Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/67/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/67/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

представники сторін не з`явились в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 (повний текст складено та підписано 09.04.2026) у справі № 910/67/26 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України"

про розірвання договору та виселення орендаря

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

05.01.2026 на адресу Господарського суду міста Києва від представників Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" надійшла позовна заява до Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" про розірвання договору та виселення орендаря.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 30.12.2025 Фондом не погашено заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2024 по 31.10.2024, яка встановлена рішенням суду у справі №910/14182/24, та за період з 01.11.2024 по 31.07.2025, яка встановлена рішенням суду у справі № 910/9697/25, тому відповідно до вимог п.п. 5.1.3, 6.7 договору договір підлягає розірванню, а відповідач виселенню з орендованого приміщення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 позовні вимоги Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" до Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" про розірвання договору та виселення орендаря задоволено, ухвалено:

- розірвати договір № 339/2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11 листопада 2019 року із Благодійною організацією "Благодійний фонд "Факел України";

- виселити Благодійну організацію "Благодійний фонд "Факел України" із нежитлових приміщень загальною площею 82,50 кв.м за адресою: м. Київ, вул.Пасхаліна Юрія, 16;

- стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва" судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що з матеріалів цієї справи вбачається, а також встановлено судами у справах №910/14182/24 та № 910/9697/25, що нежитлове приміщення, яке отримане відповідачем за договором в оренди під розміщення благодійної організації, використовується з порушенням цільового призначення об`єкта оренди, тобто з нецільовим використанням, а також у відповідача наявна непогашена заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 31.07.2025, тому наявні підстави для задоволення позову та розірвання договору оренди. Крім того, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів наявності інших правових підстав використання спірного майна відповідачем, суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимоги про виселення Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" із нежитлових приміщень загальною площею 82,50 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Благодійна організація "Благодійний фонд "Факел України", відповідач у справі, не погодилась з рішенням суду першої інстанції та звернулась з апеляційною скаргою № 28/04-26/1 від 28.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду, за змістом якої скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем здійснюється: використання орендованих приміщень відповідно до статутної діяльності організації, сплата комунальних платежів, належне утримання інженерних комунікацій, а заборгованість по сплаті орендних платежів виникла в зв`язку зі збільшенням позивачем в односторонньому порядку розміру орендної плати.

Крім того, скаржник посилається на те, що: акти перевірки (обстеження) об`єкта оренди складені без участі та не підписані представником орендаря, містять ідентичну інформацію, а кімнати №2 та №3 під час обстежень були зачинені, у зв`язку з чим висновок про нецільове використання приміщень є, на думку скаржника, необґрунтованим; рішення судів у справах №910/14182/24 та №910/9697/25 не можуть мати преюдиційного значення, оскільки стосувалися стягнення грошових коштів; відповідачем сплачено 31.07.2025 кошти у сумі 16 951,58 грн та 01.08.2025 - 6 000,00 грн, а також за власні кошти здійснено ремонт вікон приміщення на суму 30 798,00 грн, що, за твердженням скаржника, з урахуванням пункту 5.3.3 договору виключає наявність заборгованості; нежитлові приміщення двічі (28.09.2025 та 20.10.2025) пошкоджено внаслідок падіння уламків безпілотних літальних апаратів, а представники балансоутримувача, який за пунктом 6.4 договору несе ризик випадкової загибелі об`єкта, ухилялися від проведення спільних оглядів приміщень; оскаржуване рішення ухвалено з порушенням статей 13, 74, 75 Господарського процесуального кодексу України, статей 525, 610, 626, 629, 651, 759 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачі подали відзиви на апеляційну скаргу, у яких просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

В обгрунтування поданих відзивів на апеляційну скаргу, позивачі просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що орендовані приміщення використовувались і продовжують використовуватися фондом не за цільовим призначенням, орендні платежі вчасно та в повному обсязі не сплачуються, що підтверджується рішеннями суду у справах № 910/14182/24 та № 910/9697/25, а здійснення поточного ремонту приміщень та сплата комунальних послуг є обов`язком орендаря згідно умов договору оренди, тому доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренка С.В.

06.05.2026 головуюча суддя Демидова А.М. з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України щодо визначення судді (судді-доповідача), заявила про самовідвід від розгляду справи № 910/67/26, який мотивований наявністю обставин, які виключають можливість розгляду даної справи вказаною колегією та є підставою самовідводу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 року заяву судді-доповідача Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/67/26 за апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 (повний текст складено та підписано 09.04.2026) у справі № 910/67/26 (суддя Демидов В.О.) за позовом Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" до Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" про розірвання договору та виселення орендаря задоволено. Матеріали справи № 910/67/26 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/217/26 від 07.05.2026, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, якою заяву про самовідвід судді-доповідача Демидової А.М. задоволено, відповідно до підпунктів 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/67/26.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/67/26 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/67/26 розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників у судове засідання

20.08.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

24.08.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від БО «Благодійний фонд «Факел України» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди.

Розглянувши подане апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву, на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі у суді апеляційної інстанції (частина третя статті 192 ГПК України). При цьому чинне процесуальне законодавство не пов`язує право сторін на укладення мирової угоди з наявністю ухвали суду про відкладення розгляду справи - сторони не позбавлені можливості вести перемовини щодо мирового врегулювання спору та узгоджувати умови мирової угоди паралельно з розглядом справи судом, поза межами судового засідання, і подати відповідну спільну заяву на будь-якій стадії процесу, включаючи стадію ухвалення судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що до клопотання про відкладення розгляду справи апелянтом не долучено ні проекту мирової угоди, ні будь-яких доказів на підтвердження вчинення реальних дій, спрямованих на її укладення, зокрема доказів надіслання (вручення) проекту мирової угоди позивачу. Відповідач обмежився посиланням на намір укласти мирову угоду без надання суду будь-яких підтверджень фактичного ведення сторонами перемовин щодо її умов, апелянт не довів наявності реальних передумов для укладення мирової угоди та обґрунтованої необхідності відкладення розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача (апелянта) від 01.06.2026, 29.06.2026 та 29.07.2026, що свідчить про вжиті раніше процесуальні можливості для врегулювання спору чи підготовки до розгляду справи. Задоволення чергового клопотання про відкладення розгляду справи за відсутності підтверджених обставин, що свідчать про дійсний намір і реальну можливість сторін укласти мирову угоду, суперечило б завданню господарського судочинства, визначеному статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а саме забезпеченню справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також принципу розумності строків судового розгляду, закріпленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що позивачі висловили намір на укладення мирової угоди, що додатково підтверджує відсутність обґрунтованих підстав вважати укладення мирової угоди реально можливим у найближчій перспективі.

За таких обставин, оскільки клопотання апелянта не містить об`єктивних підстав для висновку про наявність дійсних перемовин щодо укладення мирової угоди та не підтверджене жодними доказами, а відкладення розгляду справи з цієї підстави призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи та порушення розумних строків судового розгляду, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 25.08.2026 представники позивача та відповідача не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивачів та відповідача.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.11.2019 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець, позивач 1), Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - балансоутримувач, позивач 2) та Благодійною організацією "Благодійний фонд допомоги працівникам та ветеранам Головного управління державної фельд`єгерської служби України" (нова назва - Благодійна організація "Благодійний фонд "Факел України") (далі - орендар, відповідач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 339/2019 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець, на виконання пункту 36 додатка до протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 39/174 від 08.10.2019, розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №1031 від 11.11.2019 "Про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиним претендентам на право оренди", передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16, під розміщення благодійної організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2.1 договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 82,50 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі - 82,50 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду (далі - Методика), затвердженої рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015, і становить без ПДВ: 30,57 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 2 521,99 грн за базовий місяць оренди станом на 01.11.2019.

Відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.

У разі користування об`єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.3 договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.3.5 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.7 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору підприємство - балансоутримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- або відео фіксація стану та умов використання об`єкта.

За умовами п. 4.2.2 договору орендар зобов`язаний використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору.

Згідно із пунктом 4.2.9 договору орендар зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ до об`єкта представників орендодавця, підприємства - балансоутримувача та структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що здійснює управління майном, та надавати за першою вимогою всю необхідну інформацію щодо об`єкта для перевірки дотримання орендарем умов цього договору.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.7 договору).

Відповідно до пункту 8.5 договору у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано.

Орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з пунктом 17.1. Положення.

За порушення договірних зобов`язань в частині страхування об`єкта, перевищення орендованої площі, торгівлі за нецільовим призначенням, а також при недотриманні інших умов договору, договір може бути розірвано достроково в установленому законодавством порядку (п.8.6 договору).

Відповідно до пункту 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі, договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5.1.3 договору, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Згідно з п. 9.5 договору договір може бути розірвано за погодженням сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати договір, але не раніше дати повернення підприємству - балансоутримувачу об`єкта за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.9.6 договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно із актом приймання-передачі орендованого майна від 11.11.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16, загальною площею 82,50 кв.м під розміщення благодійної організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 11.11.2019 до 09.11.2022 (пункт 9.1 договору).

В матеріалах справи наявний лист Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 101-9983 від 21.10.2024 "Про дострокове розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду".

При цьому встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/14182/24, яке набрало законної сили, стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" заборгованість з орендної плати у сумі 53 597,11 грн, а також нарахованих на суми боргу 1 165,55 грн - інфляційних втрат та 558,24 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/14182/24 встановлено правомірність нарахування орендної плати за період березень 2024 року - жовтень 2024 року, у тому числі донарахування із орендної плати за фактичний вид використання встановлений перевіркою. 05.03.2024 постійно діючою комісією, утвореною позивачем проведено обстеження фактичного використання нежитлових приміщень, загальною площею 82,50 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16.

Під час обстеження о 14 год. 42 хв. встановлено, що кімната № 1 площею 21,8 кв. м, використовується під розміщення Київського міського бюро технічної інвентаризації, кімната № 2 площею 8,9 кв. м, та кімната № 3 площею 12,4 кв. м зачинені, про що свідчить фотофіксація та складений акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди від 05.03.2024.

Остання перевірка нежитлових приміщень, загальною площею 82,50 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16 проведена постійно діючою комісією, утвореною позивачем 09.11.2023, про що складено відповідний акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди.

10.09.2024 проведено повторне обстеження щодо фактичного використання нежитлових приміщень загальною площею 82,50 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16 постійно діючою комісією.

За результатами повторної перевірки встановлено, що під час обстеження о 12 год. 00 хв. кімнату № 1 площею 21,8 кв. м, продовжують використовувати з порушенням цільового призначення об`єкта оренди - під розміщення Київського міського бюро технічної інвентаризації, кімната № 2 площею 8,9 кв. м, та кімната № 3 площею 12,4 кв. м зачинені, проведено фотофіксацію, складено акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди від 10.09.2024.

Також місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/9697/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026, провадження у справі № 910/9697/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 6 000,00 грн закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" заборгованість у сумі 72 013,10 грн, 3% річних у сумі 868,26 грн, інфляційні втрати у сумі 2 480,95 грн та судовий збір у сумі 2 799,68 грн.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 910/9697/25 зазначено, що наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач вказував на те, що 11.07.2025 постійно діючою комісією позивача в результаті огляду об`єкта оренди було виявлено, що приміщення використовувалася для розміщення Київського міського бюро технічної інвентаризації; кімната №2 площею 8,9 кв.м. та кімната №3 площею 12,4 кв.м зачинені, проведено фотофіксацію та складено акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди нежитлових приміщень вбудованих у житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16.

15.07.2025 позивач направив відповідачу претензію № 101/50-3328 від 12.09.2024 № 101/50-2146 від 09.07.2025 про сплату заборгованості по орендній платі разом із актами та рахунками на оплату за листопад 2024 року - червень 2025 року, а також акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди нежитлових приміщень вбудованих у житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16. Направлення відповідачу вимоги з доданими до неї документами підтверджується описом вкладення у цінний лист №0217500058527 від 14.07.2025.

Місцевий господарський суд встановивши, з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/14182/24, яке набрало законної сили, що орендоване відповідачем нежитлове приміщення від останньої перевірки 10.09.2024, використовується з порушенням цільового призначення об`єкта оренди, тобто з нецільовим використанням, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

14.11.2025 повторно здійснено обстеження нежитлових приміщень загальною площею 82,50 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16, та встановлено, що під час обстеження о 10 год. 55 хв. Кімната №1 площею 21,8 кв.м (номер кімнати відповідно до викопійовки з поповерхового плану до договору), фактичний номер, який зазначено на дверях в дане приміщення площею 21,8 кв.м №8 продовжують використовувати під розміщення Бюро технічної інвентаризації, а також надаються послуги з ксерокопії документів, про що свідчить прейскурант, розміщений на стіні в приміщенні. На час обстеження в зазначеному приміщенні перебував працівник бюро технічної інвентаризації, на робочому столі якого розміщено ксерокс та інша оргтехніка, прейскурант цін на виготовлення різних довідок БТІ, технічні плани, та перебував споживач. Кімната №2 та кімната №3 зачинені, проведено фотофіксацію, складено Акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди від 14.11.2025.

Про повторне встановлення факту нецільового використання нежитлових приміщень, переданих Фонду на підставі договору №339/2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2019 орендаря повідомлено листом Керуючої компанії від 17.11.2025 №101/50-3823, що підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи містять претензію позивача від 09.07.2025 №101/50-2146 про сплату відповідачем заборгованості за договором оренди станом на 04.07.2025 у розмірі 123 903,24 грн.

У заявленому позові позивач зазначив, що станом на 30.12.2025 Фондом не погашено заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2024 по 31.10.2024, яка встановлена рішенням суду у справі №910/14182/24, та за період з 01.11.2024 по 31.07.2025, яка встановлена рішенням суду у справі № 910/9697/25, тому відповідно до вимог п.п. 5.1.3, 6.7 договору позивач звернувся до суду з вказаним позовом з вимогою про розірвання договору та виселення відповідача.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 та частини статті 762 зазначеного Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 638 цього ж Кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 11.11.2019) було встановлено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (частина 3 статті 26 цього Закону у вказані редакції).

01.02.2020 введено в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 (за виключенням окремих зазначених норм) за змістом частини 1 статті 17 якого плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 25 цього Закону).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

У пунктах 88-93 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:

"88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 виснувала, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості (пункт 102).

Схожий висновок підтримано й у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 916/3377/22.

За умовами п. 4.2.2 договору орендар зобов`язаний використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до пункту 8.5 договору у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.7 договору).

Орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з пунктом 17.1. Положення.

Згідно з пунктом 5.1.3 договору, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Таким чином, підставами для припинення права користування предметом оренди та розірвання договору оренди є використання об`єкта не за цільовим призначенням та несплата орендної плати протягом 3 місяців.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)).

Відповідно до висновків щодо застосування статті 75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Отже, обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин.

Отже, з матеріалів цієї справи вбачається, та встановлено судами у справах №910/14182/24 та № 910/9697/25, що нежитлове приміщення, яке отримане відповідачем за договором в оренду під розміщення благодійної організації, використовується з порушенням цільового призначення об`єкта оренди, тобто з нецільовим використанням, та у відповідача наявна непогашена заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 31.07.2025, тому наявні підстави для задоволення позову та розірвання договору оренди.

Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних правовідносин у зв`язку з розірванням договору, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів наявності інших правових підстав використання спірного майна відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про розірвання договору № 339/2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2019 та щодо задоволення позовної вимоги про виселення Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" із нежитлових приміщень загальною площею 82,50 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 16.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, врахувавши, що представники учасників справи в судове засідання не з`явились, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є перевірка законності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання Договору №339/2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2019 та виселення відповідача з орендованих приміщень у зв`язку з використанням об`єкта оренди не за цільовим призначенням та наявністю непогашеної заборгованості з орендної плати.

Щодо доводів апеляційної скарги Благодійної організації «Благодійний фонд «Факел України» про те, що відповідач здійснює використання орендованих приміщень відповідно до статутної діяльності організації та не передавав приміщення у користування іншим особам.

Факт використання спірного нежитлового приміщення (кімнати №1 площею 21,8 кв.м) не за цільовим призначенням під розміщення Київського міського бюро технічної інвентаризації, яке за відповідну плату надає послуги з технічної інвентаризації, оцінки майна, виготовлення технічних паспортів, підтверджується сукупністю актів обстеження (перевірки) об`єкта оренди від 05.03.2024, 10.09.2024, 11.07.2025 та 14.11.2025, складених у порядку, передбаченому п. 5.2.1. договору, постійно діючою комісією за результатами безпосереднього огляду приміщення, з фотофіксацією вивіски на дверях, прейскуранту цін на послуги та фіксації присутності працівника бюро технічної інвентаризації і споживачів його послуг.

При цьому обставини використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням протягом періоду з 01.03.2024 по 31.10.2024 та встановлений факт непогашеної заборгованості з орендної плати за вказаний період вже встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/14182/24, яке набрало законної сили, а існування в подальшому вказаних порушень умов договору у період з 01.11.2024 по 31.07.2025 рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/9697/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не підлягають повторному доказуванню чи переоцінці під час розгляду цієї справи, оскільки встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах за участю тих самих сторін.

Апелянтом на спростування наведених обставин не надано відповідних доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, а також не подано документів (договорів співпраці, погоджень з орендодавцем чи балансоутримувачем тощо), які б пояснювали присутність в орендованому приміщенні стороннього суб`єкта господарювання та надання ним платних послуг третім особам, а загальне твердження відповідача про використання приміщень відповідно до статутної діяльності не спростовує задокументованих актами обстеження обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що акти перевірки (обстеження) об`єкта оренди не підписані представником орендаря, містять ідентичну інформацію, а кімнати №2 та №3 під час обстежень були зачинені.

Пункт 5.2.1 договору наділяє підприємство-балансоутримувача правом проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору із здійсненням фото- або відеофіксації стану та умов використання об`єкта і не обумовлює дійсність результатів такої перевірки обов`язковою участю чи підписом представника орендаря. Акти складені комісією, з фотофіксацією вивіски бюро технічної інвентаризації, розміщених у приміщенні рекламних матеріалів і прейскурантів, оргтехніки, а також присутності працівника бюро та споживача його послуг, що відповідає погодженому сторонами у договорі порядку контролю. Тотожність обставин, зафіксованих в актах, складених у різний час, свідчить не про недостовірність таких актів, а про триваючий та систематичний характер порушення.

Стосовно зачинених кімнат №2 та №3 колегія суддів враховує, що, як убачається з матеріалів справи, донарахування орендної плати здійснювалося балансоутримувачем лише щодо кімнати №1 з місцями загального користування (32,5 кв.м), у якій безпосередньо зафіксовано порушення, а щодо зачинених кімнат донарахування не проводилося. Водночас та обставина, що частина приміщень під час обстежень була зачинена, не спростовує зафіксованого у кімнаті №1 факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність преюдиційного значення рішень судів у справах №910/14182/24 та №910/9697/25.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиційне значення надається обставинам, встановленим судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі, в якій беруть участь ті самі особи, незалежно від предмета позову в такій справі. У справах №910/14182/24 та №910/9697/25 брали участь ті самі сторони, а факти використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням та наявності заборгованості з орендної плати безпосередньо досліджувалися судами і знайшли відображення у мотивувальних частинах відповідних судових рішень. Відтак та обставина, що предметом позову у вказаних справах було стягнення грошових коштів, не виключає преюдиційного значення встановлених у них обставин для цієї справи.

Посилання скаржника на розгляд справи №910/14182/24 без участі його представника наведеного не спростовує, оскільки відповідач був учасником тієї справи, а реалізація учасником справи процесуальних прав, зокрема права на участь у судовому засіданні, здійснюється на його власний розсуд. Крім того, суд першої інстанції не обмежився преюдиційно встановленими обставинами, а дослідив також акт перевірки (обстеження) об`єкта оренди від 14.11.2025, складений після ухвалення рішень у вказаних справах, яким зафіксовано продовження нецільового використання приміщення.

Щодо доводів апеляційної скарги про виникнення заборгованості з орендної плати у зв`язку зі збільшенням її розміру в односторонньому порядку.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, оприлюднений Державною службою статистики України. Такий порядок індексації орендної плати погоджений сторонами при укладенні Договору та є типовим механізмом, передбаченим статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент укладення Договору), відповідно до якої орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Застосування погодженого сторонами способу індексації орендної плати відповідно до офіційного індексу інфляції не є одностороннім збільшенням розміру орендної плати, а є виконанням умов Договору, з якими орендар погодився при його укладенні.

Стосовно ж донарахування різниці орендної плати за фактичний вид використання об`єкта (за орендною ставкою 13 відсотків) колегія суддів зазначає, що обов`язок орендаря додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною договором, прямо передбачений пунктом 8.5 договору, погодженим сторонами при його укладенні. Відтак таке донарахування не є односторонньою зміною умов договору в розумінні статті 525 Цивільного кодексу України, а є реалізацією договірного механізму, застосування якого обумовлене встановленим актами перевірки фактом використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням.

Крім того, розмір заборгованості з орендної плати за спірні періоди (з 01.03.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 31.07.2025), включаючи донарахування із орендної плати за фактичний вид використання приміщення, встановлений перевіркою, вже перевірений судом та підтверджений остаточними судовими рішеннями у справах №910/14182/24 та №910/9697/25, з яких рішення у справі №910/14182/24 набрало законної сили та не скасоване, а рішення у справі №910/9697/25 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026, а тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість нарахованої заборгованості не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо доводів апеляційної скарги про здійснені відповідачем платежі та проведений за власні кошти ремонт вікон приміщення.

Посилання скаржника на сплату 31.07.2025 коштів у сумі 16 951,58 грн та 01.08.2025 - 6 000,00 грн не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, платіж у сумі 16 951,58 грн стосується компенсації вартості спожитої електричної енергії, а не орендної плати. Крім того, часткова сплата не спростовує систематичності порушення: за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 102 постанови від 20.11.2024 у справі №918/391/23, систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості.

Стосовно витрат на ремонт вікон у сумі 30 798,00 грн колегія суддів зазначає, що згідно з пунктами 3.4, 9.2 договору зміна розміру орендної плати та внесення змін до договору здійснюються у письмовій формі за згодою сторін, тому понесені орендарем витрати на відновлення приміщення не можуть в односторонньому порядку зараховуватися в рахунок орендної плати. Вимог про відшкодування (компенсацію) таких витрат чи про зменшення орендної плати у встановленому договором порядку відповідачем у цій справі не заявлено, а тому відповідні обставини не входять до предмета спору та не звільняють орендаря від обов`язку своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункти 3.7, 4.2.3 договору).

Щодо доводів апеляційної скарги про пошкодження приміщень внаслідок падіння уламків безпілотних літальних апаратів, ухилення балансоутримувача від проведення спільних оглядів та покладення на нього ризику випадкової загибелі об`єкта (пункт 6.4 договору).

Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди та виселення орендаря з підстав використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням та систематичної несплати орендної плати, які зафіксовані актами перевірки як до подій 28.09.2025 і 20.10.2025 (акти від 05.03.2024, 10.09.2024, 11.07.2025), так і після них (акт від 14.11.2025). Питання належного виконання балансоутримувачем обов`язків щодо збереження об`єкта та відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження приміщень, виходять за межі предмета цього спору і можуть бути предметом окремого судового захисту. Наведені скаржником обставини не спростовують встановлених фактів порушення ним умов договору, які стали підставою для його розірвання.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального і матеріального права.

Вказані доводи викладені апелянтом у загальній декларативній формі, без конкретизації того, які саме обставини не з`ясовано судом першої інстанції та які саме норми права порушено. Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не встановила порушень норм процесуального чи матеріального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводу апелянта про продовження дії Договору на підставі пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Продовження строку дії договору оренди на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування стосується виключно строку дії Договору та не звільняє орендаря від виконання його умов, зокрема щодо цільового використання об`єкта оренди та своєчасної і повної сплати орендної плати, і не виключає права орендодавця чи балансоутримувача на дострокове розірвання Договору за наявності передбачених пунктами 5.1.3, 6.7, 8.5 Договору підстав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених пунктами 5.1.3, 6.7, 8.5 Договору та частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання Договору №339/2019 та виселення відповідача з орендованих приміщень, а доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки факт використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням та наявність непогашеної заборгованості з орендної плати підтверджені належними доказами та преюдиційно встановленими обставинами, а доводи апеляційної скарги Благодійної організації «Благодійний фонд «Факел України» не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/67/26 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, колегія суддів спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/67/26 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Факел України" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/67/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/67/26 залишити без змін.

Судові витрати у вигляді судового збору, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/67/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.09.2026.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний