Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/5054/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/5054/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Виконавчого комітету Боярської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2026

у справі № 910/5054/26 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Виконавчого комітету Боярської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 937 322,97 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Боярської міської ради (далі також - Виконавчий комітет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ» (далі також - Товариство) з вимогами:

- визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 08.07.2024, № 2 від 02.08.2024, № 3 від 17.09.2024, № 4 від 26.12.2024, № 5 від 27.01.2025, № 6 від 12.03.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.06.2024 № 240621-001, укладені між Виконавчим комітетом Боярської міської ради та ТОВ «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ»;

- стягнути з ТОВ «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ» на користь Виконавчого комітету Боярської міської ради 937 322,97 грн надмірно сплачених грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди до Договору укладено з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а надміру сплачені кошти підлягають поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 зупинено провадження у справі № 910/5054/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована нормами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а також висновками суду першої інстанції про те, що існує об`єктивна неможливість розгляду господарської справи №910/5054/26 до закінчення конституційного провадження у справі 3-78/2026(178/26), оскільки господарський суд у межах справи № 910/5054/26 повинен надати правову оцінку правовідносинам сторін із застосування норми права (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), конституційність якої є предметом безпосереднього розгляду Конституційним Судом України.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Виконавчий комітет Боярської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

За доводами виконавчого комітету, суд першої інстанції допустив порушення норм статті 42 ГПК України, не надавши сторонам можливості висловити свої доводи та міркування з питання зупинення провадження у справі.

Крім того, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про зупинення провадження, що мало наслідком прийняття оскаржуваної ухвали. Так, суд не здійснив остаточного визначення характеру спірних правовідносин, не визначив обставини справи, які підлягають встановленню, а тому дійшов хибного висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до прийняття Конституційним Судом рішення у справі №3-78/2026(178/26).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ» не скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, та у строки, встановлені ухвалою Північного апеляційного суду від 14.07.2026 (до 30 липня 2026 року), не подало відзиву на апеляційну скаргу Виконавчого комітету.

Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026, справа розглядається у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За нормою ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.

Статтею 228 ГПК України визначено перелік підстав, за наявності яких господарський суд має право зупинити провадження по справі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного суду України відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 06.04.2026 16/178 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №992-VIII зі змінами.

Судом першої інстанції також встановлено, що предметом позову у справі №910/5054/26 є вимоги, зокрема, про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 08.07.2024, № 2 від 02.08.2024, № 3 від 17.09.2024, № 4 від 26.12.2024, № 5 від 27.01.2025, № 6 від 12.03.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.06.2024 № 240621-001, у зв`язку з тим, що, на думку позивача, при укладенні оспорюваних додаткових угод було порушено приписи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Застосувавши до встановлених обставин норми статей 1, 89 Закону України «Про Конституційний Суд України», статей 147, 152 Конституції України, суд першої інстанції наголосив, що у нього при розгляді справи відсутні повноваження самостійно вирішувати питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відтак, за висновками суду першої інстанції, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки позивач посилається на цю норму у якості підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до Договору постачання електричної енергії споживачу №240621-001 від 21.06.2024.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з доводами Виконавчого комітету про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду від 22.06.2026.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

До повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи норми статей 1, 89 Закону України «Про Конституційний Суд України», статей 147, 152 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до повноважень Конституційного суду віднесено вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України, а отже, і норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Разом з цим, згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20, за своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність.

Тобто, до моменту розгляду Конституційним Судом відповідної скарги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинним, а отже, регулює спірні правовідносини сторін.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також виходить з того, що суд першої інстанції зупинив провадження у справі за власною ініціативою.

У матеріалах справи відсутнє відповідне клопотання сторін, а також, у судове засідання, яке відбулось 22.06.2026 сторони не з`явились.

При цьому, ані протокол судового засідання від 22.06.2026, ані оскаржувана ухвала суду від 22.06.2026 не містять інформації про наявність у суду обставин для розгляду питання про зупинення провадження у справі у зв`язку з відкриттям конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 06.04.2026 16/178 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №992-VIII зі змінами.

Колегія суддів зауважує, що за змістом ч.ч. 1,3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормою ч. 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оскільки сторони спору не подавали разом із заявами по суті доказів, які б свідчили про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 06.04.2026 16/178, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, встановлених ч. 4 ст. 74 ГПК України та ухвалив оскаржувану ухвалу на підставі обставин, виявлених судом самостійно. Такі дії суду суперечать принципу змагальності сторін. Так, суд може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, проте суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Одночасно, колегія суддів також звертає увагу суду першої інстанції на те, що відкриття конституційного провадження не є безумовною підставою для зупинення провадження. Посилаючись на об`єктивну неможливість розгляду справи судом до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного провадження,суд мав би встановити, які саме фактичні обставини у цій господарській справі неможливо встановити та оцінити без рішення Конституційного Суду України.

Натомість, суд першої інстанції лише вказує на те, що не може застосувати до спірних правовідносин сторін норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», хоча наявність конституційного провадження відкритого щодо окремої норми закону не зупиняє її дію.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду господарської справи №910/5054/26 до закінчення конституційного провадження у справі 3-78/2026(178/26).

Відтак, підстави для зупинення провадження у справі, що переглядається, на підставі п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України - відсутні. Встановлене виключає задоволення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів також звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, порушено норми ст. 74 ГПК України та не враховано положення норми ст. 320 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 підлягає скасуванню, а справа, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 271 ГПК України, - направленню до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вимоги ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ».

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Боярської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі № 910/5054/26 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського міста Києва від 22.06.2026 у справі № 910/5054/26 - скасувати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЕНЕРДЖІ» (01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького (Шевченківський р-н), будинок 17/52; ЄДРПОУ 45228627) на користь Виконавчого комітету Боярської міської ради (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. М. Грушевського, будинок 39; ЄДРПОУ 36263776) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору за апеляційний перегляд ухвали суду.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Справу № 910/5054/26 скерувати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду спору по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська