Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №916/4471/23 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4471/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання – І.С. Мисько,

за участю представників учасників справи:

від позивача: О.В. Сербулов

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (вх.№2468/26 від 17.06.2026)

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 (суддя В.В. Литвинова, м.Одеса, повне рішення складено 27.05.2026)

у справі №916/4471/23

за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс»

про стягнення 547102,43 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» 436932,30 грн основного боргу за договором бербоутного чартеру від 23.05.2022, 86102,40 грн пені, 8853,49 грн - 3% річних, 15214,14 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині сплати чартерної плати за період з травня 2022 року по вересень 2023 року включно, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у заявленій сумі, на яку позивачем згідно статті 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру нараховано пеню, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4471/23, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на дату укладення договору бербоутного чартеру теплоходу від 23.05.2022 місцезнаходженням відповідача була така адреса: 73003, м. Херсон, вул. Залізнична, 8, тобто тимчасово окупована Російською Федерацією територія, то даний правочин є нікчемним в силу частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Крім того, місцевий господарський суд, встановивши, що вказаний договір укладено поза межами конкурентної процедури закупівлі, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі» в редакції від 05.12.2021, дійшов висновку про нікчемність такого договору на підставі статті 43 вказаного Закону.

З огляду на нікчемність договору, суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, місцевий господарський суд, пославшись на частини першу, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору поклав на позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у даній справі, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення в частині покладення судових витрат по сплаті судового збору на Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 8206,54 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що всупереч постановленій ухвалі суду від 21.05.2026 про задоволення клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою ЄСІКС, представника позивача - адвоката Сербулова О.В. не було підключено до відеоконференції для прийняття участі у судовому засіданні 27.05.2026, як наслідок, суд розглянув справу за відсутності позивача. Крім того, як стверджує скаржник, представника відповідача Аліну Юріну також не було підключено (запрошено) до участі в судовому засіданні 27.05.2026 в режимі відеоконференції.

В апеляційній скарзі скаржник доводить, що фіксація технічними засобами здійснювалась, а також зазначає про наявність проблем технічного характеру не на стороні учасника справи, якого з незалежних від нього причин не було запрошено до відеоконференції.

Вищевказані обставини, серед іншого, позбавили позивача прийняти участь у судових дебатах, до закінчення яких надати заяву про надання доказів судових витрат на професійну правничу допомогу і наголосити на необхідності та доцільності при розподілі судового збору застосування приписів частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Стосовно порушення судом норм процесуального права під час розподілу судових витрат апелянт зазначив, що суд послався на частину дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, проте не застосував її та не врахував, що звернення за судовим захистом було обумовлено неправомірними діями відповідача через невиконання ним умов договору в частині обов`язку внесення чартерної плати, натомість, під час розгляду справи договір було визнано нікчемним у зв`язку із укладенням договору відповідачем, місцезнаходженням якого на час укладення договору була тимчасово окупована територія, і недотриманням відповідачем, як замовником, Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» вважає, що хоча за наслідками розгляду цієї справи позивачу і було відмовлено у позові, з урахуванням встановлених судом обставин, зокрема, які стали передумовою для звернення із позовом до суду та підставами для визнання договору нікчемним, у питанні розподілу судових витрат наявні та достатні підстави для застосування приписів частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість суд першої інстанції судові витрати поклав на позивача в повному обсязі, що, на думку позивача, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо справедливості та розумності.

З огляду на вказані процесуальні порушення, апелянт зазначив, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки не відповідає приписам статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження доводів апеляційної скарги скаржником долучено відеозапис з екрану смартфону та скріншоти з месенджеру «WhatsApp», а також запит адвоката позивача Сербулова О.В. від 05.06.2026 за вих.№0506/26/01 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (з доказами надсилання на електронну пошту inbox@ics.gov.ua) з проханням надати відомості з питань, пов`язаних із користуванням адвокатом сайту https://vkz.court.gov.ua, запрошень до участі у відеоконференціях та безпосередньої участі відеоконференціях. При цьому апелянтом було зауважено, що станом на дату складання цієї апеляційної скарги відповідь на вказаний лист отримано не було, отже, на момент подання апеляційної скарги апелянт з об`єктивних причин позбавлений можливості надати докази, які, серед іншого, можуть довести обставини, на які покликається адвокат. Після отримання відповіді від Державного підприємства «Інформаційні судові системи» копія листа буде надана до суду апеляційної інстанції.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду 17.06.2026.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги на рішення суду визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2026.

19.06.2026 від Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2521/26 від 19.06.2026) разом із доказами, які надані скаржником на підтвердження обставин, на які покликалося підприємство в апеляційній скарзі на рішення суду, а саме, стосовно того, що адвокат Сербулов О.В. виконав всі необхідні дії для участі у судовому засіданні 27.05.2026 в режимі відеоконференції у даній справі, проте з незалежних від нього причин не був запрошений (підключений), а саме: лист-відповідь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 16.06.2026 №3527/С/11-30-26, запит адвоката позивача Сербулова О.В. від 17.06.2026 №1706/26/01, лист-відповідь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 18.06.2026 №3580/С/11-30-26, з доказами їх надсилання електронною поштою.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку на подання доказів поважними та поновлення цього строку з посиланням на те, що на момент подання апеляційної скарги долучені до цих додаткових пояснень докази не були у розпорядженні скаржника, а тому не могли бути подані у складі апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційних проваджень за апеляційними скаргами Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.06.2026 у справі №916/4471/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4471/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

25.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/4471/23. Встановлено відповідачу строк до 15.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду від 30.06.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/4471/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2026 о 12:00 год.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, що згідно із частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 та від 10.08.2026 заяви представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та забезпечено участь представника відповідача – адвоката Юріної А.Р. та представника позивача - адвоката Сербулова Олександра Володимировича у судовому засіданні 01.09.2026 о 12:00 год та у всіх наступних судових засіданнях (у разі їх проведення) у справі №916/4471/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Крім того, попереджено, що відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.09.2026, було порушено питання щодо залучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем разом із апеляційною скаргою та разом із додатковими поясненнями (вх.№2521/26 від 19.06.2026).

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 01.09.2026, на підставі частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції прийнято нові докази до розгляду та долучено їх до матеріалів справи з підстав того, що позивачем надано вказані докази на обґрунтування обставин, викладених ним у своїй апеляційній скарзі, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні 01.09.2026, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник скаржника надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача на відеоконференцзв`язок не вийшла, про причини неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду не повідомила.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для представлення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» 436932,30 грн основного боргу за договором бербоуртного чартеру від 23.05.2022, 86102,40 грн пені, 8853,49 грн відсотків річних та 15214,14 грн інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію і оригінал Стандартного договору бербоуртного чартеру Балтійської міжнародної морської ради від 23.05.2022, укладений між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів», як судновласником, та Комунальним підприємством «Херсонський комунальний транспортний сервіс», як фрахтувальником, щодо пасажирського теплоходу «АРАРАТ», дата побудови - 1981 р., на період введення воєнного стану (пункт 20 договору).

За умовами пунктів 21, 28 договору чартерна плата становить 856,73 грн, в т.ч. ПДВ, на добу, яка перераховується до 30 числа кожного місяця.

Згідно з пунктом 29 договору здача судна в чартер та повернення здійснюється на підставі відповідного акту.

Позивач додав до позовної заяви копію акту здачі судна «АРАРАТ» від 23.05.2022 до договору від 23.05.2022. Як встановив суд першої інстанції, оригіналу акту позивач не надав, пояснивши, що він його не має.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору допустив прострочення чартерної плати за період з травня 2022 року по вересень 2023 року включно в сумі 436932,30 грн, а саме: за травень 2022 року в сумі 19704,79 грн (кількість днів: 23); за червень 2022 року в сумі 25701,90 грн (кількість днів: 30); за липень 2022 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за серпень 2022 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за вересень 2022 року в сумі 25701,90 грн (кількість днів: 30); за жовтень 2022 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за листопад 2022 року в сумі 25701,90 грн (кількість днів: 30); за грудень 2022 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за січень 2023 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за лютий 2023 року в сумі 23988,44 грн (кількість днів: 28); за березень 2023 року в сумі 26558,63 грн. (кількість днів: 31); за квітень 2023 року в сумі 25701,90 грн (кількість днів: 30); за травень 2023 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за червень 2023 року в сумі 25701,90 грн (кількість днів: 30); за липень 2023 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за серпень 2023 року в сумі 26558,63 грн (кількість днів: 31); за вересень 2023 року в сумі 25701,90 грн (кількість днів: 30).

Відповідно до статті 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру за прострочення сплати платежів, визначених статтею 28 цього чартеру, фрахтувальники сплачують на користь судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

У зв`язку з простроченням здійснення відповідачем платежів за договором бербоуртного чартеру від 23.05.2022, позивач просить стягнути з відповідача 436932,30 грн основного боргу, 86102,40 грн пені, нарахованої відповідно до статті 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру, а також 8853,49 грн - 3% річних та 15214,14 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позиція суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області, дійшовши висновку про нікчемність договору бербоуртного чартеру від 23.05.2022, відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, місцевий господарський суд, пославшись на частини першу, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору поклав на позивача.

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», звертаючись із апеляційною скаргою, правильність висновків суду про нікчемність договору не оспорює, проте не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2025 у даній справі в частині розподілу судового збору.

Так, скаржник зазначає, що представника позивача - адвоката Сербулова О.В. не було підключено до відеоконференції для прийняття участі у судовому засіданні 27.05.2026, як наслідок, суд розглянув справу за відсутності позивача. В апеляційній скарзі скаржник доводить, що фіксація технічними засобами здійснювалась, а також зазначає про наявність проблем технічного характеру не на стороні учасника справи, якого з незалежних від нього причин не було запрошено до відеоконференції.

Як вказує скаржник, вищевказані обставини, серед іншого, позбавили позивача прийняти участь у судових дебатах, до закінчення яких надати заяву про надання доказів судових витрат на професійну правничу допомогу і наголосити на необхідності та доцільності при розподілі судового збору застосування приписів частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині.

Щодо доводів скаржника про те, що представника позивача - адвоката Сербулова О.В. не було підключено до відеоконференції для прийняття участі у судовому засіданні 27.05.2026, як наслідок, суд розглянув справу за відсутності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої – п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. В ухвалі про участь учасника справи, його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду зазначається суд, який має забезпечити її проведення. Копія такої ухвали негайно, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надсилається учаснику справи чи його представнику відповідно та суду, який має забезпечити проведення відеоконференції. Учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі відсутності в учасника справи, його представника засобів електронної ідентифікації, передбачених абзацом першим цієї частини, ідентифікація такої особи здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Колегією суддів встановлено, що 20.05.2026 представником Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» – адвокатом Сербуловим О.В. подано до суду першої інстанції заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції власними технічними засобами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2026 вказану вище заяву задоволено.

Так, матеріали справи містять протокол судового засідання в режимі відеоконференції №6514654 від 27.05.2026 (т.5 а.с.60). Організатором конференції є «Зал « 11 Господарський суд Одеської області (zal11@od.arbitr.gov.ua)». Список запрошених учасників на початку конференції: 1) ОСОБА_1 ; 2)Сербулов Олександр Володимирович.

Протокол також містить «перелік всіх дій під час проведення конференції», з якого вбачається наступне:

1. 13:28:21 Зал: Зал 11 Господарський суд Одеської області – Відкрито сторінку конференції;

2. 13:28:24 Зал: Зал 11 Господарський суд Одеської області – У зв`язку з проблемою доступу до камери ввімкнено режим тільки аудіо;

3. 13:50:52 Зал: Зал 11 Господарський суд Одеської області – У зв`язку з проблемою доступу до камери ввімкнено режим тільки аудіо;

4. 13:56:47 Зал: Зал 11 Господарський суд Одеської області – У зв`язку з проблемою доступу до камери ввімкнено режим тільки аудіо.

Інших дій під час проведення конференції протокол судового засідання в режимі відеоконференції №6514654 від 27.05.2026 не містить.

При цьому, колегія суддів зауважує, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).

Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

У розділі 3 Положення визначено, що підсистема відеоконференцзв`язку забезпечує учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету та власних технічних засобів.

Інструкція для організатора конференції (суду) розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Так, вказана інструкція містить послідовний алгоритм дій організатора конференції з відеозаписом з веденням протоколу:

1)Відповідальний співробітник суду має бути зареєстрованим на сайті VKZ.COURT.GOV.UA.

2)В день судового засідання, за 10 - 15 хвилин до початку слухання авторизуватись на сайті VKZ.COURT.GOV.UA.

3)Виконати перевірку налаштування обладнання.

4)Перейти до розділу меню Мої конференції та натиснути кнопку «Створити конференцію» або обрати пункт меню «Створити відеоконференцію».

5)Додати учасників конференції.

6)Увімкнути перемикач «Судове засідання».

7)Перейти до вкладки «Протокол», внести необхідні дані.

8)Натиснути кнопку «Розпочати конференцію».

9)Виконати тестовий запис судового засідання.

10)Виконати подальші дії для проведення конференції.

11)Після завершення конференції обов`язково натиснути кнопку «Завершити конференцію».

При цьому, із абзацу першого пункту 9.20. Інструкції з використання підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом Державного підприємства «Інформаційні судові системи» №166/ОД від 22.10.2024, вбачається, що після натискання організатором кнопки «Розпочати конференцію» учасникам надійдуть запрошення до конференції у вигляді спливаючого вікна та на електронні поштові скриньки, зазначені в профілі.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що запрошення до участі в конференції надходить учасникам справи, які зазначені у протоколі судового засідання в графі «Список запрошених учасників на початку конференції», лише після натискання організатором кнопки «Розпочати конференцію». До того ж, початок організатором конференції є системною дією, яка автоматично фіксується у протоколі судового засідання.

Між тим, із згаданого вище протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №6514654 від 27.05.2026 не вбачається, що конференція №6514654 була розпочата організатором, а відтак, запрошення для участі у ній відповідним учасникам справи надіслані не були.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції підтверджуються також листом Державного підприємства «Інформаційні судові системи» №3580/С/11-30-26 від 18.06.2026, наданим у відповідь на лист адвоката Олександра Сербулова №1706/26/01 від 17.06.2026.

Так, у вказаному листі Державним підприємством «Інформаційні судові системи» зазначено: «Конференція №6514654 не була розпочата організатором, отже, запрошення до вказаної конференції не були надіслані учасникам… Запитуваний користувач « ОСОБА_2 » авторизувався в підсистемі ВКЗ 2026-05-27 13:19:11».

До того ж, вказаним листом Державним підприємством «Інформаційні судові системи» надано інформацію щодо збоїв в підсистемі ВКЗ, зафіксованих за період з 01.05.2026 по 05.06.2026. Так, відповідно до вказаної інформації збоїв в роботі підсистеми ВКЗ 27.05.2026 зафіксовано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що Господарським судом Одеської області в порушення приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України, Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Інструкції з використання підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не забезпечено належним чином представнику позивача – адвокату Сербулову О.В. можливості участі у судовому засіданні 27.05.2026 в режимі відеоконференції.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Так, на думку скаржника, спір у даній справі очевидно виник через неправильні та протиправні дії відповідача, що з огляду на положення частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України є підставою для покладення на такого відповідача власних судових витрат (щодо сплати судового збору).

Частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що частина дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.

У вирішенні доводів позивача про те, що спір виник унаслідок неправильних дій відповідача, що відповідно до вимог частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України є підставою для покладення витрат у справі на відповідача незалежно від результатів вирішення спору, Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Зокрема, в означеній додатковій постанові Велика Палата Верховного Суду викладала висновки про те, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, має бути належним чином обґрунтованим. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Скаржник, стверджуючи про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зазначає, що з огляду на висновки, викладені в рішенні суду, та приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Комунальне підприємство «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради з 24.02.2022 мало вжити заходів з перереєстрації юридичної адреси на підконтрольну територію України для того, щоб продовжувати свою діяльність на законних підставах, проте не виконало вказаного обов`язку. Також, в силу приписів Закону України «Про публічні закупівлі», саме Комунальне підприємство «Херсонський комунальний транспортний сервіс» є замовником, який, всупереч пункту 1 частини першої статті 43 вказаного Закону уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону. Отже, як вказує апелянт, відмова у позові у цій справі не є наслідком дій/бездіяльності позивача та/або звернення до суду із безпідставним позовом або позовом за відсутності предмета спору, а обумовлена виключно нікчемністю укладеного правочину.

Однак колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими, оскільки укладення договору бербоутного чартеру від 23.05.2022 відбувалось за волевиявленням обох сторін, а тому позивач, являючись стороною цього договору, також мав розуміти, що укладає договір зі стороною, місцезнаходженням якого на час укладення договору була тимчасово окупована територія, і що цей договір укладається поза межами конкурентної процедури закупівлі, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі» в редакції від 05.12.2021, що передбачає нікчемність такого договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що наведена позивачем обставина не є підставою для розподілу судових витрат у визначений у частині дев`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України спосіб.

Висновки суду апеляційної інстанції

У цій постанові колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Одеської області в порушення приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України, Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Інструкції з використання підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не забезпечено належним чином представнику позивача – адвокату Сербулову О.В. можливості участі у судовому засіданні 27.05.2026 в режимі відеоконференції.

Приписами частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас положеннями частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1)справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3)справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5)судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6)судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апеляційний суд враховує, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція), не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Проте такі обмеження не мають перешкоджати реалізації цього права ані у спосіб, ані в обсязі, що можуть становити загрозу самій його суті. Вони повинні мати законну мету, а між вжитими засобами і метою має існувати розумний пропорційний зв`язок.

Стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії»).

У національному процесуальному законодавстві рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, їх змагальність та диспозитивність реалізуються шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, брати участь у справі самостійно або через представника, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тощо.

Ураховуючи, що стаття 6 Конвенції та національне процесуальне законодавство не гарантують право на особисту присутність у суді, але закріплюють право ефективно представляти свою справу в суді, маючи рівні процесуальні можливості з протилежною стороною, при оцінці наслідків порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незапрошення учасника до судового засідання в режимі відеоконференції необхідно проаналізувати, чи таке порушення обмежило право особи на доступ до правосуддя.

Апеляційний суд зазначає, що наявність такого процесуального порушення, як незапрошення судом для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції сторони, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції на підставі частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування рішення суду відповідно до частин першої, другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію порівняно з опонентом та призвело до неправильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, її розгляд у суді першої інстанції відбувся за відсутності обох сторін. Отже, жодна із сторін не мала переваг у представленні своєї позиції перед судом першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить аргументів про те, що відсутність у судовому засіданні в суді першої інстанції позивача вплинула на висновки місцевого господарського суду по суті вирішення спору. Так, апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування незаконності оскаржуваного судового рішення по суті.

Оцінюючи доводи позивача щодо перешкоджання доступу до суду внаслідок непідключення його представника до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційний суд зазначає, що це процесуальне порушення не позбавило його можливості ефективно представляти свою позицію, не поставило позивача у суттєво невигідне становище порівняно з відповідачем, не перешкодило суду встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не позбавило його гарантій права на справедливий суд, встановлених статтею 6 Конвенції.

Поряд з цим, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат у визначений у частині дев`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України спосіб та, відповідно, про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині розподілу судового збору.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що передбачених законом підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права через незапрошення представника позивача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не призвело до ухвалення незаконного рішення, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а тому рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (вх.№2468/26 від 17.06.2026) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/4471/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 08.09.2026 (з урахуванням перебування 07.09.2026 суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран у відпустках).

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран