Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №925/233/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 925/233/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від АТ КБ «ПриватБанк» - Труфанова О.С.;

Слостін А.Г. ліквідатор ТОВ «Евер бест».

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог (суддя Хабазня Ю.А., повний текст ухвали складено та підписано - 16.06.2026)

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евер бест»

про банкрутство юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 (суддя Хабазня Ю.А., повний текст ухвали складено та підписано - 16.06.2026), зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення його кредиторських вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, АТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 про банкрутство ТОВ «Евер Бест» в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення його кредиторських вимог, - і ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким вжити заходи забезпечення вимог кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» шляхом заборони ліквідатору по справі № 925/233/23 арбітражному керуючому Слостіну Андрію здійснювати задоволення вимог кредиторів четвертої черги по справі № 925/233/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Евер Бест» до розгляду Господарським судом Черкаської області заяви з грошовими вимогами кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в сумі 9 743 348, 61 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

03.08.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Брайтон ЛТД» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 апеляційну скаргу у справі № 925/233/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 925/233/23 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/233/23 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евер бест» про банкрутство юридичної особи; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

17.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/233/23.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1935/26 від 20.07.2026 у зв`язку із перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/233/23.

Згідно з витягом до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 справу № 925/233/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 925/233/23 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/233/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог призначено на 02.09.2026.

Явка представників сторін

02.09.2026 у судове засідання з`явилися представники учасників справи.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 02.09.2026 представник банку та ліквідатор підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав викладених у них та просили її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 11.06.2026 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало до суду заяву про визнання додатково заявлених конкурсних грошових вимоги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕверБест» у розмірі 9 743 348, 61 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення, та 5 324,80 грн. судового збору, який підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.

Разом з тим, банком подано клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» шляхом заборони ліквідатору арбітражному керуючому Слостіну Андрію Геннадійовичу здійснювати задоволення вимог кредиторів четвертої черги по справі про банкрутство ТОВ «ЕверБест» до розгляду Господарським судом Черкаської області заяви з грошовими вимогами кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у сумі 9 743 348, 61 грн.

Зазначене вище клопотання обґрунтовано тим, що АТ КБ «ПриватБанк» є кредитором боржника на підставі договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Е16055ЛИ, вимоги якого визнані постановленою у цій справі ухвалою суду від 30.01.2024;

що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1230/18 (яке набрало законної сили 06.05.2019) було стягнуто з ТОВ «Евер Бест» на користь АТ КБ «ПриватБанк»: 15 406 369, 24 грн. заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 572 263, 30 грн. пені та 239 679, 49 грн. судового збору; що ухвалою суду від 27.03.2023 у справі №925/1230/18 (залишеною без змін судом апеляційної інстанції) заяву ТОВ «Евер Бест» від 17.03.2023 №17-03-23 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення; що на цей час рішення суду у вказаній справі у повному обсязі не виконано;

що відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України не підлягають додатковому доведенню при розгляді даної справи про банкрутство обставини, встановлені вищезазначеним рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1230/18 щодо підстав, складових та розміру заборгованості (на певну дату) за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Е16055ЛИ;

що заявник відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нарахував 3% річних та інфляційні втрати на суму відсоткової винагороди 15 406 369,24 грн., стягнутої рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1230/18, за період з 07.05.2019 (дати, наступної після набрання рішенням законної сили) по 28.03.2023 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство) відповідно на суму 1 800 645,79 грн. та 7 942 702,82 грн., разом 9 743 348,61 грн.;

що заявник вважає за доцільне додатково заявити конкурсні грошові вимоги до боржника в розмірі 9 743 348, 61 грн., з яких: 1 800 645,79 грн. - 3% річних та 7 942 702,82 грн. - інфляційні втрати, які є вимогами четвертої черги задоволення;

що оскільки банком заявлено додаткові вимоги до боржника у значному розмірі, а саме 9 743 348,61 грн., та оскільки визнання судом такої суми вплине на пропорційність задоволення вимог кредиторів у справі, то розподіл грошових коштів, які будуть отримані боржником, до розгляду додатково заявлених вимог банку порушить права цього кредитора на погашення цих вимог.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання банку про забезпечення його кредиторських вимог, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.40 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Відповідно до ч.4 ст.40 Кодексу України з процедур банкрутства заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Так, ч. 4 ст. 40 КУзПБ визначає строки вжиття судом заходів задоволення вимог кредиторів, ці строки визначаються вказівкою на подію, зокрема одна із обставин, до відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Із матеріалів справи вбачається та як вірно встановлено судом, постановою Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 введено ліквідаційну процедуру щодо боржника - ТОВ «Евер бест», тобто в даному випадку банк просить вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів стадії ліквідаційної процедури даної справи.

Слід зазначити враховуючи положення ст. 40 КУзПБ та усталену практику, забезпечення вимог кредиторів базується на загальних принципах забезпечення вимог у судовому провадженні, коли не тільки визначені підстави ґрунтують рішення суду, але й враховується баланс інтересів боржника та його кредиторів, при цьому оцінюється судом на достатніх доказах або обґрунтованих припущеннях, що невжиття відповідних заходів унеможливить процедуру задоволення вимог кредиторів.

. В силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

(Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 та постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 911/1159/14 )

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, ч.4 ст.45 та ст.64 КУзПБ врегульовано порядок погашення (задоволення) вимог кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство, зокрема визначено, що ліквідатор банкрута погашає вимоги визнаних кредиторів в міру надходження коштів, а за змістом ч. 4 ст.45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку; що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом, що якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що суд не може забезпечити позов (або вимоги кредиторів) шляхом заборони ліквідатору (арбітражному керуючому) здійснювати задоволення визнаних вимог кредиторів четвертої черги, оскільки такі заходи забезпечення блокують ліквідаційну процедуру, суперечать імперативним нормам Кодексу України з процедур банкрутства та порушують баланс інтересів інших учасників справи.

За таких обставин, врахувавши вище наведене та зазначені норми, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що застосування запропонованих Банком заходів забезпечення вимог кредиторів фактично є зміною порядку проведення процедури і розрахунків у ній під виглядом вжиття заходів забезпечення вимог та створенням перешкод у здійсненні ліквідаційної процедури.

Так, будь-яке вжиття заходів забезпечення є превентивною мірою запобіганню вчиненню протиправних дій зі сторони особи, стосовно якої такі заходи застосовуються, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, правильно зазначив, що у даному ж випадку будь-яких ознак того, що ліквідатором банкрута буде вчинено незаконні дії немає, при цьому заявником не наведено та не доведено, належними та допустимими доказами, щодо необхідності вжиття таких забезпечувальних заходів.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог, з таким висновком погоджується і апеляційний господарський суд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2026 у справі № 925/233/23 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення кредиторських вимог залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 925/233/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2026.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков