Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/2143/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/2143/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Крижного О.М.

Барсук М.А.

без виклику сторін;

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026

у справі № 910/2143/26 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС"

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

про стягнення 49 992, 00 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 992, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2024 в Київській області, на трасі Київ-Чернігів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24", державний номер НОМЕР_2 та за участю автомобіля "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_3 , в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача - "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_3 . Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24" застрахована у відповідача за полісом № СА/0031348, а також з огляду на те, що водія автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24" визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 49 992, 00 грн.2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" 49 991 грн 07 коп.- страхового відшкодування та 2 662 грн 35 коп. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" 03.07.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 року по справі №910/2143/26 до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 року по справі №910/2143/26. Ухвалити нове рішення, за яким відмовити ТОВ «СІВЕРТРАНС» у задоволені позовних вимог до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/2143/26; призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/2143/26 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

20.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який приймається судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

24.07.2026 від скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає всі доводи сторін лише в межах вимог та доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 42, 269 ГПК України.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з урахуванням дії воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

АТ «СК «Країна» оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/2143/26, яким частково задоволено позов ТОВ «Сіверпранс» про відшкодування шкоди у розмірі 49 991,07 грн (страхового відшкодування), і просив скасувати рішення повністю та ухвалити нове - про повну відмову в позові.

Основні доводи апелянта полягають в тому, що страхову виплату вже було здійснено в належному розмірі: на підставі власного огляду пошкодженого автомобіля та звіту ФОП Булах І.О. страховик визначив вартість відновлювального ремонту (за вирахуванням ПДВ і франшизи) у сумі 106 808,93 грн і виплатив цю суму позивачу, що останнім не заперечується. Апелянт наголошує, що представник страховика своєчасно з`явився на огляд транспортного засобу відповідно до статті 34 Закону «Про ОСЦПВ», а тому у позивача не виникло передбаченого законом права самостійно замовляти власну експертизу (звіт СПД Щербатого А.А.) і покладати її вартість на страховика.

При цьому, апелянт заперечує проти прийняття звіту позивача (№ 40/25 від 28.02.2025) як належного доказу розміру шкоди, вказуючи на низку конкретних недоліків: завищену вартість нормо-години проти чинного бюлетеня автотоварознавця, помилково додану до калькуляції деталь, безпідставно включену непошкоджену протитуманну фару та необґрунтовану додаткову фарбувальну роботу. Апелянт також звертає увагу, що позивач не надав жодних доказів фактично проведеного ремонту. А рахунок-фактура СТО, на яку послався суд першої інстанції, є лише попереднім документом і не підтверджує оплату та виконання робіт. Окремо апелянт заперечує проти врахування ПДВ у складі страхового відшкодування без підтвердження факту оплати ремонту, посилаючись на пункт 36.2 статті 36 Закону та практику Верховного Суду.

Апелянт також вважає помилковим те, що суд першої інстанції самостійно розрахував вартість ремонту, спираючись на комерційні ціни СТО з рахунку-фактури, а не на середньоринкові ціни згідно з Методикою товарознавчої експертизи.

Щодо процесуальних порушень, апелянт стверджує, що суд урахував виключно доводи позивача, залишивши поза увагою заперечення відповідача, чим порушив принципи рівності сторін і всебічного дослідження доказів (статті 13, 74, 77, 86 ГПК України). Додатковим аргументом на користь «поверховості розгляду справи» апелянт наводить помилку в резолютивній частині рішення, де відповідача помилково названо іншою юридичною особою.

5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ньому доводів

ТОВ «Сівертранс» заперечує проти апеляційної скарги АТ «СК «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/2143/26, яким на його користь стягнуто 49 991,07 грн недоплаченого страхового відшкодування, і вважає рішення законним та обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача підстав для замовлення власного звіту (СПД Щербатого А.А.) через нібито своєчасне виконання страховиком обов`язку з огляду транспортного засобу, позивач заперечує стверджуючи, що він неодноразово звертався до страховика з проханням надати можливість ознайомитися з калькуляцією розрахунку збитку та узгодити розмір виплати, проте отримував відмови, що, на думку позивача, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача. Позивач також зазначає, що зі звітом відповідача (№ 183128 від 22.01.2025, складеним ФОП Булахом І.О.) він ознайомився лише під час розгляду іншої справи в Броварському міськрайонному суді.

Окрім цього, позивач звертає окрему увагу суду на істотний недолік звіту відповідача: відповідно до пункту 5.1 Методики товарознавчої експертизи оцінювач має проводити розрахунок на підставі власного огляду транспортного засобу. Тоді як, за твердженням позивача, акт огляду (дефектну відомість) до звіту № 183128 фактично склала інша особа (ОСОБА_3), а не сам оцінювач ФОП Булах І.О., який виконував розрахунок збитку, тобто звіт відповідача, на переконання позивача, складений з порушенням встановленого порядку і не може вважатися належним доказом.

Що ж до зауважень апелянта до звіту СПД Щербатого А.А. (щодо вартості нормо-години, помилково включених деталей тощо), позивач вважає їх безпідставними, оскільки відповідач не спростував цей звіт належними та достатніми доказами.

Позивач також підтримує висновок суду першої інстанції про те, що розмір заподіяної шкоди мав визначатися, виходячи з реальної вартості відновлювального ремонту, підтвердженої документами СТО, на якій фактично проводився ремонт. А саме - рахунком-фактурою ТОВ «Автомобільний дім Укравто Атлант» № 0000014334 від 28.12.2024 на суму 547 407,84 грн. Позивач наводить розрахунок суду першої інстанції, який, застосувавши коефіцієнт фізичного зносу 0,7 згідно з пунктом 7.41 Методики до вартості робіт (73 500,00 грн) та вартості матеріалів і складових частин (473 907,84 грн), визначив вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу в розмірі 405 235,49 грн, що перевищує ліміт відповідальності страховика. Відтак, на переконання позивача, суд правомірно поклав на відповідача обов`язок доплатити різницю між лімітом відповідальності (160 000,00 грн, за вирахуванням франшизи 3 200,00 грн) та вже виплаченою сумою (106 808,93 грн), що і становить присуджені 49 991,07 грн.

На підставі викладеного та з посиланням на положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 5, 6, 9, 12, 22, 29) позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.12.2024 в Київській області, на трасі А/Д М01 Київ-Чернігів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та за участю автомобіля "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_3 , з причепом Smitz, державний номер НОМЕР_4 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_3 , який належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС".

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2025 у справі №361/256/25 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24", державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА/0031348 цивільно-правова відповідальність власника транспортного "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , на момент настання страхової події була застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Країна", розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 3 200,00 грн., страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 160 000, 00 грн.

Тож, 25.12.2024 позивачем було повідомлено відповідача про настання страхового випадку.

Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження транспортного засобу №40/25 від 28.02.2025, складеного СПД Щербатий А.А., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_3 становить 185 077,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" суму страхового відшкодування у розмірі 108 808,93 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №37429 від 10.04.2025.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24" застрахована у відповідача за полісом № СА/0031348, а також з огляду на те, що водія автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24" визнано винним у вчиненні правопорушення, обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача. Проте, скаржник не провів виплату страхового відшкодування у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 49 992, 00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, вину особи, було підтверджено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2025 у справі №361/256/25, де ОСОБА_1 , водія транспортного засобу "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Koegel SN24", державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА/0031348, дата початку дії Полісу 29.01.2024 року.

Таким чином, відповідно до ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 20.06.2024 року Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СА/0031348, який був укладений та набрав чинність до введення в дію цього Закону, продовжує діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такого договору.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що незважаючи на те, що страховий випадок стався після набрання чинності вказаним Законом №3720-IX від 20.06.2024 року, його норми не підлягають застосуванню до даних правовідносин сторін, оскільки договір страхування набрав чинність до введення в дію цього Закону.

Так, ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Разом з цим, відхиляючи доводи скаржника про відсутність необхідності та передбаченого законом права самостійно замовляти власну експертизу (звіт СПД Щербатого А.А. ) і покладати її вартість на страховика, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

При цьому, як вбачається зі звіту про оцінку колісно - транспортного засобу автомобіля "Mercedes Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного Фізичною особою - підприємцем Булах І.О., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_3 , станом на дату оцінки складає 130 611,61 грн. з урахуванням 20% на вартість замінних складників та вартість відновлювальних робіт.

Разом з цим, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем до матеріалів позовної заяви долучено звіт автотоварознавчого дослідження транспортного засобу №40/25 від 28.02.2025, складеного СПД Щербатий А.А., згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_3 становить 185 077,59 грн.

Таким чином, у даній справі кожною із сторін було подано суду звіти визначення вартості пошкодженого транспортного засобу, проте жодною із сторін не було заявлено відповідного клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою визначення дійсної вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу за наявності спору між сторонами.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер, про що викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21.

В той же час, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний рахунок- фактура №0000014334 від 28.12.2024 на ремонт транспортного засобу «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_3 , виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Укравто Атлант», на суму в розмірі 547 407, 84 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує сталі та послідовні правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постанові від 04 березня 2021 року у справі №?? 910/4720/20 (п. 38), визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

А тому суд апеляційної інстанції в цій частині погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 405 235,49 грн., згідно з наступним розрахунком: 73 500, 00 грн. (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) + 473 907, 84 грн. (вартість матеріалів та вартість складових частин, які підлягають заміні) * (1-0,7) = 405 235,49 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції середньоринкових цін згідно з Методикою товарознавчої експертизи, оскільки вказана позиція фактично суперечить як нормам чинного законодавства, так і сталій практиці Верховного Суду при розгляді аналогічних спорів.

Разом з цим, з полісу №СА/0031348, яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що розмір франшизи складає 3 200, 00 грн., ліміт відшкодування по майну - 160 000,00 грн.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 застрахована у Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Країна" за полісом №СА/0031348, а також з огляду на те, що водій автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_1 є винним у вчиненні правопорушення, саме на відповідача покладається обов`язок з виплати страхового відшкодування в межах суми ліміту відшкодування по майну, яка становить 160 000,00 грн. за вирахуванням суми франшизи в сумі 3200, 00 грн. та частково відшкодованої суми страхового відшкодування у розмірі 106 808,93 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума страхового відшкодування становить 49 991, 07 грн. (160 000,00 грн. - 3 200,00 грн. - 106 808,93 грн).

Суд апеляційної інстанції відхиляє також через необґрунтованість доводи апелянта до звіту СПД Щербатого А.А. (щодо вартості нормо-години, помилково включених деталей тощо), оскільки скаржником не спростовано вказаний звіт належними та достатніми доказами в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, через врахуванням судом першої інстанції виключно доводів позивача, залишивши поза увагою заперечення відповідача, чим порушив принципи рівності сторін і всебічного дослідження доказів (статті 13, 74, 77, 86 ГПК України) - вважає безпідставними та такими, що спростовуються вищевстановленим; а також про помилкове зазначення найменування відповідача в резолютивній частині рішення, - суд зазначає про наступне.

В цій частині суд апеляційної інстанції, відхиляє вказані доводи скаржника (як підставу для скасування рішення суду першої інстанції), оскільки як вбачається з п. резолютивної частини рішення, судом було зазначено: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул. Електриків, буд. 29А, м. Київ, 04176, ідентифікаційний код - 20842474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" (вул. Михайло-Коцюбинське шосе, буд. 1А/2, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14011, ідентифікаційний код - 37699816)…».

Суд апеляційної інстанції частково враховує доводи скаржника про допущення технічної помилки, однак зазначає, що така помилка не вплинула на правильність ухваленого рішення. Більше того, судом першої інстанції було правильно зазначено код та адреса відповідача. Натомість, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений права та можливості виправити таку описку, яка не змінює суті ухваленого рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 75, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129,269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/2143/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/2143/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2143/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Крижний

М.А. Барсук