Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/5760/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/5760/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Гончарова С.А.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 01.07.2026 Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2026)

у справі № 910/5760/25 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» (м. Київ)

про стягнення 5711766,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2025 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» (відповідач) про стягнення 5 711 766,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-31662953/2020-001 від 17.03.2020, йому було донараховано належну оплату за перевезення, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 5 711 766,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Спір вирішено за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що за замовленням позивача у жовтні 2022 року відповідно до спірних залізничних накладних здійснено перевезення вантажу до станції Чорноморська Одеської залізниці (експ. для ТІС), а транспортування вантажу водним транспортом за межі України здійснювалось не позивачем, іншою особою та на замовлення не відповідача, а іншої особи, тобто транспортування на експорт договором перевезення, укладеним між сторонами, не регулювалось.

Суд першої інстанції зазначив, що у графах 29 залізничних накладних визначено тип відправки - групова/маршрутна, такий порядок переміщення вагонів було дотримано відповідачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що донарахування позивачем провізних платежів, виходячи із середньої швидкості перевезення 125 км/добу як для експортного сполучення, є безпідставним. Розрахунок плати за використання вагонів слід здійснювати виходячи із середньої швидкості перевезення, встановленої для перевезення у внутрішньому сполученні та як для маршрутного поїзда, оскільки для визначення показника Vср має значення саме вид сполучення, тип рухомого складу та вид відправки, а не формулювання «експорт», зазначене в накладній, яке не свідчить про фактичне вивезення вантажу за межі України за цією ж накладною.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано доказів дотримання порядку донарахування плати, передбаченого пунктами 4.5, 4.6, 4.9 договору, а саме виписки з особового рахунку та/або зведеної відомості з відображенням перерахунку, а також відсутні копії дорожніх відомостей прикордонних станцій про виявлення сум недоборів або переборів по кожній відправці, складення яких передбачено пунктом 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, у зв`язку з чим дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/5760/25, АТ «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Апелянт зазначає, що залізниця після видачі вантажу має право здійснювати донарахування провізної плати, оскільки ані стаття 62 Статуту залізниць України, ані пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів не містять заборони на здійснення такого донарахування після видачі вантажу одержувачу, а відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 904/1957/24 та постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 904/7036/17.

Апелянт стверджує, що виписка з особового рахунку, зведена відомість та перелік перевізних документів у спірному випадку не складаються, оскільки спірна сума не мала статусу списаної, перерахованої чи витраченої, а тому відсутність таких документів не свідчить про недоведеність позовних вимог.

Пункт 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, на який послався суд першої інстанції, стосується виключно експортних вантажів, які передаються на іноземну залізницю, тоді як у спірному випадку перевезення вагонів здійснювалося виключно за внутрішніми перевізними документами в межах території України, до українського порту, для подальшого вивезення водним транспортом до Туреччину, у зв`язку з чим складення дорожніх відомостей прикордонних станцій не передбачалося.

Апелянт наполягає, що фактичний порядок подання вагонів під навантаження та їх передачі перевізнику (протягом трьох діб замість однієї доби, визначеної умовами аукціонів) свідчить про порушення відповідачем умов договору щодо одночасного пред`явлення вагонів до перевезення маршрутним поїздом, а відтак спірні відправлення не є маршрутними поїздами в розумінні пункту 1.3 договору, а є звичайними груповими відправками.

З огляду на викладене апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування показника середньої швидкості перевезення (Vср), встановленого для внутрішнього сполучення, зазначаючи, що визнання судом першої інстанції необґрунтованим застосування показника Vср для вагонної відправки експортного сполучення (125 км/добу) при одночасному застосуванні показника 353 км/добу, встановленого для маршрутного або контейнерного поїзда саме експортного сполучення, є суперечливим і не узгоджується між собою.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

22.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого відповідач заперечує проти доводів апелянта та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що процедура оформлення спірних перевізних документів відбулася в порядку, визначеному договором, в електронній формі без жодних зауважень з боку перевізника, а перевізні документи, що набули статусу «Прийнятий» від замовника, вважаються оформленими на підставі об`єктивної та достовірної інформації про тип рухомого складу, вид сполучення та вид відправки, прийнятої до перевезення в автоматизованих системах АТ «Укрзалізниця».

Відповідач стверджує, що відправлення вагонів здійснювались саме двома маршрутними поїздами, відправлення яких відбулося в період 27.10.2022 та 30.10.2022 за фактом повного накопичення маршрутного поїзда встановленої довжини, що відповідає договору між сторонами. Відповідач посилається на відповідь Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» від 29.05.2025, отриману з інформаційних баз даних позивача, а також на розрахунок швидкості проходження маршруту (756 км за 2 доби, що відповідає швидкості 353 км/добу - виключно маршрутній, а не груповій).

За твердженням відповідача, неодночасне подання вагонів під навантаження (а протягом кількох днів для накопичення маршрутного поїзда) було обумовлено відсутністю у ТОВ «АТ Каргілл» (власник залізничної під`їзної при станції Брагинівка регфілії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") та у відповідача власних технічних можливостей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів одночасно. За умовами договору № Пр/ДН-1-16-688/НЮдч від 01.12.2016 між позивачем та ТОВ "Каргіл" про експлуатацію залізничної під`їзної колії, загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не може перевищувати 10 вагонів. Тому між сторонами спору склались спеціальні договірні відносини щодо накопичення вагонів на коліях загального користування для подальшого формування маршрутного поїзда, прямо передбачені додатком 1-4 до договору між позивачем та відповідачем «Умови організації накопичення вагонів», за якою позивачем нараховувалась і отримувалась окрема плата, підтверджена накопичувальними картками форми ФДУ-92.

Відповідач наголошує, що період збору вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може кваліфікуватися як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача та не має такого елементу складу правопорушення, як вина відправника, оскільки таке накопичення вагонів відбувалося в межах договірних відносин між сторонами спору щодо надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом яких є оплатна послуга, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22, та аналогічною правовою позицією, викладеною у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі №915/95/23.

Відповідач зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів здійснення позивачем перерахунку плати в порядку, передбаченому пунктами 4.5, 4.6, 4.9 договору (виписки з особового рахунку, зведеної відомості з відображенням розміру заборгованості) шляхом внесення виправлень у раніше складені облікові документи Укрзалізниці. Це вказує на суперечливість поведінки позивача, який продовжував приймати вагони під навантаження та здійснювати перевезення й після дат, які визначає як кінцевий строк відправлення, що не узгоджується з принципом добросовісності.

Відповідач також посилається на висновки з постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 910/890/25, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про відмову в задоволенні позову АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Транс-Груп» про стягнення плати за користування вагонами за тими самими залізничними накладними, тими самими вагонами, за тими самими аукціонами та з тих самих підстав, за виключенням того, що мова йшла про іншу складову платежу (плата за користування, а не за використання вагонів). Відповідач зазначає, що у зазначеній справі судом досліджено ті самі фактичні обставини - здійснення перевезення саме маршрутним поїздом, ті самі накладні, ті самі вагони, ті самі часові проміжки перевезення та підстави виникнення заявлених вимог. В результаті чого встановлено відсутність вини відповідача та відсутність підстав для покладення на нього відповідальності вносити донараховану Укрзалізницею плату, у зв`язку з чим, з огляду на ч.4 статті 75 ГПК України, відповідач вважає, що встановлені зазначеною постановою обставини мають преюдиційне значення при розгляді справи № 910/5760/25 та не підлягають повторному доказуванню.

Явка представників сторін.

У судове засідання 01.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-31662953/2020-001 від 17.03.2020 року (далі - договір) Акціонерне товариство «Українська залізниця» засвідчило прийняття від ТОВ «Транс-Груп» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Згідно пункту 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Відповідно до пункту 1.3 договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.

Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства (пункт 1.5 договору).

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту 1.7 договору, він укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.), набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами (пункт 1.8 договору).

Пунктом 1.9 договору встановлено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.

За умовами пункту 1.10 договору він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.

Пунктом 2.1 договору визначено обов`язки замовника, зокрема: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та інш. (підпункти 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 договору).

Відповідно до підпункту 2.3.2 договору перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів.

Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.1 договору).

Згідно пункту 7.3 договору визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору).

Договір припиняється: у зв`язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством (пункт 12.2 договору).

Крім того, між Акціонерним товариством «Українська залізниця», як залізницею, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», як власником колій, було укладено договір №Пр/ДН-1-16-688/НЮдч від 01.12.2016 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ «АТ Каргілл» при станції Брагинівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (далі - договір від 01.12.2016).

Відповідно до пункту 1 договору від 01.12.2016 згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, що належить частина - залізниці, частина - власнику колії та примикає стрілкою №45 під`їзної колії до колії №13 станції та обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є сигнальний знак «Межа під`їзної колії», встановлений на відстані 45,90 м від початку вістря стрілки №45.

Пунктом 2 договору від 01.12.2016 встановлено, що розгорнута довжина під`їзної колії складає 2135,98 м, з яких на балансі залізниці - 1281 м, на балансі власника колії - 854,98 м.

В межах смуги відведення під`їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку площею - 0 м. (пункт 3 договору від 01.12.2016).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Інструкції про порядок обслуговування та організації руху на під`їзній колії, Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору від 01.12.2016).

За умовами пункту 5 договору від 01.12.2016 подача вагонів на під`їзну колію виконується за повідомленнями. Відповідальний працівник станції по телефону повідомляє відповідального працівника власника колії не пізніше, ніж за 2 години до подавання.

Відповідно до пункту 6 договору від 01.12.2016 вагони подаються локомотивом залізниці на вагову колію №9 власника колії. Здавання вагонів виконується там же. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Згідно пункту 7 договору від 01.12.2016 загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більша 10 вагонів (40 вісей) 900 тон.

Про закінчення вантажних операцій і готовність до забирання одночасно поданих вагонів власник колії повідомляє станцію з вказівкою номерів і вісності вагонів, а також навантажений або порожній. Повідомлення передається по телефону з наступним письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами та контейнерами (пункт 8 договору від 01.12.2016).

Пунктом 9 договору від 01.12.2016 встановлено, що з під?їзної колії вагони повертаються всією, одночасно переданою партією, або по узгодженню з начальником станції в будь-якій кількості. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на вагову колію №9 власника колії. Прийом вагонів залізницею здійснюється там же.

За умовами пункту 10 договору від 01.12.2016 термін на забирання вагонів з передавальних колій залізницею визначається технологічним процесом роботи станції Брагинівка.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору від 01.12.2016).

Відповідно до пункту 12 договору від 01.12.2016 термін перебування вагонів на під`їзній колії 4,5 годин.

Згідно пункту 13 договору від 01.12.2016 у разі виконання подвійних операцій вагони після вивантаження вважаються поданими під навантаження після закінчення термінів, визначених пунктом 11 договору.

За умовами цього договору вагони контрагентам не подаються (пункт 14 договору від 01.12.2016).

Пунктом 15 договору від 01.12.2016 визначено, що відстань для нарахування збору за подачу і забирання вагонів 4,0 км в обидва кінці.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 02.12.2016 року по 02.12.2021 року включно без права подальшої пролонгації. Залізниця має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, повідомивши про це власника колій письмово (пункт 21 договору 01.12.2016).

За умовами пункту 1 додаткової угоди №66/1 від 18.10.2017 року до договору №Пр/ДН-1-16-688/НЮдч від 01.12.2016 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ «АТ Каргілл» при станції Брагинівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (далі - додаткова угода №1) в назві договору та далі по тексту найменування станції: «Брагинівка» змінено на «Петропавлівка».

Пунктом 2 додаткової угоди №1 встановлено пункт 1 договору змінити виклавши в наступній редакції: «Згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатуються під?їзна колія, що належить частина - залізниці, частина - власнику колії та примикає стрілкою №13 до колії №7 станції Петропавлівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» і яка обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є сигнальний знак «Межа під`їзної колії», встановлений на відстані 13,7 м від початку вістряків стрілки №13».

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №3 від 01.12.2021 року до договору №Пр/ДН-1-16-688/НЮдч від 01.12.2016 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ «АТ Каргілл» при станції Петропавлівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - додаткова угода №3) сторони вирішили внести зміни до пункту 21 договору, виклавши в наступній редакції: « 21. Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 02.12.2016 року по 02.02.2022 року включно.».

Згідно пункту 1 додаткової угоди №4 від 01.02.2022 року до договору №Пр/ДН-1-16-688/НЮдч від 01.12.2016 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ «АТ Каргілл» при станції Петропавлівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - додаткова угода №4) сторони вирішили внести зміни до пункту 21 договору, виклавши в наступній редакції: « 21. Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 02.12.2016 року по 02.04.2022 року включно.».

Пунктом 1 додаткової угоди №5 від 01.07.2022 року до договору №Пр/ДН-1-16-688/НЮдч від 01.12.2016 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ «АТ Каргілл» при станції Петропавлівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - додаткова угода №5) сторони вирішили внести зміни до пункту 21 договору, виклавши в наступній редакції: « 21. Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 02.12.2016 року по 01.04.2023 року включно.».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АТ Каргілл» (користувач/власник колії) та ТОВ «Транс-Груп» (вантажовідправник/вантажоодержувач) укладено письмову угоду №4553/22-0022 терміном дії з 15.08.2022 по 31.12.2022 (далі - угода).

За умовами пункту 1 угоди "користувач/власник колії" надає залізничну під`їзну колію для подавання (забирання) та навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить "вантажовідправнику/вантажоодержувачу". Вантажовідправник/вантажоодержувач" здійснює навантаження (вивантаження) вагонів на залізничній під`їзній "користувача / власника колії".

Пунктом 3 угоди встановлено, що на «вантажовідправника/вантажоодержувача» розповсюджуються умови по відстаням для нарахування збору за подачу та забирання вагонів, термінам виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на вантажних фронтах «користувача/власника колії», регламентованих договором про подачу та забирання вагонів/експлуатацію колії укладеним між «користувачем/власником колії» та «залізницею».

Сторонами не заперечується, що згідно з умовами аукціону № RCE001-UA-20220926-30544 переможець ТОВ «Транс-Груп» придбав послугу з використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутної відправки 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 11800,01 грн, без ПДВ.

Відправником ТОВ «Транс-Груп» на перевезення завантажених 50-ти зерновозів оформлені перевізні документи відправленням зі станції Петропавлівка Придніпровської залізниці призначенням на станцію Чорноморська (єксп. для ТІС) Одеської залізниці в різні доби із зазначенням в гр. 7 «Заяви відправника», а саме:

- накладна від 24.10.2022 № 46599809, 13 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 24.10.2022 14:23, «Маршрутний поїзд № 102401»;

- накладна від 25.10.2022 № 46616587, 13 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 25.10.2022 14:41, «Маршрутний поїзд № 102502»;

- накладна від 26.10.2022 № 46629150, 14 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 26.10.2022 08:34, «Маршрутний поїзд № 102603»;

- накладна від 27.10.2022 № 46636981, 10 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 27.10.2022 02:24, «Маршрутний поїзд № 102704».

Згідно з умовами аукціону № RCE001-UA-20220926-46996 переможець ТОВ «Транс-Груп» придбав послугу з використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутної відправки 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 11999,02 грн.

Відправником ТОВ Транс-Груп» на перевезення завантажених 50-ти зерновозів оформлені перевізні документи відправленням зі станції Петропавлівка Придніпровської залізниці призначенням на станцію Чорноморська Одеської залізниці (єксп.для ТІС) в різні доби із зазначенням в гр. 7 «Заяви відправника», а саме:

- накладна від 28.10.2022 № 46661039, 22 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 28.10.2022 17:06, «Маршрутний поїзд № 102801»;

- накладна від 29.10.2022 № 46669776, 11 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 29.10.2022 12:12, «Маршрутний поїзд № 102902»;

- накладна від 30.10.2022 № 46685327, 17 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , «ЕЦП» 30.10.2022 13:15, «Маршрутний поїзд № 103003».

Як вбачається з матеріалів справи, вагони з під`їзної колії передавалися групами, що підтверджується пам`ятками про забирання вагонів форми ГУ-45:

- вагони № 95352555, 95631354, 95640645, 95643110, 95645982, 95653986, 95681714, 95752358, 95754982, 95993424, 95302071, 95351151, 95754321 - від 25.10.2022 № 137;

- вагони № 95358073, 95493425, 95493458, 95529723, 95531067, 95650370, 95679825, 95683637, 95752986, 95753000, 95755732, 95989257, 95989323 - від 24.10.2022 № 136;

- вагони № 95246484, 95327201, 95334462, 95450045, 95526679, 95530424, 95581013, 95614327, 95615571, 95616058, 95637963, 95642369, 95751046, 95832531 - від 26.10.2022 № 139;

- вагони № 58564345, 95331948, 95351417, 95395026, 95452140, 95613246, 95633624, 95643276, 95753075, 95758223 - від 27.10.2022 № 140;

- вагони № 95319802, 95335402, 95357687, 95371845, 95378964, 95388377, 95454716, 95539243, 95543740, 95613287, 95616280, 95646980, 95679767, 95680781, 95683355, 95754685, 95829602 - від 30.10.2022 № 145;

- вагони № 95224713, 95314415, 95337457, 95369401, 95396586, 95526935, 95530903, 95532156, 95538187, 95543328, 95543385, 95613667, 95618559, 95630984, 95684031, 95686283, 95713574, 95759148, 95791828, 95797338, 95797601, 95811501 - від 28.10.2022 № 143;

- вагони № 95231189, 95366274, 95399473, 95525531, 95643714, 95751509, 95752564, 95754552, 95794988, 95800124, 95833349 від 29.10.2022 № 144.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем ТОВ «Транс-Груп» порушено вимоги договору в частині одночасного пред`явлення вагонів до перевезення саме для формування маршрутного поїзда.

Позивач зазначає, що за умовами аукціонів відповідач, як переможець, був зобов`язаний протягом однієї доби (24.10.2022 з 00:00 год. по 23:59 год. та 28.10.2022 з 00:00 год. по 23:59 год.) подати на станцію Петропавлівка 50 вагонів для формування одного маршрутного поїзда. Однак, відповідно до пам`яток про забирання вагонів №№ 136, 137, 139, 140, 143, 144, 145 та залізничних накладних №№ 46599809, 46616587, 46629150, 46636981, 46661039, 46669776 та 46685327 спірні 50 вагонів з під`їзної колії ТОВ «АТ Каргілл», де ТОВ «Транс-Груп» здійснює навантаження, на колії станції Петропавлівка, де залізниця приймає вагони та формує маршрутні поїзди, були подані впродовж трьох діб (з 24.10.2022 по 27.10.2022 та з 28.10.2022 по 30.10.2022 відповідно), а тому відправлялись не в складі одного маршрутного поїзда, що не відповідає умовам аукціону та свідчить про перевезення вагонів звичайними груповими відправками, за що нараховується інша плата.

Саме тому, на думку позивача, суми платежів, вирахувані відповідачу як за перевезення вагонів маршрутним поїздом, підлягають перегляду (перерахунку), адже є неправильними та не відповідають фактичним обставинам.

Позивач стверджує, що факт неправильного нарахування спірних сум було виявлено у 2024 році Департаментом корпоративної безпеки АТ "Українська залізниця" в ході позапланової перевірки окремих питань щодо отримання в повному обсязі належних залізницям платежів по Аукціонах з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" на "ProZorro.Продажі". Зокрема, було виявлено недобір по платі за використання вагонів власності АТ "Українська залізниця" різними користувачами у сукупному розмірі 5711766,00 грн з ПДВ, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду стосовно відповідача, як одного із користувачів послуг Укрзалізниці.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій, які такими актами не передбачені, однак за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язковість яких випливає з актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець - взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо), при цьому умови такого договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги.

За приписами частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, без права цієї сторони пропонувати власні умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється на підставі договору перевезення, загальні умови якого визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а також іншими нормативно-правовими актами та правилами, прийнятими на їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник, у свою чергу, зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні за змістом положення закріплені у статті 307 Господарського кодексу України, був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Як убачається з положень статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата, а порядок визначення такої плати, включно зі звільненням вантажовідправника від неї у разі затримки забирання вагонів (контейнерів) з вини залізниці, встановлюється відповідними Правилами.

За приписами пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення, при цьому вона може бути внесена й іншим платником, з яким залізницею укладено відповідний договір. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, а за час такої затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену статтею 119 Статуту, а також пеню у визначеному законодавством розмірі.

Колегія суддів зазначає, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, при цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція зобов`язана перевірити правильність сплаченої провізної плати, а також отримати недобори і всі платежі, що виникли на станції відправлення, під час перевезення чи на станції призначення (пункт 1.3 Правил розрахунків, пункт 62 Статуту).

Щодо доводу апелянта про право на донарахування провізної плати після видачі вантажу.

Апелянт-позивач зазначає, що ні стаття 62 Статуту, ні пункт 1.3 Правил розрахунків прямо не забороняють здійснювати донарахування провізної плати після видачі вантажу, а тому висновок суду першої інстанції про неможливість такого донарахування є помилковим. Колегія суддів натомість вказує, що обов`язок перевірити правильність сплаченої провізної плати та стягнути недобори прямо покладається на станцію саме до моменту видачі вантажу одержувачу, а тому таке положення визначає остаточний момент, до якого перевізник має виявити та зафіксувати недобір належним чином оформленими документами; доказів дотримання цього порядку до часу видачі вантажу матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 1.5 Правил розрахунків розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством, а платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій, включаючи відстань до державного кордону. При цьому припортовими вважаються станції, що обслуговують морські та річкові порти України і яким, крім основного, присвоєно додатковий експортний код, а прикордонною - станція, розташована перед кордоном із суміжною державою, за якою слідує станція суміжної держави.

Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1.9 Правил розрахунків передбачено, що остаточні розрахунки за експортні вантажі, платежі за перевезення яких сплачено на станції відправлення, провадяться на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю, при цьому виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція фіксує в копії дорожньої відомості, а розрахунки за перебори та недобори у таких випадках здійснюються фінансово-економічною службою залізниці з відправником.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», експортом (експортом товарів) є продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі), з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів, тоді як реекспортом (реекспортом товарів) є продаж іноземним суб`єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.

Частиною 2 статті 18 ЗУ «Про залізничний транспорт» визначено, що для забезпечення зовнішньоекономічних зв`язків України АТ «Укрзалізниця» здійснює міжнародні перевезення у прямому залізничному, прямому змішаному та непрямому міжнародному сполученнях.

Колегія суддів зазначає, що за визначеннями, наведеними у статті 1 ЗУ «Про залізничний транспорт», прямим залізничним сполученням є перевезення вантажів і пасажирів у межах двох і більше залізниць України; прямим змішаним сполученням - перевезення, що здійснюється залізничним та іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях; непрямим міжнародним сполученням - перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування; міжнародним залізничним сполученням - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

За приписами пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, у редакції наказу Мінінфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил, а у разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2.5 Правил оформлення перевізних документів у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення, при цьому відправник проставляє відповідні відмітки: у графі 20 «Найменування вантажу» - «Експорт» чи «Імпорт», а у графі 7 «Заяви відправника» для експорту зазначається «Для вивезення водним транспортом у ______» (із зазначенням країни призначення), а для імпорту - «Увезено водним транспортом з _____» (із зазначенням країни відправлення).

Матеріалами справи підтверджується, що за замовленням позивача у жовтні 2022 року на підставі залізничних накладних №№ 46599809, 46616587, 46629150, 46636981, 46661039, 46669776 та 46685327 здійснено перевезення вантажу до станції Чорноморська Одеської залізниці, при цьому графа 20 вказаних накладних містить відмітку «Експорт», а графа 7 - відомості про подальше вивезення вантажу водним транспортом.

Щодо доводу апелянта про кваліфікацію сполучення як експортного (непрямого міжнародного). Апелянт наполягає, що наявність зазначених відміток у накладних спростовує висновок суду першої інстанції про те, що накладні не містять жодних даних про перевезення вантажу за межі України, і свідчить про непряме міжнародне (експортне) сполучення, яке виключає застосування показника середньої швидкості перевезення (Vcр), встановленого для внутрішнього сполучення. Колегія суддів зазначає, що наявність у накладних відмітки про намір відправника здійснити подальше вивезення вантажу водним транспортом дійсно засвідчує спрямованість вантажу на експорт у широкому розумінні, однак не змінює правової природи саме того перевезення, яке фактично здійснювалося перевізником за накладною внутрішнього сполучення в межах території України до морського порту, тобто не відповідно до умов Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) чи Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Колегія суддів звертає увагу, що транспортування вантажу водним транспортом за межі України здійснювалося не позивачем і не за замовленням відповідача, а іншою особою на підставі окремого договору, а тому подальше міжнародне переміщення вантажу перебуває поза межами спірних договірних правовідносин сторін і не може братися до уваги при визначенні показника Vcр, який застосовується виходячи з фактичного виду сполучення, в межах якого перевізник надавав послугу за спірними накладними, тобто внутрішнього сполучення.

Колегія суддів зазначає, що у таблиці 3 додатку 1-2 до Договору для зерновозів встановлено таку середню швидкість перевезення власного вагона перевізника за одну добу (Vcр): для внутрішнього та імпортного сполучення - вагонна/контейнерна відправка 128 км/добу, маршрутний або контейнерний поїзд 143 км/добу; для експортного сполучення через морські порти - вагонна/контейнерна відправка 125 км/добу, маршрутний або контейнерний поїзд 353 км/добу. Позивач наполягає на застосуванні показника 125 км/добу як для вагонної відправки експортного сполучення, вважаючи спірні відправлення вагонів такими, що не є маршрутним поїздом, з огляду на порушення відповідачем строків подання вагонів під навантаження, встановлених умовами аукціонів № RCE001-UA-20220926-30544 та № RCE001-UA-20220926-46996, а також оформлення перевізних документів різними календарними днями, замість визначеної 1 доби для цього.

Щодо доводу позивача про відсутність ознак маршрутного поїзда у спірному перевезенні.

Колегія суддів відхиляє цей довід позивача з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.3 Договору між сторонами спору, маршрутним поїздом є вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає встановленій перевізником масі та/або довжині і прямує без переробки на одну станцію призначення, при цьому маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами. Колегія суддів встановила, що відповідно до відомостей, отриманих з інформаційних/облікових баз даних АТ «Укрзалізниця», вагони за накладними від 24.10.2022 № 46599809, від 25.10.2022 № 46616587, від 26.10.2022 № 46629150 та від 27.10.2022 № 46636981 фактично відправлені одночасно 27.10.2022 у складі одного маршрутного поїзда, а вагони за накладними від 28.10.2022 № 46661039, від 29.10.2022 № 46669776 та від 30.10.2022 № 46685327 - відправлені одночасно 30.10.2022 у складі іншого маршрутного поїзда.

Колегія суддів зазначає і погоджується із запереченнями відповідача, що визначальне значення для кваліфікації відправки вагонів як маршрутного поїзда, має саме факт одночасного відправлення повного складу вагонів встановленої довжини до станції призначення, а не дата оформлення окремих перевізних документів у процесі накопичення вагонів на станції відправлення чи дотримання строків подання вагонів під навантаження, які регулюються самостійними договірними відносинами сторін щодо послуги з накопичення вагонів.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що у графах 29 вищенаведених залізничних накладних визначено тип відправки - групова/маршрутна, у зв`язку з чим здійснене позивачем донарахування провізних платежів виходячи із середньої швидкості перевезення 125 км/добу, як для вагонної відправки експортного сполучення, є безпідставним, а розрахунок плати належить здійснювати з урахуванням середньої швидкості перевезення, встановленої для перевезення у внутрішньому сполученні.

Відповідач вірно посилається на дотримання ним умов Додатку 1-4 до Договору між сторонами про надання послуг з організації перевезення, що на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (накопичення вагонів).

У відзиві на апеляційну скаргу із посиланням на відомості з первинних документів, відповідач проаналізував, що вони доказують здійснення маршрутних відправлень за умовами кожного із аукціонів.

Так, вагони за накладними за 25,26 і 27.10.2022 були відправлені 27.10.2022 по факту повного накопичення маршрутного поїзда при передачі останньої партії вагонів за накладною "№ 46636981 від 27.10.2022 і всі 50 вагонів при були одночасно на станцію призначення 29.10.2022.

Також і вагони за накладними від 28, 29 та 30.10.2022 відправлені у складі одного маршрутного поїзда 30.10.2022 по факту повного накопичення маршрутного поїзда при передачі останньої партії вагонів за накладною №46685327 від 30.10.2022. Всі ці вагони прибули одночасно на станцію призначення 01.11.2022.

Відповідач зазначає, що беручи до уваги загальну відстань проходження маршрута, що складає відповідно до проїзних документів 756 км протягом лише 2 діб, то швидкість проходження вагонами була виключно маршрутною (353 км на добу) а не груповою (125 км. на добу). Отже всі відправлення відбулися виключно маршрутними поїздами.

Через неможливість вчасного отримання від позивача всіх необхідних документів (кібератаки на бази даних) відповідачем в ході розгляду справи, в доповнення до відзиву на позов, було подано до суду першої інстанції додаткові документи від Укрзалізниці (відомості плати за користування вагонами), якими засвідчено, що в облікових документах позивача значиться про переміщення вагонів, яких стосується спір, саме у складі маршрутного поїзда.

За матеріалами справи встановлено, що після виявлення невірного нарахування провізної плати у 2024 році Укрзалізниця не вносила ніяких виправлень до відомостей про маршрутний поїзд до своїх облікових документів для стягнення у подальшому доплати за послугу перевезення у спорі по даній справі.

Колегія суддів відхиляє доводи Укрзалізниці, що такі виправлення ніби правомірно не були здійснені, оскільки перевезення вже були завершені і оформленні первинні відомості були переміщені в архів.

Отже навіть облікові документи Укрзалізниці засвідчують переміщення вагонів, яких стосується спір, саме маршрутними поїздами і відомості про це Укрзалізницею не були змінені.

При цьому за умовами Договору між сторонами (п. 2.3.4) саме на Укрзалізницю покладається обов`язок вести дійсний облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані із перевезенням вантажу та надавати Замовнику відповідні розрахункові документи в електронній чи паперовій формі. Також Укрзалізниця має складати документи, передбачені п. 13., 14. та розділу 4 Договору щодо нарахування сум платежів.

Колегія суддів також звертає увагу на суперечливість позиції апелянта, який, з одного боку, обстоює застосування показника Vcр як для експортного сполучення, а з іншого - заперечує застосовність до спірних правовідносин пункту 1.9 Правил розрахунків, який регулює порядок остаточних розрахунків саме за експортні вантажі, що передаються на іноземну залізницю, посилаючись на суто внутрішній характер перевезення в межах України. Колегія суддів вважає, що кваліфікація виду сполучення для цілей визначення показника Vcр та для цілей визначення порядку остаточного розрахунку провізної плати має здійснюватися на основі єдиних критеріїв, а тому наведені доводи апелянта є внутрішньо суперечливими та не можуть бути одночасно прийняті судом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що для визначення показника Vcр визначальне значення має вид сполучення, тип рухомого складу та вид відправки, тоді як характеристики вантажу та подальше переміщення вантажу за межі України іншим видом транспорту на цей показник не впливають. При цьому сторонами не заперечується, що спірний вантаж перевозився у зерновозах (тип рухомого складу), відправка була маршрутною (вид відправки), а сполучення в межах спірних накладних здійснювалося на території України. Колегія суддів зазначає, що формулювання «експорт» у графі 20 залізничних накладних саме по собі не визначає перевезення за такою накладною як «експортне сполучення» в розумінні таблиці 3 додатку 1-2 до Договору, оскільки визначальним є фактичний маршрут перевезення, здійсненого перевізником, а не кінцева мета переміщення вантажу, реалізована іншою особою за межами спірних договірних відносин.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з пунктами 5.3, 5.4 Правил оформлення перевізних документів у разі виявлення перевіркою на станції призначення перебору платежів відповідна сума зазначається у графах 43- 45, а інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за пов`язані з перевезенням послуги та для виконання особливих умов перевезення, вносяться до перевізного документа відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів.

За приписами пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи, при цьому виправлення не допускаються, а у разі необхідності зміни внесених до перевізного документа відомостей відправник зобов`язаний оформити новий перевізний документ; зміни, що вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій такі зміни внесено.

Колегія суддів звертає увагу, що Правилами оформлення перевізних документів чітко визначено випадки внесення таких змін: у разі переадресування вантажу змінюються найменування станції призначення та її код, одержувач, його код і адреса в накладній, з унесенням нових даних відповідно до наказу про переадресування, або у випадку зміни одержувача без зміни станції призначення (пункт 4.5); у разі перевантаження вантажу під час перевезення в інший вагон (контейнер) у накладній змінюються номер вагона (контейнера) та інші відомості про нього (пункт 4.6).

Щодо доводу апелянта про відсутність необхідності складення переліку перевізних документів, виписки з особового рахунку та зведеної відомості.

Апелянт зазначає, що спірна сума не мала статусу списаної, перерахованої чи витраченої, у зв`язку з чим складення відповідних документів у розумінні пунктів 4.5, 4.6 Договору не вимагалося. Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки саме відсутність передбачених пунктами 4.5, 4.6, 4.9 Договору первинних документів позбавляє позивача можливості довести обставини виникнення спірної заборгованості відповідача у визначеному договором порядку. Згідно з пунктом 5.2 Договору між сторонами на надання послуг з організації перевезення - моментом виникнення заборгованості замовника є дата відображення на його особовому рахунку вартості фактично наданих послуг та/або дата здійснення коригування плати.

Як вже вказано колегією суддів та підтверджено представником Укрзалізниці в засіданні, доказів такого відображення чи коригування матеріали справи не містять, як не містять і копій дорожніх відомостей прикордонних станцій про виявлення сум недоборів або переборів по кожній відправці, складення яких для експортних вантажів передбачено пунктом 1.9 Правил розрахунків. Тому колегія суддів вважає, що позивач не довів дотримання встановленого порядку виявлення та фіксації спірної заборгованості.

Згідно з пунктом 62 Статуту належні за перевезення вантажів та надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або шляхом передоплати через розрахункові підрозділи залізниць, при цьому остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, а платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів - згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

Натомість станом на час вирішення спору спірні перевезення між сторонами завершені ще у 2022 році, а факти неправильного нарахування сум за перевезення виявлено лише у 2024 році за наслідками позапланої перевірки окремих питань Департаментом корпоративної безпеки Укрзалізниці.

При цьому, як вбачається з умов Статуту та Правил розрахунків, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються саме на станціях призначення, при цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція зобов`язана перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, що виникли на станції відправлення, під час перевезення чи на станції призначення, а нарахування недоотриманої плати та внесення будь-яких змін до перевізних документів можливе лише до моменту видачі вантажу одержувачеві.

Колегія суддів зазначає, що в силу пунктів 4.5, 4.6, 4.9 Договору позивач у разі виявлення помилки в розрахунках платежів мав здійснити перерахунок відповідної плати з відображенням цього у виписці з особового рахунку та/або зведеній відомості. Проте такі докази в матеріалах справи відсутні, як відсутні й копії дорожніх відомостей прикордонних станцій про виявлення сум недоборів або переборів по кожній відправці, складення яких передбачено пунктом 1.9 Правил розрахунків.

Щодо висновків із постанови у справі № 910/890/25.

Колегія суддів враховує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 910/890/25, яка набрала законної сили, за участю тих самих сторін, з приводу тих самих залізничних накладних, тих самих вагонів та тих самих аукціонів, встановлено відсутність порушень з боку відповідача щодо процедури оформлення саме маршрутного поїзда кількома накладними та відсутність вини відповідача у затримці вагонів у процесі їх накопичення для формування маршрутного поїзда.

Відповідно до ч.4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені таким рішенням, не доказуються повторно при розгляді цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що зміна виду заявленого платежу - провізної плати замість плати за користування вагонами - не змінює фактичної основи спору, оскільки в обох справах вимоги АТ Укрзалізниця випливають з одного й того самого перевезення, відносин із відповідачем та ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача недобору плати за використання вагонів перевізника у розмірі 5711766,00 грн з ПДВ, є необґрунтованими та таким, що не підлягали задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76- 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини справи, що відповідно до законодавства повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, що мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, а питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів констатує, що позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також не навів належних доводів у підтвердження правильності власної позиції, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» у розмірі 5 711 766,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду та обґрунтованих заперечень відповідача проти заявленого позову.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 01.07.2026 Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/5760/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/5760/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.09.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді С.А. Гончаров

П.В. Горбасенко