Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №914/1475/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1475/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,

секретар судового засідання Слободянюк В.С.,

за участю представників

від позивача 1: не прибув,

від позивача 2: Кобко Т.В.,

від відповідача: Майдан О.А., Кувакіна Н.В.,

за участю прокурора Рогожнікова Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького" від 20.07.2026 (вх.№01-05/2403/26 від 21.07.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2026 (повну ухвалу складено і підписано 08.07.2026, суддя Крупник Р. В.)

у справі №914/1475/25

за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Стрийської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Групп", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького",

про стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства,

УСТАНОВИВ:

Рух справи, процесуальні дії в суді першої інстанції.

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури (надалі прокурор) звертався до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (надалі позивач-1) та Стрийської міської ради (надалі позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Групп", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького" (надалі відповідач, боржник, ТОВ "Маєток Браніцького") про стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, позовні вимоги за якою розглядалися у межах справи №914/1475/25.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2025 у справі №914/1475/25, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача-2 шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства, у розмірі 261056,00 грн, стягнуто з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 3132,67 грн судового збору.

29.10.2025 на виконання вищевказаного рішення судом було видано накази.

15.06.2026 відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою, у якій просить відстрочити виконання рішення від 29.09.2025 у справі № 914/1475/25 на один рік з дати винесення ухвали про відстрочення виконання рішення. Боржник посилається на те, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, а також немає можливості провадити господарську діяльність, оскільки його основні активи (будівлі, які могли б бути використані для отримання прибутку) перебувають у стані, що не дозволяє їх експлуатацію за цільовим призначенням. Відновлення належних відповідачу будівель потребує комплексу відновлювальних робіт та залучення значних фінансових ресурсів. За відсутності функціонуючих активів та стабільних джерел доходу негайне стягнення 261056,00 грн позбавить відповідача можливості спрямовувати кошти на відновлення діяльності. Крім того, відповідач просить врахувати, що його фінансові труднощі зумовлені управлінськими діями колишнього власника. Новий власник відповідача не ухиляється від виконання рішення суду та докладає реальних зусиль для відновлення платоспроможності товариства, проте об`єктивно такі заходи потребують часу. Не менш важливе значення, на думку відповідача, має те, що незаконна рубка дерев була здійснена невстановленими особами, а відповідач несе відповідальність лише як постійний користувач земельних ділянок. У його діях відсутня безпосередня вина у вчиненні дій, якими було заподіяно шкоду довкіллю, він не отримував будь-якої вигоди від незаконної рубки дерев, не був її ініціатором або виконавцем. Він також позбавлений можливості пред`явити вимоги до винних у незаконній рубці осіб, адже кримінальне провадження було закрите у зв`язку із закінченням строків давності.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 03.07.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького" про відстрочення виконання рішення суду відмовив.

Постановляючи ухвалу, суд виходив із того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, суд першої інстанції вказав, що хоча надана відповідачем фінансова звітність малого підприємства станом на 31.12.2025 і вказує на збитковість, однак така не відображає дійсного фінансового стану відповідача станом на середину 2026 року; фінансовий стан міг зазнати змін за пів року, але відповідач не подав інших доказів, які б вказували на скрутне фінансове становище. Твердження відповідача про неможливість провадити господарську діяльність, здійснення комплексу ремонтних робіт для відновлення належних йому будівель суд визнав суб`єктивними та не підтвердженими жодними доказами, позаяк долучені до заяви фотографії будівель і споруд не доводять, що такі реально належать йому на праві власності та є його єдиним і основним активом. Суд також вказав про безпідставність посилань на дії колишнього власника чи вчинення незаконної рубки невстановленими особами, оскільки такі не є підставою для відстрочення виконання рішення суду про стягнення із відповідача шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства. Суд наголосив, що відповідач просить відстрочити виконання рішення на один рік з дати винесення ухвали про відстрочення, тоді як ч. 5 ст. 331 ГПК України передбачає, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а оскільки рішення у цій справі ухвалене 29.09.2025, то відстрочення його виконання, за наявності правових підстав, можливе виключно до 29.09.2026.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

До Західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 21.06.2026 надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького" від 20.07.2026, у якій скаржник просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 914/1475/25. Скасувати ухвалу від 03.07.2026 у справі № 914/1475/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2025 у справі № 914/1475/25.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, боржник вказує на неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме безпідставне зведення змісту ст. 331 ГПК України до необхідності доведення виключно повної неможливості виконання судового рішення та неврахування обставин, які відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України підлягали оцінці при вирішення питання про відстрочення рішення суду. Скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 06.02.2025 у справі №904/1060/24 та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, вважає, що достатнім є встановлення обставин, які об`єктивно ускладнюють своєчасне виконання рішення суду. Скаржник вказує, що суд не встановив недостовірності відображених у фінансовій звітності відомостей та не навів жодних доказів того, що фінансовий стан товариства за наступні шість місяців покращився. Навпаки, наведені у фінансовій звітності показники свідчать про відсутність прибуткової діяльності, наявність непогашених зобов`язань та об`єктивно обмежені фінансові можливості для одноразового виконання рішення суду в повному обсязі. Крім того, скаржник вважає, що суд безпідставно не врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу від 06.08.2026 просив апеляційну скаргу ТОВ "Маєток Браніцького" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2026 – без змін.

Позивачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України не скористались.

Заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, апеляційну скаргу у справі № 914/1475/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 27.07.2026 у справі № 914/1475/25 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького" від 20.07.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2026 у справі №914/1475/25 та призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 27.08.2026.

06.08.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 914/1475/25.

06.08.2026 до Західного апеляційного господарського суду від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 27.08.2026 представники скаржника просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду від 03.07.2026 у справі №914/1475/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2025 у справі № 914/1475/25.

Прокурор та представник позивача-2 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

У засіданні 27.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення ухвали про відмову у відстроченні виконання рішення суду у справі на підставі ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012).

Відповідно до ч.ч.1, 3-5 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування, а тягар доведення відповідних обставин покладається на заявника.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №904/1060/20).

Обґрунтовуючи наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, заявник посилається на скрутне фінансове становище підприємства, у підтвердження чого надає фінансову звітність малого підприємства станом на 31.12.2025 та фотографії будівель і споруд.

Колегія суддів зазначає, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність підприємства; наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

При цьому достатніх доказів, які свідчили б про складне фінансове становище боржника станом на день подачі заяви про відстрочення виконання рішення суду, останнім до матеріалів справи не долучено.

Зокрема, боржником не надано доказів відсутності коштів на рахунках підприємства, довідки про рух коштів за період 2026 року, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва і т.д.), інше майно або відсутність такого майна. А долучені до заяви фотографії будівель і споруд не доводять, що такі реально належать йому на праві власності та є його єдиним і основним активом.

Також боржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що після спливу річного строку з дня ухвалення рішення суду, на який закон дозволяє відстрочити його виконання, у нього буде можливість погашення заборгованості перед стягувачем.

Отже посилання заявника на скрутне фінансове становище у даному випадку не є достатньою правовою підставою для відстрочення виконання рішення суду, а подані ним документи не свідчать про наявність виняткових обставин у цій справі станом на день подачі заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії колишнього власника та вчинення незаконної рубки невстановленими особами не є підставою для відстрочення виконання рішення суду про стягнення із відповідача шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства.

Крім того, обставини, на які скаржник не посилався у заяві про відстрочення виконання рішення суду, не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про неврахування відповідних правових позицій Верховного Суду, оскільки, попри визначені процесуальним законом правила, умови та стандарти для вирішення питання щодо відстрочення виконання судового рішення, а також висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, оцінка відповідних обставин, які є підставою для відстрочення виконання судового рішення, здійснюється у кожному випадку з урахування конкретних обставин судового спору та підтвердження наявності виняткових обставин поданими заявником доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2026 у справі № 914/1475/25 такою, що відповідає вимогам ст. 331 ГПК України, та відхиляє доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду під час застосування таких норм. Тому колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за її подання, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маєток Браніцького" від 20.07.2026 (вх.№01-05/2403/26 від 21.07.2026) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2026 у справі №914/1475/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №914/1475/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2026

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.