувати, що належним суб`єктом звернення за правилами ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, є кредитор товариства з обмеженою відповідальністю.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/15018/19(910/16887/21) стосовно застосування положень ч. 4 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", що по суті дублює положення ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Обґрунтовуючи своє право на звернення з вимогою про покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника перед кредиторами у межах вартості невнесеної відповідачем частки вкладу до статутного капіталу банкрута, ліквідатор посилається на положення ст. 7 КУзПБ та висновки Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21, за якими належним позивачем у спорах про покладення солідарної відповідальності може бути як кредитор, так і боржник, а кошти, стягнуті із суб`єкта такої відповідальності, стягуються на користь боржника з подальшим включенням до ліквідаційної маси.

З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що наведений підхід про належного позивача були сформульовані Верховним Судом щодо солідарної відповідальності органів управління боржника, підстави якої передбачені положеннями ч. 6 ст. 34 КУзПБ, і у згаданій постанові Верховний Суд не формулював висновків про застосування норм права - ст.ст. 2, 4 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

При цьому, у справі, що наразі переглядається в апеляційному порядку, ліквідатор не обґрунтовує свої вимоги положеннями ст. 34 КУзПБ.

Відтак, правові висновки Верховного Суду по справі №908/3236/21, на які посилається апелянт, не є релевантними для цієї справи, а тому не підлягають застосованою до спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом помилково не застосовано до спірних правовідносин висновки Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо права ліквідатора на звернення до суду із заявою про покладення солідарної відповідальності, наведені у постанові від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21, та безпідставно надано перевагу висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 року у справі №910/15018/19(910/16887/21).

У постановах від 20.02.2024 у справі №916/1042/22, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, 22.03.2023 у справі №509/5080/18 Верховний Суд послідовно надавав правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17).

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Судова колегія наголошує, що оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 року по справі №924/101/24.

Враховуючи викладене, а також той факт, що у спірних правовідносинах у межах покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до відповідача, як учасника, яким не повністю внесено вклад до статутного капіталу товариства боржника, за правилами ст. 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" звернувся позивач (боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Данілова А.І.), тобто особа, якій за законом не належить відповідне право звернення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач в даному випадку не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, у розумінні положень статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16, ЦК України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про передчасність заявленого ліквідатором позову та вважає слушними відповідні доводи апелянта про їх помилковість, позаяк пред`явлення позову неналежним позивачем, про що було зазначено вище, є самостійною підставою для відмови в позові, не досліджуючи при цьому обставини справи по суті заявлених позивачем вимог та зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, в тому числі і питання щодо наявності/розміру збитків, а також можливості покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності на момент прийняття оскаржуваного судового рішення.

Втім, наведені судом першої інстанції висновки з рештою не призвели до прийняття неправильного рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали з цих мотивів не вбачається.

Щодо доводів апелянта про те, що судом не розглянуто клопотання позивача про розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження, а також прийнято невірну процесуальну форму судового акта за наслідками розгляду заявлених вимог (ухвалу, а не рішення), то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно сталої правової позиції Верховного Суду, розгляд вимог про покладення солідарної відповідальності здійснюється за правилами ГПК України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (ст. 173 ГПК України) (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/76/21).

При цьому доцільність розгляду господарським судом заяв про покладення солідарної відповідальності у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство відповідає принципу процесуальної економії, оскільки дає змогу розглянути таку вимогу в розумні строки, запобігає зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, гарантує бережне ставлення до ресурсів усіх учасників справи та відповідає основній меті конкурсного процесу і процедури банкрутства - задоволення вимог кредиторів.

Статтею 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, в даному випадку судом першої інстанції помилково не було розглянуто спір за правилами спрощеного позовного провадження, що відповідає вимогам КУзПБ та ГПК України та про що заявляв у клопотанні ліквідатор, а також прийнято невірну процесуальну форму судового акта за наслідками розгляду заявлених вимог (ухвалу, а не рішення).

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

Аналіз наведеного свідчить, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №926/358/19).

Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала про відмову у задоволенні заяви ліквідатора є законною і обґрунтованою, а наведені порушення з рештою не призвели до прийняття неправильного рішення по суті спору та до порушення прав учасників провадження у справі, в тому числі і прав ліквідатора на участь у справі, надання пояснень по суті спору та реалізацію інших своїх процесуальних прав, то вищенаведені скаржником аргументи не є обов`язковими та беззаперечними підставами для скасування судового рішення з цих мотивів внаслідок порушення норм процесуального права в силу приписів ст. 277 ГПК України лише з формальних причин, оскільки таке рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак "форми").

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з наведених в апеляційній скарзі доводів та мотивів.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 року у справі №911/666/24(911/1065/26) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2026 року у справі №911/666/24(911/1065/26) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 07.09.2026 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Т.П. Козир

В.О. Пантелієнко